РЕФЕРАТ
на тему:
Вибухоподібне збільшення народонаселення
ПЛАН
1. Поняття про вибухоподібне збільшення народонаселення, можливі
наслідки
2. Гіпотеза Мальтуса
Висновки
Список використаної літератури
1. Поняття про вибухоподібне збільшення народонаселення, можливі
наслідки
На сьогоднішній день більшість вчених вважає, що вид Homo sapiens
з’явився біля 50 тис. років тому в районі Великих рифтових розламів у
Східній Африці. 35-40 тис. років тому на Землі нараховувалося всього
біля 1 млн. представників цього виду. З тих пір чисельність людства
виросла в тисячі разів. У 1987 р. на планеті з’явився 5-мільярдний
житель.
Перша оцінка чисельності населення світу була зроблена в 1682 р.
англійцем сером Вільямом Петті. Він вважав, що до кінця 17 ст.
чисельність проживаючих на Землі людей склала 320 млн. чоловік (по
сучасних демографічних оцінках вона була в той час майже в два рази
більше).
Перші переписи населення стали проводитися в 18 ст. (хоча існують дані
про проведення подібних заходів і в Давньоримській Імперії).
Спонукальним мотивом було упорядкування оподатковування. Протягом 19 ст.
вперше були отримані офіційні дані про чисельність населення в більшості
європейських і рядів латиноамериканських країн.
У країнах Азії перші переписи були проведені тільки після Другої
Світової війни (виключення складають Індія 1867-1872 і Японія 1920). У
більшості африканських держав перепису були проведені на засоби
міжнародних організацій наприкінці 50-х років.
У Чад, ПАР, Анголі ці переписи були першими й останніми. В Ефіопії
перший перепис був проведений у 1982 році, однак її офіційні результати
дотепер не опубліковані.
Якщо в 1900 р. чисельність населення склала 1 млрд. 660 млн. чоловік, то
до 2000-му року, за різними оцінками вона перевищить 6 млрд. чіл. Саме
тому термін «демографічний вибух», що означає швидкий ріст чисельності
населення з’явився в 20 столітті.
При існуючих темпах приросту населення його подвоєння відбудеться через
70 років. Але «зеніт» демографічного вибуху пройдений, фахівці вважають,
що почалося зниження відносного приросту. Передбачається, що
стабілізація населення світу буде досягнута до середини 21 століття і
населення не перевищить 10 млрд. людину, тобто буде приблизно вдвічі
більше нинішнього.
Всього через 25 років подвоїться населення Африки, Ближнього і
Середнього Сходу (Бруней – 11 років, ОАЕ і Катар – 13 років), у той час
як Європі для цього знадобиться 282 року, а, наприклад, Ірландії – 1000
років.
Якщо в 1900 році з 15 найбільших країн по числу жителів 7 знаходилися в
Європі, 5 в Азії і 3 в Америці, то, згідно з прогнозами, у 2000 році в
цьому списку не залишиться ні однієї західно-європейської країни, але
виявляться 9 азіатських (Китай, Індія, Індонезія, Пакистан, Бангладеш,
Японія, В’єтнам, Филлипини, Іран), два африканські (Нігерія, Єгипет),
два латиноамериканські (Бразилія і Мексика), а також США і Росія. Але
варто пам’ятати про Синдром Придбаного Иммуно Дефіциту. Зокрема, Африка
є найбільш зараженим континентом, тому тривалість життя там різко
знижується. Це може сильно позначитися на чисельності населення, тому
перспективи поки неясні.
Проблеми країн, що розвиваються, з бурхливо зростаючим населенням досить
наочні. Нових людей треба годувати, учити, лікувати, забезпечувати
житлом, готувати для них робочі місця. Приріст населення означає
необхідність нових витрат, так званих «демографічних інвестицій». У
зв’язку з цим темпи економічні рости знижуються: занадто велика частина
приросту національного доходу, а те і весь він іде на підтримку
життєвого рівня народу на вже досягнутому рівні. Тому швидкий ріст
чисельності населення став причиною появи застрашливих прогнозів про
ймовірне перенаселення і загибель Землі.
2. Гіпотеза Мальтуса
Перша спроба оцінити динаміку чисельності населення і відповісти на
запитання чи зможе Земля прокормити всіх живучих на ній, зв’язана з
ім’ям англійського вченого Томаса Роберта Мальтуса (1766-1834), що
прийшов до думки, що якщо ріст населення нічим не стримується, те
населення буде подвоюватися кожні 25-30 років і що люди розмножуються
швидше, ніж зростаючі засоби існування. Розвиваючи ці ідеї він прийшов
до висновку, що плідність бідняків- головна причина їхнього злидарського
положення в суспільстві. Свої погляди він анонімно опублікував у 1798 р.
у роботі «Досвід про закон народонаселення в зв’язку з майбутнім
удосконалюванням суспільства»
Т. Мальтус затверджував, що чисельність населення зростає в геометричній
прогресії, у те час як ресурси, необхідні для їжі цього населення, – в
арифметичній. Тому чи рано пізно ці графіки перетнуться, і наступлять
голод, війни, хвороби.
У дійсності замічена тенденція переходить на визначеному етапі в прямо
протилежну- підвищення рівня життя веде до зниження народжуваності і не
тільки до стабілізації чисельності населення але і до абсолютного його
зниження.
Сучасні погляди на динаміку чисельності населення відбиває
Теорія демографічного переходу,
у загальному виді розроблена Френком Ноутстайном у 1945 р. Теорія
зв’язує особливості демографічного положення в зв’язку з економічним
ростом і соціальним прогресом у залежності від чотирьох стадій
демографічного переходу, що країни і регіони світу проходять у різний
час.
1 етап – високий ступінь стійкості – характерний для суспільств з
економікою, що привласнює. Йому властиві однаково високі коефіцієнти
народжуваності і смертності і дуже незначний ріст чисельності населення.
Коливання коефіцієнтів зв’язані з періодами підвищеної смертності,
обумовленої відсутністю запасів продовольства, необхідних для виживання
в екстремальні роки, війнами, епідеміями. Висока народжуваність є
природною реакцією на високу смертність.
В другій половині 20 століття подібна демографічна ситуація характерна
для
племен мисливців і збирачів, що проживають у вологих екваторіальних
лісах Амазонії, басейну р. Конго.
2 етап – початковий період росту – характеризується високим
коефіцієнтом народжуваності, зниженням коефіцієнта смертності, ростом
тривалості життя і деяким збільшенням загальної чисельності населення.
Зниження смертності зв’язане з переходом від полювання і збирання до
землеробства і скотарства, тобто до виробляючого господарству, що
дозволило створювати запаси продовольства для екстремальних ситуацій –
посух, повеней. Поліпшення продовольчого забезпечення створило умови для
приросту населення.
Демографічні показники 2-го етапу характерні сьогодні для ряду країн
Африки і Латинської Америки, що поки не досягли рівня ек. розвитку, коли
коефіцієнт народжуваності почне знижуватися.
3 етап – сучасний період росту – характеризується стабілізацією
коефіцієнта смертності на низькому рівні і деякім зниженні коефіцієнта
народжуваності. Останнє зв’язано з індустріалізацією й урбанізацією,
підвищенням рівня життя, ростом витрат на виховання дітей, включенням
жінок у суспільне виробництво, а також поширенням медичних засобів
регулювання народжуваності. Проте в цей період тенденція росту
чисельності населення зберігається. Вона зв’язана з вступом у дітородний
вік поколінь, що народилися при високому коефіцієнті народжуваності.
У кінці 20 століття на 3-ем етапі знаходяться головним чином країни Лат.
Америки.
4 етап – низький ступінь стійкості – характеризується зниженням і
стабілізацією народжуваності, і смертності, і чисельності населення.
Першим регіоном, що вступив у цей етап демографічного переходу, була
Європа. У 90-і роки до неї приєдналися США, Канада, Австралія, Новий.
Зеландія, а також Аргентина й Уругвай. Країни Південно-Східної Азії, у
яких проводиться успішна демографічна політика, у найближчі роки будуть
мати аналогічні тенденції.
1. Щорічно у світі народжується біля 140 млн. чоловік, тобто щосекунди
на світло з’являються троє, щохвилини 175, а кожна доба 250 тис. нових
«землян»
2. Самою багатодітною матір’ю у світі в 80-х роках була одна з жительок
Чилі, що у цілому родила 55 дітей. У неї завжди були двійні і трійні.
Швидкі темпи зростання приросту населення дістали назву демографічного
вибуху й перетворилися в одну з глобальних проблем людства. Розв’язання
цієї проблеми вбачається у проведенні певної демографічної політики
системи адміністративних, економічних, пропагандистських та інших
заходів, які здійснюються державою з метою урегулювання передусім
народжуваності. В країнах з першим типом відтворення населення державні
заходи спрямовані на збільшення народжуваності та природного приросту, а
в країнах з другим типом – навпаки, на скорочення. Так, у багатьох
європейських країнах (ФРН, Нідерланди, Швеція тощо) запроваджують
грошові субсидії, певні міри соціального захисту та стимулювання, інші
заходи соціально-економічного характеру для підтримки сімей та жінок,
які мають дітей. В Китаї, навпаки, державного значення набула політика
стримування народжуваності шляхом її обмеження.
Минуле ХХ століття ознаменувалось швидким, майже вибухоподібним
приростом населення Землі. Закономірно виникає запитання – яке ж
демографічне майбутнє принесе у цьому сенсі ХХІ століття? Великою мірою
відповідь на нього залишається невизначеною, хоча західні експерти з
демографії неодноразово намагалися визначити тенденції, які будуть
формувати наш спільний світ у наступні десятиліття. Отож подивимося, що
нам пророкує наука демографія.
Як очікується, за наступні п’ять десятиліть чисельність населення Землі
збільшиться на 2-3 мільярда чоловік, котрі прилучаться до нинішніх 6,5
мільярдів, і сягне цифри приблизно в 9 мільярдів. Однак майже увесь
майбутній всесвітній приріст населення матиме місце у менш економічно
розвинених регіонах планети. Населення ж більш розвинених регіонів, як
прогнозується, залишиться більш-менш у своїх існуючих межах, тобто, біля
1,2 мільярда жителів. Майже половину приросту додаватимуть до світової
людської популяції шість країн – Індія (22 %), Китай (11 %), Пакистан (4
%), Нігерія (4 %), Індонезія (4 %) і Бангладеш (3 %).
Висновки
Головною проблемою вибухоподібного збільшення народонаселення є
загострення продовольчої проблеми, зниження рівня медичного
обслуговування у країнах, де спостерігається різке збільшення числа
населення, зростання бідності та погіршення епідеміологічної ситуації,
зростання навантаження на природні ресурси регіонів, великі міграційні
процеси у більш розвинуті країни. Тому є вкрай важливим цивілізоване
регулювання рівня народжуваності, вирішення соціальних та економічних
питань окремих регіонів. Вибухоподібне збільшення народонаселення
спостерігається у країнах з другим типом відтворення. Зокрема це
стосується таких країн як Китай, Індія, окремі країни Африки, Латинської
Америки тощо.
Список використаної літератури
Географічна енциклопедія. В 4-х томах. – К., 1994-1996 рр.
В. П. Максаковский «Географія»
В. Н. Холіну «Географія людської діяльності»
А. П. Кузнєцов «Країни, господарство, люди»
Ю. Н. Гладкий, С. Б. Лаврів «Ек. і соц. географія світу»
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
