UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЧеревний (Typhus abdominalis) і паратифус (paratyphus abdominalis) (реферат)
АвторPetya
РозділБіологія, зоологія, ботаніка, аграрна наука
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2346
Скачало409
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Черевний (Typhus abdominalis) і паратифус (paratyphus abdominalis)

 

Тифи, група інфекційних захворювань, викликуваних різними збудниками:

висипний тиф, поворотний, черевний і паратифи. Назва цих захворювань

походить від грец. — тифос, тобто дим, туман, чад, бо вони перебігають з

гарячкою і затьмареною свідомістю.

 

Черевний (Typhus abdominalis) і паратифус (paratyphus abdominalis)

належать до групи гострих кишкових інфекціних захворювань, які за

етіологією, клінічним перебігом та епідеміологічними особливостями мають

багато спільного.

 

Черевний тиф викликають сальмонели, яку відкрив Еберт 1880. Хвороба

існує здавна, але в окрему нозологічну одиницю була виділена лише 1920.

Вона передається або через контакти здорових людей з хворими або через

заражену сальмонелями тифу воду і харч. продукти. Велику ролю в

розповсюдженні Ч. т. відограють мухи і комунальна невпорядкованість

населених місць. Контактні захворювання на черевний тиф в Україні

постійно виявлялися у формі спорадичних випадків. Великих вибухів вони

не давали, а водні і харч. епідемії були завжди значні. У 19 в.

статистики інфекційних захворювань в Україні не було, але відомо, що

епідемії черевного тифу на її території виникали і відбувалися

рівнобіжно з епідеміями висипного тифу, тобто залежно від голоду, війн,

революцій, соц. злиднів.

 

Великі епідемії черевного тифу були в Україні наприкінці першої світової

війни і набули найбільшого поширення за часів громадянської війни 1920,

коли число хворих доходило до 63 на 10 000 меш. Особливо висока

захворювальність була серед червоноармійців (до 11%). Того ж року була

запроваджена масова вакцінація проти Ч. т. у Червоній армії і частково

серед цивільного населення. Це дозволило знизити захворювальність серед

червоноармійців за один рік до 6,79%. Починаючи з 1922, ч. захворювань

на Ч. т. пішло на зниження, однак лишалося на досить високому рівні:

1924 в Україні показники захворювань становили 14,3 на 10000 меш., 1925

— 12,3, 1926 — 8,4. Показники захворювань в м. були значно вищі, ніж на

с. Чоловіки хворіли дещо частіше, ніж жінки. За віком найчастіше хворіла

група осіб 15 — 19 pp., а в старших і молодших групах спостерігалося

поступове зниження захворювань мірою віддалення від цієї вікової групи.

 

Смертність від черевного типу по 1979 р. України з заг. кількістю

населення 3 460 000 осіб, становила на 100 000 населення у 1925 — 16,9,

у 1926 — 15,3. По найбільших м. України вона розподілялася так (на 100

000 меш.): Харків — 1925 — 31,4, 1926 — 18,1; Дніпропетровське —

відповідно 19,0 і 22,3; Київ — 14,0 і 8,5, Полтава — 11,0 і 12,0; Одеса

— 5,1 і 7,0. У Зах. Україні (Львів з околицями) ці показники коливалися

від 3,1 до 8,0 на 100 000 меш. Найбільша смертність спостерігалася серед

хворих на Ч. т. у осіб понад 50 р. (до 25%), найменша — у дітей від 1 до

14 р. (5%). Вікова група від 15 до 49 р. давала смертність від 7 до 9%.

Серед чоловіків смертність була трохи вища, ніж серед жінок. У 1930-их

pp. Ч. т. був ендемічний по всій Україні. Великих епідемій не було, але

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ