КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Податки, їх роль
у функціонуванні економічної системи суспільства
ПЛАН
1) Сутність, функції податків.
2) Види податків та їх ставок. Основні концепції оподаткування.
3) Оподаткування в Україні – проблеми та шляхи вдосконалення
4) Використана література
1. Сутність, функції податків
Податки – це обов’язкові відрахування до загальнодержавного і місцевих
бюджетів юридичними та фізичними особами.
Податки є важливою складовою фінансової системи. З її допомогою
формуються фінансові ресурси держави.
Податки виконують такі функції:
• фіскальну – означає необхідність створення державної скарбниці для
забезпечення існування держави та її установ, органів тощо;
• перерозподільчу – податки є важливим інструментом розподілу і
перерозподілу фінансових ресурсів. Відбувається це в основному через
бюджетну систему;
• стимулюючу — вилучення податків впливає на активізацію трудової
активності, на краще використання основних фондів, стимулювання тих чи
інших галузей виробництва завдяки створенню податкових пільг.
Використання податкових пільг сприяє розвитку підприємницької
діяльності, закріпленню кадрів в окремих галузях господарства. Нарешті,
здійснення митної політики спрямоване на збереження власного виробника і
активізацію його виробничої діяльності. Податкова система складається з
ряду елементів. Розглянемо основні з них.
Суб’єкт податку — особа, яка за законом зобов’язана сплачувати податки.
Носій податку — особа, що фактично сплачує податок.
Об’єкт податку — доход або майно, з якого нараховується податок
(заробітна плата, прибуток, доход з цінних паперів, нерухоме майно
тощо).
Ставка податку — величина податкових нарахувань на одиницю об’єкта
податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця
виміру товару тощо). Розрізняють тверді, прогресивні пропорційні та
регресивні податкові ставки.
2. Види податків та їх ставок.
Основні концепції оподаткування
Кожна країна має свою податкову систему. У назвах податків є значна
різноманітність. Проте незважаючи на це можна здійснити загальну
класифікацію видів податків.
Залежно від встановлення ставок розрізняють пропорційні, прогресивні та
регресивні податки.
Пропорційні податки грунтуються на твердих ставках, які встановлюються в
однаковому відсотковому відношенні до об’єкта податку без урахування
диференціації його величини.
Прогресивні податки передбачають підвищення величини ставок зі
зростанням доходу. При прогресивній шкалі оподаткування платник податку
сплачує не тільки все більшу абсолютну суму доходів у вигляді податку (в
міру зростання їх), а й більшу його частку.
Прогресивні податки в основному сплачують ті особи, які мають великі
доходи.
Регресивний податок передбачає зниження величини ставки зі зростанням
доходу. Він може й не вести до зростання абсолютної суми надходжень до
бюджету при збільшенні доходів фізичних і юридичних осіб, що платять
податок.
Згідно з використанням податки поділяють на загальні та специфічні.
Загальні податки використовують на фінансування поточних і капітальних
видатків державного і місцевих бюджетів без закріплення за будь-яким
певним видом видатків.
Специфічні податки мають цільове призначення (наприклад, відрахування на
соціальне страхування).
За принципами встановлення податки поділяють на прямі та непрямі.
Прямі подаїки вилучають з доходів або майна юридичних і фізичних осіб.
До них належить податок на прибуток підприємств або організацій, на
доходи, а також подоходний податок з громадян, податок на нерухоме
майно.
Непрямі податки встановлюються у вигляді надбавок до ціни товару або
тарифу на послуги.
Розрізняють також загальнодержавні та місцеві податки.
До загальнодержавних податків належать мита, податки на експорт та
імпорт, податок на додану вартість, податок на прибуток (для
підприємств) або доходи (для окремих громадян).
Місцевими є податки з власників будівель, комунальний податок тощо.
Американський економіст А. Лаффер показав кореляційну залежність між
доходом бюджету, величиною податкової ставки і податком та частиною
національного продукту (податковою базою). Лаффер встановив, що
підвищення податкової ставки до певного критичного рівня сприяє
зростанню доходів бюджету, не підриває підприємницького стимулу. За
межею цього рів-ня починається так звана «заборонена зона» шкали
оподаткування. Податки, вилучені за шкалами «забороненої зони»,
придушують економічну ініціативу, призводять до скорочення інвестицій. У
результаті знижуються доходи (рис. 1).
Висновки Лаффера переконливо підтвердила недавня податкова практика
України. Вона була результатом відвертого ігнорування економічної теорії
та позитивної практики розвинених країн світу.
Крива Лаффера зосереджує увагу на з’ясуванні сутності критичного рівня
розміру податкових ста- -вок. Важливо знати, що зростання виробничої
активності тотожне розширеному відтворенню на основі нагромадження.
Останнє, як відомо, означає вкладення додаткового продук-ту в збільшення
основних фондів та ставки;І)2 оборотних засобів. При цьому, безперечно,
податки впливають на розміри норми нагромадження, тобто відношення фонду
нагромадження до національного доходу (в масштабі країни) або прибутку
(в масштабах окремого підприємства). Є певна межа норми нагромадження,
яка забезпечує зростання виробництва, а також збільшення виробничого
нагромадження.
Рис. 1. Крива Лаффера:
Cп – ставка податку; Нп – надходження податків до бюджету; М –
оптимальний розмір податкової ставки; 1,2 – відповідно нормальна і
заборонена зони шкали
Отже, при встановленні податкових ставок слід ураховувати певний
критичний рівень їх і не порушувати «заборонену зону». При цьому
бюджетні доходи не зменшуватимуться. Податки не будуть негативно
впливати на підприємницьку діяльність, зменшувати капітальні вкладення,
гальмувати науково-технічний прогрес, уповільнювати економічне
зростання.
3. Оподаткування в Україні –
проблеми та шляхи вдосконалення
Законодавством України визначені такі принципи побудови та призначення
податкової системи:
• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності;
• обов’язковість — впровадження норм сплати податків і зборів,
визначених на підставі достовірних даних;
• рівнозначність і пропорційність у справлянні податків;
• рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації;
• соціальна справедливість щодо різних верств населення;
• стабільність, забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових
платежів) та їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного
року;
• економічна обгрунтованість, встановлення податків на підставі
показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей;
• рівномірність сплати, встановлення строків сплати податків і зборів,
виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до
бюджету для фінансування витрат;
• єдиний підхід до розробки податкових законів з обов’язковим
визначенням платника податку, об’єкта оподаткування, джерела сплати
податку, строку та порядку сплати податку, підстав для надання
податкових пільг;
• доступність, забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства
для платників податків.
Згідно з Законом України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997
р. податки йдуть на формування доходної частини Зведеного бюджету нашої
країни.
У доходній частині Зведеного бюджету за січень-листопад 2004 p., яка
становила 26,7 відсотка до ВВП, або 24 190,1 млн грн., податкові
надходження становили 74,4 відсотка, або 17 986,4 млн грн., неподаткові
— 9,4 відсотка, або 2275,2 млн грн., інші надходження — 16,2 відсотка,
або 3928,5 млн грн.
Найбільшу частку в загальній сумі доходів становить податок на додану
вартість — 24,3 відсотка (5875,5 млн грн.), податок на прибуток
підприємств — 19,5 відсотка (4723,5 млн грн.) та прибутковий податок з
громадян — 12,9 відсотка (3102,1 млн грн.). Від акцизного збору надійшло
976,2 млн грн., або 4,1 відсотка.
Податки, що надійшли до Зведеного бюджету України, розподіляються так.
До Державного бюджету у 2004 р. зараховувалися:
• податок на додану вартість у повному обсязі;
• 50 відсотків від загальної суми акцизного збору;
• 30 відсотків податку на прибуток підприємств усіх форм власності та
підпорядкування та плати за торговий податок на деякі види
підприємницької діяльності, зібраних на території м. Києва; по 20
відсотків — тих самих зборів, зібраних на території Донецької,
Запорізької, Полтавської та Харківської областей;
• 30 відсотків коштів від земельного податку, що надходить на спеціальні
рахунки місцевих бюджетів.
До місцевих бюджетів у 2004 р. зараховувалися:
• 100 відсотків прубуткового податку з громадян;
• 70 відсотків податку на прибуток і податку на майно підприємств всіх
форм власності і підпорядкування та плати за пільговий патент на деякі
види підприємницької діяльності, зібраних на території м. Києва; 80
відсотків — зібраних на території Донецької, Запорізької, Полтавської та
Харківської областей; 100 відсотків — інших регіонів України;
• 50 відсотків акцизного збору, що надходять на території Автономної
Республіки Крим, областей і міст Києва і Севастополя (за винятком
акцизного збору з ввезених на територію України підакцизних товарів);
• 70 відсотків від земельного податку, що надходить на спеціальні
рахунки місцевих бюджетів.
Крім того, щороку до бюджетів регіонів підлягають передачі з Державного
бюджету України певні суми. Перелічені раніше показники змінюються
вищими органами влади залежно від економічного, соціального, політичного
становища.
Реформа оподаткування в Україні розпочалася у 1997 р. і досі не
завершена. Метою реформи є створення системи податків, яка б сприяла
підвищенню ефективності господарювання в усіх ланках народного
господарства. Складність цього завдання полягає в тому, щоб бюджет не
втратив необхідних надходжень доходів і водночас, щоб податки не
гальмували розвиток виробництва.
Список використаної літератури:
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії.-К.: Вища школа, 2001.
Гуревич М. Економіка в період переходу до ринкових відносин // Економіка
України. – 1996. – №3.
Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1994,
Гл.1.
Клімко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. – К.: Вища
школа, 1997.
Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – К.: Видавничий центр
“Академія”, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
