UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДигенетичні і моногенетичні трематоди (смоктальні черви). Особливість життєдіяльності стьожкових червів. Представники. Ціп’як (реферат)
АвторPetya
РозділБіологія, зоологія, ботаніка, аграрна наука
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4726
Скачало412
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Дигенетичні і моногенетичні трематоди (смоктальні черви). Особливість

життєдіяльності стьожкових червів.

 

Представники. Ціп’як

 

ПЛАН

 

1. Клас Сисуни (смоктальні черви), або Трематоди

 

2. Клас Стьожкові черви: особливість життєдіяльності. Представник –

ціп’як

 

Список використаної літератури

 

1. Клас Сисуни (смоктальні черви), або Трематоди

 

До класу належить близько 4000 видів; усі вони є паразитами внутрішніх

органів хребетних та безхребетних тварин. Зовнішнім виглядом і будовою

сисуни нагадують війчастих червів, а відмінності їх пов'язані в

основному з паразитичним способом життя. Сисунам властиві складні

життєві цикли. Тіло їхнє плоске, листкоподібне, як правило, завдовжки

0,3—5 см. В тілі хазяїна вони утримуються присосками — ротовим та

черевним. Ротовий присосок оточує рот, що знаходиться на передньому

кінці тіла. Сисуни живляться тканинами хазяїна, які вони проковтують за

допомогою м'язистої глотки. Стінку тіла становить шкірном'язовий мішок,

до якого входять тегумент і непосмуговані м'язи, між ними розміщена

базальна мембрана. Тегумент утворений шаром клітин, що злилися між собою

(синцитій). М'язи мають поздовжні, кільцеві та діагональні волокна.

 

Ротовий отвір травної системи веде до мускулистої глотки, що являє собою

сильний сисний апарат. Глотка переходить у стравохід, розгалужені кишки,

які закінчуються сліпо.

 

Майже всі сисуни — гермафродити. Складні життєві цикли сисунів пов'язані

з проходженням низки стадій розвитку. На цих стадіях здійснюється

статеве розмноження як із заплідненням, так і без нього, тобто

партеногенетично, що забезпечує величезну кількість потомків, яка

необхідна для підтримання існування виду.

 

Печінковий сисун — паразит великої та дрібної рогатої худоби, коней,

свиней, іноді він зустрічається і в людини. Проміжний хазяїн — ставковик

малий. Живе сисун у жовчних протоках печінки і часто призводить до їх

закупорення, що супроводжується високою температурою, сильним болем,

жовтухою.

 

Яйце сисуна починає розвиватися при потраплянні у воду, де з нього

виходить вкрита війками личинка (мірацидій). У тілі личинки є особливі

зародкові клітини, здатні до партеногенетичного розмноження. Личинка

активно занурюється в тіло ставковика і проникає в печінку хазяїна. Тут

личинка перетворюється на другу личинкову стадію (спороцисту). В ній

відбувається подальший розвиток зародкових клітин, що утворилися ще в

мірацидії. З них партеногенетичним шляхом утворюється наступна личинкова

генерація (редп). Спороциста розривається, і редії самостійно

паразитують у тілі хазяїна. Всередині редій утворюється

(партеногенетично) нова генерація редій, або наступне покоління личинок

— церкарії. Церкарій залишає молюска і активно пересувається у воді за

допомогою хвоста. Потім він прикріплюється до будьякого предмета,

наприклад стебла рослини, і вкривається оболонкою (інцистується). Якщо

така личинка (адолескарій) потрапить з водою чи травою в кишки тварини,

яка є основним хазяїном сисуна, то її оболонка розчиняється і паразит

проникає в печінку, де досягає статевозрілого стану.

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ