UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозквіт Галицької землі в період князювання Ярослава Осмомисла (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3579
Скачало363
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Розквіт Галицької землі в період

 

князювання Ярослава Осмомисла”

 

113 років відділяють смерть могутнього князя Ярослава Мудрого (1054

р.), який завершив об'єднання величезної Київської держави, від смерти

князя Ростислава 1, його правнука (1167 р.), останнього авторитетного

«патріярха» серед князів. За цей час оформився розклад Київської

держави на ряд окремих земель. Принцип сепаратизму переміг прагнення

творити єдину державу з централізованою владою. З усіх князівств на

території сучасної України першою відокремилася від Києва Галичина.

 

Галицько-Волинська земля відокремилася не внаслідок розпаду Київської

держави. Залюднена з Х ст. дулібами, тиверцями, білими (карпатськими)

хорватами, вона ввійшла до складу Київської держави, після того, як

рядом походів Володимир приєднав Перемишль та ївші міста. Можливо, що за

заповітом Ярослава Галицька земля була приділена онукові його

Ростиславові, але цей останній рано номер, і лише 1084

 

року Ростиславові сини — Рюрик, Володар та Василько — заволоділи

Галицькою землею, багатою головним чином завдяки підкарпатським джерелам

соли.

 

Розташовану в східних передгір'ях Карпат, у верхів'ях важливих річок

Дністра й Пруту, що впадають у Чорне море, Галичину спочатку заселяли

племена дулібів, тиверців та білих хорватів. На сході вона широким

кордоном межувала з розлогими й лісистими рівнинами Волині, також

заселеної дулібами та білими хорватами. На схід від Волині лежало

Київське князівство. Якщо Галичина на своїх західних та північних

кордонах мусила боротися з агресивними мадярами та поляками, то єдиними

чужоземними сусідами Волині були литовські племена на півночі. Обидва

князівства мали вдале розташування, недосяжне для кочових нападників зі

степу. Волинь і особливо Галичина були густо заселеними, а їхні міста

стояли на стратегічно важливих торгових шляхах із Заходу. Крім того, у

Галичині містилися великі родовища солі — товару, від якого залежала вся

Русь.

 

У літописах згадується сіль в околицях Коломиї, на шляху до Жидачева

(Зудеча), в Старій Солі. Можливо, видобували її також в інших місцях і

висилали до західніх земель та Києва. Значення підкарпатських соляних

джерел вростало в господарстві Київської Руси після того, як кочовики

перетяли шлях до Чорного моря. Крім того багато важило для багатства

країни те, що через Підкарпаття пролягали торговельні шляхи на захід. Це

робило Галицько-Волинську Україну одною з головних ланок європейської

торгівлі тих часів.

 

Головну увагу Ростиславичі спрямовували на захист своїх володінь від

сусідів — угрів, поляків, а року 1099 — від Святополка П Київського.

Розмірний спокій використали вони для колонізації південних земель

печенігами, торками: так, у XI ст. колонізовано середнє Подністров'я,

Пониззя. В XI ст. покладено підвалини дальшого незалежного існування

Галичини під проводом власної династії. Після смерти Володаря та

Василька їх князівства поділено між їхніми синами, але незабаром

об'єднав їх Володарів син, Володимир. Тільки частина із Звенигородом

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ