UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІдеї прагматизму і етатизму у політичному вченні Н.Макіавеллі (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2723
Скачало726
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Ідеї прагматизму і етатизму

 

у політичному вченні Н.Макіавеллі”

 

Етатизм - (від франц. еtat - держава) – утвердження домінуючої ролі

держави в організації життя суспільства.

 

Одну з перших світських державно-правових концепцій ранньобуржуазного

періоду розробив італійський політичний мислитель Нікколо Макіавеллі

(1469—1527) у творах "Правитель", "Історія Флоренції", "Міркування про

першу декаду Тіта Лівія".

 

Якщо говорити про ідеї прагматизму і етатизму у політичному вченні

Н.Макіавеллі, то його його політичне вчення базувався фактично на

повсюдному і звіриному егоїзмі людей і на поліцейському приборкуванні

цього егоїзму будь-якими державними засобами з допущенням жорстокості,

віроломства, клятвопорушення, кровожерливості, убивства, будь-яких

обманів, будь-якої безцеремонності.

 

Ідеалом Макіавеллі був не хто інший, як розбещений і жорстоко

налаштований у відношенні всіх людей аж до принципового аморалізму і

нігілізму тоді гірковідомий герцог Цезар Борджіа, про звірства якого

можна довідатися з історичних матеріалів.

 

У Макіавеллі не було рівно ніяких релігійних і моральних ілюзій.

 

Але це саме й означає, що в навчанні Макіавеллі Ренесанс сам

відмовляється від самого себе. Згідно цього випливає, що Макіавеллі був

"революціонером", але то була "революція" проти релігійно-моралістичних

і естетичних цінностей епохи Відродження. Не варто, щоправда,

ототожнювати самого Макіавеллі з його "макіавеллізмом". Він був

патріотом свого народу, він мріяв про вигнання з Італії її загарбників і

вірив у справедливе майбутнє. Але методи державного правління, які

пропонувалися ним, є найжорстокішим і антилюдським механіцизмом, який

виник у виді повної протилежності естетичним і вільнодумним ідеалам

Італії епохи Відродження.

 

Правитель за Макіавеллі формально теж є титаном відродження.

"Макіавеллізм" все той же титанізм відродження; цей титанізм звільнений

не тільки від християнської моралі, але і від моралі взагалі, і навіть

від гуманізму.

 

Правда, зовсім не держава є в Макіавеллі останньою метою, і зовсім не

етатизм є його останньою ідеологією. Остання ідеологія для нього - це

єдність народу і відновлення його батьківщини. Тому "макіавеллізм" для

самого Макіавеллі був тільки різновидом трагізму, у якому цілі і засоби

виявлялися в болісному протиріччі.

 

У "Міркуваннях" людська особистість значною мірою вже втратила не тільки

свою неоплатонічну "божественність", але і якоюсь мірою свою

самоцінність.

 

У політичних вченнях Макіавеллі індивідуум нерідко приносився в жертву

"суспільному благу", що ототожнюється, однак, не з "державним

інтересом", як це буде в ідеологів контрреформації й абсолютизму, а з

Батьківщиною.

 

Гуманістичний індивідуалізм трансформувався в Макіавеллі не в етатизм, а

в той жагучий і в основі своєї гуманістичний патріотизм, що різко

виділяв автора "Правителя" і "Міркувань" на фоні літератури інших

політичних мислителів. Не абсолютистська держава, а Батьківщина-народ

стала в Макіавеллі кінцевим критерієм суспільної й індивідуальної

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ