РЕФЕРАТ
на тему:
Земля – наше багатство
”Земля – наша мати всiх годує”, – говорить українське прислiв’я.
Найбільше багатство нашої держави – це її земля. Загальновизнано, що за
природною родючістю українські ґрунти є одними з найкращих у світі. Їх
видовий склад надзвичайно різноманітний і включає кілька десятків типів:
від родючих чорноземів і південних каштанових до менш родючих – сірих
лісових і опідзолених, та майже непридатних до аграрного виробництва –
піщаних і кам’янистих ґрунтів. Тому використання землі досить
диференційоване залежно від регіону, типу ґрунтового покриву та основних
видів діяльності, які історично склалися в даній місцевості.
За оцінками спеціалістів, на території України зосереджено чверть
світових запасів чорноземів.
Українські чорноземи унікальні. Вони сформувалися під степовою
рослинністю в умовах клімату, який, на відміну від степів Євразії,
найбільш м’який та вологий. За своїм фізичним, хімічним, агрохімічним та
мінералогічним складом серед ґрунтоутворювальних порід український
чорнозем вважається найкращим. За якісним складом ґрунтів та
продуктивністю угідь Україна вважається однією з найбагатших держав
світу.
Земля – одвічна колискова людства, шлях до порятунку. Це зрозуміли ще
давні греки, увіковічивши цю істину у міфі про Антея. З часом класики
світової літератури надали цьому питанню філософсько-психологічного
звучання. Зупинюсь на творах “Сто років самотності” Маркеса і “Fata
morgana ” М.Коцюбинського: розгляну їх у порівнянні з міфом про Антея. У
всіх згаданих творах земля постає святинею, яка надає сили і снаги,
проте у кожному творі образ землі поглиблюється, глобалізується (від
міфу до роману). Так у грецькому міфі Геракл перемагає титана Антея,
піднявши його над землею, з якої він черпав сили. Але фізична смерть
героя сприймається як духовний занепад того, хто відірвався від
матері-землі. Образ землі у повісті “Fata morgana ” має дещо інше
звучання. Селяни все життя обробляли панську землю, яку любили наче
рідну. І ця любов до землі стала поштовхом людей до духовного зростання,
до боротьби за свої права.
Земля у романі Маркеса постає в іншому аспекті, сповнена філософсько –
психологічного змісту. Ідея її зображення збігається із повістю “Fata
morgana ” , і з міфом: земля – скарбниця з якої черпає свої сили народ.
Проте Маркес вбачає в землі єдиний порятунок людства; висловлює надію на
те, що здеморалізоване, порублене, самотнє і , здавалось би, втрачене
покоління знайде спасіння, тримаючись землі, людство може знайти
взаєморозуміння, солідарність, яка протилежна самотності. А той, у кого
є рідна земля, – частина народу, а отже – не самотній. І життя його
сповнене глибокого сенсу творіння прекрасного…
Прийнята в 1996 році Конституція України визначила землю основним
національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Основною властивістю ґрунтів є їх родючість і поживний режим, які
залежать від наявності у них гумусу. Гумус позитивно впливає на
водно-фізичні властивості ґрунту, структурно-агрегатний склад, реакцію
ґрунтового розчину та вмісту рухомих поживних речовин. Аналіз стану
ґрунтів свідчить про постійне зменшення кількості гумусу, внаслідок
виносу його з урожаєм та згорання під час механічних обробітків. Щорічні
витрати гумусу в середньому складають 600-700 кг/га. Відповідно до
вітчизняних технологій вирощування сільськогосподарських культур,
необхідно виконати в полі від 5 до 30 операцій за сезон. Цілком
очевидно, що при проведенні певних агротехнічних заходів ґрунт
ущільнюється. Поєднання технологічних операцій при використанні
комбінованих сільськогосподарських машин забезпечує зменшення проходів
агрегатів. В результаті це прискорює зниження ущільнення ґрунту,
забезпечує економію пального і затрат праці.
Забур’яненість, яка упродовж останнього десятиліття значно зросла і
набула характеру національної проблеми, потребує особливої уваги. Вже
сьогодні рівень потенційної засміченості орних земель в Україні в ґрунту
на переважній більшості площ досягає астрономічних розмірів.
В Україні проводиться реформування сільського господарства. Проте
забезпеченість енергетичними ресурсами, технікою і обладнанням
залишається незадовільною. Тому необхідно використовувати системи
обробітку ґрунту, які є економічно вигідними, позитивно впливають на
підвищення урожаю сільськогосподарських культур і не знижують природну
родючість ґрунту. Одною з основних технологічних вимог обробітку є
своєчасне й високоякісне його виконання. Доведено: запізнення або
передчасне проведення обробітку ґрунту призводить до зниження його
якості, несвоєчасного виконання польових робіт, що позначається на
урожайності вирощуваних культур. Проводити польові роботи, коли ґрунт
перезволожений, не доцільно. При організації польових робіт складаються
робочі схеми, відповідно яких проходи по полю сільськогосподарської
техніки, транспортних агрегатів, комбайнів були б мінімальними. Щоб
зменшити кількість проходів сільгосптехніки по полю при підготовці
ґрунту, використовують широкозахватні агрегати, поєднують кілька
технологічних операцій в одному технологічному процесі. Тут доречно
застосовувати комбіновані агрегати, що дасть можливість зменшити об’єм
робіт, витрати на зношення техніки, паливно – мастильних матеріалів,
більш раціонально використовувати тракторний парк при вирощуванні
сільськогосподарських культур.
Практика використання поверхневого обробітку ґрунту свідчить, що
враховуючи особливості режиму живлення і формування кореневої системи
більшості сільськогосподарських культур, початкові темпи розвитку рослин
вищі по дискуванню, ніж по оранці. У холодні і вологі роки ці переваги
зберігаються до збирання врожаю. Досить чітко ці особливості
спостерігаються на вирощуванні кукурудзи. Мінімалізація обробітку ґрунту
має важливе економічне і організаційно-господарське значення. Ця система
обробітку ґрунту дає змогу зменшити кількість енергетичних носіїв та
трудових ресурсів, ефективніше використовувати машинно-тракторний парк
протягом року. При скороченні загальної потреби тракторів, (збільшенні
навантаження на них) досягається зменшення витрат на виробництво
продукції, що сприяє її здешевленню. Проте зменшення інтенсивності
обробітку ґрунту не означає спрощення технології вирощування
сільськогосподарських культур. Навпаки, необхідно запроваджувати
високоякісне виконання всіх агротехнічних заходів, оскільки агротехнічна
й економічна ефективність обробітку землі найповніше проявляється на
окультурених ґрунтах при застосуванні передової агротехніки. Обов’язкова
умова запровадження цього заходу – використання високоефективних
гербіцидів і пестицидів.
Досвід передових господарств свідчить: для створення оптимальних умов
розвитку сільськогосподарських культур в існуючих сівозмінах різних
грунтово-кліматичних зон нашої країни, потрібно застосовувати
диференційований обробіток землі залежно від властивостей ґрунту, його
окультуреності, попередників, забур’яненості.
В Україні назріла необхідність помітно зменшити відсоток розораних площ,
перетворювати ріллю в культурні пасовища, повертати землю до її
природного стану, застосовувати ощадливі способи землеробства й
тваринництва, раціоналізувати усі затрати на виробництво хліба, харчів.
Цього можна досягти лише в рамках загальнодержавних науково
обгрунтованих програм за дієвого сприяння, участі та строгого контролю з
боку держави й громадськості. За нищення землі треба карати, а не
нагороджувати. Поки що спостерігаємо дивну реакцію: ні політики, ні
вчені, ні преса (громадськість) не пов’язують зменшення валовою
виробництва сільськогосподарської продукції в Україні з виснаженням
земель, натомість у негараздах одні винуватять невдалих реформаторів,
інші – рухівців, ще інші комуно-колгоспників, при цьому усі разом
закликають нарощувати виробництво сільськогосподарської продукції, чого
б це не вартувало. Пригадую, як на І з’їзді Аграрної партії зал довго
аплодував такому ось гаслу: “Уся нація повинна працювати на село!”.
Невже, справді, українській нації не судилися інші обрії та інша мета,
окрім як до “останньої гривні і до останнього сантиметра родючого шару
землі лякати Європу і цілий світ, що ми їх завалимо хлібом і колись,
може, досита наїмося його самі? Європі й світові, між іншим, від цих
нахвалянь ні холодно, ні жарко. До речі, вони ніколи не вважали, що
“хліб – усьому голова”, а всього лиш харч для шлунку, продукт, товар,
який можна більш чи менш вигідно виробити й продати на ринку.
То, може, час подумати, що хліб можна виробляти, не руйнуючи землю. Бо
земля – то не лише власність селян, але й спільне надбання нації,
держави, матеріальна передумова їх добробуту й самого існування.
Використана література:
Закон України “Про охорону земель”. – К., 2003.
Дедю І. Екологічний словник. – Кишинів, 2000.
Основи екології. Підручник. – К., 2002.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
