КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Транспортний комплекс
1. Механізм державного регулювання
розвитку транспортного комплексу
Форми та механізми державного регулювання розвитку транспорту зумовлені
низкою чинників, зокрема:
· рівнем розвитку національної економіки та роллю транспорту в
забезпеченні її ефективного функціонування;
· розвитком різних видів транспорту та їх порівняльною
конкурентоспроможністю;
· наявністю та перспективами розвитку транспортних мереж;
· питомою вагою приватної власності в різних видах транспорту.
З усіх видів транспорту в Україні підлягає приватизації лише
автомобільний (відповідно до Закону про малу приватизацію). Частково
приватизують в окремих випадках водний транспорт. Проте головні види
транспорту (залізничний, авіаційний, морський, трубопровідний та ін.)
перебувають у державній власності і згідно з чинним законодавством
приватизації не підлягають. Тому державне регулювання роботи транспорту
в Україні є важливою проблемою.
Згідно з Законом України “ Про транспорт” державне регулювання в цій
галузі повинно забезпечувати наступне:
1. своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного
виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;
2. захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;
3. безпечне функціонування транспорту;
4. додержання потрібних темпів і пропорцій розвитку національної
транспортної системи;
5. захист економічних інтересів України, законних інтересів підприємств
і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;
6. створення однакових умов для розвитку господарської діяльності
підприємств транспорту;
7. обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
8. координацію роботи різних видів транспорту;
9. ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;
10. охорону дозвілля від шкідливого впливу транспорту.
Державне управління діяльністю транспорту здійснюють за допомогою
економічної ( податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної)
та соціальної політики, зокрема, надання дотацій на пасажирські
перевезення).
Державне регулювання в галузі транспорту здійснюють Міністерство
транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально
уповноважені органи залежно від їхньої компетенції.
2. Склад та структура транспортного комплексу та особливості його
розвитку в умовах формування ринку
Роль транспортного комплексу в національній економіці значна: він
забезпечує потреби народного господарства в перевезеннях вантажів і
пасажирів, міжрайонні та внутрішньорайонні господарські зв’язки.
Для вирішення цих завдань використовуються різні види транспорту, плани
розвитку яких повинні бути взаємоузгоджені. Темпи розвитку транспорту
визначаються розвитком виробництва промислової та сільськогосподарської
продукції, обсягами капітального будівництва, внутрішнього та
зовнішнього товарообігу, матеріально-технічного постачання, а також
необхідністю задоволення потреб населення у перевезеннях. План розвитку
транспорту є невід’ємною частиною народногосподарської програми, тому
він повинен бути взаємоузгоджений зі всіма іншими розділами плану.
Роль окремих видів транспорту у перевезені вантажів і пасажирів
неоднакова, що визначається особливостями їх розвитку.
Розглянемо структуру та особливості розвитку транспортного комплексу
України.
Транспортний комплекс – це об’єднання підприємств з експлуатації,
ремонту й обслуговування транспортних засобів, терміналів, головне
завдання яких – задоволення потреб споживачів у перевезеннях вантажів і
пасажирів у межах єдиної транспортної системи країни.
Залізничний транспорт найбільш розвинений в Україні. Залізниці займають
ведуче місце у економічному житті країни, а саме:
· за загальною довжиною колії посідає четверте місце в світі (після США,
Росії та Канади);
· виконує майже половину всього вантажообігу (40-50%);
· за пасажирообігом є незаперечним лідером – на нього припадає 50-70%
загального обсягу перевезень.
Залізничний транспорт забезпечує масовість перевезень вантажів завдяки
значній пропускній та провізній здібності, великій швидкості руху
потягів, безперервності роботи і порівняно невеликій собівартості
перевезень
Водночас, залізничний транспорт має високий ступінь зношеності основних
фондів (з деяких головних видів – 80-90%), переважна частина колій
змонтована на дерев’яних шпалах, з яких 15-17% непридатні до подальшого
користування.
Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій
України зростає, оскільки через територію держави пролягають головні
транспортні транс’європейські коридори: Схід-Захід, Балтика-Чорне море.
Це дає змогу налагодити швидкісне залізничне сполучення практично між
усіма державами Європи. Враховуючи, що із 24 прикордонних залізничних
переходів на восьми змінюється ширина колії, українські фахівці
намагаються спроектувати вагонні візки з розсувними колісними парами.
Запровадження такої системи допоможе виграти час, оскільки ми відчутно
відстаємо від європейських швидкостей перевезення вантажів.
Автомобільний транспорт є універсальним і маневреним видом, який
виконує великий обсяг перевезень вантажів в основному на невеликі
відстані (середня відстань перевезення 1т вантажів – близько 20км:
підвезення вантажів на станції, розвезення прибувших вантажів та інше),
забезпечуючи практично гарантію збереження вантажу, терміновість і
надійність перевезень.
За обсягом перевезень вантажів, тобто масою, він стабільно перевищує
показники залізничного транспорту у 4-5 разів, а за обсягом перевезень
пасажирів, тобто кількістю, – у 5-6 разів (за обсягом перевезень, а не
за вантажообігом чи пасажирообігом). Тобто, автомобільний транспорт
переважає у вантажних перевезеннях на короткі відстані.
Зростає роль автомобільного транспорту і в перевезеннях вантажів на
дальні відстані – в райони, де відсутні залізничні і водні шляхи, а
також термінових вантажів у зарубіжні країни. Він забезпечує перевезення
вантажів безпосередньо з місця виробництва до місця споживання без
участі інших видів транспорту.
Важливим завданням є підвищення ефективності використання
автотранспортних засобів за рахунок використання причепів та
напівпричепів, скорочення порожніх пробігів, нераціональних перевезень,
непродуктивних простоїв, тощо. Підвищенню ефективності роботи транспорту
сприяє вдосконалення структури автомобільного парку шляхом збільшення
випуску автомобілів з дизельними двигунами, використання газобалонних
автомобілів.
Розвиток автомобільного транспорту безпосередньо залежить від якості
шляхів (доріг). Слід відмітити, що автомобільні дороги України не
відповідають європейським стандартам з багатьох показників, зокрема
таких: швидкість пересування; забезпеченість сучасними дорожніми знаками
і розміткою; потрібною кількістю пунктів технічної та медичної допомоги,
харчування і відпочинку; заправки пальним і мастилом, телефонного
зв’язку тощо. Практично нема доріг першої категорії з багаторядним рухом
на високих швидкостях. Значного поліпшення потребує матеріально-технічна
база організацій, які здійснюють розвиток і обслуговування автомобільної
транспортної мережі.
Морський транспорт за вантажообігом посідає третє місце після
трубопровідного і залізничного, але за кількістю відправлених вантажів
він значно відстає (близько 1%) (тобто кількість мала, а відстань
велика). Переважають обсяги закордонних перевезень, причому їхня частка
за останні 10 років стабільно зростає і тепер становить понад 95%.
Головні вантажі – мінеральні добрива, будівельні матеріали.
Річковий транспорт не відіграє значної ролі в обсягах вантажних і
пасажирських перевезень, однак значно випереджає всі інші види
транспорту за рівнем доходів, головно, за рахунок закордонних перевезень
вантажів. Робота річкового транспорту є усталеною, бо обмежена басейнами
річок Дніпра та Дунаю, а також прибережними водами Чорного моря. Це дає
змогу доставляти вантажі і пасажирів у річкові та морські порти країн
Центральної та Південно-східної Європи. Проте ефективність
функціонування річкового транспорту України значно нижча (близько 20%)
порівняно з розвиненими державами, що мають такі ж ресурси для цього
виду транспорту.
Повітряний транспорт посідає скромне місце в загальному обсязі вантажних
і пасажирських перевезень, хоча він поза конкуренцією серед інших видів
транспорту щодо швидкості доставки пасажирів і термінових вантажів на
великі відстані.
Трубопровідний транспорт – це самий дешевий транспорт, тому темпи його
розвитку найвищі. Протягом останніх десяти років він стабільно нарощує
свою частку в загальному обсязі транспортних вантажів, яка становить
тепер понад 23% За вантажообігом у 1997 р. він вийшов на перше місце
(47% від загального обсягу), випередивши постійного лідера – залізничний
транспорт. Він включає: газопроводи, нафто- та нафтопродуктопроводи,
трубопровідний гідротранспорт та інше. Трубопровідний транспорт України
має достатні виробничі потужності для забезпечення держави енергоносіями
– нафтою і газом, а також для транзиту російської нафти і газу в країни
Європи.
Особливості розвитку окремих видів транспорту необхідно враховувати при
розподілі перевезень між ними, з тим щоб досягти взаємодії різних видів
транспорту, у максимальній мірі використовувати їх, забезпечити зниження
витрат на транспортування у народному господарстві
3. Системи показників розвитку транспорного комплексу,
їх визначення
Загальний обсяг перевезень (відправлення) вантажів, тобто кількість
(маса) вантажів, що перевозяться, визначається у тоннах, а також з
розподілом за видами транспорту. У загальному обсязі перевезення
вантажів виділяють перевезення у контейнерному та пакетованому вигляді.
Крім того, розмір перевезень вантажів в тоннах визначається по
укрупненій номенклатурі продукції: кам’яному вугіллю, нафті та
нафтопродуктам, військовим вантажам, зерну, продовольчим товарам, що
швидко псуються. Показник обсягу перевезень вантажів у тоннах дозволяє
збалансувати розвиток транспорту з потребами інших галузей. Цей показник
відображає мету транспорту, а відповідно і його кінцеві наслідки, тому
він є головним та вихідним для розрахунку інших.
Велика залежність між обсягами виробництва продукції та перевезень
продукції дає можливість для попереднього визначення обсягу перевезень
вантажу використовувати коефіцієнти перевезень, які показують, яка
частина виробленої продукції буде перевозитись. Ці коефіцієнти по різних
видах продукції різні, що пов’язано головним чином з кількістю
продукції, що споживається на місці виробництва.
Для визначення обсягу перевезень за допомогою коефіцієнта перевезень
необхідно обсяг виробництва того чи іншого продукту перемножити на
відповідний коефіцієнт перевезень.
Використовуються і інші методи визначення обсягу перевезень вантажу.
Серед них важливим є балансовий. За цим методом складають районні
баланси виробництва та споживання окремих видів продукції, які є основою
для розробки транспортних балансів. Транспортні баланси використовуються
для виявлення напрямків вантажопотоків та їх розподілу за видами
транспорту.
Визначена потреба у загальному обсязі перевезень вантажів повинна бути
обгрунтована необхідними ресурсами, тобто рухомим складом, ресурсами
палива та енергії, робочої сили тощо.
Другим головним показником роботи транспорту є вантажообіг, який
вимірюється у тонно-кілометрах. Цей умовно-натуральний показник
характеризує фізичний обсяг роботи, який необхідно виконати для того,
щоб здійснити перевезення вантажів із пункту виробництва до пункту
споживання.
Вантажообіг визначається шляхом множення обсягу перевезень вантажів на
відстань перевезення і вимірюється у тонно-кілометрах.
Вантажообіг планується у тарифних тонно-кілометрах., що визначаються на
основі опублікованих у тарифних довідниках найкоротших відстанях між
станціями відправлення та прибуття вантажу. Виходячи з цього показника,
вантажовідправник розраховується з підприємствами транспорту. Для
визначення потреби в паливі, енергії та інших матеріальних ресурсах
розраховується експлуатаційний вантажообіг, який більше тарифного за
рахунок перевезень від підприємств (а не станцій відправлення) до
тарифних станцій відправлення, від станцій прибуття до підприємств
розвантаження, а також за рахунок перевезення вантажів по кружних
напрямках замість найкоротших.
Завдання планування розвитку транспорту полягає не тільки у визначені
загального обсягу перевезень та вантажообігу, але і в розподілі
перевезень за різними видами транспорту. Раціональний розподіл
перевезень між видами транспорту, координація їх роботи забезпечує
комплексний розвиток всіх видів транспорту, що дозволяє не тільки
покращити використання транспортних засобів, але і значно скоротити
транспортні витрати.
При розподілі перевезень вантажів між різними видами транспорту виходять
із техніко-економічних переваг кожного із них. Перевагу повинен мати той
вид транспорту, який забезпечує мінімальні витрати транспортування,
найшвидшу доставку вантажів споживачу і з найменшим обсягом
вантажно-розвантажувальних робіт. Різні види транспорту в неоднаковій
мірі відповідають цим умовам, тому необхідно розвивати різні види
транспорту.
З метою зниження транспортних витрат у народному господарстві,
оптимального розподілу перевезень між видами транспорту, виявляють
вантажопотоки, які доцільно здійснювати у змішаному перевезенні, тобто
двома або більше видами транспорту, тому особлива увага приділяється
розвитку транспортних вузлів, де взаємодіють різні види транспорту та
здійснюється передача вантажів з одного на інший вид транспорту.
При плануванні перевезень вантажів широко використовуються
економіко-математичні методи. Сутністю широко відомої транспортної
задачі є досягнення мінімуму транспортних витрат на перевезення
продукції на основі раціонального прикріплення районів виробництва та
споживання продукції.
В Україні із сотень тисяч вантажів, які щорічно перевозять, державні
плани перевезень складають лише щодо дев’яти видів вантажів: 1) кам’яне
вугілля, 2) нафта, 3) нафтопродукти, 4) залізна руда, 5) чорні метали,
6) хлібні вантажопотоки, 7) вантажі лісу, 8) будівельні матеріали, 9)
мінеральні добрива. Питома вага цих перевезень становить близько 80% від
усього обсягу, з інших, не масових вантажів (20%), виконують, головним
чином, лише орієнтовні розрахунки.
Пасажирообіг у позаміському сполученні можна визначити двома шляхами:
1) як добуток показників транспортної рухомості населення і кількості
населення.
2) як добуток кількості пасажиро-кілометрів на 1 гривну доходів і
розміру грошових доходів населення.
Внутрішньоміський пасажирообіг визначається шляхом перемноження обсягу
пасажиропотоку на середню дальність поїздки.
Обсяг пасажиропотоку (кількість пасажирів, що перевозяться) залежить від
чисельності міського населення та його транспортної рухомості. Основою
визначення транспортної рухомості є звітні дані, скориговані з
урахуванням дії чинників, що обумовлюють зміну соціального стану
населення, його чисельності, території міста та зміни його
інфраструктури, взаємного розташування місць проживання та місць
прикладання праці та інше.
Середня дальність поїздки у містах встановлюється на основі аналізу
даних обслідувань пасажиропотоків. Періодичні обстеження пасажиропотоків
проводяться для визначення змін середньої відстані поїздок у містах.
Статистичне навантаження залежить від співвідношення ваги і обсягу
кожного вантажу. Для кожного виду вантажу вона є різною. Середнє
статистичне навантаження встановлюється в залежності від складу вантажу,
тобто питомої ваги кожного виду вантажу в загальному відправленні,
складу вагонів і покращання використання вантажопід’ємності вагонів
(раціонального завантаження вагонів).
Показник середнього статистичного навантаження використовується і для
розрахунку середнього добового навантаження вагону. Для цього загальний
обсяг вантажів, що перевозяться в тонах, ділять на середньостатистичне
навантаження на вагон і на кількість робочих днів в плановому періоді.
Тривалість обігу вагону – важливий техніко-економічний показник, що
характеризує період часу від одного завантаження вагона до наступного
завантаження цього ж вагона. Одиницею вимірювання ї доба. Від нього
залежить швидкість доставки вантажів, собівартість перевезень..
Список використаної літератури
Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. – К., 1995
Державне управління: теорія і практика / За ред. проф. В.Б. Авер’янова.
– К., 1998.
Зайцева Л.М. Региональная система управления:
организационно-методологический аспект. – Донецк, 1997.
Макроекономічна політика, прогнозування і державне регулювання економіки
/ За ред. В.Ф.Беседіна, Н.Ю. Гончара.-Т.З.К., 1996.
Михасюк І.Р., Залога З.М., Климчук П.В. Державне регулювання розвитку
транспорту та зв’язку. – Львів, 1997.
Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка А. Державне регулювання економіки. –
Львів, 1999.
Михасюк І.Р., Залога С.М., Сажинець С.И. Основи та важелі державного
регулювання економіки. – Львів, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
