Реферат на тему:
“Етикет гостя, гостинного господаря”
Усі доброчесності мають
своїм джерелом етикет
Конфуцій
За всіх часів люди ходили в гості відзначати у вузькому чи широкому колі
свята, ювілеї, весілля, а то й просто поспілкуватися. Бувало, час
кардинально змінював життя, а все одно любов до застіль залишалася
незмінною.
Звичай ходити у гості і приймати гостей з’явився дуже давно. Вміння бути
гостем, як і господарем ціле мистецтво. Гостинність так називають цю
рису. Вона притаманна не лише окремим людям, а й цілим народам. Вельми
гостинними були стародавні германці, греки. Ця риса є характерною для
слов’янських народів, народів Кавказу. Ще у ХІХ столітті французький
гастроном Бріллат Саварин сказав, що приймати гостя це означає бути
відповідальним за його прекрасне самопочуття протягом всього часу його
перебування у вашому домі. Тобто, він сформулював закон, яким керуються
при прийомі гостей уже майже два століття. Для гостей та господарів діє
ряд правил писаних, неписаних, старих і нових.
Отже, вас запросили у гості. Прийти ви повинні, по можливості, в
обумовлений час. Нетактовно приходити раніше вказаного терміну. Стіл ще
не накрито, господарі не встигли причепуритися і не можуть приділити
тим, хто прийшов, належної уваги. Все це створює непотрібний ажіотаж.
Неприпустимо і надовго спізнюватися. Ви псуєте цим настрій господарям.
Запізнення, якщо воно неминуче, не повинно перевищувати п’ятнадцяти
хвилин. Взагалі ж суттєве запізнення завжди розцінюється як ознака
неорганізованості гостя, як вияв неповаги до господарів та до інших
запрошених. Треба привчати себе суворо дотримуватися давнього правила:
“На трапезу не спізнюються”.
Якщо всетаки з поважних причин вам доведеться спізнитися на урочистість,
ви повинні попередити про це телефоном і вибачитись. Увійшовши до
помешкання, де вже зібралися гості, які заждалися вас, гість, що
спізнився, не повинен обходити всіх присутніх із рукостисканням.
Достатньо попросити пробачення ще раз у господарів і потиснути руки
тільки їм. З іншими присутніми можете привітатися легким поклоном.
Відповідно до існуючого етикету, господиня і господар зустрічають тільки
перших гостей. Потім господиня залишається з ними, а господар сам
зустрічає всіх інших запрошених. Відступ від цього правила можливий,
якщо гості, що зібралися, без проблем спілкуються одне з одним. Тоді
господиня може приєднатися до чоловіка, щоб зустріти наступних
запрошених.
Господарі повинні постаратися, щоб запрошені не відчували незручностей.
Вони мають привітно, без метушні, зустріти усіх, кого очікують.
Обов’язково допомогти гостям раздягнутися, починаючи, зрозуміло, із
пань. Ці турботи повинен взяти на себе господар дому.
Пальта, плащі гостей повинні бути влаштовані на заздалегідь звільнену
вішалку. Підготуйте місце і для мокрих парасоль, якщо на вулиці дощ або
сніг. Гості напевно захочуть привести себе в порядок, тому ванна і
туалет мають блищати чистотою, там мають бути у достатній кількості
рушники для рук, туалетний папір, свіже мило тощо.
Зустрічаючи гостей, господарі в жодному разі не повинні пропонувати їм
домашні капці подаючи домашнє взуття, господарі мимоволі руйнують
ансамбль одягу запрошених. Хіба можна почуватися “у своїй тарілці” у
вихідній, не кажучи вже про вечірню, сукні або костюмі і у пантофлях?! З
іншого боку, гості самі повинні виявити розуміння й у випадку негоди
надворі принести з собою таке взуття, що, гармонуючи з їхнім туалетом,
не створить незручностей для господарів.
Господарі повинні зустріти гостей, відрекомендувати незнайомих,
спрямувати розмову, виявити гостинність. І при цьому не доводити гостя
до знемоги їжею, питвом, розпитуваннями, монологами і домашньою
самодіяльністю у виконанні сонних дітей. Перед відходом гостей
господарям не слід дивитися на годинник, згадувати про нагальні справи,
мити посуд і полегшено зітхати, відчиняючи двері.
У гостях, на вечірках, вечерях та інших подібних заходах для
відрекомендування краще вдаватися до допомоги посередника з числа
знайомих гостей або членів родини господаря. Нові знайомі обмінюються
вітаннями й у більшості випадків потиском рук. Першим руку подає той,
кому відрекомендовується новий знайомий. Подавати руку слід в останній
момент, йти з простягнутою рукою чи обмінюватися рукостисканням через
стіл не прийнято. Простягати замість руки кілька пальців чи кінчики
пальців нетактовно. Як правило, варто простягати для потиску праву руку.
Якщо вона з якоїсь причини зайнята чи ушкоджена (у пов’язці), можна
простягнути ліву руку, але попередньо вибачитись. Рукостискання не
повинне бути занадто сильним чи, навпаки, надмірно слабким. Трясти руку
непристойно, не рекомендується і потискати її двома руками.
Якщо чоловік у момент відрекомендування сидить, він зобов’язаний встати.
Жінка може не вставати, за винятком тих випадків, коли її
відрекомендовують дамі значно старшій за віком.
Велике значення при вітаннях має манера триматися. На людину, з якою
вітаються, варто дивитися прямо, з легкою нейтральною посмішкою.
Несприятливе враження справляє людина, яка, простягаючи праву руку для
вітання, ліву тримає в кишені, дивиться убік чи вниз, продовжує
розмовляти з іншою людиною. Така неввічливість не налаштовує до
продовження спілкування.
Якщо зустрічаються подружні пари, то спочатку жінки вітаються одна з
одною, потім чоловіки вітають жінок, і лише після цього чоловіки вітають
один одного. Першою вітається жінка, що йде в супроводі чоловіка, з
жінкою, що йде (чи стоіть) окремо. Жінка першою вітає чоловіка, якщо
вона його обганяє.
У гостя, природно, обов’язки простіші. Він вчасно приходить, дзвонить не
настирливо, йде також вчасно, не затіваючи при цьому прощального
політичного диспуту в передпокої чи на сходовому майданчику. Хороший
гість не примушує розважати себе і сам готовий розважити інших: зіграти,
заспівати, розповісти. Але тільки коли його попросять. А про те, що не
можна не тільки розливати соус на скатертину, а й навіть бачити, як це
роблять інші, — говорити чи писати вже не доводиться — це знають усі.
Зрозуміло, культурна людина, навіть якщо й не вивчила всіх правил
застільного етикету, все одно зуміє поводитися інтелігентно, а з
оточуючими — чуйно й уважно. Не випадково багато правил культурної
поведінки починаються з частки НЕ. Вихована людина НЕ робить нічого
такого, що могло б зачепити, скривдити, принизити іншого. Вона НЕ
розмовляє іноземною мовою у присутності людей, котрі її не розуміють. НЕ
розглядає безсоромно оточуючих, особливо людей із фізичними вадами. НЕ
злословить із приводу господині й невдалого салату по виході з
гостинного дому.
Найперший мінімум, який передбачає гостинність це не розповідати
гостям про свої невдачі чи хвороби. Якщо тобі відомо, що твій гість
любить щось смачненьке, то ти можеш йому дуже догодити, коли приготуєш
його улюблену страву.
У гості ходять з різною метою: відсвяткувати у компанії якесь
державне або релігійне свято, привітати господаря чи господиню з їх
особистим святом, вирішити якесь питання, про щось
домовитись. Звичайно, роблять подарунки. Хто, коли і як зробив це
вперше, ми не знаємо. Хоча, мабуть, це було так. Хтось віддав комусь
щось цінне. Побачивши на його обличчі радість, вдячність, зробив
відкриття, що давати, можливо, радісніше ніж брати. І це в подарунку
головне.
Подарунки треба вміти вибирати, вручати і приймати. Для цього теж
існують певні правила. І якщо ти хочеш комусь подарувати щось гірше зі
своїх речей, тобі не потрібне, не роби цього.
А ще ти, мабуть, знаєш, що в гостях майже завжди пригощають. Цей
звичай прийшов до нас ще з доісторичних часів. Так, на прийомах у
римського полководця Лукулла у 1 столітті до нової ери гостям подавали
таку кількість різноманітних страв, що багато чого вони з’їсти були не в
змозі і, щоб не ображати господаря, забирали все це додому у великих
серветках. (До речі, історія полотняних серветок, що й досі
використовуються при сервіруванні обідніх столів, бере свій початок саме
з тих часів).
У різні епохи в кожного народу були свої звичаї споживання їжі. У
багатьох народів Бразилії, Африки, Полінезії було прийнято їсти тільки
наодинці. Коли імператор американських індійців Монтесума сідав обідати,
перед ним ставили позолочений екран, бо ніхто не повинен був бачити, як
він їсть. У більшості народів земної кулі спільно обідати є прикметою
довір’я та дружби. В одному з літописів часів Київської Русі
розповідається про сварку двох князів Ізяслава Мстиславовича та Гліба
Георгійовича, яка закінчилася миром. “Гліб же виїхав і поклонився
Ізяславу. Ізяслав же покликав його до себе на обід і тут обідав”. Тобто,
спільна трапеза краще клятви закріпила мир. Володимир Мономах у
“Поученнях дітям…” писав: “… вшануйте гостя, звідки він до вас [не]
прийде, чи простий, чи знатний, чи посол, якщо не можете дарунком,
[то] їжею і питвом”.
Символічне значення спільної трапези дійшло до наших днів. А у
дипломатів спільні обіди складова дипломатичного етикету. Причому,
порушення церемоніалу при зустрічі, у порядку розсаджування гостей за
столом та черговості їх обслуговування вважається прямим викликом
представникам тієї чи іншої країни.
Різні книги дають не завжди однакові поради, як поводитися за столом.
Наприклад, у книзі «Дами і панове» (Мінськ, 1992 р.) сказано: «Жінки для
більшої обачності приколюють серветку одним її краєм до грудей». А в
харківському виданні «Екзотичної кухні» (1998 р.) все навпаки:
«Опинившись за столом, не закладайте крохмальну серветку за комір і не
розкладайте її на грудях. Це ознака провінціалізму. Серветку слід
розкласти на колінах».
Не валіть у тарілку сусідці без дозволу вінегрет — це не називається
обходжати дам.
Не лізьте цокатися до іноземців.
Не розповідайте старі анекдоти, а потім не докоряйте дружині: «Чому ти
не сміялася, коли я жартував?»
Не намагайтеся наколотити на виделку каперси, мариновані маслюки
мікроскопічного розміру чи зелений горошок — вони добре втікають.
З’ївши морозиво з вишнею, не стріляйте кісточкою в господиню — не кожна
оцінить усю принадність цього милого жарту.
Не кадріть сусідку, не прожувавши, — це нечемно.
Не стромляйте недопалок у діжку з фікусом або вже робіть це непомітно.
І остання порада. Залишаючи гостинний дім, не запитуйте в господаря, чи
поважає він вас. Якщо запросив, отже, поважає…
Список використаної літератури:
Андрієнко В.С. Історія етикету. – К., 1993.
Коваленко Р.В. Як бути пристойним. – Харків, 1995.
Мякушева Г.С. Гостинні господарі, ввічливі гості. – К., 1999.
Етикет поза домівкою / За ред. Смірнова С.А. – Львів, 2002.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
