РЕФЕРАТ
на тему:
“Росія у роки ІІ світової війни”
ПЛАН
1. Початок війни між Німеччиною і Росією (СРСР),
основні військові битви
Вранці 22 червня 1941 р. гітлерівська авіація розпочала бомбардування
радянських військових аеродромів і важливих стратегічних міст.
Раптовість нападу дозволила ворогові у перший день війни знищити 66
радянських аеродромів і 1201 літак.
Перші удари нацистів взяли на себе радянські прикордонники. Незважаючи
на чисельну перевагу ворожих сил, вони показували приклади героїзму та
мужності. Навіки в історію війни увійшли подвиги прикордонників застави
лейтенанта Лопатіна, бійців 90-го Володимиро-Волинського загону
прикордонників, воїнів фортеці м. Бреста. На деяких напрямках радянські
війська навіть перехопили стратегічну ініціативу і перейшли у наступ,
зокрема вибили ворога з Перемишля й утримували місто протягом 5 днів.
Але, попри героїчний опір Червоної армії, тільки протягом першого дня
ворог просунувся на 30—50 км у глиб радянської території.
У липні-вересні 1941 р. на радянсько-німецькому фронті розгорнулися бої
величезного масштабу. На західному напрямі німецька група армій “Центр”
10 липня розпочала наступ на Смоленськ, їй протистояли головні сили
Західного фронту (командувач С. Тимошенко), які не встигли організувати
тривку оборону і значно поступалися агресорові в силах і засобах;
потужні танкові угруповання німців форсували Дніпро і 16 липня захопили
Смоленськ. Але контрудари Червоної армії під Оршею, Вітебськом, Великими
Луками і Смоленськом змусили нацистів уперше в перебігу другої світової
війни перейти до оборони, групу армій “Центр” було зупинено на підходах
до Москви. Під час Смоленської битви з’єднанням, що найбільше
відзначилися, вперше в Червоній армії було присвоєно найменування
гвардійських.
Спроба німців відразу захопити місто зазнала краху. Ворога було зупинено
в середині липня 1941 р. Фінська армія з півночі вийшла на старий кордон
між Фінляндією та СРСР і фактично припинила бойові дії. Наступ на
Ленінград стримували радянські війська, які вели бої у Прибалтиці та
захищали півострів Ганко. Лише наприкінці серпня — на початку вересня
нацисти відновили наступ на місто. 8 вересня ворог захопив Шліссельбург,
блокувавши Ленінград із суходолу. Розпочалася блокада Ленінграда, яка
тривала 900 днів. Протягом 611 днів місто постійно бомбардували та
обстрілювали з важкої артилерії. У жовтні 1941 р. німці спромоглися
захопити Тихвін, що значно ускладнило ситуацію навколо Ленінграда і в
самому місті. У грудні 1941 р. радянські війська вибили ворога з
Тихвіна, що забезпечило зв’язок між містом і країною через Ладозьке
озеро. Цією “дорогою життя” з міста було евакуйовано і врятовано від
голодної смерті 550 тис. осіб.
За перші п’ять місяців війни Німеччина та її союзники окупували
Прибалтику, Білорусь, Молдову, майже всю Україну, в тому числі частину
Донбасу і Криму, а також західні області Росії. Територія, захоплена
ворогом, становила понад 55 млн кв. км. До війни на ній проживало 74,5
млн душ. До кінця літа 1941 р. в німецький полон, за даними начальника
генерального штабу вермахту Ф. Гальдера, потрапило близько 4 млн
солдатів і офіцерів Червоної армії. Там опинилися цілі з’єднання. Навіть
штаб Південно-Західного фронту був знищений ворогом.
Головною причиною тих величезних втрат, яких зазнав Радянський Союз у
перший рік війни, були грубі помилки й прорахунки політичного та
військового командування, особливо Й. Сталіна.
Однак, незважаючи на тимчасові поразки СРСР, гітлерівський задум
“блискавичної війни” провалився.
Прикордонні бої, оборона Києва, Одеси, Севастополя, битви за Ленінград,
Смоленськ зірвали плани, розроблені німецькими генералами. На жодному з
трьох головних стратегічних напрямків гітлерівська армада не зуміла
досягти поставлених цілей.
2. Московська та Сталінградська битви –
як одні з вирішальних у протистоянні Німеччини та СРСР
Наступ ворожих військ на Москву розпочався ЗО вересня 1941 р. Так
почалась операція “Тайфун”. Танковими ударами ворог прорвав оборону
радянських військ і підійшов до Вязьми, захопив м. Орел і оточив
радянські частини в районі Вязьми. 5 жовтня Державний комітет оборони
ухвалив рішення про захист Москви. 19 жовтня у Москві було запроваджено
стан облоги. Командувачем оборони Москви було призначено Г. Жукова.
15 листопада 1941 р. розпочався новий наступ німців на Москву. Після
кровопролитних боїв вони наблизилися на відстань 25-30 км до міста.
Німецькі офіцери, дивлячись у біноклі, бачили Кремль і готували парадну
форму до параду на Красній площі. Одначе 5-6 грудня 1941 р. радянські
війська перейшли в контрнаступ, унаслідок якого було визволено Калінін,
Калугу,
Клин. 8 грудня Гітлер видав директиву про перехід до оборони. 13 грудня
московське радіо повідомило про поразку ворога. Контрнаступ радянських
військ тривав до квітня 1942 р. Загалом німецькі частини було відкинуто
на 100-250 км від Москви; повністю визволено Московську, Тульську
області, частково — Калінінську, Смоленську, Орловську, Курську.
Перемога Червоної армії під Москвою мала велике стратегічне значення.
Після поразок радянських військ навесні 1942 р. противник повністю
перехопив стратегічну ініціативу і розпочав великомасштабний наступ на
півдні. 23 серпня німецькі війська, прорвавши радянську оборону, вийшли
до р. Волги. З 12 вересня бої точилися вже у самому Сталінграді. Оборону
міста здійснювали частини 62-ї (командувач генерал В.Чуйков), 64-ї
(командувач генерал М. Шумилов) армій. Оборонний період у перебігу
Сталінградської битви тривав до 18 листопада 1942 р. Ворог так і не
спромігся взяти місто. І головна причина цього — героїзм і патріотизм
радянських воїнів. Коли точилися бої за місто, генштаб розпочав
готування наступальної операції під Сталінградом. Операція “Уран”
складалася з двох основних етапів: на першому передбачалося прорвати
оборону противника, створити міцне зовнішнє кільце оточення; на другому
— знищити оточеного противника, якщо він не прийме ультиматуму про
здачу. Для здійснення операції залучалися сили трьох фронтів:
Південно-Західного (генерал М. Ватутін), Донського (генерал К.
Рокоссовський), Сталінградського (генерал А. Єременко). Наступальна
операція радянських військ під Сталінградом тривала з 19 листопада 1942
р. по 2 лютого 1943 р. Війська Червоної армії, з’єднавшись у районі с.
Совєтського, оточили 330-тисячне угруповання ворога на чолі з
генерал-фельдмаршалом фон Паулюсом. Оточеним було висунуто ультиматум
про здачу, якого вони відхилили. Спроба німецького командування
організувати деблокацію оточених військ групою армій “Дон” під
командуванням Манштейна виявилася безуспішною. 10 січня 1943 p. було
розпочато операцію зі знищення оточеного угруповання ворога. Оточені
частини було розколото на північну й південну групи і до 2 лютого
повністю ліквідовано. Генерал-фельдмаршал Паулюс потрапив у полон із
частиною свого штабу. Велика битва на Волзі завершилася перемогою
радянських військ, у лавах яких громили ворога представники всіх
національностей СРСР. Ворог у цій битві втратив 1,5 млн вояків. У
Німеччині було оголошено триденний траур. Наступ під Сталінградом
переріс у загальний стратегічний наступ радянських військ, який-тривав
до кінця березня 1943 р.
Противника було відкинуто на 600—700 км, і він змушений був перевести на
радянсько-німецький фронт частини із заходу. Хоча в напруженій боротьбі
радянським військам довелося знову залишити Харків і Бєлгород, повернути
втрачену стратегічну ініціативу німцям уже не судилося.
Отож, Сталінградська битва 17 липня 1942 р. — 2 лютого 1943 р.
започаткувала докорінний злам у перебігу другої світової війни.
Значення цієї битви полягало також у тому, що:
• Збройні сили СРСР захопили стратегічну ініціативу і не втрачали її
до повного розгрому нацистської Німеччини;
• Сталінградська битва створила сприятливі умови для розгортання наступу
всіх фронтів на південно-західному напрямі, сприяла успішним діям
радянських військ під Ленінградом, на Кавказі, на інших ділянках фронту;
•розгром румунських та італійських армій зініціював внутрішньополітичну
кризу в цих країнах;
• перемога під Сталінградом активізувала рух Опору у країнах Європи;
• Туреччина та Японія не наважилися розпочинати воєнні дії проти СРСР;
• зріс міжнародний авторитет СРСР, зміцніла антигітлерівська коаліція.
3. Подальші наступальні дії радянських військ
Після поразки у Сталінградській битві та під час зимового наступу
Червоної армії гітлерівське командування, плануючи річну кампанію 1943
p., вирішило провести великий наступ на радянсько-німецькому фронті з
метою повернення втраченої стратегічної ініціативи. Для наступу
противник обрав Курський виступ, що утворився внаслідок зимово-весняного
наступу радянських військ. Тут німці зосередили до 50 дивізій, до 10
тис. гармат і мінометів, майже 2,7 тис. танків, понад 2 тис. літаків.
Крім того, до флангів ударних угруповувань прилягало майже 20 дивізій.
Операція дістала кодову назву “Цитадель”. Під час підготування операції
радянське командування, проаналізувавши всі дані розвідки, визначило, що
наступ гітлерівців розпочнеться вранці 5 липня. Війська було приведено у
повну .бойову готовність.
Наступ головних сил на орловському напрямі розпочався о 5-й годині ЗО
хвилин 5 липня. Гітлерівському командуванню не пощастило використати
фактор раптовості. На ділянці Воронезького фронту німецькі війська
підійшли до невеликого с. Прохорівка, де відбулася найбільша танкова
битва другої світової війни: водночас у зустрічному бою з обох сторін
брало участь до 1200 танків, самохідних і штурмових гармат.
312 липня змінився характер битви. Тепер наступали радянські війська,
німецькі частини переходили до оборони. 5 серпня 1943 р. було визволено
міста Орел і Бєлгород, а 25 серпня — Харків. Курська битва знаменувала
завершення докорінного зламу в перебігу Другої світової війни.
Гітлерівське командування зазнало фіаско в своїй спробі повернути
втрачену стратегічну ініціативу, німецькі війська змушені були перейти
до оборони. У серпні 1943 р. контрнаступ радянських військ переріс у
загальний наступ від м. Великі Луки до берегів Чорного моря — наступали
8 фронтів на лінії фронту 2000 км. Ворог змушений був відходити за
могутній водний рубіж — Дніпро. Тут німецьке командування створило
“Східний вал”, якого було наказано утримувати до останньої людини.
Внаслідок героїчного форсування Дніпра радянські війська визволили
Запоріжжя (14 жовтня), Дніпропетровськ (25 жовтня), а 6 листопада —
столицю України Київ.
Червона армія стрімко рушила до західних кордонів країни.
Перед початком 1944 р. Ставка поставила завдання перед Радянською
армією; повністю очистити від німецьких військ територію СРСР і вийти до
державного кордону.
Завершення зняття блокади Ленінграда розпочалося з наступу радянських
військ 14 січня 1944 р. під командуванням генерала Л. Говорова та
генерала К. Мерецкова. Протягом тижня опір ворога було зламано. За
невеликий проміжок часу радянські війська визволили від окупантів
Гатчину, Пушкін, Петродворець, Новгород, Лугу та інші міста, відкинувши
ворога на 220-280 км. 27 січня 1944 р. завершилася битва за Ленінград,
що тривала 900 днів.
Визволення Правобережної України розпочалось одночасно з ліквідацією
блокади Ленінграда. Наступ на ворога здійснювали війська чотирьох
Українських фронтів. Найбільшою операцією радянських військ початку 1944
р. у Правобережній Україні було оточення 10 гітлерівських дивізій під
Корсунем-Шевченківським, яке завершилося повним розгромом сил ворога. Цю
битву іноді ще називають “Сталінградом на Дніпрі”. Основним стратегічним
результатом січнево-лютневого наступу радянських військ був розгром сил
противника під Житомиром, Кіровоградом, Рівним, Луцьком, Нікополем,
Кривим Рогом. Новий наступ радянських військ розпочався в березні 1944
р. і тривав до травня 1944 р. Його підсумком стало визволення від
нацистів Миколаєва, Одеси, Тернополя, Кам’янця-Подільського. 26 березня
1944 р., на 1009-й день Великої Вітчизняної війни, радянські війська
вийшли на державний кордон СРСР із Румунією.
Визволення Криму розпочалося радянськими військами після розгрому ворога
на території Правобережної України. Протягом
першої половини квітня 1944 р. радянськими військами було визволено
Сімферополь і Керч, а 9 травня, після п’ятиденного штурму, —
Севастополь. Повністю нацистське угруповання в Криму було ліквідовано 12
травня 1944 р.
У червні 1944 р. розгорнулися події на Карельському перешийку. У
перебігу цієї операції укріплення “лінії Маннергейма” було прорвано за
тиждень, 20 червня взято Виборг. З Фінляндією було досягнуто
конфіденційної угоди такого змісту: вона залишиться незалежною, якщо
інтернує 20 німецьких дивізій на своїй території, що вона і зробила. 25
серпня фінський уряд звернувся з проханням до Москви розпочати мирні
переговори. 19 вересня в Москві було підписано угоду про перемир’я.
Фінляндія вийшла з гітлерівської коаліції.
Визволення Білорусі відбулося завдяки операції під кодовою назвою
“Багратіон”. Координували дії чотирьох фронтів, які брали участь в
операції, представники Ставки — маршали Г. К. Жуков і О. М.
Василевський. Наступ, що розпочався 23 червня 1944 p., розгорнувся на
величезній території від Дніпра до Вісли. Під час бойових дій радянські
війська оточили і знищили в районах Вітебська і Бобруйська 10 ворожих
дивізій. З липня 1944 р. було визволено столицю Білорусі — м. Мінськ. На
кінець липня землі Білорусі було повністю визволено від окупантів.
Визволення Прибалтики від німецьких окупантів розпочалось у перебігу
операцій у Білорусі, а завершилося завдяки розпочатому в середині
вересня 1944 р. наступові трьох Прибалтійських, Ленінградського та
Балтійського фронтів.
Завершення війни на території СРСР пов’язане також з операціями
радянських військ у Заполяр’ї, внаслідок яких від ворога було звільнено
порти на Баренцовому морі та Мурманську область, а також північно-східні
райони Норвегії.
4. Поразка Німеччини
У перебігу грандіозної за масштабами і напруженням Берлінської операції
1945 p., що розпочалася 16 квітня, радянські війська зламали
відчайдушний опір гітлерівських військ.
28 квітня берлінське угруповання було розтяте на три частини, 30 квітня
взято рейхстаг, а 1 травня розпочалася масова капітуляція гарнізону. 30
квітня А. Гітлер покінчив життя самогубством.
1 травня 1945 р. німецьке військове командування запропонувало розпочати
переговори про перемир’я. Над рейхстагом було встановлено червоний
прапор — прапор Перемоги у війні над нацистською Німеччиною. Цієї честі
були удостоєні росіянин Єгоров та грузин Кантарія. Удень 2 травня
боротьба за Берлін скінчилася повною перемогою радянських військ.
8 травня у передмісті Берліна Карлгорсті представники німецького
командування на чолі з фельдмаршалом В. Кейтелем підписали акт про
беззастережну капітуляцію. Капітуляція була прийнята за дорученням
радянського уряду маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим спільно з
представниками США, Великої Британії, Франції.
Література
Історія СРСР. – М., 1990.
Всесвітня історія. 1939-1990 рр. Посібник. – К., 2001.
Ладиченко Т.В. Всесвітня історія. Підручник. – К., 2005.
PAGE
PAGE 10
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
