UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоходження моралі (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6373
Скачало790
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Походження моралі

 

Етика – це філософська дисципліна, що вивчає мораль, моральність. Від

стоїків йде традиційний розподіл філософії на логіку, фізику й етику, що

часто розумілася як наука про природу людини, тобто збігалася з

антропологією. І. Кант розвив ідеї т.зв. автономної моральної етики як

заснованої на внутрішніх самоочевидних моральних принципах (від авто і

грецьк. nomos закон). Він наголосив на притаманній етиці власній

закономірністі, можливість визначити будь-яке явище за його внутрішніми

законами (на протилежність автономії існує гетерономія). Кант

протиставив її етиці гетерономній, похідній із яких-небудь зовнішніх

стосовно моральності умов, інтересів і цілей. У 20 ст. М.Шелер і Н.

Гартман на противагу кантівскій „формальній” етиці обов’язку розробляли

„матеріальну” (змістовну) етику цінностей. Втім, центральною для етики

продовжує залишатися проблема добра і зла.

 

Слова „моральність”, „мораль”, „етика” близькі за змістом. Але виникли

вони в трьох різних мовах. Слово „етика” походить від греч. ethos —

вдача, характер, звичай. Його узвичаїв 2300 років тому Аристотель, що

назвав „етичними” чесноти або достоїнства людини, які виявляються в її

поведінці, такі якості, як мужність, розсудливість, чесність, а „етикою”

— науку про ці якості. Слово „мораль” — латинського походження. Воно

утворено від лат. mos (множ. число mores), що означало приблизно те ж,

що ethos у грецькому — вдачу, звичай. Цицерон, дотримуючись прикладу

Аристотеля, утворив від нього слова moralis — моральний і moralitas —

мораль, що стали латинським еквівалентом грецьких слів етичний і етика.

А „моральність” — від кореня „вдача”, уперше потрапило в словник

російської мови в XVIII сторіччі і стало вживатися поряд зі словами

„етика” і „мораль” як їхній синонім. Так з'явилися три слова із

приблизно тим самим значенням. У практиці слововживання ці слова

практично взаємозамінні. Мораль, моральність, один з основних способів

нормативної регуляції дій людини в суспільстві; особлива форма

суспільної свідомості і вид суспільних відносин (моральні відносини).

 

Мораль належить до числа основних типів нормативної регуляції, таких, як

право, звичаї, традиції й ін., перетинається з ними й у той же час

істотно відрізняється від них. Моральні норми здійснюються практично і

відтворюються повсякденно силою масових звичок, соціальних установок, що

виховуються в індивіді, оцінок суспільної думки, переконань і спонукань.

Виконання вимог моралі може контролюватися всіма людьми без винятку і

кожним окремо. Авторитет тієї або іншої особи в моралі не пов'язаний з

якими-небудь офіційними повноваженнями, реальною владою і суспільним

становищем, але є авторитетом духовним, тобто обумовленим його

моральними ж якостями і здатністю адекватно виразити зміст моральної

вимоги в тім або іншому випадку. Взагалі в моралі немає характерного для

інституціональних норм поділу на суб'єкт та об'єкт регулювання. Мораль

відбиває цілісну систему поглядів на соціальне життя, що містять у собі

те або інше розуміння сутності („призначення”, „змісту”, „мети”)

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ