Реферат на тему:
“Науки про людський фактор:
їх становлення і доробки”
Сучасна психологія являє собою досить розгалужену систему наукових
дисциплін, які знаходяться на різних ступенях формування, пов’язані з
різними галузями практики.
Одна з можливостей класифікації полягає у принципі розвитку психіки в
діяльності. Звідси можна вирізнити ряд галузей психології, які вивчають
психологічні проблеми конкретних видів людської діяльності.
Педагогічна психологія
Педагогічна психологія вивчає психологічні закономірності навчання і
виховання людини.
Вона досліджує формування в учнів (студентів) мислення, вивчає проблеми
управління процесом засвоєння методів і навичок інтелектуальної
діяльності; визначає психологічні чинники, які впливають на успішність
процесу навчання; вивчає взаємостосунки між педагогом і учнями та
стосунки в учнівському колективі; індивідуально-психологічну різницю між
учнями, психологічні особливості навчально-виховної роботи з дітьми, які
мають відхилення в психічному розвитку; досліджує психологічну специфіку
роботи з дорослими в процесі їхнього навчання тощо.
До розділів педагогічної психології належать;
• психологія кавчання (психологічні основи дидактики, окремих методик,
програмного навчання, формування розумових дій і т. ін.);
• психологія виховання (психологія учнівського колективу; психологія
гуманістичного виховання; психологічні основи виправно-трудової
педагогіки);
• психологія вчителя;
• психологія навчально-виховної роботи з аномальними дітьми.
Вікова психологія
Вікова психологія вивчає онтогенез різних психічних процесів і
психологічних якостей особистості людини, яка розвивається. Вона
розгалужується на:
• дитячу психологію;
• психологію підлітка;
• психологію юнацтва;
• психологію дорослої людини;
• геронтопсихологію.
Вікова психологія досліджує вікові особливості психологічних процесів,
можливості засвоєння знань, фактори розвитку особистості тощо.
Одна з центральних проблем психології – проблема навчання і розумового
розвитку та їх взаємозв’язок.
Психологія праці
Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності
людини, психологічні аспекти наукової організації праці (НОП). її
завданням є дослідження професійних особливостей людини, закономірностей
трудових навичок, вияснення впливу на працюючого виробничої обстановки,
конструкції та розташування приладів і верстатів, засобів сигналізації
тощо.
Психологія праці має ряд розділів, тісно пов’язаних між собою: інженерну
психологію; авіаційну психологію; космічну психологію, яка досліджує
психологічні особливості діяльності людини в умовах невагомості й
просторової дезорієнтації, за виникнення особливих станів, пов’язаних із
нервово-психічними напруженнями під час надмірних навантажень організму
тощо.
Соціальна психологія
Соціальна психологія вивчає психічні явища, які виникають у процесі
взаємодії людей в різних організованих групах. До структури соціальної
психології входить три кола проблем.
1. Соціально-психологічні явища у великих групах (у макросере-довищі).
До них відносять: проблеми масової комунікації (радіо, телебачення,
преса і т. д.); механізми та ефективність впливу засобів масової
комунікації на різноманітні спільності людей; закономірності поширення
моди, чуток, загальноприйнятих смаків, обрядів, пережитків, громадських
настроїв; психологію релігії, етнопсихологію.
2. Соціально-психологічні явища в так званих малих групах (у
мікросередовищі). До них відносять: проблеми психологічної сумісності в
замкнутих групах, міжособистісних стосунків у групах, групової
психологічної атмосфери, становище лідера у групі; типи груп (асоціації,
корпорації, колективи), співвідношення формальних і неформальних груп,
кількісних меж малих груп; ступінь і причини згуртованості групи;
сприйняття людини людиною в групі тощо.
3. Соціальна психологія особистості. Сюди відносять проблеми, пов’язані
з вивченням скерованості особистості, її самооцінки, самопочуття й
самоповаги; стійкості й навіюваності, колективізму та індивідуалізму;
питання, пов’язані з вивченням установок особистості, їх динаміки,
перспектив особистості.
Юридична психологія
Юридична психологія розглядає психологічні питання, пов’язані з
реалізацією системи права. Вона поділяється на: судову психологію, яка
досліджує психічні особливості поведінки учасників судового процесу
(психологія показань свідків, особливості поведінки звинуваченого,
психологічні вимоги допиту і под.); кримінальну психологію, яка вивчає
психологічні проблеми поведінки і формування особистості злочинця,
мотиву злочину тощо; пенітенціарну, або виправно-трудову психологію, яка
досліджує психологію ув’язненого у виправно-трудовій колонії,
психологічні проблеми виховання методами переконання і примусу і т.ін,
Інші галузі психології
Воєнна психологія досліджує поведінку людини в умовах бойових дій;
психологічні взаємини між начальниками і підлеглими, методи
психологічної пропаганди і контрпропаганди; психологічні проблеми
управління бойовою технікою і под.
Психологія спорту розглядає: психологічні особливості особистості й
діяльностуспортсменів, умови й засоби їхньої психологічної підготовки;
психологічні параметри тренованості спортсмена; психологічні фактори,
пов’язані з організацією і проведенням змагань.
Психологія торгівлі, розвинена головним чином в західних країнах,
досліджує: психологічні умови дії реклами; індивідуальні, вікові та інші
особливості попиту; психологічні фактори обслуговування клієнтів;
питання психології моди і т. ін.
Останнім часом почалося розроблення проблем науково-технічної творчості
(особливості творчої особистості; фактори, що стимулюють творчу
активність, роль інтуїції у здійсненні наукового відкриття і т. д.).
Своєрідний розділ психології наукової творчості складає евристика, до
завдань якої відносять не тільки дослідження закономірностейтворчої
(евристичної) діяльності, а й розроблення управління евристичними
процесами.
Психологія художньої творчості (в царині літератури і мистецтва) та
естетичного сприйняття – галузь, значення якої не викликає сумніву, але
поки що досить мало вивчена.
Психологія аномального розвитку, або спеціальна психологія,
розгалужується на:
• патопсихологію, яка досліджує відхилення в процесі розвитку психіки;
розпад психіки за різноманітних форм мозкової патології;
• олігофренопсихологію – науку про патологію психічного розвитку,
пов’язану з вродженими дефектами мозку;
• сурдопсихологію – психологію формування дитини із серйозними дефектами
слуху, аж до повної глухоти;
• тифлопсихологію – психологію розвитку дітей зі слабким зором і
незрячих.
Порівняльна психологія – галузь психології, яка досліджує філогенетичні
форми психічного життя. У царині порівняльної психології здійснюється
зіставлення психіки тварин і людини, встановлюється характер і причини
подібностей і розбіжностей у їхній поведінці.
Розділом порівняльної психології є зоопсихологія, що вивчає психіку
тварин, які належать до різних систематичних груп (видів, родів, родин),
найважливіші форми і механізми поведінки.
До класичних об’єктів порівняльної психології (павуків, мурах, бджіл,
птахів, собак, коней, мавп, щурів) у наш час долучено китоподібних
(дельфінів).
Вроджені механізми поведінки тварин складають об’єкт спеціального
вивчення в порівняно новій галузі біології та психології – етології.
Загальна психологія
Особливе місце серед інших галузей психології посідає загальна
психологія.
Вона не є такою галуззю психологічної науки, яка могла б бути поставлена
в один ряд із педагогічною, юридичною, медичною, військовою,
порівняльною психологією тощо.
Загальна психологія – це особлива назва, вживана для характеристики
найбільш загальних закономірностей, що їх виявляє психологія; методів
вивчення, якими користується ця наука; теоретичних принципів, яких вона
дотримується; основних наукових понять, які ввійшли в її вжиток.
Загальну психологію інколи називають теоретичною та експериментальною
психологією, її завдання – розроблення проблем методології та історії
психології; теорії та методів дослідження найзагальніших законів
виникнення, розвитку та буття психологічних явищ.
Загальна психологія вивчає:
• пізнавальну і практичну діяльність;
• загальні закономірності відчуття, сприйняття пам’яті, уяви, мислення;
• психічну саморегуляцію;
• диференціально-психологічні особливості особистості людини;
• характер і темперамент;
• переважні мотиви поведінки і т. ін.
Результати дослідження в галузі загальної психології- фундаментальна
основа розвитку всіх галузей і розділів психологічної науки. Поняття
загальної психології об’єднуються в три основні категорії:
• психічні процеси;
• психічні стани;
• психічні властивості чи особливості особистості.
Економічна психологія започатковувалась як прикладна наука. Її завданням
було дослідити причини невідповідності поведінки “економічної людини”
економічній практиці. Хоча перші праці з економічної психології
з’явилися ще наприкінці ХІХ століття (Г. Мюнстерберг), широкого визнання
сформульовані в них ідеї не здобули. 1902 року французький соціопсихолог
Г. Тард написав двотомник “Економічна психологія”, який теж не був
належно оцінений.
Пізніше, в 1940-і роки, увагу наукової громадськості привернули роботи
Дж. Катони. Вивчаючи поведінку споживача, він став одним з найяскравіших
представників маркетингової гілки економічної психології. В 1970-ті роки
створюється Міжнародна асоціація з досліджень у галузі економічної
психології. Західні психологи активно вивчають економічну реальність,
про що свідчить не тільки велика кількість досліджень з цієї тематики,
але й заснування журналу “Економічна психологія”. Започатковуються й
окремі галузі економічної психології, зокрема вікова економічна
психологія, психологія споживача та інші.
Динаміка розвитку економічної психології пов’язана з закономірностями
розвитку суспільства, в якому все більшого значення набуває потреба
зрозуміти не тільки закономірності світу зовнішнього, предметного, але й
внутрішнього, духовного. На цей час у міжнародній економічній психології
сформувались такі напрямки досліджень: психологія підприємництва,
психологія грошей, психологія споживання, психологія економічної
поведінки, психологія накопичення, економічна соціалізація, психологія
прийняття рішень.
У вітчизняній науці перші роботи з проблем економічної психології
з’явились у 1980 – 1990 роках. В них досліджувалися засоби підвищення
ефективності господарського механізму. Тематика економічної психології
пов’язувалася з людським фактором у виробництві та проблемами
управління, а сама економічна психологія розглядалась як наука про
психологічні умови ефективного господарювання. Йшлося про необхідність
використання керівниками психологічних знань для активізації людського
фактора. Саме тому економічна психологія розвивається певний час у
рамках промислової психології і психології управління. Проте уже тоді
з’являються праці, в яких обгрунтовується необхідність виділити
економічну психологію в окрему галузь науки. Так, А. Кітов наголошує, що
економіка і психологія – це галузі знань, які вивчають один і той самий
об’єкт – людину. Економічна наука досліджує відносини людей в
суспільстві стосовно “речей” і не приділяє уваги впливові суб’єктивних
факторів на економічні відносини. Психологічна ж наука цілком
зосереджується на людині, суб’єктивних аспектах суспільних відносин,
абстрагуючись від конкретного економічного контексту. Значно глибше
відображає економічне життя суспільства економічна психологія, яка
об’єднує зусилля економічної і психологічної наук.
С. Малахов, один з перших радянських дослідників економічної психології,
в дискусії щодо її предмета звернув увагу на розвиток на Заході
“психологічної економіки” (або “поведінкової економіки”) та “економічної
психології”. Він вбачав різницю між ними в методах дослідження.
Психологічна економіка використовує абстрактно-дедуктивний метод, а
економічна психологія – конкретно-індуктивний. Водночас межі між
психологічною економікою і економічною психологією важко виявити, а їх
предметні площини перетинаються.
В останні роки предмет економічної психології прагнуть уточнити як
економісти, так і психологи. Російський психолог О. Дейнека вважає, що
економічна психологія сформувалась на стикові політекономії, окремих
економічних наук і соціальної психології. Предметом економічної
психології, на думку О. Дейнеки, є відображення господарських відносин у
свідомості і поведінці людини. Автор стверджує, що “в рамках цієї
дисципліни вивчаються ефекти і феномени економічної поведінки, механізми
і закономірності економічної діяльності, алгоритми і моделі, що описують
економічні переваги, вибір, рішення і фактори, які впливають на досвід
господарювання”.
Враховуючи всю багатоманітність економіко-психологічних підходів та
площини їх застосування, авторка загострює увагу на феномені економічної
свідомості, що є властивим суб’єктові господарювання. Економічна
свідомість розуміється як системна складова свідомості, вищий рівень
психічного відображення економічних відносин суспільно розвинутою
людиною.
Отже, економічна психологія покликана вирішувати широкий спектр проблем
на стикові психології та економічної науки. Слід зазначити, що в нашому
суспільстві практикується зовсім інша, ніж на Заході, ієрархія
пріоритетів у вирішенні прикладних економічних завдань. Ці пріоритети
обумовлені, передусім, проведенням ринкових реформ і проблемами, які
виникають у зв’язку з трансформацією суспільства. Це, перш за все,
проблеми орієнтації особистості в умовах ринкової економіки. Такі як
адаптація людини до нової економічної реальності, створення ринкової
системи управління, стимулювання інвестицій, підтримка вітчизняного
підприємництва, проблема бідності більшої частини населення. Це проблеми
нашого сьогодення, необхідність дослідження яких обумовлена саме нашою
економічною реальністю.
Список використаної літератури:
Ковалев А.Г. Психология. – М., 1990.
Немов Р.С. Психология. В 3-х кн. – М., 1995.
Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов: В 2
кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1: Общие основы.
Процесс обучения. – 576 с.
Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. – М.,1986.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
