UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПричини дружніх відносин. Значення критичного і самокритичного відношення до свого “Я” (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2262
Скачало378
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Причини дружніх відносин. Значення критичного і самокритичного

відношення до свого “Я”

 

 

З позицій теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних

стосунків, цими ідеалами є такі соціально-психологічні явища:

згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність, колективістське

самовизначення, колективістська ідентифікація, соціальне цінний характер

мотивації міжособистісних виборів, висока референтність колективу для

його членів, об'єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності за

результати спільної діяльності. В своїй сукупності вони становлять

психологію колективу.

 

Згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність — характеристика

міжособистісних стосунків, що свідчить про ступінь збігу оцінок,

настановлень і позицій групи відносно цілей, цінностей і норм спільної

діяльності. У групах високого рівня розвитку ступінь такого збігу досить

високий, тоді як у групах низького рівня — незначний.

 

У перших, наприклад, уявлення про властивості характеру, необхідні

лідерові, чіткіші, ніж у других (Шпалінський). Важливо, що в царині

смаків, уподобань, інтересів буває так, що між членами групи високого

рівня розвитку є розходження, а між членами групи низького рівня — збіг.

Але Це майже не позначається на спільній діяльності Лише згуртованість

навколо цінностей сприяє об'єднанню спільних зусиль і позитивно впливає

на їх ефективність. Це також означає, що колектив не обмежує життя своїх

членів лише спільною діяльністю.

 

Медицина в кращих своїх моральних зразках і намаганнях концентрує й

наочно уособлює концептуальні принципи та засади професійної

колегіальності, тобто фахової взаємоповаги, порозуміння та водночас

вимогливості до практичної роботи лікарів заради інтересів хворого. На

важливості шанобливого ставлення лікаря до знань та навичок більш

досвідченого колеги наголошує Гіппократ у своїй класичній "Клятві". Цей

постулат лікарювання красномовно зауважено й у "Факультетській обітниці"

молодих вітчизняних лікарів перед початком самостійного шляху. Варто

зазначити, що принцип колегіальності загалом ґрунтується й проголошує

повагу до будь-якої думки в процесі надання медичної допомоги (скажімо,

під час консиліуму), незалежно від офіційного статусу лікаря. Власне,

консиліум — то не обов'язково зіткнення протилежних міркувань

трьох-чотирьох спеціалістів або якийсь формальний акт чи процедура.

 

Колектив (лат. collectivus — збірний) — вищий рівень розвитку

спільності, стосунки в якій опосередковуються особисто значущим і

суспільне цінним змістом спільної діяльності. Психологія колективу стала

предметом теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних

стосунків.

 

Згідно з теорією, міжособистісні стосунки в колективі, на відміну від

груп нижчого рівня розвитку, переломлюються через ставлення індивідів до

змісту спільної діяльності, причому останній несе в собі цінності,

вироблені суспільством. Отже, з переходом на вищий рівень розвитку

групи, безпосередні міжособистісні стосунки дедалі більше поступаються

опосередкованим. Освоюючись в межах групи, такі цінності сприяють

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ