РЕФЕРАТ
на тему:
КРОВ. КРОВОУТВОРЕННЯ ЛЮДИНИ
Кров — рідка сполучна тканина, що циркулює в судинній системі і
складається з рідкої частини — плазми (55— 60 %) та кров’яних клітин,
або формених елементів (40— 45 %)• Разом з лімфою і тканинною рідиною
кров утворює внутрішнє середовище організму. Перебуваючи в постійному
русі, кров постачає всі органи і тканини розчиненими в ній речовинами.
Вода і розчинені в ній речовини переходять з крові в тканинну рідину, що
омиває кожну клітину. Це забезпечує постійний обмін речовин між
органами. Лімфа утворюється з тканинної рідини в лімфатичних капілярах.
Безперервне змішування крові, тканинної рідини й лімфи сприяє
підтриманню сталості їхнього складу. Крім транспортної кров виконує
також захисну функцію, яка здійснюється лейкоцитами, здатними до
фагоцитозу, і речовинами, що забезпечують гуморальний захист організму
від шкідливих мікроорганізмів, які потрапили в організм. У крові є
антитіла, з якими пов’язаний імунітет. До захисної функції слід також
віднести здатність крові до згортання, внаслідок чого припиняється
кровотеча в разі поранення.
Плазма крові є її рідкою частиною, що складається з розчинених у воді
білків, вуглеводів, солей, біологічно активних речовин (гормонів,
ферментів тощо), а також продуктів клітинної дисиміляції, що мають бути
видалені з організму. Плазма крові, рухаючись через кровоносні капіляри,
безперервно отримує і віддає різні речовини, однак її склад залишається
відносно сталим. Плазма містить близько 92 % води, 7—8 — білків, 0,12 —
глюкози, 0,7—0,8 — жирів, 0,9 % солей.
Білки плазми крові характеризуються різними специфічними функціями і
властивостями, їх поділяють на три основні групи: альбуміни — 4,5 %;
глобуліни — 1,7—3,5 і фібриноген (один з глобулінів) — 0,4 %. Фібриноген
відіграє важливу роль у процесах згортання крові; гаммаглобулінова
фракція містить антитіла, що забезпечують імунітет, стійкість проти
різних інфекційних захворювань; інші види білків беруть участь у
підтриманні колоїдноосмотичного тиску, який регулює вміст води в крові.
Утворення крові в зародках відбувається одночасно з утворенням
кровоносних судин і з одного загального з ними зачатку: судини
закладаються у виді суцільних шнурів мезодермічних клітинок, з них
зовнішні дають стінку судини, а внутрішні роз’єднуються утворену між
ними рідиною і перетворюються в червоні кров’яні тільця, що і
розмножуються розподілом.
Білі кров’яні тільця утворяться пізніше, довгий час амебоподібні клітки
помічаються лише поза судинами у виді блукаючих мезодермичних клітинок.
Пізніше червоні кров’яні тільця у всіх хребетних утворяться в крові
шляхом розподілу з особливих клітинок із круглим ядром і тонким шаром
плазми, що містить гемоглобін. Місцем утворення червоних кров’яних
тілець буває потім у ссавців печінка і селезінка, відіграє роль у
дорослому стані кістковий мозок, але крім того червоні тільця
розмножуються розподілом у самій крові. Білі кров’яні тільця утворяться
в різних органах, що входять до складу лімфатичної системи.
В ембріональному періоді розвитку печінка виконує роль органа
кровотворення. Нині відомо, що в печінці синтезуються майже всі білки
плазми крові — альбуміни, глобуліни, фібриногени, протромбіни та інші
ферменти. У цій залозі відбувається обмін холестерину і вітамінів. Усе
це свідчить про те, що печінка — провідна біохімічна “фабрика”
організму, вона потребує дбайливого ставлення. До того ж її клітини дуже
чутливі до алкоголю.
Глюкоза є основним джерелом енергії для клітин. Зменшення кількості
глюкози в плазмі крові спричинює різке підвищення збудливості клітин
головного мозку, що призводить до появи судом. У разі подальшого
зниження концентрації глюкози порушуються кровообіг, дихання і настає
смерть.
До мінеральних речовин плазми відносять солі натрію, кальцію, калію та
ін. Співвідношення і концентрація іонів цих елементів відіграють важливу
роль у життєдіяльності організму. В клінічній практиці використовують
розчини, які за осмотичною активністю (для людини 0,85—0,9 % NaCl), а
іноді й за своїм кількісним і якісним складом відповідають плазмі. Такі
розчини називають ізотонічними. Сталість хімічного складу плазми крові
підтримується за допомогою нейрогуморальної регуляції органів, які
вводять у кров чи виводять з неї відповідні компоненти.
Еритроцити, червоні кров’яні тільця, містяться в плазмі в завислому
стані і визначають колір крові. В нормі вони являють собою без’ядерні
двовгнуті клітини округлої форми, діаметром 7—8 мкм і завтовшки 1—2 мкм.
До складу еритроцитів входить специфічний пігмент крові гемоглобін —
білок, сполучений з гемом, що містить атом заліза. У дорослого чоловіка
віл крові міститься (4…5) • 1012, у жінки — (3,9…4,7) • Ю12
еритроцитів. В 100 мл крові людини міститься близько 15г гемоглобіну.
Еритроцити утворюються в червоному кістковому мозку, що заповнює
порожнини деяких кісток. Живуть вони 3—4 місяці. Щосекунди в селезінці й
печінці руйнується близько 2,5 млн еритроцитів і така сама кількість їх
утворюється в кістковому мозку.
У разі порушення функції червоного кісткового мозку під час деяких
інфекційних захворювань розвивається анемія — зменшення кількості
еритроцитів у крові, що призводить до кисневого голодування тканин.
Основна функція еритроцитів полягає в транспортуванні кисню від органів
дихання до тканин і видаленні з тканин оксиду вуглецю (П). Це пов’язано
зі своєрідною здатністю гемоглобіну утворювати нестійкий хімічний
комплекс з киснем; атоми кисню приєднуються до атома заліза, що є в
молекулі гемоглобіну. В легенях кисень зв’язується з гемоглобіном (НЬ),
утворюючи нестійку сполуку — оксигемоглобін (НЬО2): НЬ + 02
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
