UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕдуард Дженнер. Перша вакцина (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4794
Скачало348
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Едуард Дженнер. Перша вакцина”

 

ПЛАН

 

1. Коротка біографія Е.Дженнера, його важкий шлях до визнання вакцинації

 

2. Едуард Дженнер – відкривач першої вакцини

 

3. Значення винаходу вакцини Е.Дженнера для сучасної науки

 

Використана література

 

1. Коротка біографія Е.Дженнера,

 

його важкий шлях до визнання вакцинації

 

Дженнер, Едуард (Jenner, Edward) (1749–1823), англійський лікар.

Народився 17 травня 1749 у Берклі (графство Глостершир). Поступив

нанавчання до Людлову, хірургу із Содбері.

 

Тут вперше довідався про те, що доярки, які перехворіли коров'ячою

віспою, несприйнятливі до віспи натуральної (принаймні таке переконання

існувало в той час серед фермерів).

 

Запобіжні властивості коров'ячої віспи Дженнер вивчав протягом декількох

років. У 1770 термін його першого учнівства підійшов до кінця, і Едуард

переїхав у Лондон, де поступив учнем до лікаря й анатома Дж.Хантеру.

 

Вивчав анатомію в школі Хантера, робив обхід палат у лікарні Св.Георгія,

класифікував геологічні і зоологічні зразки, привезені капітаном

Дж.Куком із кругосвітньої подорожі.

 

У 1773, відмовившись від пропозиції залишитися в Лондоні, повернувся в

Берклі, де незабаром здобув популярність як хірург.

 

14 травня 1796 Дженнер прищепив коров'ячу віспу восьмирічному хлопчику

Джеймсу Фіпсу, взявши для цього рідину з пістули на руці доярки, що

хворіла коров'ячою віспою.

 

Після щеплення хлопчик перехворів коров'ячою віспою, а через шість

тижнів був інфікований матеріалом, взятим від хворого натуральною

віспою. Через кілька місяців було зроблене друге щеплення натуральної

віспи, через п'ять років – третя. Натуральна віспа так і не розвилася.

 

Свої результати учений виклав у статті Дослідження причин і дії

коров'ячої віспи (An Inquiry into the Causes and Effects of the Variolae

Vaccinae, a Discase Discovered in Some of the Western Counties of

England and Known by the Name of the Cowpox, 1798).

 

Практика вакцинації широко поширилася в Англії і незабаром стала

обов'язковою в британській армії і на флоті. Зрештою її прийняли в

усьому світі.

 

Варто тільки згадати страшні наслідки епідемій, і стане зрозуміло, яке

значення мало відкриття вакцинації для медицини. Проте Дженнеру

приходилося завзято переконувати в силі запобіжного щеплення своїх

колег, з якими він часто зустрічався в Альвестоні біля Брістоля.

Зрештою, він довів їх до такого стану, що медичне товариство його

графства грозило виключити його із товариства лікарів, якщо він не

припинить набридати їм таким безнадійним предметом.

 

Незважаючи на переконливий і ясний виклад Дженнером проблеми, в історії

медицини знайдеться не багато відкриттів, що викликали б такий запеклий

опір. Англійська Королівська Академія наук відмовлялася надрукувати у

своїх виданнях повідомлення Дженнера про відкриття щеплення внаслідок

неймовірної сміливості висловлюваних у ньому пропозицій.

 

Відомий лондонський лікар того часу Мозелей писав: «Навіщо знадобилося

це змішання звіриних хвороб з людськими хворобами? Чи не проглядається в

цьому бажання створити новий різновид начебто мінотавра, кентавра і тому

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ