Контрольна робота
на тему:
Основні принципи визначення податкового кредиту. Терміни подання
декларації з ПДВ. Відповідальність платників ПДВ за невчасне подання
декларації
1. Основні принципи визначення податкового кредиту
Визначення податкового кредиту зустрiчаємо у п.1.16 Закону про доходи.
Закон говорить, що податковий кредит – це “сума (вартiсть) витрат,
понесених платником податкiв у зв’язку з придбанням товарiв (робiт,
послуг) у резидентiв-фiзичних або юридичних осiб протягом звiтного року
на суму яких дозволяється зменшення суми його загального рiчного
оподаткувуваного доходу, одержаного за наслiдками такого звiтного року.”
Бiльш конкретно податковому кредиту присвячена ст. 5 Закону “Про податок
з доходiв фiзичних осiб” та прийнята на її виконання iнструкцiя про
податковий кредит. Завдяки ним стають зрозумiлими три головнi
особливостi “кредитування”:
1. Правом ПК зможуть скористатися тiльки громадяни, якi мають
iдентифiкацiйний номер.
2. Перелiк дозволених для включення до складу кредиту витрат невеликий i
суворо обмежений.
3. Вартiсть товарiв (робiт, послуг) можна вiднести до ПК лише при їх
придбаннi у фiзичних i юридичних осiб-резидентiв.
Щоб зменшити рiчний доход, платник податку повинен подати до податкового
органу декларацiю, в якiй буде вказано конкретнi суми i пiдстави для
його нарахування. Для цього вже починаючи з 1 сiчня треба зберiгати
документи, якi пiдтверджують ваше право на ПК. Звернемо увагу, що серед
таких документiв є: договори, фiскальнi чеки, касовi ордери, товарнi
накладнi.
Однак, не обов’язково додавати зазначенi документи, але їх треба буде
зберiгати до закiнчення строку, необхiдного для проведення податкової
перевiрки.
Тепер звернемося до складу “кредитних” витрат. Слiд сказати, що за
пiдсумками 2004 року платники податку зможуть вiднести до податкового
кредиту далеко не всi з них. А тiльки:
– пожертвування або благодiйнi внески українським неприбутковим
органiзацiям;
– оплату свого навчання або навчання члена своєї сiм’ї першого ступеня
спорiднення у середнiх професiйних та вищих навчальних закладах;
– сплата страхових внескiв, страхових премiй страховику за договором
довгострокового страхування життя як за себе , так i за членiв своєї
сiм’ї першого ступеня спорiднення;
– оплату штучного заплiднення та оплату вартостi державних послуг,
пов’язаних з усиновленням дитини.
Буде враховуватися в повному обсязi, коли решта сум, що дозволенi для
податкового кредиту мають обмеження до розмiру 140% прожиткового
мiнiмуму для працездатної особи. На 1 сiчня 2004 року сума прожиткового
мiнiмуму на 2004 рiк для працездатної особи складає 365 грн. Тодi сума
податкового кредиту буде складати 510 грн.
Щодо обмежень податкового кредиту, то є загальне правило, вiдповiдно до
якого сукупна сума нарахованого ПК не може перевищувати загальної суми
заробiтної плати платника податку, одержаного протягом звiтного року.
З 1 сiчня 2005 року платникам податку доведеться збирати документи про
сплату:
– сум процентiв за iпотечним кредитом;
– сум внескiв та страхових премiй за договорами недержав-ного пенсiйного
страхування.
Також, слiд зауважити, що не ранiше, нiж за пiдсумками року, наступного
за тим, у якому набере чинностi Закон про загальнообов’якове державне
медичне страхування, до ПК можна буде включати суму власних коштiв
сплачених платником податку на користь закладiв охорони здоров’я для
компенсацiї вартостi платних послуг за лiкування.
І завершуючи розповiдь про ПК, необхiдно зазначити, що понесенi витрати
не дозволяється переносити на наступнi роки, тобто право на ПК виникає
лише за пiдсумками того року, в якому були понесенi данi витрати.
1 січня 2004 року вступив у силу Закон України “Про податок з доходів
фізичних осіб” (далі – Закон), що частково замінив декрет Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, який діяв з 1993
року. Нововведений Закон встановлює нове право фізичних осіб на
зменшення річного оподатковуваного доходу.
Стаття 1.16 Закону визначає податковий кредит як суму (вартість) витрат,
понесених платником податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів
(робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом
звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та
акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його
загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками
такого звітного року.
Наказом ДПА України від 22 вересня 2003 року № 442 затверджено
Інструкцію про порядок нарахування платником податку податкового кредиту
щодо податку з доходів фізичних осіб, яка набирає чинності з 1 січня
2004 року.
Відповідно до Інструкції, платник податку – резидент, який має
ідентифікаційний номер, має право на нарахування податкового кредиту за
наслідками звітного податкового року.
Для того, щоб отримати право на податковий кредит громадянин повинен
подати до 1 квітня року, наступного за звітним, до податкового органу
річну податкову декларацію із зазначенням підстав для його нарахування.
До складу податкового кредиту включаються тільки фактично понесені
витрати, підтверджені документально, а саме: фіскальним або товарним
чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими
документами або договором, які підтверджують продавця товарів (робіт,
послуг) та визначають суму таких витрат.
Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми
загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом
звітного податкового року у вигляді заробітної плати. Якщо платник
податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за
наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні
податкові роки не переноситься.
До складу податкового кредиту платник податку – резидент має право
включити такі витрати фактично понесені ним протягом звітного
податкового року:
– частину суми процентів, сплачених ним за іпотечним кредитом (з
01.01.2005 р.);
– суму коштів або вартість майна, переданих у вигляді пожертвувань або
благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в
Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більше п’яти
відсотків від суми його загального річного оподатковуваного доходу
такого звітного року;
– суму власних коштів, сплачених громадянином на користь закладів
охорони здоров’я для компенсації вартості послуг з його лікування або
лікування члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі з
придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних
пристосувань, у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду
загальнообов’язкового медичного страхування (набере чинності з початку
року, наступного за роком набрання чинності Закону про загальобов’язкове
медичне страхування);
– суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти
протягом звітного податкового року, яку платник податку або члени його
сім’ї першого ступеня споріднення мають право включити до податкового
кредиту, яка не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для
працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року,
помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (в 2003 році
така сума становить 510 гривень), помноженої на кількість місяців
(повних або неповних) навчання протягом такого звітного податкового
року;
– суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових
внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами
довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування
як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня
споріднення, що не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи
неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір
страхування):
а) при страхуванні платника податку – суму, визначену у пункті 6.5.1.
пункту 6.5 статті 6 Закону України від 22.05.2003 р. №889-ІУ “Про
податок з доходів фізичних осіб”, тобто розміру, що не перевищує суми
місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на
1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до
найближчих 10 гривень;
б) при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня
споріднення – 50 відсотків суми, визначеної в частині “а” цього
підпункту.
Після закінчення 2004 року платник податку може скористатись податковим
кредитом за такими витратами: пожертвування або благодійні внески,
навчання, страхові внески за договорами довгострокового страхування
життя, на усиновлення дитини.
Платник податку зобов’язаний вести облік доходів та витрат у обсягах,
достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного
доходу, у разі коли такий платник податку зобов’язаний Законом подавати
декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру
сплаченого податку, у тому числі при застосуванні права на податковий
кредит. Також громадянин повинен зберігати протягом строку давності,
встановленого законом (1095 днів), документи, на підставі яких
формується податковий кредит та на вимогу податкового органу пред’являти
документи і відомості пов’язані з виникненням доходу та права на
отримання податкового кредиту, обчисленням та сплатою податку з доходів
фізичних осіб, та підтверджувати необхідними документами достовірність
відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
Вже після закінчення 2004 року платник податку може скористатися
податковим кредитом за такими витратами: пожертвування або благодійні
внески, навчання, страхові внески за договорами довгострокового
страхування життя, на усиновлення дитини. Згідно з прикінцевими
положеннями Закону витрати, пов’язані з оплатою лікування платника
податку або членів його сім’ї (у тому числі придбання ліків), можна буде
відносити до податкового кредиту з початку податкового року, наступного
за роком, в якому набере чинності закон про загальнообов’язкове медичне
страхування. А з 1 січня 2005 року, у разі набрання чинності законом, що
регулює питання іпотеки, можливо буде включати до податкового кредиту
витрати, пов’язані з оплатою частини процентів за іпотечним кредитом.
Також з 1 січня наступного року, у разі набрання чинності законом, що
регулює питання недержавного пенсійного страхування, до податкового
кредиту можна буде включати витрати платника податку на оплату страхових
внесків за договорами недержавного пенсійного страхування як платника
податку, так і членів його сім’ї.
Однак слід зауважити, що до податкового кредиту можуть включатися тільки
фактично понесені платником податку витрати, підтверджені документально,
а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною
накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які
ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких
витрат. Ці документи не потрібно надсилати податковому органу, але їх
слід зберігати протягом строку, достатнього для проведення податківцями
перевірки правильності нарахування податкового кредиту (1095 днів).
Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних
сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яку
платник подаватиме до податкового органу за своєю адресою.
Отже, для того, щоб отримати право на податковий кредит, громадянин
повинен подати річну декларацію до 1 квітня року, наступного за звітним.
Треба зазначити, що Закон містить також і обмеження права на нарахування
податкового кредиту, а саме: податковий кредит може бути нараховано
виключно резидентом, що має податковий ідентифікаційний номер, а
загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми
загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом
звітного року як заробітна плата. Якщо платник податку не скористався
правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного
податкового року, то таке право на наступні податкові роки не
переноситься.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) і основних фондів або нематеріальних
активів, що підлягають амортизації.
Не включаються до податкового періоду суми:
-у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів
(робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об’єктом
оподаткування, тоді суми податку, мені (нараховані) у зв’язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат не включаються до податкового кредиту, а відносяться,
відповідно, до складу валових витрат виробництва (обігу) та на
збільшення вартості основних виробничих фондів та нематеріальних
активів;
-у разі, коли платник податку придбає товари (роботи, послуги), вартість
яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає
амортизації, податки, що сплачені у зв’язку із таким придбанням,
відшкодовуються за рахунок відповідних джерел;
-у разі, якщо витрати по сплаті податку не підтверджені податковими
накладними, митними деклараціями, актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом;
у разі, коли товари (роботи, послуги) частково використовуються в
оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту
включається тільки частка сплаченого (нарахованого) податку, яка
відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в
оподатковуваних операціях звітного періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вв як і при
обчисленні податкового зобов’язання, дата здійснення першої з подій:
– або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів
(робіт, дата виписки рахунку (чека);
– або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання
платі податку товарів (робіт, послуг).
Особливості виникнення права платника податку на податковий кредит І
окремих операцій:
– для операцій з ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) – дата
сплати по) по податкових зобов’язаннях;
– для бартерних (товарообмінних) операцій – дата здійснення заключної
(балансуючої) операції, що відбувалася після першої з подій:
відвантаження або оприбуткування;
– для довгострокових контрактів – дата збільшення валових витрат
замовника довгострокового контракту.
Практично будь який податковий закон крім об’єкта оподаткування, ставки
податку та інших необхідних для обчислення податку обов’язкових умов
містить податкові пільги. Так особливістю Закону України від 22.05.2003
р. № 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” є встановлення права
платника податку на податковий кредит.
Оскільки скоро закінчується цей податковий рік, а податковий кредит
застосовується саме за підсумками відповідного звітного року, то саме
зараз необхідно одержати повну інформацію щодо умов, порядку та строків
одержання податкового кредиту.
Податковий кредит – це сума витрат, понесених платником податку у
зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або
юридичних осіб протягом звітного року, на суму яких дозволяється
зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу,
одержаного за наслідками такого звітного року.
Іншими словами громадяни мають право суму загального річного
оподатковуваного доходу зменшити на суму деяких витрат, установлених цим
Законом і тим самим повернути собі частину сплаченого до бюджету податку
з доходів фізичних осіб.
Перелік витрат, які дозволено включати до складу податкового кредиту
визначено Інструкцією про порядок нарахування платником податку
податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб. Проте слід
зазначити, що лише частину з наведених в переліку витрат дозволено
включати до складу податкового кредиту за підсумками 2004р., а деякі
витрати передбачено включати до складу податкового кредиту не раніше
2005р.
Після закінчення 2004 р. платник податку може скористатися податковим
кредитом за такими витратами:
пожертвування або благодійні внески;
навчання;
страхові внески за договорами довгострокового страхування життя;
оплата вартості державних послуг пов’язаних з усиновленням дитини.
Закон установлює деякі обмеження в нарахуванні громадянами податкового
кредиту:
право на податковий кредит має виключно резидент України, який отримав
індивідуальний ідентифікаційний номер і є найманим працівником ;
товари, роботи, послуги повинні бути придбані у резидента України;
витрати понесені громадянином , повинні бути підтверджені документально
(фіскальний або товарний чек, касовий ордер, товарна накладна, договір
або інший документ, який ідентифікує продавця товарів ( робіт, послуг) і
визначає суму таких витрат);
загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми
загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом
звітного року у вигляді заробітної плати ;
із суми витрат , фактично понесених громадянином, за якими він має право
отримати податковий кредит, виключається сума ПДВ та акцизного збору;
зменшення оподатковуваного доходу дозволяється тільки за підсумками
звітного року (а не в момент здійснення витрат). Якщо платник податку не
скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками
звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не
переноситься.
До складу податкового кредиту платник має право віднести лише витрати,
понесені ним самостійно. Якщо певні витрати бере на себе працедавець
(наприклад, оплату навчання, лікування, внески на добровільне
страхування тощо), то до податкового кредиту такі суми не включаються
Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кожною з
перелічених підстав його надання, зазначаються у річній податковій
декларації, Таку декларацію треба подати до податкового органу за місцем
проживання після закінчення звітного податкового року, але не пізніше 1
квітня року що настає за звітним. Тобто за підсумками 2004року громадяни
подають декларацію з 1 січня 2005 р. по 1 квітня 2005року.
2. Терміни подання декларації з ПДВ. Відповідальність платників ПДВ за
невчасне подання декларації
Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою,
яка зареєстрована як платник ПДВ незалежно від того, виникло у цьому
періоді податкове зобов’язання чи ні.
Порядком передбачено дві форми податкової декларації з ПДВ (схема 1):
Схема 1
Звітний період теж залежить від обсягу оподатковуваних операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) і може дорівнювати одному календарному
кварталу.
Визначення податкового (звітного) періоду для кожного платника податку
здійснюється на початку кожного наступного календарного року з
урахуванням поданої податкової звітності за попередній календарний рік
(схема 2).
Схема 2
Структурно – логічна схема форми податкової декларації з ПДВ
Звітний період, який дорівнює кварталу, встановлюється згідно заяві
встановленої форми, яка подається до податкових органів не пізніше, ніж
за один місяць до початку календарного року. Протягом календарного року
дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з
початку будь – якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну
подається платником податку до органу ДПС за один місяць до початку
кварталу. Зворотні зміни в календарному році не дозволяються. Строки
подання Декларації з ПДВ наведені на схемі 3:
Структурно – логічна схема визначення звітних періодів податкової
декларації з ПДВ
Повна декларація з ПДВ складається із вступної частини та чотирьох
розділів, з яких четвертий розділ заповнюється працівниками податкової
інспекції (схема 4):
Схема 4
Структурно – логічна схема складання податкової декларації з ПДВ
Різниця в заповненні розділу III скороченої декларації в порівнянні з
повною Декларацією з ПДВ полягає в тому, що від’ємне значення
зобов’язань з ПДВ за звітний період не відшкодується з бюджету, а
відображується в скороченій Декларації як сума ПДВ, що зменшує податкові
зобов’язання наступних звітних періодів.
До податкової Декларації з ПДВ можуть подаватися наступні додатки (схема
5):
Схема 5
Структурно – логічна схема додатків до податкової декларації з ПДВ
Декларація може бути заповнена від руки чорнильною або кульковою ручкою,
або надрукована, без виправлень і помарок.
Дані, наведені в Декларації мають відповідати даним бухгалтерського
обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних
підтверджується підписами відповідальних посадових осіб та печаткою.
Одночасно з Декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки, які
передбачені порядком.
Декларація, заповнення якої не відповідає вимогам Порядку та яка не
підтверджена підписом платника та його печаткою, не реєструється,
вважається неприйнятою і повертається платнику для доопрацювання.
Вимоги про складання і подання до податкових органів декларації з ПДВ
закладені в п. 7.2.8 Закону України “Про податок на додану вартість” від
03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ): Платники податку
зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів
(послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є
об’єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від
оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.
Зведені результати такого обліку відображаються у податкових
деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до
закону (тут і далі виділене автором).
А також в п.10.6 цього ж Закону:
Форми декларації та податкових розрахунків з цього податку
встановлюються відповідно до закону.
Форма і порядок заповнення декларації, як і вимагалось, строго
відповідно до закону визначені в наказі ДПАУ “Про затвердження форми
податкової декларації і Порядку її заповнення та подання” від 30.05.97
р. № 166 (далі – Наказ № 166). У Наказі № 166 визначений порядок
оформлення не тільки самої декларації, але і додатків до неї, які ми
також розглянемо.
Пунктом 10.2 статті 10 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про
податок на додану вартість» (з урахуванням внесених змін та доповнень)
встановлено, що платники податку на додану вартість відповідають за
дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також
за повноту та своєчасність його внесення до бюджету.
Kрім того, Законом України від 04.12.90 № 509-ХІІ «Про державну
податкову службу в Україні» передбачено, що у разі виявлення у платника
податковим органом прихованих чи занижених сум податків, інших платежів
до нього застосовуються фінансові санкції.
При встановленні податковими органами фактів недотримання платником
податків вимог законодавства з питань оподаткування залежно від змісту
та обсягу порушення норм такого законодавства, правопорушники
притягуються до наступних видів відповідальності:
— застосування штрафних (фінансових) санкцій;
— передача активів платника у податкову заставу та/або застосування
адміністративного арешту активів платника;
— адміністративне стягнення;
— кримінальна відповідальність.
До відповідальності притягуються як суб’єкти підприємницької діяльності
(підприємства, установи, організації, їх філії, відділення та інші
відокремлені підрозділи тощо), так і їх керівники та/або інші
відповідальні особи (громадяни), які винні у порушенні податкового
законодавства.
Порядок накладення штрафних санкцій за порушення податкового
законодавства (крім штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства, що встановлюється окремим законодавством), передача
активів платника у податкову заставу та/або застосування
адміністративного арешту активів платника регулюється спеціальним
Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» (статті відповідно: 17, 8, 9, 10 цього Закону).
Притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності
здійснюється у порядку, встановленому кодексом України про
адміністративні правопорушення (статті 163, 164).
Притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності
здійснюється відповідно до Kримінального кодексу України (стаття 212).
Виходячи зі особливостей податку на додану вартість відповідальність
платників ПДВ настає у наступних випадках порушення правил законодавства
з ПДВ:
— несвоєчасного подання (або неподання) до органу державної податкової
служби декларації з ПДВ;
— неправильного обчислення податку, яке призвело до заниження суми
податкових зобов’язань перед бюджетом та/або завищення заявленого
бюджетного відшкодування ПДВ;
— несплати податкового зобов’язання з податку у встановлений Законом
термін;
— невиконання платником вимог щодо реєстрації, перереєстрації чи
скасування реєстрації;
— невиконання вимог щодо ведення податкового обліку, збереження
оригіналів чи копій податкових накладних;
— невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової
служби.
Розглянемо більш детально окремі випадки, в яких платник ПДВ може бути
притягнений до відповідальності, і які саме наслідки такого притягнення.
Використані літературні джерела:
Закон України “Про ПДВ” від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами
доповненнями.
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, 2004.
Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.91р. №1251
//Відомості Верховної Ради (ВВР),1991.- №39.-ст.510 із змінами та
доповненнями.
Азаров М.Я., Бондаренко Г.І., Мельник П.В., Лєкар С.І., Зайцев В.І.,
Макаров Д.В., Тарангул Л.Л. Про податки і збори населенню України. К.,
2000.
Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довідник / за
ред. Азарова М.Я. – К.: Експерт-Про, 2000.
Бутинець Ф.Ф., Шатило Н.В. Податковий облік в Україні – Житомир, 1998. г
Бюджетний кодекс України № 2542-ІП від 21.06.2001.
Вишневский В.П. Налоги Украины: теория й практика- Донецк, 1997.
Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник. –
К.: Товариство “Знання” КОО, 1998.
Буряковський В.В. Удосконалення податку на додану вартість // Фінанси
України. – 1998.-№12
Дубов В.В. Действующая налоговая система й пути ее совершенствования //
Финансы. – 1997.-№ 4.
8. Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 2002.
9. Український діловий тижневик “Бізнес” (документи, коментарі,
додатки), окремі номери.
PAGE
PAGE 15
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
