.

Вікові особливості уваги (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
743 6879
Скачать документ

Реферат на тему:

“Вікові особливості уваги”

Увага – форма психічної діяльності людини, що виявляється в
спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об’єктах, які
мають постійне або ситуативне значення. Увага не вважається психічним
процесом. Це психічний стан особистості, що виявляється в зосередженості
на будь-чому. Цей стан характеризує умови протікання будь-якого
пізнавального процесу.

Оцінюючи роль уваги в психічній діяльності, слід згадати слова К.Д.
Ушинського про те, що увага є тими дверима, через які проходить все, що
входить у душу людини із зовнішнього світу.

Серед пізнавальних процесів, крім пам’яті, значну роль у навчальному
процесі відіграє увага.

Під увагою розуміється спрямованість і зосередженість психічної
діяльності на певному об’єкті (Н.Ф.Добринін).

Перші прояви уваги можна спостерігати уже у новонародженого під час
смоктання. За час дошкільного віку розвиваються властивості уваги і її
довільність. Дитина вчиться керувати собою і свідомо скеровувати свою
увагу на певний предмет. При цьому вона використовує перш за все слово і
вказівний жест дорослого, тобто увага стає опосередкованою.

 Мимовільна увага виникає в перші тижні життя дитини Це є
безумовнорефлекторна увага, що викликається подразниками безпосередньо
пов’язаними із задоволенням органічних потреб. Годування дитини,
світлові, звукові, дотикові та інші подразники починають привертати її
увагу і викликати відповідні реакції. Так, дитина починає позитивно
реагувати на голос матері, вигляд її обличчя, на вигляд пляшечки з
молоком тощо. Мимовільна увага її стає умовнорефлекторною. Увага дитини
розвивається у зв’язку з дальшим розвитком її життєдіяльності,
виникненням у неї нових потреб, оволодінням нею вмінням сидіти, ходити,
бігати, говорити. Збагачення досвіду дітей, виникнення і розвиток у них
нових інтересів створює грунт для дальшого розвитку їх мимовільної уваги
до різноманітних предметів і явищ зовнішнього світу.

У дошкільному віці у дітей починає формуватись довільна увага. Необхідні
для цього умови складаються в процесі спілкування дитини та дорослого,
виконанні дитиною доручень, участі у колективних іграх. Розвиток
усвідомлення необхідності виконувати певні завдання, відповідні правила
поведінки також сприяє формуванню довільної уваги. Спочатку довільна
увага є нестійкою і потребує підтримки з боку дорослого. Проте старші
дошкільники вже вміють ставити перед собою завдання і спрямовувати увагу
на їх виконання.

Розвиток розумової діяльності сприяє зародженню внутрішньої уваги, яка й
виявляє себе у пригадуванні минулих подій, лічбі про себе.

    Шкільне навчання та позашкільна діяльність сприяють подальшому
розвиткові як довільної так і мимовільної уваги. Увага дітей молодшого
шкільного віку має свої особливості: легкість зосередження на
конкретному матеріалі, що підкріплений наочністю; важкість підтримання
уваги при несприятливих зовнішніх умовах роботи; інтерес до роботи
сприяє зростанню стійкості уваги.

У школярів середнього і старшого віку зростає стійкість уваги, здатність
зосереджуватись на об’єктах мислено і без наочності, виробляється вміння
бути уважним у несприятливих умовах, контролювати свою увагу і володіти
нею; вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу.

У розвитку уваги школярів спостерігаються й індивідуальні відмінності.

В дошкільному дитинстві збільшується об’єм уваги, тобто та кількість
об’єктів, які чітко сприймаються за відносно короткий проміжок часу.
Змінюється стійкість уваги як здатність зберігати зосередженість на
об’єкті. Одним із показників стійкості є тривалість збереження
зосередженості. Розподіл уваги говорить про те, що дитина може
скеровувати і зконцентрувати свою увагу на декількох різних предметах
одночасно.

Переключення уваги означає те, що дитина здатна переміщати спрямованість
і зосередженість уваги з одного об’єкту на другий, з одного виду
діяльності на другий. Розвиток властивостей і видів уваги дошкільнят
суттєво залежить від вагомості, емоційності, цікавості для них
матеріалу, від характеру діяльності, яку виконує дитина. Показники уваги
значно зростають в сюжетно-рольовій і дидактичних іграх. Розвиток уваги
тісно пов’язаний з розвитком волі і довільності поведінки, здатності
керувати своєю поведінкою.

Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку уваги. Без достатньої
сформованості цієї психічної функції процес навчання неможливий. На
уроці учитель привертає увагу учнів до учбового матеріалу, намагаючись
утримати її тривалий час, переключаючи з одного виду роботи на іншу. В
порівнянні з дошкільнятами молодші школярі набагато уважніші. Вони
здатні зконцентрувати увагу на нецікавих діях, але у них домінує
мимовільна увага. Для цих дітей зовнішні враження – сильний
відволікаючий фактор, їм важко зосередитись на незрозумілому складному
матеріалі. Увага молодших школярів характеризується невеликим об’ємом ,
малою стійкістю, вони можуть зосереджено займатися однією справою 10-20
хвилин (підлітки – 40-45 хвилин, а старшокласниики до 45-50 хвилин). У
цих дітей затруднений розподіл уваги і переключення її з одного завдання
на інше. В учбовій діяльності розвивається довільна увага дитини.
Спочатку діти діють за вказівками учителя, працюють під постійним його
контролем, вони поступово набувають уміння виконувати завдання
самостійно- самі ставлять ціль і контролюють свої дії. Дуже часто
зустрічаються неуважні учні, які зконцентровують увагу не на учбових
заняттях, а на чомусь іншому – на своїх думках, які далекі від навчання,
малюванні на парті і т.д. Коли така дитина дивиться в підручник, вона
не бачить правило чи вправу, а цілеспрямовано вивчає текст чи малюнок,
який не має відношення до сьогоднішнього уроку.

Увага таких дітей достатньо розвинута, але через відсутність необхідної
спрямованості вони складають враження розсіяних. Неуважні молодші
школярі сильно відволікаються, погано зконцентровують увагу, для них
характерна нестійка увага, що в значній мірі впливає на результати
навчання. Шкільному психологу постійно приходиться вислуховувати скарги
учителів та батьків на те, що діти даного віку відволікаються на уроках,
є неуважними та незібраними.

Найбільш часто ці скарги відносяться до першокласників 6-7 років. Їхня
увага дійсно ще слабо організована, має невеликий об’єм, погано
розподіляється, нестійка, що пояснюється недостатньою зрілістю
нейрофізіологічних механізмів, які забезпечують процеси уваги. За час
молодшого шкільного віку в розвитку уваги відбуваються суттєві зміни,
іде інтенсивний розвиток всіх її властивостей: особливо різко (в 2,1
рази) збільшується об’єм уваги, підвищується її стійкість, розвивається
вміння переключення і розподілу. Добре розвинуті властивості уваги і її
організованість є факторами, які безпосередньо визначають успішність
навчання в молодшому шкільному віці. Як правило, учені, які краще
навчаються, мають кращі показники розвитку уваги. Складність полягає в
тому, що різні властивості уваги розвиваються не в однаковій мірі.
Найбільш піддається впливу об’єм уваги, він індивідуальний, одночасно
властивості розподілу і стійкості можна і потрібно тренувати, щоб
запобігти їхньому стихійному розвитку. Успіх тренування уваги в значній
мірі визначається індивідуально-типологічними особливостями.

Виявлено, що різні поєднання властивостей нервової системи можуть
сприяти, або навпаки заважають оптимальному розвитку характеристик
уваги. Люди з сильною і рухомою нервовою системою мають стійку увагу,
яка легко переключається. Для осіб з інертною і слабкою нервовою
системою характерна нестійка увага, яка погано розподіляється і
переключається.

При поєднанні інертності і сили показники стійкості підвищуються,
властивості переключення і розпподілу досягають середньої ефективності.
(Єрмолаєв О.Ю. та ін. 1987). Таким чином, необхідно враховувати, що
індивідуально-типологічні особливості кожної конкретної дитини
дозволяють тренувати її увагу тільки в конкретних межах. Неуважність
молодших школярів – одна із найпоширеніших причин зниження успішності
навчання. Помилки “за неуважність” в письмових роботах і під час читання
– найбільш образливі для дітей. Як правило, наявність значної кількості
таких помилок у першокласників можна пояснити впливом одразу бугутьох
факторів, загальновікових особливостей розвитку (незрілість
нейрофізіологічних механізмів), початком етапу оволодіння навиками
організації учбової діяльності та іншими причинами, пов’язаними з
періодом адаптації до нових умов школи. Тому в перших класах заняттяя по
розвитку уваги рекомендуються проводити як профілактичні, спрямовані на
підвищення ефективності функціонування уваги у всіх дітей. Заняття по
формуванню уваги проводяться як навчання “уважному письму” і будуються
на матеріалі роботи з текстами, які містять різні типи помилок “за
неуважність”: заміна чи пропуск слів в реченні, замінаабо пропуск букв в
слові.

Важливим моментом процесу формування уваги є робота дитини зі
спеціальною карточкою, на якій виписані “правила” перевірки, тобто
порядок операцій при перевірці тексту. Наявність такої карточки
являється необхідною матеріальною опорою для оволодіння повоцінною дією
контролю.

У молодших школярів є нерозвиненою довільна увага. У них, як і на
попередньому віковому етапі домінує увага мимовільна, спрямована на
нові, яскраві об’єкти. Через слабкість гальмівних процесів увага
характеризується нестійкістю. Поступово увага молодших школярів стає
довільною: спочатку при виконанні завдань, поставлених дорослими, далі
при реалізації самостійно поставлених перед собою цілей; спочатку при
контролі вчителя за діяльністю, далі при контролі з боку однолітків та
самоконтролі.

У молодших школярів зростає обсяг та стійкість уваги.

Сприяють стійкості уваги: значущість навчального матеріалу, інтерес до
його змісту, доступність навчальних завдань, вміння вчителя
організовувати навчальну діяльність усіх учнів класу.

При роботі з неуважними учнями велике значення має розвиток окремих
властивостей уваги. Для проведення занять психолог може використати такі
види завдань:

1. Розвиток концентрації уваги. Основний тип вправ – коректурні
завдання, в яких дитині пропонують знаходити і викреслювати певні,
визначені букви в друкованому тексті. Такі вправи дозволяють дитині
відчути, що означає “бути уважним”, і розвивати стан внутрішнього
зосередження. Ця робота повинна проводитись щоденно (по 5 хв. На день)
2-4 місяці. Рекомендується також використовувати завдання, які вимагають
виділення ознак предметів і явищ (методом порівняння); вправи, які
базуються на точному відтворенні якогось зразка (послідовність букв,
цифр, геометричних візерунків, рухів і т.д.); завдання типу:
“переплутані лінії”, пошук скритих фігур.

2. Збільшення об’єму уваги і короткочасної пам’яті. Вправи базуються на
запам’ятовуванні чмсла і порядку розміщення предметів, які пред’являють
а кілька секунд.

Коли вправа освоюється, число предметів поступово збільшується.

3. Тренування розподілу увагию Основний принцип вправ: дитині
пропонується одноразове виконання двох різнонаправлених завдань
(наприклад, читання оповідання і підрахунок ударів олівця по столі;
виконання коректурного завдання і прослуховування запису казки і т.п.)
Після закінчення виконання вправи (через 10-15 хв) визначається
ефективність виконання кожного завдання.

4. Розвиток навику переключення уваги. Виконання коректурних завдань з
чергуванням правил викреслювання букв.

При правильному виконанні завдань по розвитку пам’яті та уваги,
враховуючи рекомендації психологів, учителі та батьки можуть значно
покращити показники цих важливих психічних процесів у дітей молодшого
шкільного віку

Список використаної літератури

Абдульханова К.А., Буянова И.Б., Васина Н.В. Психология и педагогика. –
М., 1998.

Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та навиків
навчальної діяльності – Тернопіль, 1998.

Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М. Возрастная и педагогическая
психология / Учебное пособие для студентов всех специальностей
педагогических вузов. – М., 2003.

Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М., 1988.
Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – М., 1995. 1

Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Кн 3. – 2-ое изд. – М., 1995.

Основи психології / За загал, ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.,
1995.

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. – Т.1. – М., 1989.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020