UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПричини дружніх відносин. Значення критики і самокритики, свого “Я” і характеру колективних відносин (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1544
Скачало240
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Причини дружніх відносин. Значення критики

 

і самокритики, свого “Я” і характеру колективних відносин”

 

ПЛАН

 

1. Характер колективних відносин. Значення критики

 

2. Дружні стосунки та їх значення в роботі.

 

Використана література

 

1. Характер колективних відносин. Значення критики

 

Колектив (лат. collectivus — збірний) — вищий рівень розвитку

спільності, стосунки в якій опосередковуються особисто значущим і

суспільне цінним змістом спільної діяльності. Психологія колективу стала

предметом теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних

стосунків.

 

Згідно з теорією, міжособистісні стосунки в колективі, на відміну від

груп нижчого рівня розвитку, переломлюються через ставлення індивідів до

змісту спільної діяльності, причому останній несе в собі цінності,

вироблені суспільством. Отже, з переходом на вищий рівень розвитку

групи, безпосередні міжособистісні стосунки дедалі більше поступаються

опосередкованим. Освоюючись в межах групи, такі цінності сприяють

об'єднанню спільних зусиль — досягненню заданих суспільством цілей. У

свою чергу, це змінює характер стосунків, породжує психологію колективу.

Колектив — ідеальна з погляду суспільства спільність, формування якої

всіляко заохочується. Будь-яке суспільство прагне відтворити себе в

групі, яка боролася б за втілення його цінностей.

 

Цінності суспільства завжди опосередковують офіційні стосунки у

спільностях, проте вони далеко не завжди приймаються людьми і дійсно

опосередковують міжособистісні стосунки. Для цього, принаймні, вони

мусять бути гуманними визнавати людину як найвищу цінність, мету, а не

засіб суспільства. Цінності негуманного суспільства, для якого людина —

засіб досягнення абстрактних цілей, можуть прийматись індивідом

(внаслідок навіювання, під загрозою покарань чи санкцій) і визначати

його ставлення до іншої людини Проте він не прийме такого ж —

негуманного — ставлення до себе. Через це ступінь опосередкованості

такими цінностями міжособистісних стосунків у групі як осередку такого

суспільства буде незначним. Існує своєрідний еталон міжлюдських взаємин

(він задається ідеалами гуманізму), з яким індивід порівнює ставлення до

себе довколишніх. Тому він прагне до референтної групи, що визнає його

самого як цінність.

 

Саме такого рівня розвитку досягає колектив. У негуманному суспільстві

це, швидше, декларована, ніж реальна спільність, ідеал, якого так і не

було досягнуто. Не випадково, що «соціалістичні колективи» — складові

Радянського Союзу — з розпадом держави припинили існування майже

безболісно, для більшості їхніх членів. Психологія в такому суспільстві,

досліджуючи «проблему колективу», виконує переважно ідеологічну, а не

пізнавальну, таку, що характеризує реальний стан речей, функцію. Вона

створюватиме образ бажаного, а не дійсного. Проте й такий образ все ж

має пізнавальне значення, адже він орієнтує на ідеали міжлюдських

взаємин.

 

Колегіальність у медичному колективі є одним із наріжних принципів, які

регулюють взаємостосунки між співробітниками. Колегіальність — це

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ