UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГетьман Калнишевський – останній гетьман України (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5730
Скачало751
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Гетьман Калнишевський –

 

останній гетьман України

 

 

Останній кошовий отаман Запорозької Счі Петро Калнишевський прожив

довге життя — 112 років. Рубежі трьох століть — XVII, XVIII і XIX —

пройшли через його долю.

 

Ім'я Петра Калнишевського виринає в документах архіву Коша Запорозької

Січі з початку 50-х років XVIII ст., коли він займає вищі старшинські

посади. Спочатку був військовим осавулом, котрий відповідає за стан і

організацію війська, потім — військовим суддею, тобто третьою особою

після кошового отамана, яка входить до складу Коша (запорозького уряду).

З 1762 р. — він короткий час був кошовим. І, нарешті, в 1764—1775 роки

Калнишевський — беззмінний кошовий отаман. Він керує Запорозькою Січчю

упродовж десятиліття, що передувало катастрофі — остаточному знищенню

російським царизмом Запорозької Січі.

 

Царизм скасував Січ через 15 років після ліквідації Гетьманщини в 1764

р., хоча ще раніше розгорнув наступ на її землі, права та особливий

устрій. Саме в таких історичних умовах запорозька рада на Січі вручила

булаву Петру Калнишевському, обравши його кошовим отаманом. Посівши

місце голови уряду запорозької республіки, Калнишевський виявив талант

державного діяча й адміністратора, дипломата й воєначальника.

 

Боротьба запорожців проти кріпосницького колоніального наступу царизму,

українських та російських феодалів, за збереження своїх прав і володінь

досягла апогею в останнє десятиріччя існування Січі. Один із істориків —

Шиманов — у 1888 р. назвав її «передсмертною поземельною боротьбою

Запорожжя», яка спрямовувалася проти кріпосництва, оскільки запорозьке

козацтво мало, за твердженням цього дослідника, «більш справедливий

суспільний... лад, ніж самодержавна монархія».

 

Опір козаків наступу царизму на їхні права та землі відбувався в різних

формах. Часто за негласними розпорядженнями Коша й особисто

Калнишевського, а інколи й відкритих рішень запорозької січової Ради

заселялися зимівниками кордони; військові запорозькі команди, окремі

запорожці вступали в сутички з гарнізонами фортець, розкидали будівлі,

розганяли пости, спалювали оселі. Збройний характер мали також сутички

між запорозькими козаками й слобідськими та лівобережними поміщиками,

котрі намагалися засновувати маєтки на землях Січі.

 

Запорозькі козаки не тільки вдавалися до зброї, але й прагнули

здебільшого розв'язувати спірні питання мирним шляхом, політичними

засобами. Неодноразово кошовий уряд звертався зі скаргами й протестами

до царських властей. Писали козаки й малоросійському

генерал-губернатору, військовому командуванню під час війни.

Безпосередньо зверталися до імператриці Єлизавети Петрівни, до Катерини

II. Депутати з Запорожжя, що їхали за традиційним регулярним щорічним

«жалуванням» Війську Запорозькому до столиці імперії (грошове та хлібне

утримання, порох та олово для виробництва куль, гармати), під час

аудієнцій у цариці та вищих сановників завжди скаржилися на захоплення

їхніх володінь. Споряджалися й спеціальні посольства Для розв'язання

земельної проблеми.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ