РЕФЕРАТ
на тему:
“Позакласне і позашкільне виховання
в початкових класах”
ПЛАН
1. Поняття позакласної та позашкільної виховної роботи в початкових
класах
2. Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи
3. Індивідуальні форми виховної роботи
Список використаної літератури
1. Поняття позакласної та позашкільної виховної роботи
в початкових класах
Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань,
розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній
роботі у позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною та
позашкільною.
Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на
задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час
педагогічним колективом школи.
Позашкільна робота — освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів
для дітей та юнацтва.
Обидва види роботи мають спільні завдання і передбачають застосування
переважно однакових засобів, форм і методів виховання.
Завдання позакласної та позашкільної роботи — закріплення, збагачення та
поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на
практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в
них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти;
формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва,
спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та
нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та
розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах
виховання.
Її зміст визначається загальним змістом виховання школярів, який
передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.
Позакласна та позашкільна робота будується на розглянутих раніше
принципах виховання, проте вона має і свої специфічні принципи:
Добровільний характер участі в ній. Сприяє тому, що учні можуть обирати
профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно
продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти,
форми і методи, які б посилювали їх інтерес.
Суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб зміст
роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав потребам
розбудови української держави, відображав досягнення сучасної науки,
техніки, культури і мистецтва.
Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній
діяльності слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен
із них виконував цікаву для себе роботу.
Розвиток винахідливості, дитячої технічної та художньої творчості. Під
час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру:
створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення особливої
уваги творчому підходу до справи тощо.
Зв’язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна
бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється
на уроках. Так, знання з фізики можуть бути поглиблені й розширені на
тематичному вечорі, а з літератури — під час обговорення кінофільму чи
спектаклю за літературним твором.
Використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього
принципу потребує широкого використання пізнавальних ігор, ігор з
комп’ютерами, демонстрування цікавих дослідів та ін.
2. Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи
Позашкільні форми організації виховання молодших школярів поділяють на
масові, групові (гурткові), індивідуальні.
Масові форми виховної роботи
До них відносять тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, тижні з
різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси,
подорожі, виставки тощо.
Тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячують різноманітним
аспектам науки, техніки, спорту, явищ природи тощо. На таких вечорах
виступають запрошені гості, демонструють кінофільми та ін. У їх
підготовці й проведенні беруть участь самі учні.
Ранки-зустрічі, вікторини. Практикують у роботі з молодшими школярами.
Показниками ефективності масових форм позашкільної діяльності
здебільшого вважають кількісне охоплення, активність самих учнів.
Групові форми виховної роботи
До цих форм години класного керівника, гуртки художньої самодіяльності,
екскурсії, походи та ін.
Година класного керівника — дієвий засіб формування у школярів наукового
світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний
керівник з урахуванням особливостей колективу учнів, їх проводять у
формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з
цікавими людьми, обговорення книг та ін. Годину класного керівника
наприкінці кожного місяця доцільно присвятити підведенню підсумків
навчально-виховної роботи класу.
Орієнтовна структура і зміст години класного керівника:
1. Підготовчий етап. Передбачає повідомлення учням теми, основних її
питань для попереднього обдумування; доручення окремим із них самостійно
підібрати матеріал, залучення учнів до читання літературних творів,
статей, журналів, газет, перегляду кінофільмів, спектаклів, телепередач,
добору ілюстративних матеріалів, репродукцій картин, портретів,
плакатів, виготовлення таблиць, схем; проведення анкетного опитування.
Вся ця робота стисло фіксується в конспекті.
2. Зміст години класного керівника:
а) вступна частина — повідомляється тема, мотивується її актуальність і
необхідність, вказуються основні питання, визначаються завдання, які
треба вирішити, учнів у загальних рисах вводять у суть теми. Вступ
розрахований на 3—7 хв.;
б) основна частина — всебічно висвітлюють суть теми, ґрунтовно
розкривають головні її питання, пояснюють зміст невідомих понять,
наводять приклади, які б спонукали учнів до гуманних вчинків,
пробуджували позитивні почуття і викликали осудливе ставлення до
негативних дій. На цьому етапі переглядаються і аналізуються кіно-і
діафільми, репродукції творів видатних художників, обговорюються
прочитані твори, книги, журнальні чи газетні статті, прослуховуються
фонозаписи, виступають запрошені, учні класу. Для виступів запрошених
осіб, перегляду й аналізу кіно- та діафільмів, картин художників,
обговорення книги, статті, дається лише план. Основна частина триває до
35 хв.;
в) підсумкова частина — короткі висновки й узагальнення на основі
матеріалу, що розглядався, стислий аналіз виступів, а за потреби — їх
доповнення чи уточнення, підсумки сказаного, спонукання учнів до
формування в собі позитивних якостей, про які йшлося, завдання для
самостійної роботи над собою, рекомендування певної літератури для
самостійного читання;
г) підсумкове слово класного керівника (5—7 хв.). Класний керівник має
подбати, щоб учні не були пасивними слухачами і спостерігачами, а брали
активну участь у проведенні цього заходу.
Тему класної години доцільно дати учням заздалегідь, а також розподілити
необхідну літературу, підготувати питання, які їх цікавлять, зібрати
місцевий матеріал (цифри, факти, спогади тощо).
Важлива роль у позакласній виховній роботі належить гурткам художньої
самодіяльності. Виховна цінність участі учнів у їх роботі полягає в
тому, що мистецтво естетично розвиває їх, пробуджує почуття
відповідальності, колективне переживання успіхів і невдач. Учні мають
змогу виявити свою творчість. Учасники художньої самодіяльності краще
розуміють і відчувають красу мистецтва і природи, людських стосунків,
більше тягнуться до книги. Ретельно слід підходити до репертуару
художньої самодіяльності.
3. Індивідуальні форми виховної роботи
Потреба індивідуального підходу зумовлена тим, що будь-який вплив на
дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через
«внутрішні умови». Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є
вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість,
треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі
стосунки між педагогами і вихованцями. Зробити це часом нелегко,
оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи,
нерідко підозріло ставляться до педагогів. Велике значення при цьому має
авторитет вихователя, знання ним вихованців, уміння швидко
зорієнтуватися у ситуації, передбачити наслідки своїх дій.
Така робота повинна бути систематичною, спрямовуватися не лише на
проведення бесід з конкретного приводу, а й наперед продуманих
профілактичних розмов та інших заходів з вихованцями.
В індивідуальній виховній роботі осмислюють і визначають термін
педагогічного впливу: розрахований він на отримання очікуваних
результатів негайно чи внаслідок тривалого впливу на особистість. В
одних випадках реагують на вчинок одразу, в інших — детально аналізують
його і лише тоді вирішують, яких заходів виховного впливу вжити.
Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних
особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. В кожному
конкретному випадку слід створити педагогічну ситуацію, яка б сприяла
формуванню позитивних якостей чи усуненню негативних. Індивідуальний
виховний вплив здійснюють через безпосередній вплив педагога на
особистість учня або через колектив. Ці способи взаємопов’язані,
взаємодоповнюють один одного. Безпосередній виховний вплив на вихованця
педагог здійснює наодинці з ним або в присутності учнів, батьків,
педагогів (що посилює виховний вплив, проте зловживати цим не слід,
оскільки страждає почуття гідності дитини). В опосередкованому впливі на
вихованця між ним і педагогом з’являється нова ланка — колектив. Вплив
колективу може бути відкритий (вихователь явно ставить перед ним
завдання впливу на конкретного учня), або прихований (завдання ставиться
з таким розрахунком, що його виконання колективом само по собі позитивно
вплине на учня). У першому випадку вихованець знає, що виховний вплив
спрямований на нього, у другому — і він, і колектив можуть лише
здогадуватися про це.
В індивідуальній виховній роботі необхідно передбачити координування
впливів на учня педагогів, батьків і колективу. Така координація
здійснюється за умови щоденного аналізу результатів виховного впливу,
обміну думками з питань життя і діяльності вихованців.
Для успішного ведення цієї роботи потрібне її планування, що враховує
характеристики особистості й передбачувані результати виховного впливу
(проект особистості). Це дає змогу управляти процесом виховання,
координувати всі виховні впливи, поглиблювати й розширювати цілі та
завдання виховання. Наявність проекту на кожного (чи хоча б на
педагогічне занедбаного) вихованця робить індивідуальну роботу
педагогічне доцільною, цілеспрямованою.
В індивідуальній виховній роботі використовують позакласне читання,
колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання
тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко пов’язують з груповими і
фронтальними.
Позакласне читання має на меті формування в учнів здорових читацьких
інтересів, вироблення культури читання. Педагог повинен пояснити дітям
та їх батькам, що і як слід читати, скільки відводити часу на позакласне
читання залежно від вікових та індивідуальних особливостей. Важливо, щоб
читання літератури було системним. Складаючи індивідуальний план читача,
слід враховувати вимоги до читання в конкретному класі. На матеріалі
прочитаних книг доцільно проводити бесіди, під час яких учні матимуть
можливість обмінятися думками про улюблені твори.
Корисно привчити дітей складати відгуки на прочитані книги.
Бажана в класі й бібліотечка. Вона може складатися з книг шкільної
бібліотеки і особистих книг учнів. Психологічний аспект значення такої
бібліотеки полягає в тому, Що книги постійно в полі зору учнів.
Особливої уваги потребують учні, які мало читають, і ті, хто читає
безсистемне. Для них слід цілеспрямовано підбирати книги.
Колекціонування позитивно впливає на загальний розвиток учнів, навчальну
діяльність і поведінку, розширює кругозір і пізнавальні інтереси, формує
дослідницькі навички, виховує цілеспрямованість і наполегливість.
Найчастіше школярі захоплюються колекціонуванням марок (філателія),
монет (нумізматика), художніх листівок, плакатів, репродукцій, рідше
збиранням колекцій мінералів, плодів і насіння. Педагог повинен
насамперед з’ясувати, кого і який вид колекціонування приваблює, яку
мету ставить кожен колекціонер, які має досягнення, з якими труднощами
-стикається, якої допомоги потребує, і на підставі цих спостережень
планувати роботу з учнівського колекціонування. В одному випадку
потрібно роз’яснити мету і значення колекціонування, в другому — дати
правильне спрямування, в третьому — допомогти практично щодо збирання,
оформлення і збереження матеріалів. Корисно організувати в класі
виставки і огляди учнівських колекцій, повідомляючи про це заздалегідь.
Всі експонати попередньо переглядає актив класу за участю педагога,
відтак складають план проведення виставки. Вчитель чи хтось із школярів
готує вступне й підсумкове слово. Учасники виставки мають коментувати
експонати.
Ефективність масових, групових та індивідуальних форм виховання зростає
за умови, що вони приведені у певну систему, пов’язані між собою і
доповнюють одна одну.
Виховні заходи з учнями 1—4 класів у школах доцільно організовувати до
19 години.
Список використаної літератури
Волкова В.П. Педагогіка.- К., 2001
Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч.
Посібник.- К.:Вища шк., 1995
Константинов Н.А., Медынский Е.Н., Шабаева М.Ф. История педагогики.- М.:
Просвещение, 1982
Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української
педагогіки.-К., 1999
Педагогіка: Навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський,
В.І.Шахов.- Вінниця, 2001
Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов пед. вузов:
В 2 кн.- М., 1999.- Кн.1
Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих
педагогічних закладів освіти.- К., 2000
Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навч.-метод. посібник.- К., 2002
PAGE
PAGE 11
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
