.

Соціально-економічні передумови та наслідки війни в Північноамериканській колонії за незалежність (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2486
Скачать документ

Реферат на тему:

“Соціально-економічні передумови та наслідки війни в
Північноамериканській колонії

за незалежність”

Американська промислова революція була частиною розвитку світового
індустріального господарства, її початковий етап виявився лише після
англо-американської війни 1812—1815 pp. Промисловий переворот почався в
умовах несформованості системи мануфактурного виробництва, значного
розвитку ремесла та домашньої промисловості. Механізація та будівництво
фабрик почалися в текстильній галузі. Першу бавовняну фабрику було
побудовано в 1790 p. у Провіденсі (штат Айленд) емігрантом, англійським
механіком С. Слейтером. Оскільки англійські закони забороняли вивозити
креслення й деталі машин, він по пам’яті відтворив ватерну машину
Аркрайта. У 1832 p. працювало 795 бавовняних фабрик з 1200 веретенами,
що забезпечили потреби країни в ситці. В 1860 p. американська бавовняна
промисловість, що налічувала 5,2 млн механічних веретен, за обсягом
виробництва посіла друге місце в світі після англійської. Діяло 1700
текстильних фабрик з паровими двигунами. В 20—30-х роках XIX ст.
почалася масова механізація суконної, борошномельної, спиртової,
цукрової, тютюнової галузей.

Перші сталеплавильні та прокатні заводи були побудовані в 1816 p.
поблизу Пітсбурга. Однак загальний обсяг виробництва чорних металів був
недостатнім. СІЛА імпортували залізо з Швеції та Росії. Лише з другої
половини 30-х років розвиток металургії та добувної промисловості
прискорився. В 1837 p. побудували першу домну на кам’яному вугіллі (в
1847 p. їх було 50), за 1847—1857 pp. — ще 100. У кінці 40-х років
почали використовувати кокс для виплавлення чавуну, антрацит для
пудлінгування. За 1830—1850 pp. видобуток кам’яного вугілля зріс з 0,3
до 6,3 млн т, виробництво чавуну — з 0,2 до 0,6 млн т. Особливістю
промислового перевороту було широке використання дешевих водяних і
повільне запровадження парових двигунів, у 1838 p. їх нараховувалося
1100.

Революціонізуюче значення для розвитку американської індустрії мав
промисловий переворот на транспорті. Почали будувати шосейні дороги. У
1807 p. на річці Гудзон з’явився перший у світі пароплав, побудований Р.
Фултоном. У 1860 p. на річках Міссісіпі, Огайо ходило понад тисячу
пароплавів. Велике господарське значення мало спорудження каналів,
протяжність яких в 1850 p. становила 5950 км. Перша залізниця Балтимор —
Огайо почала працювати в 1830 p., в 1850 p. її протяжність досягла 15
тис. км.

Машинобудування розвивалося повільно. Перший завод з виробництва парових
машин з’явився в 1803 p. у Філадельфії. Проте американська промисловість
на початку XIX ст. працювала в основному на англійських машинах. Перша
машинобудівна компанія “Порт-Річмонд-Компані”, що виготовляла парові
машини та обладнання, була створена в 1828 p. Швидко розвивалося
виробництво сільськогосподарських машин, пароплавів. У 50-х роках
машинобудування працювало на основі власного верстатобудування.

Інтенсивна механізація, нестача і дорожнеча робочої сили стимулювали
швидке впровадження винаходів. За законом про патенти (1790 p.)
винахідники протягом 14 років мали монополію на свої винаходи. За
1790—1800 pp. кількість патентів становила 276, у 1840—1850 pp. — 6480.
Були винайдені бавовноочисна (1793 p.), циліндрична ситцена-бивна,
парова Івенса (1803 p.) машини, пароплав Р. Фултона (1807 p.), фосфорний
сірник (1836 p.), косарка Мак-Корміка (1836 р.) комбінованамолотарка з
віялкою Хейрема, швейна машина (1841 p.), паровий молот Насміта (1842
p.), вулканізація каучуку (1844 p.), пневматична шина (1845 p.),
ротаційна машина (1846 p.), бесемерівський процес (1856 p.), турбіна
(1849 p.), револьверний (1854 p.), шліфувальний (1865 p.), фрезерний
(1867 p.) верстати, друкарська машина (1867 p.). Ці винаходи дали
поштовх розвитку нових галузей і підгалузей промисловості: швейної,
збройної, електротехнічної тощо. Головною ознакою машинобудування США
стала стандартизація.

У 50-х роках XIX ст. в промисловості північно-східної частини СІЛА
запанувала фабрична система. Обсяг промислової продукції з 1827 по I860
р. збільшився в 8 разів, капіталовкладення зросли з 50 млн до 1 млрд
дол. У 1859 р. вартість продукції промисловості перевищила
сільськогосподарську. За переписом 1860 р. у промисловості було зайнято
1,3 млн осіб. За обсягом промислового виробництва США зайняли друге
місце в світі після Великобританії. Однак промисловий переворот
завершився лише на Півночі, де випускали 75% промислової продукції
країни. Південь залишався аграрним районом з рабовласницьким
плантаційним господарством. Забезпечуючи текстильну галузь сировиною,
воно разом з тим гальмувало індустріалізацію країни. В 1860 р. із
загальної суми національного багатства США в 16 млрд дол. на Північ
припадало 68,7, на Південь — 31,3%. Населення Півночі становило 20 млн
осіб. Півдня — 12 млн, зокрема 4 млн рабів. Вартість промислової
продукції за 1810 —1850 pp. зросла лише в 3 рази. Добувалося 3%
світового виробництва залізної руди, 8% — вугілля, текстильна
промисловість налічувала 300 тис. веретен (6% усієї кількості).
Рабовласницьке господарство було мало пов’язане з внутрішнім ринком.
Основну масу бавовни продавали у Великобританію, де купували промислові
товари. Це гальмувало утворення загальнонаціонального ринку США.
Конфлікт загострювався внаслідок боротьби між Північчю і Півднем за
необжиті та родючі землі на Заході, за керівництво політичним розвитком
країни.

Громадянська війна 1861 —1865 pp., яка одночасно була буржуазною
революцією, закінчилася перемогою Півночі. З 1 січня 1863 р. було
скасовано рабство на території Півдня, ліквідовано політичну і
економічну роз’єднаність США, створено сприятливі умови для розширення
внутрішнього ринку. В 60—80-ті роки завершився промисловий переворот на
всій території США. Особливо сприятливим для економіки був період
промислового піднесення 1867—1873 pp. За цей період було побудовано 200
домен на мінеральному паливі, потужність вугільних шахт зросла в 2 рази.
На 1870 р. усі галузі промисловості були оснащені механічними двигунами
потужністю 2346 тис. к. с., в основному паровими.

З’явилися нові галузі: електротехнічна, гумова, нафтодобувна та
нафтопереробна. Значних успіхів досягло машинобудування, зокрема у
виробництві сільськогосподарської техніки, локомотивів. Розвиток
верстатобудування дав можливість масово виробляти різні машини.
Посилилося значення стандартизації. Про динаміку американської
промисловості свідчать такі дані. За 1860—1870 pp. видобуток вугілля
зріс у 2,4 раза, виплавлення чавуну — у 2, видобуток нафти — 10,
протяжність залізниць — 1,8 раза. У 1859 p. основний капітал, вкладений
у промисловість, становив 1010 млн дол., в 1869 p. — 1695 млн дол.
Кількість промислових підприємств за 1850—1870 pp. збільшилася з 123 до
252 тис., робітників — з 957 до 2053 тис. У сільському господарстві США
в 1860 p. використовували машини на суму 246 млн дол,, в 1880 p. — 406
млн дол. Співвідношення легкої і важкої промисловості змінювалося: в
1860 p. — 2,4 : 1, 1880 p.—1,8 : 1. Вартість промислової продукції в
1880 p. перевищувала вартість сільськогосподарської в 2,5 раза.

Значну роль у прискоренні промислового розвитку США відіграв імпорт
капіталів із Європи, насамперед з Великобританії. З 1790 по 1860 p. ввіз
іноземного капіталу в США оцінювався в 500 млн дол. У 1873 p. іноземна
заборгованість США досягла 1500 млн дол.

Важливе значення мали територіальна експансія США і швидке зростання
населення країни. За 70 років (1783— 1853 pp.) територія США збільшилася
в 3 рази — з 890 тис. до 3 млн кв. миль. За 40 років (1820—1860 pp.)
населення країни зросло з 9638 тис. до 31 443 тис. осіб (більш як у З
рази). Цьому сприяла масова імміграція з Європи. Якщо за 1790—1860 pp.
в’їхало 5353 тис. чол., в основному з Ірландії, Німеччини,
Великобританії, то за 1860—1870 pp. в США приїхало приблизно 5 млн. чол.
Більшість з них були молоді кваліфіковані спеціалісти, які активно
включалися в економічну структуру країни.

У США перша половина XIX ст. — це період утвердження фермерського
господарства як пануючої форми землеволодіння. Після війни за
незалежність і в ході освоєння Заходу державний земельний фонд значно
зріс. Протягом 1788—1859 pp. 1442 млн акрів землі з 1905 мдн акрів (1
акр дорівнює 0,4 га), що оброблялися, перейшли у володіння уряду.
Внаслідок боротьби за демократизацію аграрного законодавства поліпшилися
умови продажу землі, але залишалося скватерство — система вільного займу
земель, яка була санкціонована в 1841 p. На 1860 p. загальна кількість
фермерських господарств досягла 2044 тис., їх середній розмір становив
приблизно 335,4 акра. На Півдні зберігалося плантаційне рабовласницьке
господарство, що спеціалізувалося на вирощуванні бавовни. Типовими були
плантації площею від 700—900 до 20 тис. акрів, на яких працювало від 20
до 500 рабів. Розвивалася оренда землі. На Заході орендарями були
15—20%, на Півдні — до 40% землевласників.

Ліквідація рабства в ході Громадянської війни. Акт про гомстеди
(поселення), прийнятий у 1862 p., активізували зростання аграрного
сектора економіки. Гомстед-акт давав право кожному громадянину США після
сплати 10 дол. реєстраційного збору отримати 160 акрів землі, що ставали
власністю після п’яти років проживання на ній, обробітку та забудови.
Ті, хто бажав, могли отримати землю до 5-річного строку, заплативши до
1,25 дол. за 1 акр після 5-місячного проживання на гомстеді. За
1860—1900 pp. було роздано 1,4 млн гомстедів. Площа оброблюваних земель
збільшилася в 2,2 раза. 160 млн акрів землі з державного фонду на Заході
безплатно отримали компанії з будівництва залізниць. У розпорядженні
індійців залишилося менше 2 % землі.

На початок XX ст. в США налічувалося 5,8 млн ферм, що утворилися в
основному в результаті купівлі землі у держави та великих
землевласників, оренди. З них 35% були орендовані, 23% — заставлені в
банках і страхових компаніях, 42% перебували в руках власників.
Відбувався процес концентрації земельної власності. Так, 1 млн ферм
функціонували, використовуючи 2/3 сільськогосподарських робітників, і
давали 52% продукції. У 1910 p. 1% фермерів володіли п’ятою частиною
фермерських земель. Розміри великої ферми в середньому становили 1,5—2
тис. га, середньої — 55—80 га, невеликої — 1,5 га.

Сільське господарство США розвивалося на основі індустріалізації, що
забезпечило його переваги в світовому сільськогосподарському
виробництві. Високими були темпи зростання: валовий збір пшениці і
кукурудзи зріс відповідно в 3,5 і 3 рази, бавовни — в 2 рази. В
1900—1914 pp. врожай пшениці збільшився на 70%. кукурудзи — на 27,
бавовни — на 58 % .

Зерновий напрям був визначальним для сільського господарства. Серед
технічних культур переважала бавовна. Важливе місце займало молочне і
м’ясне тваринництво. Розвиток техніки сприяв механізації сільського
господарства. В 1850 p. у США виготовлялося 250 різних модифікацій
залізних плугів. У 1860 p. на полях працювало 250 тис. молотарок, у 1911
p. — 17 тис. тракторів з паровими двигунами. Щорічні витрати на машини і
обладнання для сільського господарства зросли за останню третину XIX ст.
на 424,4 млн дол. Будували польові залізниці, створювали систему
елеваторів. Застосовували мінеральні добрива, обсяг яких збільшився за
1900—1914 pp. у 2,7 раза. Найману робочу силу використовувала половина
американських ферм.

На Півдні розвиток сільського господарства відбувався повільніше через
ліквідацію здольщини (кропперства) і системи боргового рабства
(пеонажу).

У кінці XIX — на початку XX ст. вартість сільськогосподарської продукції
швидко зростала. У 1890 p. вона становила 2,5 млрд дол., у 1900 p. — 5,
у 1914 p. — 10 млрд дол.

Господарство заможного фермера мало товарний характер. США стали одним з
головних експортерів збіжжя і м’яса на світовий ринок. З 1862 по 1901 p.
експорт пшениці збільшився майже у 5 разів, кукурудзи — в 16. Це
призвело до європейської аграрної кризи 1875—1896 pp., коли ціни на
пшеницю впали майже вдвічі. Завоювання зовнішнього ринку було зумовлено
тим, що американський фермер обробляв землю, вільну від ренти, тоді як
європейські селяни і фермери були змушені платити значні рентні платежі.
На початок XX ст. колонізація земель завершилася. Ціни на землю зросли,
США в конкурентній боротьбі втратили переваги і, як наслідок,
американський експорт значно скоротився.

Отже, аграрні відносини в США розвивалися в умовах панування
фермерського господарства, що було тісно пов’язане з ринком. Це сприяло
піднесенню продуктивності та інтенсивності праці, розвитку механізації,
агрокультури, використанню найманої робочої сили.

Використана література

Всесвітня історія. Посібник / За ред. Коваленка Р.В. – К., 2000.

Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б. Д. Лановика.
— К.: Вікар, 1999.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020