UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗначення поділу володіння на незаконне добросовісне та незаконне недобросовісне (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1828
Скачало189
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Значення поділу володіння на незаконне добросовісне та незаконне

недобросовісне”

 

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Поняття і види володіння

 

2. Виникнення і припинення посідання

 

3. Захист посідання

 

Використана література

 

Вступ

 

З явищ культурного життя цієї епохи особливе значення має розвиток

римського права. Основним джерелом права залишалися закони Дванадцяти

таблиць, до них приєднувалися закони (leges), прийняті центуріатними і

трибутными коміціями. Тлумачення законів і вирішення різних питань, що

стосуються права, залишалися ще в руках понтифіків.

 

Рано розвинені відносини власності знаходять своє відображення і в

правових нормах.

 

Римське речове право мало три правових інститути: possessio (володіння),

право власності, права на чужі речі. Найголовнішим з них було право

власності, Але першим сформувався інститут фактичного володіння.

 

1. Поняття і види володіння

 

У римському праві поняття володіння мало подвійне значення:

 

1) самостійний правовий інститут, не залежний від права власності;

 

2) одна з правоможностей власника.

 

У першому значенні мають на увазі саме володіння, посідання, а в другому

– jus posidendi – право володіння. Навіть нині ці поняття ототожнюють:

володільця не відрізняють від власника, а власника – від володільця.

Однак такі різні правові категорії змішувати не можна.

 

Посідання як самостійний правовий інститут виникло в давньоримському

праві. Ще Закони XII таблиць згадують поняття володіння. У період

ранньої республіки претори розрізняють фактичне володіння річчю без

права на неї і фактичне володіння річчю, засноване на праві.

 

Володіння, основане на праві, - це вже не володіння, а право власності.

Фактичне володіння річчю може бути основане не тільки на праві

власності, а й на будь-якому іншому, однак воно не буде володінням,

оскільки основане на праві. Посідання як фактичне володіння річчю –

просто факт.

 

Із багатої казуїстики можна зробити висновок, що римські юристи розуміли

посідання як фактичне володіння річчю, поєднане з наміром вважати її

своєю.

 

Таке визначення містить два істотних елементи:

 

1) об’єктивний – corpus possessionis – тобто має бути фактична наявність

речі;

 

2) суб’єктивний – animus possessionis – намір вважати дану річ своєю,

володіти нею від свого імені.

 

Не всяке фактичне володіння річчю є посіданням, а лише основане на

володільницькій волі. Тому володіння річчю від імені іншої особи так

само не є посіданням.

 

У даному разі володілець речі здійснює володіння не від власного імені,

а від імені іншої особи, власника. Він лише держатель чужої речі –

detentor. Для юридично значимого посідання вимагалася саме воля володіти

від власного імені, ставитися до речі як до своєї.

 

Така воля може бути тільки у справжнього власника чи особи яка хоч і не

є такою, але вважає себе такою внаслідок добросовісного обману.

Володільницька воля основана на неправомірній підставі, обмані.

 

Отже, посідання – це фактичне володіння річчю, поєднане з наміром

вважати її своєю, а держання – фактичне володіння річчю без наміру

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ