Реферат на тему:
“Греко-католицька церква у 1946-2005 рр.”
ПЛАН
Коротка історична довідка про УГКЦ
Українська греко-католицька церква від 1946 року по наш час
Список використаної літератури
1. Коротка історична довідка про УГКЦ
Українська католицька церква, утворена на Берестейському церковному
соборі 1596 внаслідок відмови Київської митрополії від ієрархічного
верховенства Константинопольського патріарха і переходу під протекторат
папи Римського. Первісна назва церкви – уніатська. З 1774 церкву
називали Греко-католицька церква, а вірних – греко-католиками. У 1930
роках почала вживатися назва Українська греко-католицька церква (раніше
– Руська греко-католицька церква), а пізніше-Українська католицька
церква. Ця назва з 1960 років вживається в офіційних документах
Ватикану.
В умовах відсутності української державності церква відігравала
консолідуючу роль в українському суспільстві, підтримувала розвиток
культурно-освітнього життя у західноукраїнських землях, чим сприяла
пробудженню національної свідомості місцевого населення. У 1885 була
створена Станіславська єпархія.
Ціла епоха в історії церкви пов’язана з іменем митрополита А.Шептицького
(1900—44). Протягом свого перебування на чолі УГКЦ А.Шептицький приділяв
постійну увагу організації та розвитку національно-релігійного життя у
західноукраїнських землях. Зокрема, за його ініціативою і сприянням було
засновано чин студитів (1904); Станіславська (1906) і Перемиська (1907)
духовні семінарії; Богословське наукове товариство (1923) і Богословська
академія у Львові (1929), Національний музей (1905) та ін.У вересні 1914
після захоплення Галичини російськими військами митрополит А.Шептицький
був інтернований і утримувався у Нижньому Новгороді, Курську, Суздалі. У
1917 провів низку заходів, спрямованих на поширення і зміцнення
католицької церкви в Росії та підросійській Україні. У березні 1917
організував у Петрограді синод Російської католицької церкви і призначив
о.Леоніда Федорова екзархом для католиків візантійського обряду в Росії.
Перебуваючи у Києві, митрополит призначив о.Михайла Цегельського
екзархом для католиків візантійського обряду в Україні.
У міжвоєнний період А.Шептицький, як і все керівництво УГКЦ, обстоював
ідею незалежності та соборності України. УГКЦ засуджувала окупацію
Польщею Галичини, насильну полонізацію краю та антиукраїнську
національну політику польського уряду.
Митрополит А.Шептицький неодноразово наголошував на необхідності
об’єднання всіх християн України навколо Київського патріархату в
єдності з Римським престолом, але не знайшов розуміння з боку окремих
ієрархів церкви та української інтелігенції. Після смерті А.Шептицького
(1944) його наступником став Йосип Сліпий.
Зі встановленням радянської влади у західноукраїнських землях УГКЦ була
ліквідована. 11.4.1945 заарештовано всіх ієрархів церкви. Створена
радянськими органами держбезпеки “Ініціативна група” на чолі з
Г.Костельником була визнана “єдиним тимчасовим адміністративним органом
УГКЦ”.
2. Греко-католицька церква від 1946 року по наші дні
8-10.3.1946 у Львові відбувся псевдособор, який проголосив скасування
Берестейської унії 1596 і “возз’єднання” УГКЦ з Російською православною
церквою.
28.8.1949 на регіональному релігійному з’їзді у Мукачеві таким самим
чином проголошено про розрив унії з Римом і підпорядкування
греко-католицької церкви на Закарпатті Московському патріархові. На
Заході Львівський собор був визнаний неканонічним, а ліквідація УГКЦ
проголошувалась незаконною (папська енцикліка “Східні Церкви” від
15.12.1958). Незважаючи на неканонічність Львівського собору, радянський
уряд визнав Українську греко-католицьку церкву скасованою і розпочав
ліквідацію її парафій та церков. Бл. тисячі греко-католицьких священиків
було заарештовано, засуджено до тривалих термінів ув’язнення або
депортовано. Більше 200 священиків взялися творити структуру Української
греко-католицької церкви у підпіллі. Понад 40 років священнослужителі й
вірні УГКЦ були змушені таємно дотримуватись обрядів і свят своєї
церкви, наражаючись на переслідування та репресії з боку органів влади.
У 1956 en. М.Чарнецький дозволив священикам, що перейшли в православ’я,
таємно повертатись до УГКЦ через накладання епітимії. Після смерті єп.
Чарнецького його наступником було обрано ігумена редемптористів
В.Величковського. У 1963 з ув’язнення звільнено митрополита Й.Сліпого, 4
лютого йому дозволили виїхати на Другий Ватиканський собор. У лютому
1963 И.Сліпий у Московському готелі таємно передав свої повноваження з
особливою відповідальністю за Львівську єпархію єп. Величковському
(виконував до свого арешту в 1969). У лютому 1972 (перед виїздом за межі
СРСР) Й.Сліпий передав свої повноваження єп. В.Стернюкові. Для
Івано-Франківської єпархії таємно було рукоположено в 1968 о.Софрона
Дмитерка. Апостольським адміністратором Мукачівсько-Ужгородської єпархії
у 1983 став Іван Семедій.
З переїздом за кордон митрополита Й. Сліпого відбулась консолідація
роз’єднаних діаспорних греко-католицьких парохій в єдину помісну церкву.
Після смерті патріарха Йосифа (1984) Верховним архієпископом УГКЦ став
Іван Мирослав Любачівський (з 1985 – кардинал).
У кін. 1980 років розпочалася боротьба за легалізацію УГКЦ, однієї з
двох українських національних церков. 4.8.1987 у Львові група
представників церкви звернулася з заявою до Римського папи Іоана Павла
та тодішнього керівника СРСР М.Горбачева про вихід греко-католиків
України з підпілля. Заява стала початком відкритої боротьби за
легалізацію УГКЦ в Україні. Протягом 1989-90 відбувалися масові віча,
пікетування, голодівки в краю і в Москві з вимогою визнання офіційного
статусу Української католицької церкви в Україні. У грудні 1989 уряд
СРСР офіційно визнав легальною діяльність УГКЦ в Україні. 20.3.1991
патріарх УГКЦ кардинал Іван Мирослав Любачівський повернувся до свого
престолу на Святоюрській горі у Львові.
Українська Греко-Католицька Церква є найбільшою Східною Католицькою
Церквою в світі. Вона налічує понад 5,5 мільйонів віруючих.
За статистичними даними Державного Комітету у справах релігій в Україні,
станом на 1 січня 2004 року Українська Греко-Католицька Церква
нараховує:
Громад Монастирів Навчальних закладів Священнослужителів Недільних
шкіл Періодичних видань Культових споруд
3328/12 92
(1134 ченців і черниць) 13
(1385/196 слухачі) 2051 1132 27 2721
(будується 306)
Очолює УГКЦ Верховний Архиєпископ, Митрополит Львівський і Галицький,
єпископ Кам’янець-Подільський Кардинал Любомир Гузар.
У Римі постійно перебуває Прокуратор Верховного Архиєпископа – Владика
Гліб Лончина.
Упродовж 1989-2003 рр. відбулось тринадцять Синодів Єпископів та три
сесії Патріаршого Собору УГКЦ: перша була присвячена проблемам нової
євангелізації (1996 р.), друга – ролі мирян у житті сучасної Церкви
(1998 р.), а третя – соціальним проблемам українського суспільства,
зокрема проблемам абортів, розлучень, корупції та алкоголізму (2002 р.)
.
Після виходу з підпілля, в період з 1989 до 1992 року, греко-католики
України належали до трьох єпархій – Львівської, Івано-Франківської та
Мукачівської. На Синоді Єпископів, який відбувся у Львові 16-31 травня
1992 року, було визначено новий територіальний устрій, згідно з яким
кількість єпархій збільшилась на чотири: Тернопільську, Зборівську,
Самбірсько-Дрогобицьку, Коломийсько-Чернівецьку. Окремий статус отримав
Києво-Вишгородський екзархат, який охоплює територію поза Галичиною,
Закарпаттям і Буковиною.
Згідно з рішенням Синоду Єпископів, який проходив у Бучачі в серпні 2000
року, створено дві нові єпархії – Стрийську і Сокальську – та
реорганізовано Тернопільську і Зборівську: утворено
Тернопільсько-Зборівську та Бучацьку єпархії.
Із листопада 2000 р. юрисдикції Верховного Архиєпископа та Синоду
Єпископів підлягає вся Україна.
У лютому 2002 року проголошено утворення Донецько-Харківського
eкзархату.
28 липня 2003 року проголошено утворення Одесько-Кримського екзархату.
ВЕРХОВНЕ АРХИЄПИСКОПСТВО В УКРАЇНІ ПОДІЛЕНО НА ТАКІ ЄПАРХІЇ ТА ЕКЗАРХІЇ:
Львівська архиєпархія , яку очолює Верховний Архиєпископ Любомир
Кардинал Гузар;
Івано-Франківська єпархія – Єпарх Владика Софрон Мудрий;
Коломийсько-Чернівецька єпархія – Єпарх Владика Павло Василик;
Самбірсько-Дрогобицька єпархія – Єпарх Владика Юліан Вороновський;
Тернопільсько-Зборівська єпархія – Єпарх Владика Михаїл Сабрига;
Бучацька єпархія – Єпарх Владика Іриней Білик;
Стрийська єпархія – Єпарх Владика Юліан Ґбур;
Сокальська єпархія – Єпарх Владика Михаїл Колтун;
Києво-Вишгородський екзарахат – Екзарх Владика Василь Медвіт;
Донецько-Харківський екзарахат – Екзарх Владика Степан Меньок;
Одесько-Кримський екзархат – Екзарх Владика Василь Івасюк.
Автономний статус зберігає Мукачівська єпархія ГКЦ, яка формально є
окремою Церквою свого права і не підпорядкована Главі УГКЦ. Мукачівською
єпархією з осідком в Ужгороді керує Владика Мілан Шашік.
ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ДО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА ВХОДЯТЬ:
у Польщі Перемишльсько-Варшавська греко-католицька митрополія, яка
нараховує понад 100 парафій. Число вірних перевищує 300 тисяч. До її
складу входять Перемишльсько-Варшавська архиєпархія та
Вроцлавсько-Ґданська єпархія;
у Західній Європі три апостольські екзархати для українських
греко-католиків: у Німеччині, Франції та Великобританії;
у Північній Америці дві греко-католицькі митрополії:
США – Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій: у
Філадельфії, Пармі, Чикаґо і Стемфорді;
Канада – Вінніпеґська митрополія, яка складається з п’яти єпархій: у
Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто.
Крім того, існують єпархії УГКЦ в Буенос-Айресі (Арґентина), Куритибі
(Бразилія) і Мельбурні (Австралія). Українські греко-католики мають
також громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига і Даугавпілс), Естонії
(Таллінн), Австрії, Параґваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії,
Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані та Росії.
У діаспорі діють Апостольські Екзархати Німеччини, Франції,
Великобританії, Чехії, 5 єпархій у Канаді (Вінніпезька Архієпархія,
Едмонтонська, єпархії Торонто, Сакстауна і Нью-Вестмінстера), 4 єпархії
у США (святого о.Миколая в Чикаго, Стемфорді, св. Йосафата у Пармі і
Філадельфійська Митрополича Архієпархія), єпархія українців католиків в
Австралії, Новій Зеландії і Океанії, св. Покрови Буенос-Айреса в
Аргентині, Куритибська св.Івана Хрестителя в Бразилії, Гайдудорська в
Угорщині, Пряшівська в Словаччині, Криживецький єпископат у Хорватії,
вікаріат єпархії Бая Маре в Румунії, прокураторія в Італії,
Перемисько-Варшавська митрополія в Польщі і підпорядкована їй
Вроцлавсько-Гданська єпархія.
Список використаної літератури:
Субтельний О. Історія України. – Львів, 2000.
Релігієзнавство. Підручник. – К., 2002.
Українознавство в 4-х книгах. – К., 1994-1996 рр.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
