.

Біологічна продуктивність біоценозів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
406 2062
Скачать документ

Реферат на писаний колективом сайту HYPERLINK
“http://www.ukrreferat.com” www.ukrreferat.com

Реферат

на тему:

Біологічна продуктивність біоценозів

Знання законів продуктивності екосистем і а кількісний облік потоку
енергії мають велике практичне значення:

по-перше, первинна продукція агроценозів і природних угруповань –
основне джерело харчування для людства;

по-друге, одержана за рахунок сільськогосподарських тварин вторинна
продукція не менш важлива, тому що містить тваринні білки.

Ефективність трофічних ланцюгів оцінюється величиною біомаси екосистеми
та її біологічною продуктивністю.

Уміння точно розрахувати потік енергії і масштаби продукції екосистем
дозволяє одержати найбільший вихід продукції, необхідної людині.

Система зв’язків у біосфері надзвичайно складна і поки що розшифрована
тільки в загальних рисах. Найголовнішою ланкою управління є енергія, це
перш за все енергія Сонця, потім енергія тепла Землі та енергія
радіоактивного розпаду елементів. Неживою частиною біосфери керують
продуценти. Продуцентами керують консументи, але діяльність їх
визначається зворотними зв’язками, що йдуть від продуцентів. В
результаті здійснюється біотичний колообіг речовин у біосфері приблизно
за такою схемою: продуценти споживають енергію, воду, СО2, мінеральні
солі і виробляють органічну речовину; консументи 1-го порядку живляться
продуцентами, консументи 2-го та 3-го порядків живляться іншими
консументами; редуценти споживають частину поживних речовин, розкладають
мертві тіла продуцентів і консументів до простих хімічних сполук: води,
СО2, мінеральних солей, замикаючи колообіг речовин у біосфері.

Продуктивність природного біогеоценозу набагато вища, ніж біоценозів,
які зазнали впливу діяльності людини. Наприклад, можна стверджувати, що
гектар лісу виділяє кисню в чотири рази більше, ніж така сама площа
лісопарку. Пояснюють це тим, що видовий склад біоценозів міських парків
набагато бідніший, ніж лісових. Різноманітність і стійкість видового
складу рослинності у лісовому біогеоценозі тісно пов’язані не лише з
вищими рослинами, що там ростуть, а й з грибами і тваринами, починаючи
від мешканців грунту — круглих і кільчастих червів і ссавцівземлериїв і
закінчуючи комахами і птахами, які живуть на верхівках дерев.

Найбільша густота життя у тропічних лісах. Тут найбільше видів рослин
(понад 5 тис.). На північ і на південь від екватора життя стає біднішим,
зменшуються його густота і число видів рослин і тварин: у субтропіках
близько 3 тис. видів рослин, у степах близько

2 тис., далі йдуть широколисті і хвойні ліси і, нарешті, тундра, в якій
росте близько 500 видів лишайників і мохів. Залежно від інтенсивності
розвитку життя в різних географічних широтах змінюється біологічна
продуктивність. Підраховано, що загальна первинна продуктивність
суходолу (біомаса, утворена автотрофними організмами за одиницю часу на
одиницю площі) становить близько 150 млрд т, у тому числі на частку
лісів земної кулі припадає 8 млрд т органічної речовини в рік. Сумарна
рослинна маса на 1 га у тундрі становить 28,25 т, у тропічному лісі —
524 т. У помірному поясі 1 га лісу за рік утворює близько 6 т деревини і
4 т листків, що становить 193,2 • 109 Дж (~46 • 109 кал). Вторинна
продуктивність (біомаса, утворена гетеротрофними організмами за одиницю
часу на одиницю площі) у біомасі комах, птахів та інших у цьому лісі
становить від 0,8 до 3 % біомаси рослин, тобто близько 2 • 109 Дж (5 •
108 кал).

Первинна річна продуктивність різних агроценозів значно різниться.
Середня світова продуктивність у тоннах сухої речовини на 1 га
становить: пшениці — 3,44, картоплі — 3,85, рису — 4,97, цукрових
буряків — 7,65. Урожай, який збирає людина, становить лише 0,5 %
загальної біологічної продуктивності поля. Значна частина первинної
продукції руйнується сапрофітами — мешканцями грунтів.

Одним з важливих компонентів біогеоценозів поверхні суходолу є грунти.
Вихідним матеріалом для ґрунтоутворення є поверхневі шари гірських
порід. З них під впливом мікроорганізмів, рослин і тварин формується
ґрунтовий шар. Організми концентрують у собі біогенні елементи: після
відмирання рослин і тварин і розкладання їхніх решток ці елементи
переходять до складу ґрунту, завдяки чому в ньому акумулюються біогенні
елементи, а також нагромаджуються не повністю розкладені органічні
речовини. У ґрунті міститься величезна кількість мікроорганізмів. Так, в
одному грамі чорнозему кількість їх досягає 25 • 108. Отже, грунт має
біогенне походження, складається з неорганічних, органічних речовин і
живих організмів (едафон — сукупність усіх живих істот грунту). Поза
біосферою виникнення й існування ґрунту неможливе. Грунт — середовище
для життя багатьох організмів (одноклітинних тварин, кільчастих і
круглих червів, членистоногих і багатьох інших). Грунт пронизаний
коренями рослин, з нього рослини вбирають поживні речовини і воду. З
життєдіяльністю живих організмів, які є в грунті, пов’язана урожайність
сільськогосподарських культур. Внесення хімічних речовин у грунт часто
згубно впливає на життя в ньому. Тому потрібно раціонально
використовувати грунти й оберігати їх.

Кожна місцевість має свої грунти, які відрізняються від інших за складом
і властивостями. Утворення окремих типів грунтів пов’язане з різними
ґрунтоутворювальними породами, кліматом і особливостями рослин. В. В.
Докучаєв виділив 10 основних типів грунтів, нині їх налічують понад 100.
На території України виділяють такі грунтові зони: Полісся, Лісостеп,
Степ, Сухий степ, а також Карпатську і Кримську гірські області з
властивими для кожної з них типами структури ґрунтового покриву. Для
Полісся характерні дерновопідзолисті, сірі лісові, темносірі лісові
ґрунти, чорноземи опідзолені тощо. Зона Лісостепу має сірі та темно-сірі
лісові ґрунти. Зона Степу в основному представлена чорноземами. В
Українських Карпатах переважають бурі лісові грунти. В Криму трапляються
різні грунти (чорноземи, каштанові тощо), але вони, як правило,
щебенюваті і кам’янисті.

Світовий океан займає понад 2/3 площі поверхні планети. Фізичні
властивості і хімічний склад вод океану сприятливі для розвитку та
існування життя. Як і на суходолі, в океані густота життя найбільша в
екваторіальній зоні і знижується в міру віддаляння від неї. У верхньому
шарі, на глибині до 100 м, живуть одноклітинні водорості, які складають
планктон, «загальна первинна продуктивність фітопланктону Світового
океану становить 50 млрд т в рік (близько 1/3 усієї первинної продукції
біосфери). Майже всі ланцюги живлення в океані починаються з
фітопланктону, яким живляться тварини зоопланктону (наприклад, рачки).
Рачки є їжею для багатьох видів риб і вусатих китів. Риб поїдають птахи.
Великі водорості ростуть переважно в прибережній частині океанів і
морів. Найбільша концентрація життя — в коралових рифах. Океан бідніший
на життя, ніж суходіл, біомаса його продукції в 1000 разів менша.
Більшість утвореної біомаси — одноклітинні водорості та інші мешканці
океану — відмирають, осідають на дно і їхня органічна речовина
руйнується редуцентами. Лише близько 0,01 % первинної продуктивності
Світового океану через довгий ланцюг трофічних рівнів доходить до людини
у вигляді їжі і хімічної енергії.

На дні океану, в результаті життєдіяльності організмів, формуються
осадові породи: крейда, вапняки, діатоміт та ін.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020