РЕФЕРАТ
на тему:
Роль фізичної культури в повсякденному житті студента середнього
медичного навчального закладу”
ПЛАН
1. Значення фізичної активності для людини
та студентів медичних закладів
Наш час вимагає відродження духовності українського народу, яке
неможливе без здоровя підростаючого покоління та нового підходу до
фізичного виховання молоді, оскільки воно є складовою частиною фізичної
культури, а відтак – загальної культури нації.
Зростання та поширення гіподинамії, різке погіршення еоклогії,
збільшення стресів викликають захворювання, серед яких найбільший
відсток займають хвороби серцево-судинної, нервової, дихальної та
імунної систем, а також онкологічні ускладнення та порушення функції
опорно-рухового апарату. Все це призводить до зниження активної
життєдіяльності людини, скорочення тривалості її життя та викликає
занепокоєння і турботу за майбутнє нації.
Фізичний розвиток людини – це процес, який піддається соцілаьному
керуванню. Зокрема, за допомогою спеціально організованих заходів з
використанням фізичних вправ, режиму праці й відпочинку, раціонального
харчування та інших чинників, можна в широкому діапазоні змінювати
показники здоровя людини, спрямовано вдосконалювати регуляторні функції
нервової системи, збільшувати функціональні можливості всіх систем та
органів, підвищуванти адаптаційні можливості організму до несприятливих
умов навколишнього середовища.
Навчальний процес у середніх спеціальних навчальних закладах, зокрема
медичного профілю – це важка і напружена розумова праця, що відбувається
в умовах дефіциту часу на фоні зниження рухової активості.
В останні роки спостерігається тенденція до зниження фізичного розвитку
та збільшення захворювання студентів внаслідок обмеження їх рухової
діяльності. Статистичні дані показують, що понад 50% студентів середніх
медичних навчальних закладів мають ознаки хронічних захворювань різного
ступеня тяжкості або схильність до них.
Певною мірою збереження здоровя, профілактика захворювань та підвищення
розумової і фізичної працездатності студентів забезпечується збільшенням
діапазону їх рухової активності шляхом систематичного виконання фізичних
вправ у процесі занять фізкультурою та спортом.
Отже, серед принципів, що мають бути покладені в основу системи
фізичного виховання майбутніх медичних сестер головними, безумовно,
повинні бути зміцнення їх здоровя та підготовка до професійної
діяльності.
Ці чинники реалізуються через систему використання фізичних вправ і
вдосконалення рухових якостей.
2. Завдання та функції фізичної культури, особливості застосування
системи фізичного виховання
Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової
активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих
запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку
дружніх стосунків між народами і зміцнення миру”.
Сама мета гармонійного (всебічного) розвитку особистості є продуктом
історії розвитку людства. Але умови для її реалізації особистість
одержує лише на певному етапі історичного розвитку. Всебічний розвиток
людині необхідний для того, щоб мати можливість брати участь у всіх
напрямках діяльності (професійній, громадській, спортивній, художній та
ін.). Але для цього потрібно розвинути структуру особистості, зробити її
комунікативною, здатною до перетворюючої художньої діяльності,
сформувати ціннісні орієнтації. Це можливо за умови різноманітності
змісту, форм і способів діяльності людини та їх оптимального поєднання у
процесі її кульїурного розвитку.
У процесі культурного розвитку людина послідовно діє у трьох напрямках.
Перш за все, вона засвоює культуру, виступаючи об’єктом її впливу.
Іншими словами, під впливом культури формується людська особистість,
розвиваються її здібності.
По-друге, у процесі творчої діяльності особа створює нові культурні
цінності, виступаючи в даному випадку як суб’єкт культурної творчості
(пошук нових шляхів, засобів, раціональних методів фізичного виховання
тощо).
Нарешті, третій аспект культурного розвитку полягає в тому, що культура
інтегрується в суті самої особи, яка функціонує в культурному середочищі
як конкретний носій культурних цінностей, поєднуючи в собі загальне,
властиве культурі в цілому, і особисте, привнесене в культуру на основі
індивідуального життєвого досвіду, рівня знань, світогляду тощо.
Специфічною основою змісту фізичної культури як особливої і самостійної
галузі культури є раціональна рухова активність людини як фактор її
підготовки до життєдіяльності через оптимізацію фізичного стану. Вона
виникла і розвинулась одночасно з загальною культурою людства. Майже
одночасно (ще в первісному суспільстві) виник один з її основних
компонентів — фізичне виховання; пізніше виникають спорт і фізична
рекреація.
В особистішому аспекті фізична культура є тією частиною загальної
культури людини, яка виражається ступенем розвитку її фізичних сил і
рухових навичок та здоров’я. Вона дозволяє з допомогою своїх специфічних
засобів і методів розкривати потенційні фізичні можливості людини.
Діяльність у галузі фізичної культури має і матеріальні, і духовні форми
вираження. Впливаючи на біологічну сферу людини комплексом засобів і
методів, фізична культура неминуче впливає на інтелектуальну, емоційну,
духовну сфери особистості в силу єдності та взаємообумовленості
функціонування матеріального і духовного в людині.
З матеріальною культурою фізична культура пов’язана процесом рухової
діяльності, яка є її головним змістом, що матеріалізується у фізичних
якостях людини. Крім того, вона спирається на матеріальну базу
(спортивні снаряди, інвентар, майданчики, зали, палаци та ін.).
З духовною культурою фізична культура пов’язана наукою, спортивною
етикою, естетикою, тощо.
Таким чином, характеризуючи фізичну культуру, необхідно розглядати
щонайменше три аспекти.
1. Діяльнісний аспект, який включає доцільну рухову активність у вигляді
різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті
рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей;
онтимізацію здоров’я і працездатності.
2. Предметно-ціннісний аспект представлений матеріальними
(матеріально-технічні засоби) і духовними (наукові знання, методи)
цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності
фізкультурної діяльності.
3. Результативний аспект характеризується сукупністю корисних
результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні
людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної
дієздатності. Найсуттєвішим результатом повноцінного використання
фізичної культури є виховання готовності людини взяти на себе
відповідальність за свій фізичний стан і здоров’я після закінчення
шкільного курсу “фізична культура”.
Таким чином, фізичну культуру можна визначити як сукупність досягнень
суспільства у створенні і раціональному використанні спеціальних
засобів, методів і умов цілеспрямованого фізичного та духовного
Удосконалення людини.
Термін “фізична культура” використовується і в інших, вужчих значеннях.
Так, наприклад, кажуть про “фізичну культуру особистості”, розуміючи під
цим втілені в самій людині результати використання матеріальних і
духовних Цінностей фізичної культури в широкому розумінні цього поняття.
Отже, фізичну культуру особистості можна визначити як сукупність
У змісті фізичної культури і пов’язаних з нею явищах умовно можна
виділити дві основні частини (сторони)
• функціонально-забезпечуючу, представлену всім тим цінним, що
створюється І використовується суспільством як спеціальні засоби, методи
й умови їх застосування, що дозволяють оптимізувати фізичний розвиток та
забезпечити певний рівень фізичної підготовленості людей,
• результативну, представлену позитивними результатами у фізичному
розвитку і підготовленості, що стали наслідком використання цих засобів,
методів і умов.
Фізична культура є результатом багатогранної творчої діяльності
суспільства Вона успадковує культурні цінності, створені суспільством на
попередніх етапах, і розвиває їх залежно від політичних, економічних,
матеріальних можливостей певної історичної епохи
Використана література:
Дубогай О.Д. та ін. Методика фізичного виховання студентів. – Луцьк,
1995.
Ільницький В.І., Ясінський Є.А. Фізичне виховання у середніх медичних
навчальних закладах: Посібник. – Тернопіль, 2000.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
