РЕФЕРАТ
З медицини на тему:
“Флемінг та відкриття антибіотиків”
1. Життя і наукова діяльність О.Флемінга.
Відкриття пеніциліну
Олександ Флемінг (Fleming, Alexander) (1881–1955), англійський
бактеріолог. У 1945 визнаний гідним Нобелівської премії по фізіології і
медицині (разом з Х.Флорі і Е.Чейном) за відкриття антибіотика
пеніциліну.
Народився 6 серпня 1881 у містечку Локфілд біля шотландського міста
Дарвела. У 13 років виїхав до брата – лондонського лікаря.
Поступив у Політехнічну школу, і після її закінчення влаштувався на
службу в навігаційну компанію. Однак робота не приносила йому
задоволення, і, одержавши невелику спадщину від дядька, він вирішив
поступити в медичну школу.
Оскільки у Флемінга не було необхідного свідоцтва, йому довелося здавати
іспит за середню школу. У віці 20 років він став студентом медичної
школи при лікарні Св. Марії й одночасно почав готуватися до
університетських іспитів, які успішно витримав у 1902.
Одним із самих блискучих професорів у Св. Марії був у цей час Алмрот
Райт, відомий бактеріолог, гарячий прихильник імунізації як основного
методу боротьби з інфекційними захворюваннями. З 1906 Флемінг почав
працювати в його бактеріологічній лабораторії. Однак уже тоді він думав,
що крім імунізації повинні існувати й інші методи боротьби з інфекцією.
Під час Першої світової війни Флемінг служив армійським лікарем у
Франції під початком Райта. На війні питання про імунізацію не стояв –
поранені гинули від сепсису, правця і гангрени. Намагаючись їх
врятувати, хірурги застосовували антисептики. Флемінг провів ретельне
обстеження інфікованих раней і за допомогою блискучих експериментів
показав, що антисептики неефективні, а іноді небезпечні. Починаючи з
цього часу він приступив до пошуків речовини («чарівної кулі»), по його
вираженню, що убиває мікробів, але нешкідливого для людського організму.
У 1922 Флемінг зробив своє перше відкриття: знайшов у тканинах людини
речовину, здатну швидко розчиняти деякі мікроби. Райт назвав нову
речовину лізоцимом, прагнучи відбити, з одного боку, його ферментативні
властивості, а з іншого боку – здатність до лізису, тобто руйнуванню
мікроорганізмів. Здавалося, що лізоцим – це і є природний антисептик,
але, на жаль, виявилося, що він малоефективний проти найбільш патогенних
мікроорганізмів.
Як це часто трапляється в історії наукових відкриттів, успіх приходить
до вдумливого і неквапливого дослідника при наявності деякої частки
везіння. «Чарівна куля» наздогнала Флемінга в 1929, коли колонія
стафілококів у його лабораторії була випадково заражена цвілевими
грибами і всі стафілококи загинули. Виявилося, що в колонію потрапив
пліснявий гриб Penicillium notatum. Речовина, яку він виділяв у
культуральне середовище, Флемінг назвав пеніциліном.
Подальші дослідження показали, що навіть у великих дозах пеніцилін
нетоксичний для тварин і здатний убивати дуже стійкі патогенні
мікроорганізми. На жаль, у лікарні Св. Марії не було біохіміків, і
Флемінг не зміг одержати пеніцилін у виді, придатному для ін’єкцій. Цю
роботу виконали в Оксфорді Г.Флорі і Е.Чейн лише в 1938.
У 1941 стало ясно, що можливості пеніциліну як противомікробного агента
дуже великі і його необхідно робити в промислових масштабах. Відкриття
пеніциліну, а потім інших антибіотиків зробило дійсну революцію в
лікуванні інфекційних хвороб.
У 1944 Флемінг був піднесений у лицарське звання. У 1928–1946 він
працював професором мікробіології Лондонського університету, у 1947
очолив створений при лікарні Св. Марії Інститут Райта – Флемінга, у
1951–1954 був ректором Едінбургського університету. Умер Флемінг 11
березня 1955.
2. Подальний розвиток антибіотиків, їх основні властивості
Як вже було сказано вище, історія антибіотиків почалася з відкриття
зробленого англійським вченим-бактеріологом Олександром Флемінгом.
Антибіотики – специфічні продукти життєдіяльності деяких видів грибів,
що чи затримують цілком придушують ріст інших видом мікроорганізмів. У
перекладі з грецького означає «проти життя». Отже, антибіотики – це
речовини, що володіють токсичною дією їхніх продуцентів, що володіють
токсичною властивістю стосовно інших мікроорганізмів. Тому антибіотики
можна вважати токсинами бактерій і інших мікроорганізмів.
Поняття антибіотиків не точно тому що відомі багато антибіотиків що
володіють токсичною дією на організм людини і тварин.
Утворення антибіотиків є однієї з форм прояву антогонізму. По спектрі
дії на визначені види мікроорганізмів розрізняють антибіотики широкого
спектру дії на грампозитивні і грамнегативні, кислотностійкі види
бактерій, міцеліальних грибів, дріжджів, актиноміцетів, збудників
захворювань людини, тварин, рослин, а так само антибіотики вірусів і
кліток злоякісних пухлин. Антибіотики вузького спектра дії роблять
гальмуюче чи згубна дія тільки на визначені чи види групи
мікроорганізмів.
Ґрунт є не тільки резервуаром, але і місцеперебуванням грибів. У зв’язку
зі зміною сполуки грибів, у залежності від типу ґрунту, географічного
положення, сполуки фаз росту рослинності і багатьох інших факторів
відповідно змінюється число видів грибів і активність утворення ними
антибіотиків у ґрунті. Утворення антибіотиків грибами, як і іншими
організмами, має еволюційно пристосований характер і тісно зв’язаний із
загальними процесами метаболізму грибів у природі і при культивуванні.
Стабільність утворення їх, утворених різними видами грибів, неоднакова,
наприклад, патулін, утворений грибами серії Penecillium urticae,
утвориться більш стабільно, чим пеніцилін, що має порівняно вузьке коло
дії, але в теж час пеніцилін більш широко розповсюджений у природі. Це
дозволяє припустити, що в збереженні обмежено розповсюджених видів
утворення антибіотиків відіграє визначену роль у біології грибів.
Припустимо й інше припущення, що утворення антибіотиків широко
розповсюдженими видами грибів, що володіють вузьким спектром дії, може
бути корисно грибу у визначених екологічних умовах, при поразці
визначених субстратів. Виникнення здатності антибіотикоутворення і ролі
утворених антибіотиків у біології видів – продуцентів – у природі
обумовлено багатьма факторами і біологічними особливостями грибів
продуцентів. З іншого боку, велика пластичність грибів і мінливість
процесів їхнього метаболізму в залежності від умов культивування
дозволяє направлено регулювати біосинтез визначених антибіотиків, що
нерідко в природних умовах не утворюються.
Антибіотики в залежності від концентрації можуть затримувати ріст
чуттєвих мікроорганізмів (бактеріостатична дія), викликати їх загибель
(бактерицидна дія) чи розчиняти їх (літична дія). Різні антибіотики
специфічно інгібують визначені метаболічні процеси мікробної клітки –
синтез ланок клітинної стінки (пеніцилін, цефалороспорин), порушують
функцію клітинної мембрани (ністатин, граміцидин), обмін РНК
(актиноміцин, стрептоміцин), обмін ДНК (актидіон, гризеофульвін), синтез
білка (оксистрептоміцин), дихання (патулин), окисного фосфорування і
багатьох інших біохімічних процесів в організмі.
Цитрин – одноосновна кислота, що є кисневмісним гетероциклічною
сполукою, має вид золотавих кристалів. Він затримує ріст головним чином
грампозитивних і кислотостійких бактерій. Згубно діє на Staph. Aureus,
Basillus anthracis, Vibro cholerae, Mycobacterium tuberculosis, затримує
ріст Streptococcus pyogenes, малочутливі до нього Salmonela entiritides,
E. Coli, Shig dusenteriae, Salm. Thyphimurinum.
Пеніциліни – сильні одноосновні карбоксильні кислоти, які містять
гамма-лактамтитіазолідинові кільце з різними бічними радикалами. До
пеніциліну чуттєві головним чином грампозитивні гнійні бактерії
Стафілококи, Стрептококи, деякі спороутворюючі Бацили. Стійкі до
пеніциліну грамозаперечувальні і кислотостійкі бактерії, гриби,
риккетсии, віруси.
Нотаин. Нотаин має широкий спектр дії як на грампозитивні так і на
грамзаперечувальні бактерії, роблячи бактерицидну дію. Антибактеріальна
дія його виявляється при значно більшій щільності бактерій у середовищі,
ніж в інших антибіотиків.
Гризеофульвін. Гризеофульвін володіє характерною фізіологічною дією на
гриби, клітинні оболонки в який міститься хітин, викликає їхнє
скручування і зупинку росту, має антигрибні властивості, роблячи
фунгістатичну дію на численні види зигоміцетів, сумчастих (крім
дріжджів), базидіальних і недосконалих грибів при низьких концентраціях.
Вважається практично нетоксичним для рослинних і живих тканин. Швидко
всмоктується коренями рослин, акумулюючи в тканинах.
Використана література
Моруа А. Життя Олександра Флемінга. М., 1964
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
