РЕФЕРАТ
на тему:
“Наукознавчі питання юридичної деонтології”
ПЛАН
1. Поняття та характерні ознаки юридичної деонтології як науки
2. Предмет та завдання юридичної деонтології
Використана література
1. Поняття та характерні ознаки юридичної деонтології як науки
Щоб розібратися, що являє собою ця специфічна область наукових знань,
необхідно звернутися до визначення науки юридична деонтологія, а потім
детально розглянути питання її предмету.
Юридичну деонтологію визначають, як науку про систему етичних вимог до
професійної діяльності юристів. Однак, поряд з цим існують також інші
визначення. Наприклад, Сливка С.С. пропонує визначення юридичної
деонтології, як науки про внутрішній імператив службового обов’язку,
який створює передумови та мотиви вибору юристом норм поведінки у
практичній діяльності, про формування власних норм для кожної ситуації
зокрема8. У запропонованому визначенні просліджуються деякі недоліки, що
відображають тенденцію до звуження предмету. Автором не взято до уваги
такі вагомі компоненти предмету, як відомості (система знань) про
правознавство та юридичну практику, їх співвідношення, функції. Він
робить акцент саме на правовій культурі юриста, яка обумовлює прийняття
індивідуальних рішень як в побуті, так і на роботі.
Дещо інакшою вбачається позиція Горшенєва В.М. Він стверджує, що
юридична деонтологія — це галузь юридичної науки, що узагальнює систему
знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття вірного рішення у
юридичній практиці, тобто наука про пошук атмосфери досягнення
необхідного, істинного результату у спілкуванні юриста як з колегами,
так і з тими, кому він надає свої професійні послуги та кого повинен
обслуговувати правовими засобами в процесі реалізації ними свого
правового статусу.
Найбільш цікавим, на нашу думку, є визначення, яке запропоновано
Шмоткіним О.В., у якому під юридичною деонтологією слід розуміти систему
загальних знань про юридичну науку та юридичну практику, вимоги до
професійних та особистих якостей юриста, про формування цих якостей10.
Звернемо увагу на те, що у цьому варіанті найбільш повно відображається
зміст та предмет науки, завдяки чому його можна взяти за основу для
подальшого розгляду змісту та структури юридичної деонтології як
навчальної дисципліни. Дійсно, розглядаючи моральну сторону професійної
діяльності людини тієї чи іншої сфери, не можна не звернутися до умов та
засобів формування її професійних якостей. Крім того, не можна виключити
з предмету даної науки відомості про правознавство, юриспруденцію в
цілому, про систему юридичної освіти…
Дуже важливою є проблема співвідношення моралі та права, вирішення якої
значно впливає на формування всієї системи деонтологічних знань. Однак,
ця проблема знаходиться на стику декількох наук – філософії, теорії
держави та права, соціології, тому потребує комплексного підходу, для
чого пізнавальних засобів однієї галузі знань буде вкрай недостатньо.
Таким чином, як наука, юридична деонтологія має ряд характерних ознак:
– це одна із юридичних наук, яка разом з іншими входить до системи
гуманітарних знань;
– юридична деонтологія розкриває зміст та взаємозв’язок таких соціальних
явищ як юридична наука та юридична практика, визначає їх функції;
– наука юридична деонтологія, виходячи з норм та принципів суспільної
моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку,
висвітлює етичну сторону діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію
юридичної професії;
– юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби
підготовки висококваліфікованих юристів-професіоналів;
– характерною ознакою можна назвати також те, що це молода за своїм
віком юридична наука, яка знаходиться на стадії свого становлення та
поступово набуває заслуженого авторитету в системі юридичних знань.
Якого ж соціального значення набуває ця наука, що змусило так глибоко
замислитися над етичними проблемами, які виникають в правовій сфері?
Юридична діяльність має свою специфіку, що обумовлено її організаційним,
управлінсько-розпорядчим та владним характером. Роботу юристів можна
спостерігати в різних сферах суспільного життя, на різних рівнях
організації соціального організму. Це прийняття законів, організація
їх виконання, здійснення правосуддя, захист інтересів громадян, а також
участь у вирішенні інших важливих питань. Поступово сфера використання
юридичних знань поширюється, що надає відповідного авторитету професії
юриста. Це об’єктивний процес, який не треба пов’язувати зі штучною
тенденцією юридизації знань (юридична логіка, юридична соціологія,
юридична етика). Авторитет юриста зростає одночасно з підвищенням
авторитету права. Слід відзначити, що на сучасному етапі розвитку
українського суспільства цей процес так і відбувається. Право все більше
проникає в систему соціальних зв’язків, втягуючи все більшу кількість
людей у багатогранні правові відносини, завдяки чому підвищується роль
захисників права.
У зв’язку з цим в порядку денному чекають свого юридичного вирішення
проблеми морального порядку, яких раніше не існувало. Саме юристам у
першу чергу доведеться проектувати правовий шлях вирішення цих проблем,
як це має бути у правовій державі (за умов, що вони знаходяться у сфері
правового регулювання). Наприклад, це проблема офіційного визнання,
легалізації сексуальних меншин, проблема визнання особистого права на
смерть, проблема застосування смертної кари, питання участі у військових
місіях на території іноземних держав тощо. Перш за все – це моральні
питання, а потім вже правові. Тому їх вирішення значною мірою залежить
від суспільної моралі, від морального обліку тих, кому
доведеться встановлювати відповідні правові заборони, надавати права,
наділяти обов’язками. Суспільству у цілому і окремо взятій людині зовсім
не байдуже, хто буде здійснювати управління у державі, визначати
пріоритети соціального розвитку на перспективу, втілювати ідею
справедливості у реальне життя.
Багато з перелічених питань необхідно вирішувати теоретично у межах
юридичної деонтології, а точніше – знаходити своє попереднє моральне
обгрунтування. Це свідчить про необхідність та важливість деонтологічних
знань, їх вирішальне значення у діяльності юристів, а також всіх тих,
хто має відношення до вирішення юридичних справ. І дійсно, останнім
часом майже в усіх навчальних закладах правознавчого профілю
викладається навчальна дисципліна юридична деонтологія, яка готує
майбутніх юристів до сприйняття спеціальних юридичних знань, належного
виконання своїх професійних обов’язків, виховує їх у дусі шанобливого
ставлення до права, до особи.
2. Предмет та завдання юридичної деонтології
Визначення предмету даної юридичної науки є дуже важливим та принциповим
питанням, вирішення якого допоможе більш глибоко ознайомитися із самою
наукою та одночасно окреслити сферу наукового дослідження, визначити
більш менш закінчений перелік соціальних явищ, які підлягають вивченню.
Зазначимо, що у центрі деонтологічного дослідження знаходиться людина зі
своєю особистою системою знань, навичок, умінь, а також діяльність
людини, що здійснюється у правовій сфері життя суспільства. Сам предмет
науки дуже специфічний, що обумовлюється не тільки правовою сферою
людської діяльності Людина, П якості та її існування вивчаються також
іншими науками, але в межах юридичної деонтології відбувається
специфікація предмету дослідження. Даною наукою вивчається існуюча
система юридичних знань, завдання та функції правознавства, роль
юридичних знань у вирішенні питань суспільного буття. В предмет
юридичної деонтології включаються також і питання юридичної практики:
формулюються поняття та зміст юридичної діяльності, види та форми її
здійснення, вивчаються окремі юридичні спеціальності та відповідно
професійні якості працівників юридичної сфери. При цьому особлива увага
звертається на особисті людські якості, на етикет юриста, який
передбачає цілу систему правил: як треба поводитися з співробітниками та
різними учасниками юридичного процесу, якими нормами керуватися при
здійсненні професійного обов’язку, на яких моральних принципах та
правових ідеалах будувати свою роботу тощо.
Окремим блоком питань до предмету юридичної деонтології входять питання
юридичної освіти – підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення
кваліфікації, розповсюдження позитивного досвіду. Головною тут є
проблема підготовки не просто спеціаліста – юриста, а працівника
високого рівня кваліфікації, тобто професіонала своєї справи. Зрозуміло,
що професіоналом не можна бути взагалі. Професіонал – це добре
підготовлений спеціаліст конкретної справи, тому система підготовки
таких спеціалістів повинна відбивати специфіку практичних завдань, які
треба вирішувати працівнику у повсякденній роботі. Юридична деонтологія
повинна вивчати не просто систему виховання юриста взагалі, суспільству
потрібні професіонали конкретної справи -прокурори, законодавці, слідчі
тощо. Таким чином, у загальному вигляді предметом юридичної деонтології
можна визначити юридичну теорію, юридичну практику та систему моральних
вимог, що складають етикет професійної діяльності юристів. Слід додати,
що юридична деонтологія як наука знаходиться у тісному контакті та
взаємодії з іншими юридичними науками, використовує їх досягнення для
дослідження власного предмету Використовуються також знання
неюридичних наук – педагогіки, психології, соціології, без чого не
уявляється можливим отримати і узагальнити об’єктивні результати
дослідження. Наприклад, розроблюючи практичні рекомендації для системи
кадрової підготовки спеціалістів, реорганізації юридичної освіти або
системи правового виховання, слід користуватися положеннями не тільки
педагогіки та психології, а також досягненнями конституційного права,
філософії права, теорії права тощо.
Поряд з наукою “юридична деонтологія” існує одноіменна навчальна
дисципліна, яка цілком спирається на досягнення науки та змістовно
відображає її предмет. І наука, і навчальна дисципліна тісно
переплітаються з точки зору змістовності, вирішують спільні завдання,
але між ними є значна функціональна різниця. Наука покликана здобувати
нові знання, систематизувати вже відому інформацію, а навчальна
дисципліна призначена трансформувати їх у свідомість, вміння та навички
студентів, завдяки чому сприяти вирішенню проблем практики. Таким чином,
уявляється можливим сформулювати основні завдання, що спільно
вирішуються наукою та навчальною дисципліною:
1. Виходячи з вимог соціального прогресу, особливостей та умов
функціонування українського суспільства, треба визначити роль та
призначення юридичної діяльності в структурі соціальної діяльності.
2. Відповідно до першого завдання бажано висвітлити соціальне
призначення юристів на сучасному етапі реформування державних
інститутів, а також підвищити авторитет юридичної професії.
3. Сформулювати загально-теоретичну модель юриста високого рівня
кваліфікації, враховуючи всю сукупність вимог професійного, особистого
характеру, проаналізувавши досвід іноземних держав.
4. На підставі існуючих результатів наукових досліджень прогнозувати
тенденції розвитку юридичної науки, визначати необхідні зміни щодо
системи кваліфікаційних вимог в межах конкретних юридичних
спеціальностей.
5. Виробляти практичні рекомендації для вирішення проблем правової
діяльності, що безпосередньо залежать від рівня професійної підготовки,
правової культури працівника, його морального обліку в цілому.
6. Надати організаційно-методичну допомогу студентам-юристам на
первинному етапі навчання, підготувати їх до ґрунтовного засвоєння
матеріалу, сформувати особисті уявлення стосовно юридичної теорії та
юридичної практики, кваліфіковано підготувати їх до самостійного вибору
майбутньої юридичної спеціальності.
7. Сформувати стійку систему знань щодо морального обліку юриста,
зробити їх елементом особистої культури, базою для подальшого формування
правової свідомості особи.
На підставі аналізу вище перелічених завдань юридичної деонтології слід
звернути увагу на особливу роль деонтологічних знань у системі
гуманітарних наук. Юридична і медична деонтології націлені на
забезпечення високоякісного, високогуманного ставлення до такої
соціальної цінності, як особа. Медик, юрист повинні захищати інтереси
особи – життя, честь, гідність, тобто всі ті природні якості, без яких
вона стає просто індивідуумом- частиною живої природи. З цього витікає,
яке значення для суспільства в цілому або для окремо взятої людини має
якісне виконання свого професійного обов’язку медиками або юристами.
Кожна помилка, зроблена ними, чи недбале ставлення до людини може
привести до трагічних наслідків. Саме працівникам цих професій ми багато
в чому довіряємо свою долю, своє майбутнє. Кожен з нас хоче бути
впевненим в їх добропорядності, гуманному ставленні до себе. Інакше не
може бути тому, що і медик, і юрист є представниками найбільш гуманних
професій, що ще раз підтверджує висновок про особливе значення проблем
професійного етикету, їх головне місце у системі знань науки юридична
деонтологія.
Використана література:
Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. – Київ,
1998.-156 с.
Словник-довідник юриста. – К., 2001.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
