UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТипологія політичних еліт (реферат)
Авторdimich
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4042
Скачало532
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Типологія політичних еліт” ПЛАН

 

1. Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії

 

2. Типологія політичних еліт. Теорії еліти Д.Донцова та В.Липинського

 

Список використаної літератури

 

1. Еліти в політиці: поняття та еволюція теорії

 

Інтерес до феноменів політичної еліти і політичного лідерства та

первісні спроби їхнього тлумачення сягають глибокої давнини.

Систематичне осмислення, найвищий рівень обґрунтування та практичне

застосування теоретичних узагальнень щодо них припадають на XX cт.

Висновки вчених-політологів, а також суспільно-політична практика

виникнення й функціонування політичних еліт і політичного лідерства

засвідчують, що вони — реальність нинішнього і, вірогідно, наступних

етапів розвитку людської цивілізації.

 

Починаючи з XII ст., термін “еліта” використовували для позначення

товарів вищої якості, а згодом — у сфері суспільного життя для

вирізнення груп “кращих” людей — вищої знаті, духовенства, військових.

 

Політична еліта (франц. elite — краще, відібране, вибране) — самостійна,

вища, відносно привілейована група людей, наділена особливими

психологічними, соціальними і політичними якостями, яка бере

безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов'язаних з

використанням державної влади або впливом на неї.

 

У період античності елітарний світогляд знайшов своє відображення в

працях Платона, який вважав, що державні функції можуть виконувати

тільки вибрані — ті, хто отримав особливе виховання і має досвід

управління державними справами. Людей, які не володіють належними

знаннями, слід усунути від здійснення управлінських функцій, щоб

уникнути хаосу в державному керівництві. Він вирізняв три своєрідні

соціальні групи: правителів-філософів, воїнів-охоронців і простих

громадян, що становлять керовану більшість. Ці групи існують у жорстких

соціальних межах. Проте Платон вважав можливим перехід (як виняток)

обдарованої людини з нижчої соціальної групи до вищої та навпаки.

Спираючись на це положення, американські дослідники теорії еліт К. Прюїт

і А. Стоун називали Платона попередником теорії “циркуляції” еліт. І

небезпідставно: його теорія справила значний вплив на вчених, які

розвивали теорію еліт на зламі XIX—XX ст., — італійських соціологів В.

Парето і Г. Моску, німецького філософа О. Шпенглера, французького

вченого Ж. Сореля та багатьох інших.

 

В. Парето визначав еліту як групу, до якої належать найпродуктивніші та

найздібніші в різних сферах діяльності особи, які отримали “найвищий

індекс” у своїй діяльності. Виокремлення еліти — вихідний пункт теорії

Парето. Сукупність осіб, кожна з яких отримала у своїй сфері найвищу

оцінку, Парето й називав елітою. Наприклад, талановитий юрист матиме 10

балів, пересічний — 6, нездатний — 0. Саме так він розглядав принцип

визначення й формування еліти, виводячи необхідність її існування з

нерівності індивідуальних можливостей людини: заможні, талановиті,

обдаровані є елітою суспільства. Для пояснення соціальної динаміки він

сформулював теорію “циркуляції еліт”, згідно з якою еліти виникають із

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ