UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМова і суспільство (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось26938
Скачало2434
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Мова і суспільство”

 

Більшість учених інтерпретують мову як явище соціальне. Таке

трактування мови започаткували вже Дені Дідро (1713—1784), Ж.-Ж. Руссо

(1712—1778), Мішель Бреаль (1832—1915), а згодом обґрунтували Поль

Лафарг (1842— 1911), Антуан Мейє (1866—1936), Жозеф Вандрієс (1875—

1960), Фердинанд де Соссюр (1857—1913), Альбер Сеше (1870—1946), Ш.

Баллі (1865—1947), яких вважають основоположниками соціологічного

напряму в мовознавстві.

 

Мова, безумовно, не є біологічним явищем, бо вона не закладена в

біологічній природі людини. Якщо б вона мала біологічну природу, то

дитина, народившись, одразу б сама заговорила. Однак такого не буває.

Дитину потрібно навчити мови. Діти, які з якихось причин опинилися поза

суспільством, стають безмовними. Науці відомо чимало випадків, коли діти

виростали серед тварин. Вони, звичайно, не розмовляли. Більше того,

повернувшись у людський колектив, діти вже не могли спілкуватися навіть

на примітивному рівні, оскільки пропустили так званий сензитивний період

(вік від 2 до 5 років) — період найактивнішого опанування мови. Так,

наприклад, у 1963 р. в журналі "Наука и жизнь" (№ 1) було опубліковано

замітку "Син вовчиці", де йшлося про знайденого в Індії голого хлопчика,

що, очевидно, відстав від вовчої зграї. Йому було приблизно вісім років.

У лікарні, куди його помістили, він лазив, їв тільки сире м'ясо, воду

хлебтав по-вовчому, гарчав на тих, хто наближався до нього, і кусав тих,

хто пробував до нього доторкнутися. Через три місяці хлопчик звик до

медичного персоналу і їжі, яку вживали люди, але протягом наступних

дев'яти років так і не зміг навчитися говорити. Коли його одного разу

привели в зоопарк, він зацікавився вовками і навіть захотів залишитися з

ними в клітці. Як бачимо, мова не успадковується, як колір волосся чи

форма обличчя.

 

Про те, що мова не є біологічним явищем, свідчить і той факт, що межі

мов і рас не збігаються. Так, скажімо, представники чорної (негроїдної)

раси, негри США, розмовляють англійською мовою. Представники жовтої

(китайці, японці, корейці та ін.) користуються різними мовами. Дитина

розмовляє мовою людей, серед яких живе й виховується.

 

Дехто як аргумент на користь біологічної природи мови наводить феномен

"єдиної дитячої мови": першими "словами" всіх дітей незалежно від їх

етнічної належності є звукові комплекси типу па-па, ба-ба, ма-ма. Однак

це не осмислені слова, а лише дитяче лепетання. Діти вимовляють першими

саме ці звукові комплекси, бо губні приголосні в поєднанні з голосним

[а] є найлегшими для відтворення (вимова губних вимагає значно менше

зусиль, ніж вимова язикових, а для вимови [а] потрібно лише відкрити рот

і творити звук). Та й значення цих слів у різних мовах не збігаються.

Так, мама в українській мові має значення "мати", а в грузинській —

"батько"; папа в російській мові означає "батько", а в українській —

"хліб"; баба в українській мові означає "бабуся", а в турецькій —

"батько". Отже, єдиної дитячої мови нема.

 

Мову не можна розглядати і як явище психічне. Оскільки психіка в кожної

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ