Реферат на тему:
“Позитивна і ретроспективна юридична відповідальність: соціальне
значення і співвідношення”
ПЛАН
Вступ
1. Поняття юридичної відповідальності, її соціальне значення
2. Позитивна та ретроспективна відповідальність,
їх характеристика
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Існування саме юридичної відповідальності забезпечує більш-менш
нормальний стан суспільного життя та не допускає анархії. Введення на
теренах України більш жорстких санкцій, на мою думку не допомогло б
подолати кризу яка склалася в нашому суспільстві.
Актуальність даної теми полягає в тому, що право і його дія в
суспільстві – досить складна система взаємодіючих різноманітних
юридичних явищ, або елементів механізму правового регулювання. Це норми
права, закони і інші нормативно-правові акти, реалізація і застосування
права, юридична відповідальність тощо.
Кожен із цих елементів механізму правового регулювання відіграє свою
особливу роль. Але всі юридичні явища взаємодіють між собою і спрямовані
до одної загальної мети – забезпеченню дотримання єдиного режиму
принципів і норм права всіма громадянами, організаціями, органами
держави і посадовими особами. Саме на сторожі цього і стоїть законність.
1. Поняття юридичної відповідальності, її соціальне значення
Юридична відповідальність — це вид соціальної відповідальності.
Вона характеризується такими ознаками: а) зовнішнім характером; б)
застосуванням лише за здійснені правопорушення; в) зв’язком з державним
примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; г) визначеністю
у нормах права.
Основною рисою юридичної відповідальності є її тісний зв’язок з правом і
державним примусом. Тому її можна розглядати як правовідносини, в яких
держава має право застосувати певні заходи примусу до суб’єктів, які
скоїли правопорушення і зобов’язані зазнавати втрат чи обмежень,
передбачених санкціями норм права.
Юридична відповідальність не зводиться до державного примусу, як і
останній — до першої.
Державний примус — це державно-авторитарний вплив відповідних державних
органів і посадових осіб на поведінку людей. Він має різні форми, які
можуть бути і не пов’язані з юридичною відповідальністю за
правопорушення. Наприклад, примусовий медичний огляд, проведення
карантинних заходів чи реквізицій.
Соціальне призначення юридичної відповідальності — охорона суспільних
відносин — реалізується в її правоохоронній і виховній функціях.
Правоохоронна функція юридичної відповідальності, в свою чергу,
поділяється на правовідновлюючу і каральну, а виховна — на функції
спеціальної і загальної превенцій.
Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юридичної
відповідальності у три етапи: а) заборона суспільне небезпечних вчинків
і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм; б)
індивідуалізація санкцій щодо конкретних правопорушників; в)
забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат.
Здійснюючи правомірну поведінку, суб’єкт вступає у сферу дії права і
виявляє свій вибір між різними варіантами вчинків (правових і
неправових). Вибір правового варіанта забезпечує йому низку переваг:
інші суб’єкти зобов’язані сприяти його діям або не втручатися у них; у
випадку невиконання ними своїх обов’язків держава в правовій формі
примусу забезпечує відновлення порушеного права і виконання зобов’язаним
суб’єктом відповідних обов’язків. Відтак, правомірна поведінка як
юридичний факт тягне за собою не просто виникнення правовідносин, а
певну дію засобів правового регулювання, спрямовану на гарантування,
захист і охорону правової форми реалізації інтересів суб’єкта і
суспільства. Ця дія права і держави є лише одним із засобів їх реакції
на правомірну поведінку. До інших слід віднести пряме заохочення з боку
держави правомірних вчинків. Це стосується як використання суб’єктивних
прав, так і виконання обов’язків.
Здійснення ж правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у
вигляді застосування заходів державного примусу каральної спрямованості,
понесення ними втрат особистого, організаційного чи матеріального
характеру. У результаті правопорушень виникають охоронні правовідносини,
за яких держава має право вживати карні та відновлюючі заходи до
правопорушників. Останні зобов’язані нести визначені втрати та
відшкодувати потерпілому понесені ним збитки.
Юридична відповідальність характеризується невідворотністю, хоча на
даний час даний принцип практично не реалізовується. Перехід законодавця
до впровадження фінансових санкцій за деякі види злочинів, на мою думку
є недоцільним. Оскільки саме це дасть можливість уникати кримінальної
відповідальності матеріально-забезпеченим особам, на відміну від
молозабезпечиних осіб., яким залишається тільки відбувати термін
увязнення.
Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються
законом і здійснюються на засадах законності, обгрунтованості,
доцільності, невідворотності, справедливості.
2. Позитивна та ретроспективна відповідальність,
їх характеристика
Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і
ретроспективну (негативну).
Позитивна юридична відповідальність – сумлінне виконання своїх
обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою,
колективом людей та окремою особою.
Ретроспективна юридична відповідальність – специфічні правовідносини між
державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що
характеризуються засудженням протиправного діяння і суб’єкта
правопорушення, покладанням на останнього обов’язку перетерпіти
позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового,
організаційного характеру за скоєне правопорушення.
Ознаки ретроспективної юридичної відповідальності: державно-правовий
примус; негативна реакція держави на правопорушення і суб’єкта, що
винний у його скоєнні; обов’язок правопорушника перетерпіти несприятливі
наслідки за свою протиправну поведінку. Принципи юридичної
відповідальності: відповідальність винної особи за діяння, а не за
виявлення наміру; законність, невідворотність, доцільність і
справедливість покладення юридичної відповідальності; гуманність і
своєчасність юридичної відповідальності.
Мета юридичної відповідальності – вияв її соціальної необхідності та
ефективності.
Розрізняють такі види мети юридичної відповідальності: загальну
превенцію правопорушення; покарання правопорушника; вплив на свідомість
правопорушника; моральну перебудову особи; формування в людини, яка
порушила норми права, настанови на правомірну поведінку надалі; виховний
вплив на інших людей з метою попередження правопорушень з їхнього боку.
Мета юридичної відповідальності своєю чергою визначає її функції.
Функції юридичної відповідальності – головні напрямки юридичного впливу
як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку
і виховання суб’єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення.
Розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності: превентивну
(попереджувальну); виховну; репресивну (каральну); компенсаційну
(поновлювальну); сигналізаційну (інформаційну).
Існування різних видів правопорушень передбачає і поділ ретроспективної
юридичної відповідальності на самостійні види. Існують різні підстави
поділу юридичної відповідальності на види. Залежно від суб’єктів –
органів, що накладають юридичну відповідальність, її поділяють на таку,
що покладається: а) органами влади; б) виконавчими і розпорядчими
органами; в) судовими та іншими юрисдикційними органами. Залежно від
суб’єктів правопорушників вона буває: а) індивідуальною; б) колективною.
Розрізняють також внутрішню державну і міжнародну юридичну
відповідальність. Поширеною є класифікація юридичної відповідальності
залежно від галузевої належності правової норми, що порушена. На цій
підставі розрізняють юридичну відповідальність:
а) кримінально-правову; б) адміністративну; в) цивільно-правову; г)
трудову (дисциплінарну, матеріальну відповідальність робітників і
службовців) та ін.
Кримінальна відповідальність – різновид ретроспективної юридичної
відповідальності, що полягає у застосуванні міри кримінального покарання
до фізичних осіб, винних у вчиненні злочину.
Різновидом ретроспективної юридичної відповідальності є адміністративна
відповідальність, під .якою розуміють покладення на порушників
загальнообов’язкових правил, що діють в управлінні та в інших сферах,
адміністративних стягнень, котрі тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки
майнового чи морального характеру.
Самостійним видом ретроспективної юридичної відповідальності є
цивільно-правова відповідальність. Це відповідальність фізичної чи
юридичної особи за порушення договірних зобов’язань, за заподіяння
позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення особистих майнових
прав. Завданням цивільно-правової відповідальності є захист прав
власника.
Окрім майнового, цивільно-правова відповідальність має і компенсаційний
(правопоновлювальний) характер. Із допомогою цивільного права
регулюються і особисті немайнові відносини. На фізичну чи юридичну особу
може бути покладено обов’язок спростувати відомості, які ганьблять честь
і гідність громадянина або організації, коли той, хто її поширює, не
доведе, що вони відповідають дійсності (ст. 7 ЦК України). Але
покладення немайнової відповідальності в цивільному праві – це скоріше
виняток, аніж правило. Основним же для названого виду відповідальності є
майновий характер заподіяної шкоди, правової санкції та юридичної
відповідальності. Трудове право передбачає дисциплінарну (статті 139-152
КЗпП України) і матеріальну відповідальність працівників (статті 130-138
КЗпП України).
– Дисциплінарна відповідальність – різновид юридичної ретроспективної
відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни з
застосуванням до нього догани та звільнення. Законодавством, статутами й
положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть бути
передбачені інші дисциплінарні стягнення.
– Розрізняють загальну і спеціальну дисциплінарну відповідальність.
Загальна дисциплінарна відповідальність передбачається Кодексом законів
про працю і Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а спеціальна –
здійснюється: а) в порядку підлеглості; б) за статутами про дисципліну;
в) за окремими нормативними актами.
Дисциплінарні стягнення можуть застосовувати органи, які мають право
приймати на роботу (обирати, затверджувати і призначати на посаду даного
працівника). На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність
за статутами, положеннями та іншими актами законодавства, дисциплінарні
стягнення можуть накладати також органи, що стоять вище від згаданих
(ст. 1471 КЗпП України). Близько до дисциплінарної знаходиться
матеріальна відповідальність, оскільки підставою для притягнення до обох
видів відповідальності є трудове правопорушення. На відміну від
дисциплінарної, матеріальна відповідальність працівника настає у
випадках, коли заподіяно матеріальну шкоду.
Матеріальна відповідальність розглядається як різновид ретроспективної
юридичної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну
підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на
нього трудових обов’язків (ст. 130 КЗпП України). Умовами накладення
матеріальної відповідальності є передбачені законодавством такі ознаки:
а) пряма дійсна шкода; б) протиправна поведінка працівника; в) причинний
зв’язок між протиправними діями чи бездіяльністю та виниклою шкодою; г)
провина працівника в заподіяній шкоді.
Матеріальна відповідальність може бути повною та обмеженою. Випадки
обмеженої матеріальної відповідальності працівників передбачені ст. 133,
а повна матеріальна відповідальність – ст. 134 КЗпП України.
Як самостійний вид ретроспективної юридичної відповідальності в теорії
права розглядають скасування актів, що суперечать чинному законодавству.
Це – особливий вид ретроспективної юридичної відповідальності, який
полягає в тому, що компетентний орган чи службова особа застосовує право
відновну санкцію, скасовуючи незаконно прийнятий акт. Є декілька форм
названої юридичної відповідальності:
а) скасування акта, який суперечить чинному законодавству; б) визнання
недійсним акта, який суперечить чинному законодавству; в) зміна акта в
тій частині, що не відповідає чинному законодавству; г) давання вказівок
компетентним органом чи службовою особою про обов’язкове скасування чи
зміну акта, який суперечить чинному законодавству суб’єктом, який його
приймав.
Не вважається формою зазначеного виду юридичної відповідальності
припинення дії акта.
Підставами юридичної відповідальності є: наявність правової норми, що
передбачає склад правопорушення; юридичний факт – скоєння самого
правопорушення; наявність правозастосовного акта, що набрав чинності.
Невідворотність відповідальності, як один із принципів законності
держави, ще не означає, що особа за кожне правопорушення має обов’язково
нести юридичну відповідальність, відбути повністю покарання, чи на неї
повинно бути накладене стягнення. Законодавець передбачає підстави
звільнення від юридичної відповідальності.
Висновки
Отже, юридична відповідальність — це вид соціальної відповідальності.
Вона характеризується такими ознаками: а) зовнішнім характером; б)
застосуванням лише за здійснені правопорушення; в) зв’язком з державним
примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; г) визначеністю
у нормах права. Основною рисою юридичної відповідальності є її тісний
зв’язок з правом і державним примусом. Тому її можна розглядати як
правовідносини, в яких держава має право застосувати певні заходи
примусу до суб’єктів, які скоїли правопорушення і зобов’язані зазнавати
втрат чи обмежень, передбачених санкціями норм права. Юридична
відповідальність не зводиться до державного примусу, як і останній — до
першої.
Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і
ретроспективну (негативну).
Позитивна юридична відповідальність – сумлінне виконання своїх
обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою,
колективом людей та окремою особою.
Ретроспективна юридична відповідальність – специфічні правовідносини між
державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що
характеризуються засудженням протиправного діяння і суб’єкта
правопорушення, покладанням на останнього обов’язку перетерпіти
позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового,
організаційного характеру за скоєне правопорушення.
Підставами юридичної відповідальності є склад правопорушення,
деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб’єкта, його вік і
наявність законодавства. Юридична відповідальність наступає лише за факт
правопорушення. Всяке правопорушення має свою структуру, яку називають
складом правопорушення. Склад правопорушення є підставою юридичної
відповідальності. Склад правопорушення обов’язково повинен бути
закріплений у чинному законодавстві. Це законні підстави юридичної
відповідальності.
Список використаних джерел
Андрусяк Т. Теорія держави і права. – Львів, 1997.
Братусь С.Н. Юридическая ответственность й законность. – М., 1986.
Загальна теорі держави і права / за ред. В.В. Копєйчикова-К.Юрінком.
1997.
Коваль С.В. Основи правознавства у схемах і таблицях. -Тернопіль. Лілея.
1997.
Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенко С.Л. Теорія держави і права. -К.,
“Юрінформ”, 1995.
Котюк В.О. Основи держави і права. – К.: “Вентурі,” 1995.
Кравчук М.В. Теорія держави і права- Тернопіль. Економічна думка, 1999.
Основи держави і права. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997.
Правознавство / За ред. М.Настюка. – Львів, Світ, 1995.
PAGE
PAGE 11
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
