UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаціональна політика і формування суверенної держави (реферат)
Авторdimich
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1538
Скачало331
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Національна політика

 

і формування суверенної держави”

 

1. Національна політика

 

Національна політика — науково обґрунтована система заходів, спрямована

на реалізацію національних інтересів, розв'язання суперечностей у сфері

етнонаціональних відносин.

 

У колишньому СРСР національна політика здійснювалася без належного

аналізу суперечностей, породжених розбіжністю інтересів у різних

націй-етносів, без урахування матеріальних умов для їх розв'язання, що

призвело до краху Радянського Союзу як федеративної держави.

 

Міжетнонаціональний конфлікт може виникнути через проблеми:

 

викликані відносинами національної нерівності, поділом націй на

привілейовані та непривілейовані, на великодержавні та пригнічені;

 

породжені різним рівнем економічного і культурного розвитку націй;

 

породжені національною недовірою, розбратом і підозрами на національному

грунті.

 

Оскільки національна політика насамперед спрямована на передбачення й

вирішення суперечностей у сфері етнонаціональних відносин, сучасні

політологи й соціологи постійно здійснюють теоретичні дослідження

(особливо в багатонаціональних державах), які дають змогу визначити

(переважно на прикладі СРСР) основні сфери виникнення суперечностей і

конфліктів, пов'язаних із національними проблемами:

 

1. Відносини між центральними органами та республіками (землями,

штатами, кантонами). Наприклад, лише на останньому етапі існування СРСР

законодавчі акти, ухвалені вищими органами Литви, Латвії, Естонії,

Азербайджану та Вірменії, було скасовано чи визнано недійсними в Москві.

А республіки ігнорували союзні постанови, документи. Подібна ситуація

простежується у відносинах Квебеку з канадським центральним урядом,

Північної Ірландії — з-англійським.

 

2. Відносини між союзними (автономними) республіками (штатами,

кантонами). У колишньому СРСР національні проблеми призвели до

загострення відносин між Азербайджаном і Вірменією, Узбекистаном і

Киргизстаном, Росією та Україною. Напруженість у відносинах Азербайджану

та Вірменії переросла у справжню війну.

 

3. Відносини всередині союзних республік. У пострадянських республіках

найбільшої гостроти суперечності досягли в Азербайджані (Нагірний

Карабах), Таджикистані (громадянська війна), Грузії (Південна Осетія,

Абхазія), Молдові (Придністров'я), Росії (Чечня), Україні (Крим).

Подолання цих проблем можливе лише за умови забезпечення права всіх

народів на вибір форми національної державності відповідно до реальних

можливостей кожного етносу. Цим правом скористалися у Нагірному Карабаху

і Південній Осетії, проголосувавши на референдумах за свою незалежність.

 

4. Проблеми національних груп у республіках (штатах), а також

національностей, які не мають власних національно-державних утворень. Це

стосується насамперед росіян, які проживають за межами Росії (25 млн.).

Гостро постала проблема російських німців (понад 2 млн.), яких

сталінський режим огульно звинуватив у підтримці фашистської Німеччини

та застосував до них масові репресії, ліквідувавши національну

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ