Реферат на тему:
Особливості англійського утопічного соціалізму: Р.Оуен
Роберт Оуен (1771 — 1858) народився в родині дрібного ремісника, у
невеликому англійському містечку Ньютаун. Після закінчення початкової
школи, у семирічному віці, стає помічником учителя, репетитором, пише
проповіді на релігійні теми, заживши собі слави «маленького священика».
У 9 років починає працювати в торгівлі, де протягом восьми років
проходить шлях від продавця до менеджера великого торгового центру.
Згодом він відкриває прядильну фабрику, де виявляє неабиякі
організаторські здібності. 1794 р, Оуен стає акціонером компанії
«Чарльстон Твіст і К°», яку було засновано найстарішими лондонськими й
манчестерськими фірмами, і очолює правління товариства.
1800 р. Оуен купує на кордоні Шотландії й Англії фабричне селище Ленарк
з чотирма прядильними фабриками і створює зразкову колонію, завдяки якій
стає відомим у всьому світі. Діяльність Оуена в Нью-Ленарку поділяється
на два періоди: організація зразкового промислового товариства — колонії
високої культури й високого рівня продуктивності праці та
суспільно-реформаторська діяльність, коли він намагався її успіхи
поширити на все суспільство. Другий період був невдалим, і 1824 р. Оуен
від’їздить до США, щоб там реалізувати свій план кооперативної громади.
З цією метою 1825 p. він купує 30 тис. акрів землі разом з будівлями і
засновує сільськогосподарське товариство «Нью Гармонія». Воно
проіснувало лише три роки.
Після повернення до Англії Оуен знову займається
суспільно-реформаторською діяльністю, сподіваючись уже не на урядові
кола, а на профспілковий рух. Тред-юніони він пропонує перетворити на
об’єднання виробників для організації кооперативних громад, розробляє
плани організації «Великої національної об’єднаної спілки виробництв» і
«Банку справедливого обміну», що, на його думку, могло б стати
вирішальним кроком до реорганізації суспільства.
У жовтні 1832 р. в Лондоні починає функціонувати оуенівський
«Національний банк справедливого обміну праці», а 1833 р. в Бірмінгемі
його філія, які користувались успіхом доти, доки їхньою діяльністю
керував сам Оуен. Через два роки після того як Оуен відійшов від справ,
Банк зазнав краху. 1834 p. був переломним пунктом у житті, діяльності та
творчості Оуена. Хоч він прожив іще 24 роки, однак тримався осторонь не
тільки від робітничого руху, а й від широких соціальних рухів узагалі.
Поступово оуенізм перетворився на суто теоретичне вчення.
Основні праці Оуена: «Про формування людського характеру» (1813),
«Доповідь графству Ленарк» (1820), «Зауваження про вплив промислової
системи» (1815), «Виклад раціональної системи суспільства» (1830). Він є
автором проекту Фабричного закону, а після 1834 p. починає видавати
журнал, в якому пропагує євангелістське вчення та пише праці на теми
моралі, з яких головною є «Новий моральний світ» (1845).
Роберт Оуен був одночасно і теоретиком, і практиком. Він виступав за
створення нового суспільства за допомогою просвітительства й
законодавства.
В основу його програми покладено теоретичну систему, провідною ідеєю
якої є формування соціального середовища, сприятливого для ефективної
праці та всебічного розвитку людини. Оуен проголошує, що людина —
продукт середовища і що змінити її можна, лише змінивши середовище, в
якому вона існує. Це одна з головних ідей теорії та практики Оуена.
Під середовищем він розуміє суспільно-економічні відносини, що впливають
на поведінку людини. Основними складовими суспільного середовища, за
Оуеном, є інституціональні (ідеологія, мораль, право, освіта) та
економічні компоненти. Він уважає, що функції з формування нового
середовища має взяти на себе держава, силою своєї влади спонукаючи до
створення прогресивних інститу-ціональних і економічних форм.
Оуен запевняє, що за допомогою виховання та законодавства, яке
відповідає названим ним принципам, можна створити нове суспільство,
позбавлене будь-яких проблем. З цією метою з власної ініціативи він
створює спілки банкірів та підприємців, проводить з ними «виховну
роботу», закликаючи до свідомої перебудови соціального середовища, але,
звичайно, зазнає тільки поразки.
У поняття соціального середовища він включає й економічні основи
організації суспільного виробництва. Оуен стверджує, що для перебудови
економічного середовища потрібно насамперед знищити приватну власність і
прибуток, забезпечити еквівалентний обмін товарами за їхньою вартістю,
замінити гроші «бонами праці», що стануть справжнім еквівалентом
цінності.
Оуен намагається теоретично обгрунтувати структуру прогресивної
економічної системи майбутнього. Він виходить з аналізу суперечностей
господарської системи капіталізму і, слушно (в цілому) визначивши їхню
природу, наголошує, що формування нового економічного середовища полягає
в тім, щоб позбутись цих суперечностей, ліквідувавши їхню основу —
приватну власність.
Характеристика капіталізму. Вихідним пунктом аналізу капіталізму для
Оуена була англійська фабрична система, що утворилась у результаті
промислового перевороту. Він уважав її досить досконалою і такою, що
могла б існувати автономно, поза існуючою системою економічних відносин,
бо вона створює належні умови для раціональної організації праці,
високого рівня її продуктивності і формування свідомого ставлення до
неї.
Капіталістичне середовище перешкоджає раціональному поєднанню виробників
та засобів виробництва в межах фабричної системи, раціональному
розподілу факторів виробництва та продуктів праці.
Критикуючи капіталізм, Оуен характеризує його як нераціональну систему,
що породжує суперечності, злидні, нові форми рабства та війни.
Причиною недоліків капіталізму він уважає приватну власність, релігію та
шлюб, освячений церквою.
Оуен виступає проти будь-яких форм приватної власності, оскільки бачить
у ній першопричину всіх проблем капіталізму — криз, безробіття та
злиднів.
Приватна власність зумовлює приватнокапіталістичну форму розподілу, що
уособлюється в праві власника визначати рівень прибутків і тим самим
підривати основи матеріальних стимулів до праці. Оуен доводить це,
посилаючись на дію закону вартості.
Оуен визначає вартість по-рікардіанському, тобто працею, витраченою на
виробництво товару, а не тією працею, що купується на товар. Він
заперечує думку Сміта, що з нагромадженням капіталу і приватної
власності на землю продукт праці розподіляється між трьома класами
суспільства, а тому вартість визначається доходами. Оуен погоджується зі
Смітом, що закон вартості за капіталізму порушується, але не вважає такі
порушення нормальними. На думку Оуена, їхнім наслідком є швидке
розшарування суспільства та зниження «ціни праці», що зменшує купівельну
спроможність робітників і звужує ринок збуту. У «Доповіді графству
Ленарк» він пише, що сучасний устрій суспільства не дає робітникові
належної винагороди за його працю і внаслідок цього всі ринки
виявляються недостатніми. Звідси випливає і невідповідність між
пропозицією та попитом.
Оуен один із перших зробив соціалістичні висновки з рікардіан-ської
теорії вартості. Для Оуена конкуренція і прибуток є двома сторонами того
самого явища — виробництва, приватного за характером. Капіталізм
базується на прагненні отримання прибутку. Прибуток Оуен трактує як
результат несправедливого обміну, додаток до ціни. Він є причиною
економічних криз надвиробництва, або, скоріше, недоспоживання, оскільки
через нього робітник не може придбати продукт власної праці і, отже,
спожити еквівалент того, що виробив. Оуен вимагав ліквідації нетрудових
прибутків.
Гроші є другим недоліком капіталізму, вони спотворюють обмін і розподіл.
Оуен твердить, що гроші є знаряддям прибутку. Завдяки грошам прагнення
прибутку підкоряє собі обмін, і аномальний продаж товару за ціною вищою
ніж його вартість стає можливим. Тому потрібно ліквідувати гроші.
У поясненні криз Оуен виходив також з індустріалізації виробництва:
машинне виробництво сприяє розширенню пропозиції, але породжує
безробіття і скорочення попиту. Оуен стверджував, що нова промислова
система може існувати і без капіталістів. На підставі рівня розвитку
техніки після промислової революції він робив висновок про те, що можна
створити таку досконалу організацію виробництва й розподілу, яка б не
зазнавала криз..
Релігію Оуен уважає третім недоліком існуючого суспільного ладу,
оскільки вона не виконує функцій виховання нової людини, суперечить
принципам суспільної справедливості, закріплює нерівність як моральний
закон. Шлюб, освячений церквою, — одна з форм рабства, причому
постійного, оскільки його не можна скасувати в межах релігійного
законодавства. Він посягає на свободу особистості, суперечить людській
природі.
Оуен вказує на скороминущий характер капіталізму. Він розуміє, що в
межах капіталістичної системи вирішення цих проблем неможливе, але
вважає, що шлях до трансформування капіталізму в соціалістичне
суспільство полягає у свідомому створенні умов, за яких вартість і
справді визначалася б витраченою працею, гроші були б непотрібні, а
машина служила б людині.
Шляхи реформування капіталізму. Створення соціального середовища —
провідна ідея усіх практичних заходів Оуена. Сприяння у здійсненні цієї
ідеї він очікував то від хазяїв, то від держави, то від кооперації.
Виховання через асоціацію, що об’єднується на підставі економічного
кооперування праці, рівноправної участі у виробництві й розподілі, Оуен
оголосив наріжним каменем своєї доктрини.
0уен-реформатор. На фабриці Оуена (Нью-Ленарк) було створено майже всі
інститути соціалістичного суспільства: житло для робітників, дитсадки,
їдальні, фабрично-заводські крамниці, ощадні каси і т.
Крім того, він на півстоліття випередив фабричне законодавство:
зменшив тривалість робочого дня для дорослих із 17 до 10 годин,
заборонив працю дітей до 10 років і створив для них світські школи,
відмовився від системи штрафів.
Оуен, працюючи в графстві Ленарк, спромігся на практиці поліпшити
організацію виробництва, підвищити трудову дисципліну та продуктивність
праці, поліпшити умови праці, життя й побуту робітників, створити
висококультурне середовище у межах окремого фабричного селища.
Успіхи, яких він досяг у Ленарку, Оуен мріяв поширити на все
суспільство. Він починає розробляти програми реформування капіталізму,
ініціює і бере участь у розробці фабричного законодавства (щоправда,
коли 1819р. з’явився так званий фабричний білль, Оуен відмовився від
авторства, бо білль занадто спотворював його ідеї”).
Оуен опрацював також цікавий план ліквідації безробіття, з допомогою
організації «кооперативних селищ» для безробітних. Кожне селище мало
бути самостійною господарською одиницею і виробляти все для задоволення
власних потреб, і лише надлишки виробленого можна було продати. Селища
функціонували б за принципами господарського та комерційного
розрахунків. Створення таких селищ мало зробити, на його думку, зайвим
податок на користь бідних,
Цей план знаменував перехід Оуена з позицій реформатора фабричної
системи на позиції пропагандиста ідей соціалізму та кооперації.
Однак економічна програма Оуена не знайшла підтримки правлячих кіл.
Другу спробу реформування суспільства Оуен зробив після повернення зі
США.
Необхідні умови для неспотвореної грошима дії закону вартості він
сподівався створити, організувавши «Велику національну об’єднану спілку
виробництв» (виробнича кооперація) та «Банк справедливого обміну»
(кооперація зі збуту й обміну продукції”). Ці дві організації — а вони,
за задумом Оуена, становили одне ціле — мали були забезпечити обмін за
законом вартості.
В основу обміну покладалися так звані трудові гроші, тобто бони, що
відображатимуть реальні витрати праці на виробництво товару і,
відповідно, знищуватимуть можливість одержання будь-якого прибутку. На
практиці це виглядало б так, що кожний, хто має товар, несе його в Банк
обміну і після оцінювання експертами отримує бони, із зазначенням,
скільки трудових годин витрачено на виробництво даного товару. Власник
бонів міг отримати в банку будь-який інший товар, на виробництво якого
витрачено стільки ж трудових годин.
Оуен має на увазі безпосередньо усуспільнену працю, тобто форму
виробництва, протилежну товарній. Робочі бони лише констатували факт
індивідуальної участі виробника в загальній праці і його частку в
суспільному продукті, не спотворюючи економічних відносин.
Створений 1832 р. в Лондоні банк спочатку користувався успіхом, його
«трудові гроші» охоче приймали і приватні торговці. «Трудові (робочі)
гроші» стали навіть предметом спекуляції.
Але в банк можна було здати товари, що не користувались попитом, не
знаходили збуту, і отримати необхідні. Крім того, банк існував за
принципами товарного обміну, а «трудові гроші» виконували функції
звичайних грошей. Тому ця ідея зазнала поразки. Через два роки банк
припинив існування. Невдалою виявилась і ідея «Великої національної
спілки виробництв», яка разом зі згаданим банком мала була утворювати
одне ціле.
Комуністичне суспільство — головна мета теоретичної системи Оуена.
Реорганізацію всього суспільства на комуністичних засадах він уявляв як
створення окремих громад. На відміну від Фур’є, Оуен не визнає приватної
власності взагалі. Тому в громадах немає місця капіталістам та
капіталістичному прибутку. Не передбачено також винагороди за здібності
й талант. Усі спільно працюють і всі спільно користуються результатами
своєї праці.
Господарською основою перших кооперативних громад мало стати
землеробство. Оуен розумів, що з промисловості не можна починати
реформаторську діяльність, оскільки вона працює на великі ринки й цілком
від них залежить: ізолювати її від ринків — значить знищити. Інша річ
землеробство. Хоча й воно залежить від ринків, однак забезпечує значно
більше передумов для створення замкнутих, незалежних від ринку
господарських одиниць, що могли б наочно довести можливість побудови
комуністичного суспільства.
Аграрні кооперативні громади були для Оуена не ідеалом і не кінцевою
метою, а тільки початком комуністичного перетворення суспільства. Лише з
часом його громада мала стати прообразом комуністичного суспільства, де
існували б суспільна власність на засоби виробництва, свідоме ставлення
до праці, розподіл за потребами, високий рівень освіти, моралі і
культури.
Коли громада «Нью-Гармонія» зазнала краху, проіснувавши всього три роки,
Оуен зрозумів, що суспільство не готове до глибоких перетворень, і
обмежився організацією асоціацій, але своїх утопій не зрікся.
Оуен не залишив школи у прямому розумінні цього слова. Але в нього було
кілька учнів, які прагнули втілити у життя його теорії. Найвідоміший з
них — Вільсон Томпсон, котрий у праці «Дослідження найсприятливіших для
щастя людини принципів розподілу багатства»(1824) глибше, ніж Оуен,
обгрунтував думку про те, що робітник не отримує повного продукту своєї
праці, підготувавши грунт для формулювання теорій «додаткової вартості»
і «неоплаче-ної праці». Він не проповідував експропріації приватної
власності, а лише пропагував організацію нових форм підприємств, що в
них робітник міг би залишати собі весь продукт власної праці. Такою
формою організації він уважав кооперативи.
Водночас ідеї Оуена та його діяльність справили величезний вплив на
суспільну думку. Як у Лондоні, так і в провінціях виникла ціла низка
товариств, організованих за принципами Оуена. 1827 p. було створено
«Асоціацію фонду» з метою зібрати капітал для створення кооперативної
громади в околицях Лондона, виникло також кооперативне товариство обміну
— прообраз майбутнього «Банку справедливого обміну». У 1830 р. в різних
частинах Англії існувало вже близько 300 кооперативних громад.
Видавалося кілька кооперативних оуенівських журналів і газет.
Сам факт нехай тимчасового, але реального існування «Великої
національної об’єднаної спілки виробництв» та «Банку справедливого
обміну» свідчить про те, що ідеї Оуена справді мали серйозну підтримку в
суспільстві.
Оуен не був революціонером: він відмовився брати участь в чартистському
русі, ніколи не виступав за експропріацію приватної власності,
обмежуючись лише ідеєю соціалістичного реформування суспільства з
допомогою найсвідоміших його представників та уряду.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
