.

Доведення та спростування. Схеми та види доведень (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1234 6575
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Доведення та спростування.

Схеми та види доведень”

ПЛАН

1. Поняття доказу, його структура

2. Види і різновиди доказів (доведення). Правила доказу

3. Поняття спростування, види спростування

Список використаної літератури

1. Поняття доказу, його структура

Отримання опосередкованих, похідних знань відбувається не лише у формі
умовиводу. Іншою формою здійснення цього процесу в мисленні є доказ
(доведення). Він якісно відрізняється за складністю порівняно з
поняттям, судженням і умовиводом – тому і розглядається окремо від них.

Доведення (доказ) – форма мислення, що обґрунтовує правильність суджень,
істинність яких не є очевидною шляхом перетворення їх на судження
безпосередньо очевидні. Іншими словами, доказ – форма мислення, за
допомогою якої розкривається істинність одних суджень і хибність інших.

Мовною формою вираження доведення є більш-менш складні мовні
конструкції, які складаються з сукупності речень, які певним чином
зв’язані між собою і висловлюють логічний ланцюг умовиводів. Доведення
спирається на умовивід, але не зводиться до нього, не є простою
арифметичною сумою умовиводів. Подібно до того, як судження репрезентує
себе у вигляді зв’язку понять, а умовиводи у формі зв’язку суджень, так
і доведення репрезентує собою зв’язок умовиводів (а, відповідно, суджень
і понять).

Структура доведення включає три складові:

1. Теза – судження, істинність якого має бути доведена. В якості тез
можуть виступати найрізноманітніші судження, якщо вони не очевидні і
потребують доведення. В науках це різноманітні положення (теореми – в
геометрії, факти і обставини –в юридичній практиці), у повсякденній
практиці – певні переконання, чужі і власні думки. Різновидом тези є
гіпотеза (від грецького hypothesis – обґрунтування, припущення, здогад)
– не істинне або хибне судження, а більш-менш імовірне припущення, яке
може стати предметом доказу, а з часом отримати статус наукового
положення чи теорії (за умов успішності доказу). У свій час М.Ломоносов
зазначав, що гіпотези представляють собою єдиний шлях, яким видатні люди
дійшли до відкриття найважливіших істин науки. Розмірковуючи над
сутністю гіпотези, більш точною стає одна з функцій доведення – бути
необхідним засобом у розробці теорії або її розвитку. Тут можемо
нагадати гіпотезу атомістичної побудови матерії Демокріта, Тіта Лукреція
Кара та інших, яка пізніше лягла в основу елементарної фізики; гіпотезу
І.Канта про виникнення Сонячної системи з прототуманності, яка відіграла
велику роль у встановленні діалектичного погляду на природу.

Різновидом гіпотези в юридичній практиці є версія (від латинського
versio – видозміна, поворот) – здогад або припущення правознавця про
наявність або відсутність подій, фактів, характер і природу вчинків
тощо.

2. Аргументи – базові параметри доведення, судження, за допомогою яких
доводиться теза. Це положення, з яких виводиться істинність або хибність
тези. Роль аргументів в доведенні надзвичайно велика. У повсякденній
практиці їх, власне, і називають доказами. В юридичній теорії
використовують термін “юридична основа”. Розрізняють такі види
аргументів: достовірні факти (найчастіше), визначення, аксіоми і
постулати.

Саме факти у доказі мають значну примусову силу і, як правило,
переконують найґрунтовніше – І.Павлов називав їх «повітрям вченого». Під
фактами, скажімо, юридичними, розуміються обставини, які слугують
основою виникнення або припинення конкретних правових стосунків.

Крім фактів, іншим універсальним видом аргументів є визначення.
Наприклад, у геометрії, дефініція понять «точка», «лінія», «площина»
тощо має фундаментальне значення для подальших доведень. Аналогічна роль
цього виду аргументів і в інших науках, зокрема, в гуманітарних – вони
розкривають загальнородові та видові якості предмета доведення.

3. Форма доведення (аргументація). Наявність тези і аргументів ще не
означає, що доведення є наявним. Наприклад, якщо ми маємо купу
автомобільних деталей, то це не означає, що вони є вже готовим
автомобілем. Для того, щоб доведення було завершеним, необхідно
встановити логічний зв’язок тез і аргументів, чим і є, власне,
аргументація. Тобто потрібний несуперечливий ланцюг між тезою, системою
аргументів і висновком умовиводу. Щоб цей логічний ланцюг був
несуперечливим, людині потрібно знати і дотримуватися законів логіки.

2. Види і різновиди доказів (доведення). Правила доказу

Поділ доведення на види є певною умовністю – вони можуть переходити один
в інший. Разом з цим виділяють такі види доказів:

прямий доказ – істинність тези доводиться безпосередньо з істинності
аргументів. Простий приклад: “Холодильник є робочим, тому, що при
ввімкненні у мережу у його камері температура повітря знижується згідно
встановлених виробником параметрам”; “Анатолій Карпов – видатний шахіст
світу тому, що він виграв понад 150 турнірів та матчів”.

непрямий доказ – істинність тези виводиться з деяких інших суджень. Він
відрізняється тим, що доводи в ньому обґрунтовують істинність тези
опосередковано через обґрунтування хибності іншої, протилежної тези.

Непряме доведення має два різновиди: апогогічне доведення (від
протилежного) і доведення методом поділу. Апогогічне полягає в тому, що
спочатку приймається доведення тези, яка протирічить вихідній. Далі ця
теза доводиться до абсурду, або до протиріччя з певними істинами – потім
з хибності такої тези випливає істинність вихідної. Непряме доведення
методом поділу полягає в тому, що з кількох можливих тез методом
виключення доводиться одна. Наприклад, юристові відомо, що даний
кримінальний злочин здійснили або ім’ярек Іванов, або Петров, або,
скажімо, Бендер-Задунайський (і ніхто інший). Тому задача правознавця
полягає в тому, щоб поступово відсікати хибні тези для встановлення
однієї особи, винної у даному злочинові.

За способом аргументації розрізняють два види доведення висунутого
положення: пряме і непряме (опосередковане).

1. Прямим називають обґрунтування тезису без звернення до конкуруючих з
тезисом припущень. Пряме доведення може приймати форму (1) дедуктивних
умовиводів, індукції, аналогії.

– демонстрація протікає в формі умовно-категоричного умовиводу. При
істинності посилок-аргументів і дотримання правил виводу воно дає
достовірні результати.

(2) Індуктивне доведення – це логічний перехід від аргументів,
інформацією про окремі випадки певного роду, до тезису, узагальнюючому
ці випадки. Якщо доведення протікає в формі повної індукції при
істинності засновків істинним буде і висновок. При неповній індукції
тезис буде обгрунований лише в більшій чи меншій степені ймовірності.

(3) Демонстрація в формі аналогії – це пряме обґрунтування тезису, в
якому формулюється ствердження про властивості одиничного явища.

2. Непрямим називають доведення тезису шляхом встановлення хибності
антитезису чи інших конкуруючих з тезисом припущень. Конкуруючими з
тезисом (Т) припущеннями можуть бути два їх різновиди: суперечний тезису
антитезис (~Т), (ч) члени диз’юнкції в розділовому судженні: ТvАvВ ;
Розрізнення в структурі конкуруючих припущень визначає два види
непрямого доведення: (1) аналогічне і (2) розділове.

(1) Аналогічним називають обґрунтування тезису шляхом встановлення
хибності протирічливого йому припущення. Аргументація в цьому випадку
ділиться на три етапи:

Перший етап – тезису (Т) висувають антитезис ~Т, умовно визнають
істинним і виводять логічно витікаючи з нього наслідки: ~Т ( С.

;

Аналогічний вид непрямого доведення застосовується лише тоді, коли між
Т і ~Т існує відношення протиріччя: чи одне чи інше, третього не дано.

. Воно є дійсним лише в тому випадку, якщо диз’юнктивне судження є
повним чи закритим .

Правила доказу:

Правила тези

Теза – центральний пункт доказу і вимоги пред’являються насамперед до
неї.

Теза може бути доведена лише тоді, коли вона істинна. В доведенні
істинність тези не народжується, а лише встановлюється, виявляється.
Іншими словами, невірно буде брати хибну тезу, хибність якої відома і
намагатися її довести (це називається софістика).

Теза має бути чітко визначена – суб’єкти, предикати, модальність,
квантори тези як судження мають бути чіткими і недвозначними.

Теза має залишатися однією протягом всього доведення.

Правила аргументів

Аргументи мають бути істинними. Це правило безпосередньо пов’язане з
правилом № 1. Істинність посилок – необхідна, хоча і недостатня умова
для отримання істинного умовиводу.

Істинність аргументів має бути (за потреби) обґрунтована незалежно від
істинності тези. Це значить, що у аргументів мають бути власні докази.

Аргументи не повинні бути протилежними один одному – одночасне
ствердження або спростування є неможливим за законами логіки.

Кожен з аргументів має бути необхідним, а їх сукупність достатньою для
обґрунтування тези. Іншими словами, у доведенні не повинно бути нічого
зайвого і нічого випущеного.

Правило щодо форми доведення (головне правило):

8. Теза повинна з логічною необхідністю (за законами логіки)
узгоджуватися з аргументами як висновок з посилок.

3. Поняття спростування, види спростування

Доказ тісно пов’язаний із спростуванням. Досить часто ми не тільки
доводимо істинність висунутої тези, але одночасно й спростовуємо якесь
інше положення, котре ми вважаємо хибним.

Спростуванням називається процес мислення, за допомогою якого доводиться
хибність якогось положення або неспроможність доведення в цілому.

Спростування може бути спрямоване проти тези, проти аргументів або проти
способу доведення (міркування). Згідно з цим розрізняють такі способи
спростування:

спростування тези;

спростування аргументів;

3) спростування зв’язку тези з аргументами.

1. Спростування тези

Спростування, спрямоване безпосередньо проти тези, можна досягти різним
шляхом.

а) Теза може бути спростована за допомогою доведення істинності нової
тези, котра суперечить спростовуваній.

Цей спосіб спростування грунтується на закон виключеного третього, за
яким два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними, одне з
них обов’язково хибне. Варто тільки в суперечці чи дискусії довести, що
істинною є нова теза, що заперечує Спростовування тези, і остання буде
спростована. Це спростування будується так. Коли треба спростувати тезу,
ще суперечить тій, котру ми спростовуємо, і доводимо її істинність. А
потім, спираючись на закон виключеного третього, робимо висновок про
хибність спростовуваної тези.

б) Теза може бути спростована завдяки виведенню з неї наслідків, що
суперечать дійсності, тобто приведенням тези до абсурду (безглуздості).
Спростування в таких
випадках відбувається так. Припустімо, що спростовувана теза є істинною.
Але, якщо теза є істинною, то й наслідок, виведений з такої тези, як із
основи, також має бути істинним. Виводять цей наслідок так. Якщо
виявиться, що виведений з тези наслідок є хибним, то від хибності
наслідку за правилами умовно-категоричного силогізму доходять висновку
про хибність і самої основи спростовуваної тези.

2. Спростування аргументів

Спростування досить часто спрямоване безпосередньо не проти тези, а
проти аргументів. Аргументи, як і теза, можуть бути спростовані різними
способами.

а) Шляхом доведення хибності аргументів.

Якщо в ході спростування буде встановлено, що аргументи, за допомогою
котрих обґрунтовується теза, є хибними, то тим самим буде доведено, що
спростовувана теза не обгрунтована. Наприклад, доводиться теза про те,
що «Потерпіла Л. була психічно хвора» таким чином: «Усі
самовбивці—психічно хворі. Л. заподіяла собі смерть. Отже, Л. була
психічно хворою». Це доведення можна спростувати встановленням того, що
більший засновок у ньому («Усі самовбивці — психічно хворі») є хибним.

б) Встановленням того, що аргументи, за допомогою котрих обгрунтовується
висунута теза, є для тези недостатньою.

Якщо буде доведено, що наведені аргументи для висунутої тези недостатні,
то теза вважається необгрунтованою. У таких випадках протилежна сторона
має навести для своєї тези нові, додаткові аргументи. Цей спосіб
спростування широко використовується в судовій практиці, зокрема, коли
обгрунтування винності обвинувачуваного ведеться за допомогою побічних
доказів.

в) Аргументи можуть бути спростовані встановленням того, що вони самі є
ще не доведеними.

Якщо в процесі спростування буде доведено, що аргументи, за допомогою
котрих обґрунтовується теза, самі потребують доведення істинності, то
доведення вважається спростованим, а висунута теза визнається
необгрунтованою.

У судовій практиці доказ вважається спростованим, якщо встановлено, що
висновки у справі грунтуються не на достовірно відомих фактах, а на
передбаченнях, тобто таких судженнях, істинність котрих не доведена.

г) Аргументи можна спростувати, встановивши, що джерело фактів, за
допомогою яких обгрунтовується висунута теза, є неякісним.

У судовій практиці такий спосіб спростування спрямований на те, щоб
довести неякісність показань того чи іншого свідка, потерпілого,
обвинувачуваного, висновку експерта. Якщо установлено, що показання
свідка чи іншої особи є неякісне, таке, котрому не можна вірити, то це
означає, що показання свідка і факти, повідомлені ним, не можуть бути
взяті за основу висновку у справі.

3. Спростування зв’язку тези з аргументом

Суть цього способу спростування полягає в доведенні неспроможності
демонстрації.

Доказ відбувається завжди у формі того чи іншого умовиводу. Якщо
встановлено, що теза доведена з порушенням правил умовиводу, у формі
котрого здійснювався доказ, то таке доведення вважається спростованим.

Згідно з цим правилом, один із засновників має бути заперечним, а у нас
обидва засновки стверджувані, тому істинного висновку із них зробити не
можна.

Список використаної літератури

Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика . – Москва: Владос, 2001 – С.494
– 513.

Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000 – С. 179 – 194.

Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 204 –
219.

Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 257 – 267.

Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 239 – 249

Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 219 –
245.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020