Реферат на тему:
“Порівняльні особливості обряду Православної
та Католицької церков”
1. Православна обрядовість
Православний культ відрізняється великою кількістю ритуальних дiйств,
яким приділяється важлива роль. Абсолютизація обрядово-культовоi сторони
релігії характерне для православ’я має назву – обрядовiр’я.
Вся культова діяльність православ’я, проникнути символічним значенням,
втіленим в обрядах, таїнствах, святах та iн.
Цілим комплексом церковних обрядів e богослужіння. Головне православне
богослужiння літургія в ході якої здійснюється таїнство євхаристії. В
православ’ї лiтургiя має назву обідня. Під час обiднi здiйснюються пізні
ритуали, молитви, проповідь, духовне пiснепiння (без муз. супроводу –
хорове).
Літургія виконується кожної неділі i в свята. В найбільш значних святах
виконуються служби якi продовжуються всю нiч- всенощне бдiння. Крім
літургії проводиться: вечірня, повечірня (після вечірні), полунощниця,
утреня (в 1-й, 3-й, 6-й, 9-й час (7, 9, 12, 15 годин). Але на практиці
проводяться 3 служби – вечiрня, утреня, лiтургiя, решта приєднуються до
них.
Проповідь e важливою складовою богослужіння i пропаганди та пояснення
віровчення.
Основу православної обрядності складають християнські таїнства. В
православ’ї визнається 7 таїнств: хрещення, причастя, покаяння, шлюб,
єлеосвяття, священство i миропомазання.
Хрещення – прийняття людини в лоно церкви. Після хрещення прощається
первородний гріх. В православ’ї здійснюється шляхом занурення немовля в
купель.
Покаяння (сповiдь вiруючим своїх гріхів перед священиком, щоб одержати
через нього прощення вiд бога) Таємниця сповіді зберігається церквою
(спочатку публічно таємно з VIII ст.)
Причастя (євхаристія) – головне таїнство християнської релігії. З’їдання
хлiба та вина якi сприймають як тiло та кров Христа, через що вiруючi
залучаються до союзу з Христом (в VIIст. прийнято всiма храмами,
затверджено 787 Нiк. соб.) В Православ’ї здійснюється причастя хлiбом i
вином (квасним хлiбом).
Миропомазання – таїнство що передає віруючому “благодать святого духа”
шляхом змазування його ароматичною речовиною – миро. Проводиться після
хрещення i причащання (в православ’ї відразу) щоб зберегти чистоту
“накладають печатку Святого духа”.
Шлюб – грунтується на уяві про те, що сам Бог з’єднує людей в родину.
Затвердилось пізніше других (XVI ст.)
єлеосвяття (маслосвяття) — таїнство яке здійснюють над хворим або
помираючим (називається соборовання). Шляхом помазання єлеєм передають
благодать Духа Святого, що зцiлюe вiд хвороби тілесної i духовної.
Читаються сiм послань апостольських i вимовляють 7 єктiнiй (прошенiй).
Священство – це посвячення в духовний стан шляхом рукопокладання
(хiротонiї).
Пiд час ритуалу на рукопокладаємого сходить Святий Дух i той стає
посередником мiж Богом i людьми.
Важливе місце в православній обрядності займає храм.
Православні храми зорієнтовані із сходу на захiд. У схiднiй частинi
храму розташовані вiвтар – центр богослужбової дiяльностi, віддалений
стіною, прикрашеною iконами (iконостасом), в захiднiй – центральний
вхiд.
Культ iкон надзвичайно поширений в православ’ї.
Православнi поклоняються також хресту. В православ’ї хрест – чотирьох,
шести та восьми кінцевий (куль хреста введено в 4ст.)
Важливе місце займав також культ святих.
В православ’ї існує 7 рангів святих: ангели, пророки, праведні,
преподобні, святителі, мученики.
Ангели (agelos – вісники) поділяються на 9 чинів, 3 лика: 1- серафими,
херувiми, престоли; 2- господства сили i властi, 3 – початки (начала),
ангели, архангели. Сили – виконують волю Божу, серафiми – пломенiють
любов’ю до Бога, херувiми – сяють свiтлом богопiзнання.
Ангели зла – дияволи. Голова дияволiв – сатана – протидiючий.
(Воланд, Вельзевул, Люцифер, Мефистофель).
Пророки – ті що наділені даром передбачати.
Праведні (преподобні) тi що прославились подвигами во славу Божу.
Мученики – тi що прийняли мученицьку смерть за віру.
Шануються також останки (мощі) святих.
Сучасна православна церква складається з:
1) первісного осередку церкви – громади віруючих (парафії).
Парафія очолюється верховним органом, який складається з мирян.
Духовенство задовольняє релігійні потреби прихожан але не втручається в
адміністративно-господарську діяльність парафії. Витрати на утримання
храму та обслуговуючого персоналу плануються за рахунок добровільних
пожертвувань віруючих, продажу свічок, предметів культу, доходів від
треб (хрещень, похоронних відправ, вінчань).
2) Парафії об’єднані в округи (благочиння).
3) Благочиння складають єпархiї, що територіально збігаються з
областями.
єпархiї очолюються архиреями якi підпорядковані голові автокефальної
церкви – патріарху.
В православ’ї існує три ступені священства: єпископи, пресвітери,
д’якони.
єпископи – це всi вищi ієрархи (архиреї): патриарх, митрополити,
архиeпископи, єпископи.
Займати вищi посади можуть тiльки представники чорного духовенства
(ченцi).
Пресвiтери – це священники (iєреї).
Д’якони – помiчники священника при богослужiннi та вiдправленнi обрадiв.
(бiле духовенство – жонате).
Православ’я визнає як чоловiчi монастирi так i жiночi. Головнi чоловiчi
монастирi називаються Лаврами.
2. Культові та організаційні
особливості Католицької церкви
Віровчення католицької церкви грунтується на Святому Письмі і Святому
переказі Католицька церква, як відомо, вважає богонатхненною усю Біблію
(Вульгату) а Святий переказ – джерелом віровчення, рівноцінному Святому
Письму.
Право тлумачити Святе Письмо, католицька церква визнає тільки за
ієрархією католицької церкви.
Визнаючи Нікео-Царгородський (Константинопольський) Символ віри
(Symbolum, Credo) і його 12 членів католицький символ віри вже в
ранньому середньовіччі було винесено зміни, які не вказані на Сході. Вже
в IV ст. Символ було перекладено на латинь. При Карлі Великому
(франкському) цей символ був декретовано булою папи Клімента VІ cт.
“Унігенітус” 1349р. і підтверджено І і ІІ Ватиканськими сборами. На
основі “запасу добрих справ” розглянулась практика надання, а з ХІІІ ст.
продажу “індульгенцій”.
Індульгенція (від лат. – indulgentia – милість) – папська грамота, яка
свідчила про відпущення здійснених та це ж здійснення гріхів.
Для католицизму притаманне надзвичайне панування Богородиці – Діви
Марії. (Мадонна) яке набувало рис екзальтації. Її шанують як
“заступницю” перед Богом, як особливо добре знає біди людей, особливо
жінок. Католицизм утворив цілий напрям теології- маріологію.
В 1854р. проголошено догмат про “непорочне зачаття Діви Марії” (легенда
поширюється, ХІІ ст. ). В 1950р. прийнято догмат про тілесне вознесіння
Богородиці після смерті на небо, а в 1964р. Павло VІ ст. проголосив Діву
Марію “матерію церкви”.
Особлива роль католицизмі належить папі Римському. Він вважається не
тільки головою католицької церкви але й вищою інстанцією в справах віри,
вищим авторитетом.
В 1870 р. І Ватіканський собор проголосив догмат про непогрішимість папи
у справах віри, колі він говорить с кафедри (ex cathedra), тобто виконує
обов`язки пастиря всіх християн ( І ст. 20 Вселенський) поширений у всій
Західній Європі.
На Толедському церковному соборі у 589 р. в Символ віри було привнесено
філіокве (лат. filioque й від сина). Добавлення стверджувало, що Дух
святий сходить не тільки від Бога отця, а й від Бога сина. Остаточно цей
догмат був закріплений в католицизмі в ХІ ст. що і стало приводом до
розколу у 1054р.
В 1439р. на Флорентійському соборі було внесено догмат про чистилище.
Згідно з католицьким віровченням чистилище – місце між раєм і пеклом де
душі грішників які не отримали прощення в земному житті, але які не
мають смертних гріхів, перед тим як потрапити до раю горять у вогні
чистилища. Час перебування душі в Чистилищі може бути скорочена “добрими
справами” тих хто залишився на землі (мотиви, жертви, матеріальні внески
тощо). Догмат був підтверджений у 1562 Тридентським собором.
З цим вченням пов`язано також вчення про “запас добрих справ”. Згідно з
яким клір має можливість полегшити долю душі за рахунок “запасу добрих
справ” тобто сукупності заслуг здобутих подвигами Христа, Богоматері,
святих та віруючих.
Це вчення було сформовано схоластами в ХІІІ ст. Разом з визнанням
першості папи на усією християнською церквою католицизму притаманні й
інші канонічні відмінності від православ`я: безшабашність (целібат),
обов`язкова для всього духовенства, нерозривність церковного шлюбу. (від
лат. caelebs – нежонатий) – введено Григорієм VII (1073-1085)
підкріпленої 1967р.
Культ католицизму теж має деякі особливості, хоча використовуються ті ж
предмети і об`єкти культу. Храми, ікони, театралізовані дійства в яких
більш ніж у православ`ї і протестантизму проявляються і використовуються
різні види і жанри мистецтва.
Зберігається культ ангелів і святих мощей, реліквій. Проте католицька
церква надає більшого значення і активніше проводить канонізацію
(зарахування до святих) і беатифікацію (піднесення до рангу блаженних).
Право канонізації і бестифікації (початкова ступінь канонізації)
поступово була зосереджена в руках папи. В католицизмі дуже розвинутий
культ мощей і святих.
Католицизм як і православ`я визнає 7 таїнств. Головним богослужінням є
літургія (месса), під час якої здійснюється обряд причащання
(євхаристії). До недавнього часу мирян причащала тільки хлібом (облатка)
(гостії – від лат. – жертва) з зображенням хреста.
Хрещення в католицизмі відбувається шляхом занурення і обливання.
Миропомазання здійснюється у 7-12 років обов`язково єпископом
(конфірмація).
У католицизмі існує строгий поділ на клір і мирян. Крім історично
усталених трьох ступенів священства (диякони, пресвітери, єпископи), в
католицькій церкві і ієрархії виділяється особлива група – кардинали.
Кардинал (від лат. cardinalis – головний) призначається папою з
погодження консисторії – зібрання кардинальської колегії. Символом
кардинала з ХІІІст. є червона шапка. (У папи – тіара – потрійна корона
яка символізує троїстість прав пари як судді, законодавця і
священнослужителя). Іоан Павло І і ІІ відмовились від коронації). На
папський престол обирається на все життя на спеціальному зібранні
колегії кардиналів (конклав) один з його членів. Папа вважається вищих
ієрархів, вікарієм Ісуса Христа, наступником св. Петра, західним
патріархом, прімасом Італії, архієпископом і митрополитом римської
провінції, сувереном міста – держави Ватикан”.
Вікарій (лат. vicarius – замісник, намісник) Прімас – (лат. – перший)
титул голова церкви.
До вищої ієрархії віносносять тих кого призначає папа (вікарії, легати)
до нижчої тих чия влада виходить від єпископа.
Адмінистративним центром католицизму є Ватікан. (Vatikano – пагорб в
Римі) де розташовані палац, собор Петра (территорія 44га). На основі
Латеранського конкордату з Мусолліні, Ватикан – держава, яка має терит,
юрисдикцію, кордони і уряд – курію. (3 тис. службовців і 1тис.
підданих).
До католицької церковної організації належать також чернечі ордени і
конгреції, серед яких найбільшими є єзуїти – 25 т., Францисканці – 20
т., салціанці – 20 т., християнські брати – 16 т., бенедиктинці – 10 т.,
домініканці – 8 т. Всього католицька церква має 1,5 млн. ченців і
чорниць. У тому числі 400 т. священників.
Висновки
1. Внаслідок поділу Римської імперії на Західну, де домінувала латинська
мова і культурна спадщина та один церковний центр Рим та Східну
(Візантію) де культурної та церковної домінанти не склалось утворилось
дві церкви з специфічними рисами. Схизма 1054 року привела до
остаточного поділу християнства на католицизм та православ’я.
2. Католицизм і православ’я мають досить істотні відмінності на рівні
догматики, культу та церковної організації. Для католицизму притаманна
певна гнучкість, схильність до пристосування до соціального оточення .
Православ’я міцно тримається догматичної закостенілості, що спирається
на визнання тільки Нікео-Константинопольського Символу віри.
Використана література
1. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. –К.: Наукова
думка, 1995.
2. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. –К.: Вілбор, 1997.
3. Релігієзнавство / За ред. Рибачука. –К.: Освіта, 1997.
4. Релігієзнавство / За ред. Бублика. –К.: Юрінком Інтер, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
