КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з фінансів
1. Урахування інфляції під час визначення поточної вартості цінних
паперів (акції, облігації)
При інфляційних процесах є вкрай важливим визначення справедливої
поточної вартості цінних паперів. Для цінного папера справедливою
вартістю є одне з таких значень на активному ринку цього цінного папера
(подібного фінансового інструменту):
середньозважене котирування цінного папера за останні п’ять робочих днів
місяця на організаційно оформленому біржовому ринку;
найменше з котирувань цінного папера на кількох біржах за останні п’ять
робочих днів місяця;
середньозважене котирування цінного папера на організаційно оформленому
позабіржовому ринку цінних паперів за останні п’ять робочих днів місяця.
У разі неможливості використання для визначення справедливої вартості
цінних паперів жодної з наведених у цьому розділі процедур банки можуть
застосовувати інші методики визначення справедливої вартості, що
зазначені у внутрішньобанківському положенні.
Документи, на підставі яких банки визначають справедливу вартість цінних
паперів, мають подаватися на першу вимогу Національного банку України.
Якщо таких документів немає, то банк має обчислити суму очікуваного
відшкодування.
Методика визначення суми очікуваного
відшкодування за вкладеннями в цінні папери,
що віднесені до портфеля на продаж
Сума очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери
обчислюється для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом за
формулою (1), а для всіх інших цінних паперів – за формулою (2).
Для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом береться до розрахунку
менша із сум – оцінна сума доходу інвестора від цінного папера,
дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну
ставку KIBOR найтривалішого строку, або пропорційна частка участі
інвестора в капіталі емітента:
7 Д
ОВ = f ( S ——–; K x r ), (1)
min t = 1 1
(1 + d)
де: ОВ – сума очікуваного відшкодування;
S – знак суми;
Д – оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць,
квартал, рік);
d – ставка KIBOR;
t – кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік);
К – капітал емітента;
r – пропорційна частка участі в капіталі емітента.
До розрахунку береться середньозважена ставка міжбанківського
кредитування (KIBOR) за відповідний період.
Крім того, потрібно враховувати таке:
а) величиною оцінної суми доходу вважається частка в середньому чистому
прибутку після оподаткування емітента за останні п’ять років (або за
меншу кількість років, якщо з часу заснування емітента минуло менше ніж
п’ять років або банк не має інформації про отриманий емітентом дохід у
відповідному році), що пропорційна частці участі банку в статутному
капіталі емітента;
б) сума капіталу емітента розраховується таким чином:
для підприємств (небанківських установ) – відповідно до додатка (форми N
4 “Звіт про власний капітал”) до Положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 5 “Звіт про власний капітал”, затвердженого наказом Міністерства
фінансів України від 31.03.99 N 87 ( z0399-99 ) (зі змінами) та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 399/3692;
для банків – згідно з розрахунком нормативу регулятивного капіталу (Н1),
що визначений Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в
Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку від
28.08.2001 N 368 ( z0841-01 ) і зареєстрованою в Міністерстві юстиції
України 26.09.2001 за N 841/6032 (зі змінами);
в) якщо немає інформації про емітента, то сумою очікуваного
відшкодування вважається нуль.
Для всіх інших цінних паперів береться до розрахунку оцінна сума доходу
(фіксованого або нефіксованого), дисконтована за кожний період сплати
такого доходу на відповідну за строком ставку KIBOR, плюс номінальна
вартість цінного папера, дисконтована на відповідну за строком ставку
KIBOR
:
n Д НВ
ОВ = S ——– + ——–, (2)
t = 1 t n
(1 + d) (1 + d)
де: ОВ – сума очікуваного відшкодування;
S – знак суми;
Д – оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць,
квартал, рік);
d – ставка KIBOR;
НВ – номінальна вартість цінного папера;
t – кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік);
n – кількість періодів (місяць, квартал, рік), що залишилися до
погашення цінного папера.
Крім того, слід ураховувати таке:
а) якщо період виникнення грошового потоку перевищує 90 днів, то до
розрахунку береться ставка KIBOR, що відповідає строку 90 днів;
б) наявність неамортизованої частини дисконту або премії за цінними
паперами, що придбані з дисконтом або премією, під час визначення суми
очікуваного відшкодування до уваги не береться;
в) до величини оцінного доходу безстрокових цінних паперів з
нефіксованим доходом уключається нарахований за минулі 12 календарних
місяців дохід, про що банк має документальне підтвердження (повідомлення
емітента), незалежно від того, був цей дохід одержаний, чи ні. Однак не
включається дохід, одержаний протягом останніх 12 місяців, який належить
до попередніх звітних періодів;
г) оскільки проміжні виплати доходу від дисконтних цінних паперів не
допускаються, то для дисконтних цінних паперів має використовуватися
лише друга частина формули (2) – дисконт номіналу;
ґ) банк має право самостійно обирати фактор дисконту для цінних паперів,
номінал яких виражено в іноземній валюті. Рекомендується фактором
дисконту вважати середньозважену ставку міжбанківського ринку валютних
кредитів, постійним учасником якого є банк;
д) у разі неотримання банком доходу від цінного папера за будь-який з
періодів або часткового чи повного непогашення його номіналу банк має
самостійно визначити реальну можливість одержання такого доходу в
майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного
періоду дисконтування;
е) у разі прийняття Господарським судом рішення про визнання емітента
банкрутом або рішення уповноваженого органу про ліквідацію емітента, а
також за борговими цінними паперами, за якими платежі прострочені більше
ніж 90 днів, сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.
Сума очікуваного відшкодування за борговими цінними паперами
визначається як величина доходу, дисконтована за кожний період сплати
такого доходу на ставку дохідності відповідного боргового цінного
папера, плюс номінальна вартість цінного папера, дисконтована на ставку
дохідності відповідного боргового цінного папера
:
n Д НВ
ОВ = S ——– + ——–,
t = 1 t n
(1 + d) (1 + d)
де: ОВ – сума очікуваного відшкодування;
S – знак суми;
Д – оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць,
квартал, рік);
d – ставка дохідності за відповідним борговим цінним папером;
НВ – номінальна вартість цінного папера;
t – кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік);
n – період погашення цінного папера (місяць, квартал, рік).
Крім того, слід ураховувати таке:
а) оскільки проміжні виплати доходу за дисконтними цінними паперами не
допускаються, то для них має використовуватися лише друга частина
формули – дисконт номіналу;
б) у разі неотримання банком доходу за цінним папером за будь-який з
періодів або часткового чи повного непогашення його номіналу банк має
самостійно визначити реальну можливість отримання такого доходу в
майбутньому та віднести відповідний грошовий потік до відповідного
періоду дисконтування;
в) у разі прийняття Господарським судом рішення про визнання емітента
банкрутом або рішення уповноваженого органу про ліквідацію емітента, а
також за борговими цінними паперами, за якими платежі прострочені більше
ніж 90 днів, сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.
2. Міжнародний рух капіталів і глобалізація інвестицій
Вивіз капіталу – це переміщення за кордон вартості в грошовій або
товарній формах з метою отримання прибутку, або інших економічних та
політичних вигод.
Вивіз капіталу – це логічне продовження суті капіталу, його
самоствердження, як самозростаючої вартості. Вивчаючи тему “Вивіз
капіталу”, можна зробити висновок, що капітал – це фактор, який треба
витратити або у щось укласти, щоб отримати прибуток.
Передумови вивозу капіталу:
· інтернаціоналізація господарського життя;
· відносне перенакопичення капіталу у національній економіці та
відсутність умов його ефективного використання;
· наявність дешевих ресурсів за рубежем: дешевої сировини, матеріалів,
робочої сили;
· неспівпадання попиту та пропозиції на капітал у національній
економіці;
· прагнення забезпечити чистоту навколишнього середовища в
країнах-експортерах капіталу;
Фактори, які сприяють вивозу капіталу:
O МПП (міжнародний поділ праці) міжнародна спеціалізація та кооперування
виробництва;
O наявність транснаціональних корпорацій (ТНК, які шляхом вивозу
капіталу запроваджують дочірні підприємства та філії);
O наявність СП (спільних підприємств);
O міжнародні фінансові організації (МБРР, ЄБРР, МВФ) які сприяють і
регулюють переливами капіталів і т.д.
O економічна поведінка промислово розвинених країн та країн що
розвиваються: одні прагнуть вивезти капітал за кордон, інші створюють
сприятливий інвестиційний клімат для імпорту капіталу із-за кордону.
Форми вивозу капіталу.
Головною метою вивозу капіталу є:
– отримання прибутку підприємством;
– отримання процентів за надання капіталу в грошовій формі;
– встановлення контролю за діяльністю імпортерів капіталу.
Суб’єктами вивозу капіталу є: підприємці, ТНК, держава.
Найпершими формами вивозу капіталу були – підприємницька та позичкова,
які зародились ще в середині 19 – на поч. 20 ст.
Вивіз приватного капіталу – це переміщення за кордон матеріальних та
грошових цінностей, які належать приватним особам.
Вивіз державного капіталу – це переміщення за кордон матеріальних
цінностей та грошей, які належать державі.
Вивіз підприємницького капіталу – це переміщення за кордон
довгострокових інвестицій, з допомогою яких створюються за кордоном
дочірні підприємства, філії, СП. Підприємці, які вивозять капітал,
отримують два види доходів підприємницький доход і процент на вкладений
капітал.
Вивіз позичкового капіталу – експорт капіталу, який дають під проценти.
До сучасних форм вивозу капіталу відносяться: прямі і портфельні
інвестиції та міжнародний кредит.
Прямі інвестиції – капіталовкладення в підприємства за кордоном з метою
отримання підприємницького доходу та контролю над ними з боку інвестора.
Портфельні інвестиції – це вкладання капіталу в іноземні цінні папери
(акції) з метою отримання доходу (дивідендів) і встановлення можливого
контролю за діяльністю підприємства, у яке вкладено капітал.
Міжнародні кредити – це позики в грошовій або товарній формах, які
надаються кредиторами однієї країни позичальнику іншої країни.
Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його
стадіях опосередковуючи перехід його з однієї форми в іншу(грошову у
виробничу, виробничу у товарну, а товарну знову у грошову.
Суть та форми міжнародного кредиту.
Міжнародний кредит – це відносини, які складаються між кредиторами та
позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення
позики разом з процентами. Завдяки міжнародному кредиту відбувається
перерозподіл капіталів між країнами у відповідності з потребами і
можливостями більш прибуткового застосування.
Суб’єктами міжнародного кредиту є: держава, групи держав, банки,
страхові компанії, транснаціональні корпорації, міжнародні фінансові
організації, державні установи і т.д.
Функції міжнародного кредиту:
· перерозподіл фінансових та матеріальних ресурсів між країнами та
використання їх з найбільшою ефективністю;
· сприяє нагромадженню фінансових та матеріальних ресурсів з метою
раціонального використання їх у майбутньому;
· міжнародний кредит прискорює процес реалізації товарів у всесвітньому
масштабі;
· сприяє вирішенню програм структурної перебудови у різних країнах;
· знижує платоспроможність країн і підвищує рівень їх заборгованості
кредиторам і т.д.
Принципи банківського міжнародного кредиту:
O терміновість – кредити надаються на певний термін;
O зворотність – повернення процентів грошей власнику;
O платність – плата за користування кредитом;
O забезпеченість – гарантії одержувача кредиту;
O цільовий характер міжнародного кредиту.
Форми міжнародного кредиту:
1. По цільовому призначенню:
а) зв’язаний міжнародний кредит – це міжнародний кредит, який має строго
цільове призначення, закріплюється у кредитному договорі, контрактах або
угоді.
Цей кредит поділяється на:
· комерційний кредит – надається на закупівлю товарів та послуг;
· інвестиційний кредит – надається на будівництво конкретних
господарських об’єктів.
б) фінансовий міжнародний кредит – капітал, який не має строго цільового
призначення і використовується на любі цілі.
в) емісія цінних паперів – різновид міжнародного кредиту, коли банки
виступають посередниками між кредиторами і зйомниками.
2. За формами надання:
а) товарний – кредит, який надається товарами, машинами та обладнаннями.
б) валютний – кредит, який надається у валюті країни кредитора, або
країни позичальника.
3.За об’єктами надання:
а) приватний міжнародний кредит – кредит, який надається приватними
фірмами і банками;
б) урядовий міжнародний кредит – кредит, який надається урядовими
кредитними установами;
в) змішаний міжнародний кредит – кредит, який складається з приватних і
державних засобів;
г) кредит міжнародних установ – кредит, надається міжнародними
фінансовими організаціями ( МВФ – Міжнародний валютний фонд; МБРР –
міжнародний банк реконструкції і розвитку; ЄБРР – Європейський банк
реконструкції і розвитку МАР – міжнародна асоціація розвитку).
4. За характером забезпечення:
а) забезпечений – капітал, який надається під товарно-матеріальні
цінності і комерційні документи;
б) бланковий – капітал, який надається без гарантій застави і
комерційних документів.
5. За термінами надання:
а) короткостроковий кредит – кредит, який надається терміном до одного
року;
б) середньостроковий кредит – кредит, який надається терміном на 3-5 р.
в) довгостроковий кредит – кредит, який надається терміном на 5-7р.
– Різновидністю міжнародного кредиту є емісія цінних паперів (акцій,
облігацій, сертифікати) та їх реалізація на міжнародних ринках
капіталів.
– Міжнародний ринок капіталів – це сукупність попиту та пропозицій на
позичковий капітал позичальників і кредиторів.
Головна мета МРК – акумуляція і перерозподіл фінансових ресурсів за
допомогою посередників.
Посередниками між кредиторами позичальниками виступають банки, ТНК
(транснаціональні компанії), ТНБ (транснаціональні банки), фондові
біржі, тобто інвестори, які вкладають свій капітал у цінні папери.
Використана література:
Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини. М : 1996.
Мозговий О.М. Фондовий ринок України. //Фінанси України -1996-№6.
Международные экономические отношения./ Под ред. Сужырина С.Ф. Изд.
Санкт-Пет., 1996.
Международные экономические отношения./ Под ред. Рыбалкина. Третье
издание. М.-1999.
Мудрик М.О. Національна система муніципальних позик. //Фінанси України.-
1999-№2.
Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999.
Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення.
//Вісник НБУ.-2000-№5.
Овчинников Г.П. Международная экономика. Учебное пособие. Санкт-Пет.
1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
