РЕФЕРАТ
на тему:
“Юрій Шевельов,
його наукова діяльність”
Юрій Володимирович Шевельов – знаний у світі славіст, мовознавець і
літературознавець (остання найповніша бібліографія його праць охоплює
872 назви), лауреат Національної Шевченківської премії, академік
Національної академії наук України, почесний президент Української
Вільної Академії Наук у США, професор Юрій Шевельов відійшов у вічність.
Однорідний ряд його заслуг, титулів, звань можна продовжувати й
продовжувати. А можна написати лише два слова – Юрій Шевельов. Тому що
його Ім”я є величиною самодостатньою і в суто українському, і в
світовому інтелектуальному контексті, його Ім”я є знаковим для
української культури
Юрій Володимирович Шевельов народився 17 грудня 1908 року, за офіційними
даними в м. Ломжі (сучасна Польща). Дитинство і юність провів у Харкові.
Тут здобув середню і вищу освіту.
По закінченні Харківського університету навчався в аспірантурі у
видатного мовознавця Леоніда Булаховського. Згодом став викладачем
університетської кафедри української мови, а в перші роки війни – її
завідувачем.
З кінця 1943 р. певний час працює під керівництвом відомого українського
лінгвіста Василя Сімовича у Львові.
Протягом 1944–1951 років викладає українську та інші слов’янські мови в
різних навчальних закладах Європи (Мюнхен, Люнд), бере активну участь у
громадсько-культурній діяльності української діаспори.
У 1951 році переїздить до США, де працює в Гарвардському та
Колумбійському університетах.
Юрій Шевельов є одним із засновників УВАН (Української Вільної Академії
наук), президентом якої обирався двічі, а Почесним залишається і донині.
У січні 2000 року вчена рада Харківського національного університету
імені Василя Каразіна за клопотанням ради філологічного факультету
надала Юрієві Шевельову звання Почесного Доктора університету. Тим самим
було пошановано великого подвижника науки на його 90-ліття та відзначено
заслуги вченого як гідного продовжувача традицій Харківської
лінгвістичної школи, фундатором якої був Олександр Потебня.
Саме ювілейна Потебнянська наукова конференція, що проходила восени 1991
року в Харкові, привела Юрія Володимировича до alma mater після багатьох
десятиріч розлуки. Виголошена ним тоді доповідь була покладена в основу
великої статті “Олександр Потебня: спроба реконструкції цілісного
образу”, яку опубліковано в збірнику “Українська мова: Історія і стилі”
(Харків: Основа, 1992. – С. 5–44). Автор з притаманною йому високою
ерудицією на підставі аналізу низки праць Потебні розкрив перед сучасним
читачем образ геніального українського вченого, що більшу частину свого
життя був змушений перебувати у внутрішній еміграції щодо наукових і
громадських реальностей тогочасної Росії.
З рідним університетом Юрій Шевельов зустрічався і під час роботи ІІІ
Міжнародного Конгресу україністів, що проходив улітку 1996 року в
Харкові. На той час було видано наукові виклади університетських
філологів на честь його 85-ліття (Видатний філолог сучасності. – Харків:
Око, 1996). Велику зацікавлену аудиторію зібрала наукова конференція до
90-річчя вченого. Її матеріали ввійшли до спеціального випуску “Вісника
Харківського університету2 (№ 426. – Харків: 1999) під назвою: “Творчий
доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки”. Таким чином цінні
дослідження вченого-філолога, від яких тривалий час були відсторонені
науковці України, стають надбанням вітчизняної науки, української
духовності.
Професор Юрій Шевельов виявляа постійний інтерес до вітчизняної
науково-дослідної діяльності, до питань освіти й культури в Україні,
зокрема в Харкові. За його активної участі товариство “Друзі Харкова” з
Нью-Йорка фінансово підтримує видання наукових праць філологів (“Слово
про Шевченка”, збірник матеріалів наукової конференції до 100-річчя
Миколи Наконечного та ін.), часопису “Березіль”, “Збірника Харківського
історико-філологічного товариства”. Як лауреат Шевченківської премії
2000 року, він виявив бажання передати грошову частину нагороди одній із
шкіл Харкова. На пропозицію регіонального відділення Товариства
“Україна–Світ” відповідні кошти Лауреат передав шостій міській гімназії.
Філологи Харківського національного університету імені Василя Каразіна
пишаються з того, що серед Почесних членів університетської сім’ї поряд
з іменами славетних Ґете та Івана Франка вписано також ім’я нашого
видатного сучасника Юрія Шевельова.
Ю.Шевельов — мовознавець багатопрофільного плану. Його перша ґрунтовна
праця «Граматика української мови» (ч 1-2, 1934, у співавт.) двічі
(1935, 1936) перевидавалася. Він розвинув поняттєві та історіогр. основи
укр. мовознавства.
У своїх працях синтезував діахронічний і синхронічний підходи до
вивчення укр. мови, глибоко досліджував синтаксис простого речення
(монографія «Синтаксис сучасної української літературної мови. Просте
речення», 1951; англ. мовою — 1963). В англомов. монографіях
«Передісторія слов’янської мови. Історична фонологія
загальнослов’янської мови» (1964) та «Історична фонологія української
мови» (1979) Ю. Шевельов, показавши розвиток фонол. системи укр. мови
від праслов’ян. основи аж донині на широкому істор., діал., міжмов. і
текстуальному ґрунті, з установленням глибинних системно-причинових
зв’язків між окр. фонет. змінами, дав панорамну картину розвитку укр.
мови в її істор. розрізі, обгрунтував її початки бл. 7 ст., а завершення
формування — прибл. в 16 ст.
Заперечивши концепції східно-слов’ян. прамови та трьох східнослов’ян.
мов у доістор. часи, вчений розвинув концепцію конфігурації і
перегрупування діалектних груп (київсько-поліського,
галицько-подільського, полоцько-смоленського, новгородсько-тверського,
муромо-рязанського діалектів), що з них розвинулися укр., рос. та
білорус, мови.
Ряд праць — з проблем укр. літ. мови («Нарис сучасної української
літературної мови», 1951), її взаємодії з діалектами, передусім
Чернігівщини і Галичини (німецькомовна монографія «Українська письмова
мова, 1798-1965. Її розвиток під впливом діалектів», 1966), розмежування
укр. і польс. мов (ст. «Проблема українсько-польських лінгвістичних
відносин від 10-го до 14-го ст.», 1952, англ. мовою), укр. і білорус,
мов (розвідка «Щодо проблеми утворення білоруської мови», 1953, англ.
мовою) та ін., соціолінгвістики (англомовна монографія «Українська мова
в першій половині двадцятого сторіччя, 1900-1941», 1989; укр. перекл. О.
Соловей, 1987). Досліджував окремі мовні пам’ятки (Ізборник Святослава
1076, «Кодекс Ганкенштейна» та ін.).
Автор статей з істор. морфології, лексикології, лінгвостилістики,
антропонімії укр. мови, питань укр. правопису. Ю.Шевельову належать
праці про укр. мовознавців О. Павловського, В. Ганцова, О. Курило, К.
Михальчука та ін. Чимало досліджень присвятив іншим слов’ян, мовам.
Редактор багатьох лінга. та літературозн. журналів, зокрема журн.
«Сучасність» (1978-81), серії істор. фонологій слов’ян, мов
(Гейдельберг, 1973-83), збірок праць В. Сімовича (1981, 1984) та О.
Потебні (1992).
З 1992 — чл. редколегії журн. «Мовознавство» (Київ). Лауреат Нац. премії
України імені Тараса Шевченка (2000).
Фундаментальна монографія Юрія Шевельова «Історична фонологія
української мови» вийшла друком англійською мовою ще 1979 року в
Гайдельберзі, а у 2002 році з’явилася в українському перекладі Сергія
Вакуленка та Андрія Даниленка.
Сам Юрій Шевельов не раз говорив, що «Історична фонологія української
мови» є найголовнішою працею його життя (завважмо принагідно, що перу
Шевельова належить близько 900 розвідок).
Жодна слов’янська мова досі не має такого ґрунтовного висвітлення
власної фонологічної системи. Книга Юрія Шевельова відрізняється від
аналогічних наукових робіт широким поглядом на досліджувані мовні явища
й багатством історичного матеріялу. Прикметним є також напрочуд
зрозумілий та прозорий стиль монографії. Як слушно зазначає в
упровідному слові до книжки професор Януш Ріґер: “Поява «Історичної
фонології української мови» Юрія Шевельова – то велике свято
мовознавства на Україні”.
Твори Ю.Шевельова:
Покоління двадцятих років в укр. мовознавстві. ЗНТШ (Париж, Чикаго),
1962, т. 173;
A Historical Phonology of the Ukrainian Language. Heidelberg, 1979;
Укр. мова в першій пол. двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус.
|Мюнхен|, 1987;
Чому общерус. язык, а не вібчоруська мова? – З проблем східнослов’ян.
глотогонії: Дві статті про постання укр. мови. К.. 1994;
Спірантизація «G». «Мовознавство», 1994, №1;
Про критерії в питаннях укр. офіц. правопису.«Мовознавство». 1995, №2-3;
Uр or out? З проблематики формування укр. числівника як частини мови. В
кн.: Мовознавство: Тези та повідомлення. Третій Міжнар. конгрес
україністів. (Харків, 26-29 серпня 1996). X., 1996;
Внесок Галичини у формування укр. літ. мови. Л. — Н.-Й., 1996;
Пороги і Запоріжжя: Література. Мистецтво. Ідеології, т. 1-3. X., 1998.
Використана література:
Енкциклопедія Українознавства. – К., 1994-96.
Ковалів П. Здобутки укр. мовознавства на еміграції. ЗНТШ, 1969, т. 185;
Збірник на пошану проф. д-ра Юрія Шевельова.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
