.

Основи житлового права України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
720 8510
Скачать документ

Реферат на тему:

“Основи житлового права України”

ПЛАН

Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання

Житлове законодавство України, загальна характеристика. Житловий Кодекс
України

Житловий фонд України та його види. Право громадян на житло і форми його
реалізації

Список використаної літератури

1. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання

Житлове право України – це сукупність правових норм, що регулюють
житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та
громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права
людини і громадянина на житло.

Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі
вирішення житлових питань, забезпечується комплексною галуззю права,
котра охоплює норми цивільного, адміністративного, земельного,
господарського, сімейного та інших спеціальних галузей права, об’єднання
і кодифікація яких утворили нову галузь – житлове право.

Предметом правового регулювання житлового права України є
правовідносини, що виникають у процесі: а) реалізації права на житло; б)
надання людині й громадянинові жилих приміщень у користування; в)
користування людиною жилим приміщенням; г) управління житловим фондом;
д) експлуатації та охорони житлового фонду; е) капітального й поточного
будівництва житла; є) виключення з житлового фонду жилих будинків і
приміщень, що не придатні для проживання; ж) розгляду житлових спорів та
ін.

Житлові правовідносини виникають, змінюються і припиняються відносно вже
готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання
людини. Вони неоднорідні, і більшість із них мають майновий характер,
складаються у сфері розподілу й користування житлом.

Всі вищеназвані житлові правовідносини регулюються системою норм
житлових нормативно-правових актів, що складають житлове законодавство
України.

2. Житлове законодавство України, загальна характеристика. Житловий
Кодекс України

Житлове законодавство України базується на Конституції України і
складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового
законодавства, цього Кодексу та інших нормативно-правових актів, що
регулюють правовідносини у житловій сфері та прийнятих на їх виконання
інших нормативно-правових актів. Воно забезпечується розвитком і
охороною всіх видів державного житлового фонду, утворенням ринкової
системи житлового забезпечення громадян через приватизацію житла,
справедливим розподілом жилої площі під контролем громадськості.

Систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові відносини в
Україні, складають: Конституція України; Житловий кодекс України; Закон
України про приватизацію державного житлового фонду та інші закони;
укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України та інші
нормативно-правові акти.

Конституційне право на житло вважається забезпеченим лише тоді, коли
громадянин України має житло, що відповідає установленим нормам і
придатне для проживання. За відсутності такої жилої площі та потреби в
соціальному захисті громадянин визнається таким, що потребує покращення
житлових умов і згідно з чинним законодавством може претендувати на
одержання відповідного житла, яке надається за правом наймання державою
чи органами місцевого самоврядування безоплатно, або на забезпечення
себе і своєї сім’ї житлом за свій рахунок за доступну для них плату.

Основними завданнями житлового законодавства є регулювання житлових
відносин із метою:

забезпечення конституційного права громадянина України на житло;

належного використання і збереження всіх видів житлового фонду;

зміцнення законності в царині житлових відносин за ринкової економіки.

Житлове законодавство регулює відносини щодо:

виникнення, здійснення і припинення права власності на житло;

обліку громадян, які потребують одержання житла або поліпшення житлових
умов;

реалізації прав власників житла і користувачів житлом;

забезпечення збереження, утримання, експлуатації і ремонту житлового
фонду;

надання, споживання, оплати житлово-комунальних послуг;

бронювання житла, яке перебуває у державній та комунальній власності;

приватизації та реприватизації житлового фонду відповідно до закону;

забезпечення житлом громадян, які потребують соціального захисту та
соціальних гарантій щодо оплати такого житла;

Відносини, пов’язані з відведенням земельних ділянок для житлового
будівництва, будівництвом і реконструкцією житлових будинків, наданням
кредитів, регулюються відповідним законодавством, будівельними і
санітарними нормами з урахуванням норм Житлового Кодексу України.

Житловий кодекс України набрав чинності з дня опублікування, крім:
пункту 10) статті 15, який ввівся в дію з 01 січня 2006 року; пункт 1)
частини 1 статті 87, який вводиться в дію з 01 січня 2007 року; пункт 4)
частини 1 статті 87, який вводиться в дію з 01 січня 2008 року.

До приведення законодавства у відповідність із Житловим кодексом України
акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому
Кодексу.

Житловий кодекс України застосовується до житлових правовідносин, що
виникли після введення його в дію.

У житлових правовідносинах, що виникли до введення в дію Житлового
кодексу України, здійснення прав і обов’язків учасників цих
правовідносин після 1 січня 2004 року регулюється відповідно до цього
Кодексу.

3. Житловий фонд України та його види. Право громадян на житло і форми
його реалізації

Житловий фонд – складний інженерний комплекс, що криє в собі; а) жилі
будинки і приміщення в інших будівлях; б) різноманітне теплоенергетичне
обладнання; в) автоматичні засоби управління та експлуатації; г)
розгалужену мережу комунікацій; д) протипожежне, ліфтове, сантехнічне та
інше устаткування. Простіше: житловий фонд – сукупність усіх видів житла
усіх форм власності.

Різновидами житлового фонду України є житловий фонд загального,
соціального та спеціального призначення, за формою власності житловий
фонд буває приватним та державним.

Житловий фонд загального призначення – сукупність житла усіх форм
власності, який використовується громадянами на загальних підставах;

Житловий фонд соціального призначення – сукупність житла усіх форм
власності, яке надається безоплатно або за доступну плату громадянам
України, що потребують соціального захисту;

Житловий фонд спеціального призначення – сукупність житла усіх форм
власності, яке надається працівникам підприємств, установ, організацій
на підставі відповідного договору;

Житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян.

Розміщення в житлових будинках промислового виробництва, здійснення
інших видів діяльності, що погіршують умови проживання мешканців та
зберігання небезпечних для здоров`я людей речовин забороняється.

За формою власності житловий фонд поділяється на такі види:

1) приватний житловий фонд.

Суб’єктами права приватної власності на житло є особи, визначені абзацом
3 частини першої статті 6 цього Кодексу;

2) державний житловий фонд, який складається з об’єктів житлового фонду,
що належать державним підприємствам, установам та організаціям на праві
повного господарського відання або оперативного управління.

Суб’єктом права власності на державний житловий фонд є держава;

3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності
територіальним громадам сіл, селищ, міст.

Суб’єктами права власності на комунальний житловий фонд є зазначені
територіальні громади;

4) житлові будинки, інші житлові приміщення, що перебувають у спільній
власності різних суб’єктів приватної, державної, комунальної форми
власності.

Державна реєстрація права власності на житло здійснюється відповідно до
закону.

За функціональним призначенням житловий фонд поділяється на такі
категорії:

житловий фонд загального призначення ;

житловий фонд соціального призначення;

житловий фонд спеціального призначення.

Житловий фонд соціального, загального і спеціального призначення
формується шляхом:

1) будівництва нового житла;

2) реконструкції існуючих житлових будинків, а також переобладнання
нежитлових будинків у житлові;

3) передачі у державну та комунальну власність житла, вилученого на
підставі судових рішень, добровільного дарування або визнаного в
установленому законом порядку безгосподарним;

4) набуття права власності на житло на інших підставах, що не заборонені
законом;

5) передачі забудовниками місцевим радам частки житлової площі у
новозбудованих будинках.

Передача житла з фонду соціального призначення до фонду загального
призначення допускається лише за умови відсутності в державних
адміністраціях міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетах міських,
селищних і сільських рад на обліку громадян, які мають право на
одержання соціального житла.

Громадяни України забезпечуються житлом шляхом: створення умов для
одержання кредитів на будівництво чи придбання житла громадянами, які
перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, або для надання
цільових житлових позик; надання державою та органами місцевого
самоврядування (у межах встановленої норми) соціального житла громадянам
на основі договору найму на певний строк; надання житла громадянам, які
перебувають на обліку для поліпшення житлових умов у випадках,
визначених законом, на основі договору найму.

Фізичні особи, що перебувають у трудових та інших стосунках з
підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності можуть
забезпечуватись житлом за рахунок цих підприємств, установ та
організацій.

Особи без громадянства, та іноземні громадяни, які перебувають на
території України на законних підставах можуть придбавати житло за
власний рахунок.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні сприяти
громадянам у будівництві і придбанні житла.

Ніхто не може бути: обмежений у праві власності, а також у володінні та
користуванні житловими приміщеннями інакше ніж на підставах і в порядку,
визначених законом; виселений із житлового приміщення, яке він займає на
законних підставах, або обмежений у праві користування житловими
приміщеннями інакше ніж за рішенням суду на підставах і в порядку,
визначених законом.

Житло – одна з основних матеріальних умов життя людини. Потреба людини в
житлі виникає з моменту її народження, зберігається протягом усього
життя і припиняється після смерті. Отож, задоволення потреби людини в
житлі – дуже важливе соціальне завдання.

Забезпеченість громадян певної країни житлом є одним із найконкретніших
показників добробуту всього народу. Суб’єктивне право на житло – це
можливість людини і громадянина мати житло у власності чи одержати його
за договором найму з державного чи громадського фонду, користуватися
житлом та вимагати від зобов’язаних суб’єктів забезпечення реалізації
цього права у повному обсязі. Право на житло тісно пов’язане з
обов’язками інших фізичних та юридичних осіб і державних органів щодо
створення відповідних умов, охорони, захисту й відтворення житлових прав
людини і громадянина. Конституція України покладає на державу обов’язок
створювати умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати
житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі чинного
закону і за рішенням компетентного суду.

Реалізація людиною і громадянином права на житло здійснюється в таких
формах:

1) активна діяльність суб’єкта, що потребує покращення житлових умов у
процесі; а) надання жилих приміщень; б) користування жилим приміщенням;
в) участі в управлінні житловим фондом; г) здійснення експлуатації та
охорони різних видів житлового фонду;

2) утримання від дій, що порушують житлові права інших суб’єктів;

3) володіння, користування і розпорядження житлом відповідно до чинних
нормативно-правових актів;

4) вимоги від компетентних державних органів, громадських організацій та
посадових осіб застосовувати відповідні норми житлового права і виносити
справедливі індивідуально-правові рішення та домагатися їх виконання.

Громадяни мають право відповідно до своїх потреб і можливостей
побудувати, набути права власності на житло на підставах, що не
заборонені законом або наймати житло у порядку, передбаченому цим
Кодексом та іншими актами законодавства.

Право на безоплатне одержання житла за рахунок державного або
комунального житлового фонду та на одержання пільгових кредитів на
будівництво та придбання житла, або цільових житлових позик надається
громадянам України один раз.

Список використаної літератури

Законодавство України про нерухомість / Упор. Я. М. Гутарін, К.: Юрінком
Інтер, 1999.

Житлове законодавство України / укл. М. К. Галянтич, Г. І. Коваленко. —
К.: Юрінком Інтер, 1998.

Житлове законодавство України / Упор. М. І. Мельник М І Хав-ронюк. — К.:
ТОВ “Гранд”, 1998.

Житловий Кодекс України від 2006 р.

Правознавство. Посібник / За ред. Копєйчикова

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020