Даний реферат виконаний командою сайту
HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com” www.ukrreferat.com –
найбільшого сайту з українськими рефератами та курсовими роботами!
Реферат
на тему:
Ідеї В.І.Вернадського про ноосферу
Принципові положення теорії В.І.Вернадського
І. Вернадський виділяв рівні (основні структурні компоненти) речовин
біосфери. Кожна з цих складових характеризується специфічною, динамічною
структурою та організацією.
1) жива речовина (сукупність організмів різних видів).
“Я називатиму живою речовиною сукупність живих організмів, виражену в
вазі, хімічному складі, у мірах енергії та характері
простору”(В.І.Вернадський).
Жива речовина характеризується також різноманітністю видів і їх
чисельністю, а також тенденцією росту їх кількості в процесі еволюції
живої природи.
Форми життя дуже різноманітні. Нараховується біля 500 тис видів рослин і
біля 1.5млн видів тварин. При всій різноманітності видів, маса живої
речовини на Землі відносно невелика 105-106 км3. якщо цю величину
прийняти за 1, то маса атмосфери 10, гідросфери 10000, літосфери 100000,
а маса всієї Землі 100 млн.
2) біогенна речовина – органо-мінеральні та органічні продукти,
створені
організмами (всі форми дендриту, кам’яне вугілля, нафта, газ тощо);
3) нежива (косна, кістякова речовина) – неживі неорганічні сполуки,
речовини, в утворенні яких живі організми участі не брали (гірські
вивержені породи, мінерали, опади);
4) біокістякова речовина – неорганічні продукти, що утворюються в
результаті взаємодії живої і кістякової речовин, (кисень, створений
зеленими рослинами; основним видом біокістякової речовини є вода, а
основним біокістяковим тілом – грунт; до суміші біогенних речовин з
мінеральними породами небіогенного походження відносяться мул, природні
води, газо- та нафтоносні сланці, частина осадових карбонатів,
ландшафти); сама біосфера є біокістяковою системою.
5) радіоактивні речовини;
6) розсіяні атоми;
7) речовини космічного походження (метеорити).
II. Енергія Сонця – космічне джерело енергії в біосфері. Речовина
біосфери приймає космічну енергію і стає активною. Організми
трансформують променисту енергію Сонця в хімічну згідно із законами
термодинаміки. Залежно від джерела енергії Вернадський говорив про живу
речовину І-го і ІІ-го порядків,
III. “Тиск життя”. В. І. Вернадський відзначав здатність живої речовини
постійно зростати, розрахував швидкість можливого заселення поверхні
Землі деякими організмами за умов безперешкодного існування. Так, для
деяких бактерій достатньо 1,3 — 1,8 доби для заселення поверхні планети.
Ще одним проявом активності живих організмів є інтенсивність
розмноження. За ідеальних умов (теоретично) вона може сягати швидкості
звуку., так, одноклітинна водоросль діатомея теоретично здатна за 8 днів
утворити масу речовини, що дорівнює масі Землі, а наступного дня
подвоїти її.
IV. Роль живих організмів. В.І. Вернадський вперше відзначив геологічну
роль живих організмів. Саме завдяки їх діяльності відновний характер
давньої атмосфери, в якій переважали NН3, СН4, СО, СО2, змінився на
окисний з переважанням N2, О2 та незначним вмістом СО2.
Значення живих організмів:
? акумулюють сонячну енергію, трансформує її в енергію земних
процесів (хімічну, механічну, теплову, електричну) – поклади кам’яного
вугілля – це сонячна енергія, накопичена зеленими рослинами минулих
геологічних епох;
? багато мінералів і гірських порід мають біогенне походження
(осадові родовища сірки, заліза, мангану та інших металів), осадові
породи вапняків;
? накопичують хімічні елементи у тканинах свого тіла: Fe, Cu, Mn,
N, S, P тощо, а також у середовищі життя: земні рослини збагачують
атмосферу і воду киснем, накопичують азот у ґрунті;
? більшість хімічних елементів здійснюють кругообіг через
біосферу.
? в кінцевому рахунку жива речовина породила склад атмосфери,
гідросфери, ґрунту.
? живі організми змінили рельєф земної поверхні, посиливши
процеси осадонакопичення, вивітрювання та ерозії;
? впливають на мікроклімат та геофізичні умови свого існування.
V. “Плівки життя”. B.I. Вернадський підкреслював повсюдність життя, яке
в біосфері поширене в трьох основних середовищах: літосфері, гідросфері
та атмосфері.
Одна із основних особливостей живої речовини – це й неймовірно
різноманітний розподіл у різних частинах біосфери. Життя слабо розвинене
у пустелях, тундрах, на глибині океану, високо у горах, тоді як інших
ділянках біосфери – дуже щільне і різноманітне.
Найбільш висока концентрація живої речовини знаходиться на межах
розподілу головних середовищ – у ґрунті як граничному шарі між
атмосферою та літосферою, у поверхневих шарах океану, на дні водойм і,
особливо, у лиманах, на літоралі, де всі три середовища – грунт, вода та
повітря знаходяться поряд.
Місця найбільшої концентрації організмів називають «плівками життя».
VI. “Ноосфера”. В. І. Вернадський зазначав, що можливості людини з її
розумом і технікою такі значні, що вона може втручатись в хід
геолого-хімічних процесів Землі і навіть змінювати їх природний
напрямок. Людство має усвідомити свою силу і роль у біосфері і тоді
настане новий етап її розвитку.
Вернадський передбачав перехід біосфери в новий стан, так звану сферу
розуму -”ноосферу” (noos – в перекладі з грецької : розум, дух ), в якій
людина стане основною геологічною силою.
Ноосфера – це етап розвитку біосфери, на якому людина, свідомо
використовуючи свої знання, буде підтримувати існування біосфери та
сприяти її розвитку.
Вчення Вернадського про ноосферу включає 4 основні положення:
1. Ноосфера – історично останній стан геологічної оболонки біосфери,
що перетворюється діяльністю людини.
2. Ноосфера – сфера розуму і праці.
3. Зміни біосфери обумовлені як свідомою, так підсвідомою діяльністю
людини.
4. Розвиток ноосфери пов’язаний з розвитком соціально-економічних
факторів.
Ноосфера відрізняється від біосфери величезною швидкістю в розвитку. За
концепцією ноосфери, людство перетворилося на найпотужнішу геологічну
силу на планеті. Вернадський підкреслював, що протягом останніх 500
років воно освоїло нові форми енергії – парову, електричну, атомну, й
навчилося використовувати майже всі хімічні елементи. Людство освоїло
всю біосферу й одержало набагато більшу, порівняно з іншими організмами,
незалежність від навколишнього середовища. Наукова думка й діяльність
людини змінили структуру біосфери, незаймана природа швидко зникає,
з’являються нові екосистеми та ландшафти – міста, культурні землі, для
яких характерні простіші угрупування організмів.
Використана література:
Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. —
К.: Либідь. 1995 — 368 с.
Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ,
1999. – 416 с.
Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.
Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, – К.: МАУП, 2000. – 238 с.
Кучерявий В.П. Екологія, – Львів: Світ, – 500 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
