РЕФЕРАТ
на тему:
“Львівська область”
ПЛАН
Вступ
Природні умови та ресурси області
Населення та трудові ресурси Львівщини
Народне господарство Львівської області
Характеристика промисловості
Аналіз сільського господарства області
Характеристика транспорту та зв’язку Львівщини
Аналіз сфери послуг Львівської області
Економічні зв’язки Львівської області
Висновки
Список використаної літератури
1. ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ ОБЛАСТІ
Характерною особливістю Львівської області є строкатість природних умов
і багатство природних ресурсів.
Рельєф Львівщини на півдні гірський, далі на північ змінюється на
височинний у Передкарпатті, горбогірний на Подільській височині,
низовинний на Малому Поліссі і Верхньосянській рівнині та знову на
височинний у межах Волинської височини.
Клімат Львівської області помірно континентальний. Він формується в
основному під впливом Атлантичного океану (що проявляється у значній
кількості опадів та швидкій зміні погоди), а також континентальних
повітряних мас. Більша частина регіону лежить у вологій, помірно теплій
агро кліматичній зоні, лише південно-західна частина області знаходиться
у Карпатському агро кліматичному регіоні вертикальної кліматичної
зональності.
Площа Львівської області рівна 21,8 тис. км2, що складає 3,6 % території
України. понад 53,88 % території належить до сільськогосподарських
угідь, які рівні 1174,5 тис. га, в тому числі площа ріллі становить
814,6 тис. га (чи 69 % сільськогосподарських угідь), сіножатей і
пасовищ – 337,9 тис. га (чи 29 % земель, зайнятих у сільському
господарстві), багаторічних насаджень – 22 тис. га (чи 2 %
сільськогосподарських угідь). Близько 25 % території області зайнято під
лісами – 545 тис. га.
У північній частині області (Мале Полісся) переважають
дерново-підзолисті ґрунти, у північно-східній – чорноземи, в центральній
– сірі лісові, опідзолені, в Карпатських районах – буроземні ґрунти, в
долинах річок – лучні, лучно-болотні, дернові та болотні ґрунти.
Доцільним буде зауважити, що близько 70 % території регіону становлять
ерозійно небезпечні ґрунти (в рівнинній частині – 60 %, в гірській
незаселеній – 90%).
Львівська область багата на лісові ресурси. Показник лісистості області
становить 25 %, в той час як середній по Україні – 14 %. Основними
лісоутворюючими породами є сосна (23 % площі лісів), ялина (20 %), бук
(17 %), дуб (16 %). Для гірських і північних районів області характерні
великі масиви соснових і сосново-дубових лісів; Малого Полісся –
сосново-дубових; Розточчя – буково-соснових, грабово-букових;
Подільської височини – буково-дубових, грабово-дубових; Передкарпаття –
дубово-буково-ялицевих.
Водні ресурси області складають поверхневі води річок, озер, водосховищ
та підземні води. Територією області течуть 8950 річок, з них 216
довжиною понад 10 км кожна. Вони належать до басейнів Дніпра та Дністра
(басейн Чорного моря) та Західного Бугу (басейн Балтійського моря).
Головна річка регіону – Дністер (довжина якої в межах області – 250 км),
його притоки: Бистриця, Стрий, Свіча, Стривігор, Верещиця. До басейну
Чорного моря належить також річка Стир (притока Прип’яті); до басейну
Балтійського моря – Західний Буг та його притоки Полтва, Рата; притоки
Сяну – Вишня і Шкло. На 50 % річки регіону живляться за рахунок дощів,
талих снігів – 37 %, підземних вод – 13 %. Пересічна густота річкової
сітки на Малому Поліссі 0,35 км/км2, Передкарпатті – 0,7 км/км2, в
Карпатах – 1,5 км/км2. На території області є багато невеликих озер.
Найбільшими озерами регіону є Янівське, Дроздовицьке, Любінське. В
області збудовано близько 1200 водойм штучного характеру загальною
площею водного дзеркала 60 тис. га. Річки і озера Львівщини
використовуються у промисловості, комунальному господарстві та
риборозведенні.
Надра Львівської області багаті на корисні копалини, найбільше значення
серед яких мають паливно-енергетичні та сировина для хімічної і
промисловості будівельних матеріалів. Горючі корисні копалини
представлені нафтою та природним газом (Передкарпатська нафтогазоносна
область), кам’яним вугіллям (частина Львівсько-Волинського
кам’яновугільного басейну), торфом.
Область володіє різноманітними нерудними ресурсами, які представлені як
сировиною для хімічної промисловості, так і природними будівельними
матеріалами. На Львівщині є значні поклади калійної та кам’яної солі
(Передкарпатський соленосний басейн, у тому числі Стебницьке родовище
калійних солей), сірки (Передкарпатський сірконосний басейн), озокериту
(Бориславське родовище озокериту). Важливе значення у
народногосподарському області Львівщини мають запаси будівельних
матеріалів: гіпсу, вапняку, мергелю, пісковиків, глини, у тому числі
цементної.
Львівська область має значні рекреаційні ресурси, які, в першу чергу,
зумовлені наявністю великої кількості різноманітних джерел мінеральних
вод, а також лікувальних грязей: гідрокарбонатна кальцієво-магнієва
слабо мінералізована “Нафтуся” у Трускавці, Шклі та Східниці;
хлоридно-сульфатна або сульфатно-хлоридна натрієво-магнієва у Моршині;
сірководневі сульфатно-гідрокарбонатні кальцієві у Немирові; торфові
лікувальні грязі у Немирові, Шклі, Любіні; озокерит у Моршині,
Трускавці.
Підсумовуючи усе вище сказане, доцільним буде зазначити, що, незважаючи
на вичерпання природно-ресурсної бази Львівської області внаслідок її
несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх
складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний
добробут господарського розвитку регіону. Теплий помірно-континентальний
клімат, 2100 годин сонячного сяйва на рік сприяють вирощуванню ранніх
сільськогосподарських культур та садівництву.
Густа річкова система забезпечує район водними ресурсами. Різноманітні
корисні копалини дали можливість розвиватися обробним галузям
промисловості.
2. НАСЕЛЕННЯ ТА ТРУДОВІ РЕСУРСИ ЛЬВІВЩИНИ
Наступний етап нашої роботи присвячений людському чиннику. Як уже
згадувалося вище, чисельність населення області становить близько 2728,6
тис. чол. (станом на 01.01.2002 р.), що складає 5,47 % населення
України. Доцільним буде зауважити, що Львівщина займає 4 місце серед
областей нашої держави за кількістю населення. Слід зазначити, що
чисельність населення регіону за період 1990-2002 рр. зменшилося на 25,5
тис. чол. (чи на 0,93 %), причому лише за 2001-2002 рр. даний показник
зменшився на 4,6 тис. чол. Львівська область належить до одного з
густонаселених регіонів України, середня густота населення тут рівна 125
чол. на 1 км2 (в той час, коли середня густота населення по Україні –
8,3 чол. на 1 км2). Найгустіше заселене Передкарпаття, а найменше –
гірська частина.
Львівщина найбільш урбанізована серед західних галузей України.
Найбільша густота міських поселень у Передкарпатті. Міське населення
області становить 60,8 % чи 1658,5 тис. чол. В області є 43 міста, в
тому числі 7 – обласного значення, 34 селища міського типу та 1854
сільських населених пунктів, де проживає 1070,1 тис. чол.
У національному складі населення області переважають українці (89,5%). У
гірській частині проживає етнічна група українців – бойки. Росіяни (7,6
%) живуть переважно у містах. В області проживає незначна кількість
поляків, євреїв, білорусів.
Віково-статева структура населення Львівської області подібна до
структури населення всієї України. Зокрема, частка жінок тут становить
52,33 % чи 1428 тис. чол. У 2001 р. на 1000 жінок припадало 911 жінок (в
Україні – 871).
А зараз вважаємо за доцільне зупинитися на характеристиці руху
населення. Природний рух населення Львівської області має ті ж
тенденції, що і природний рух населення України. Тобто характерним для
нього є від’ємне значення показника природного приросту населення, а
саме -1,70/00 станом на 01.01.2002 р. (-6,0 0/00 в Україні). Водночас в
міських поселеннях даний показник становив –0,2 0/00, тоді як у
сільській місцевості – -3,5 0/00 (14, с. 340(. Доцільним буде зауважити,
що коефіцієнт народжуваності по Львівській області рівний 10,0 0/00,
тоді як в цілому по Україні він становить 8,3 0/00, а коефіцієнти
смертності відповідно становлять 11,5 та 14,3 0/00. Коефіцієнти
народжуваності та смертності у міських поселеннях Львівщини становлять
9,1 та 9,3 0/00, а у сільській місцевості – 11,4 та 14,9 0/00 відповідно
(14, с.340(. Слід також зазначити, як позитивну слід розцінювати
тенденцію зменшення значення коефіцієнта дитячої смертності у регіоні з
14,8 0/00 у 1995 р. до 13,4 0/00 у 2002 р.
Для великих і середніх міст регіону та зон їх впливу (особливо для зони
впливу міста Львова) характерною є маятникова міграція. Більше того,
Львів, посідаючи за чисельністю населення 7-е місце в Україні, вийшов на
третє місце (після м. Києва та Харкова) за кількістю маятникових
мігрантів (понад 140 тис. чол. щодня).
Львівська область багата на трудові ресурси – 1672,0 тис. чол. чи 5,6 %
трудових ресурсів України, в тому числі 1485,5 тис. чол. працездатного
віку (88,8 % трудових ресурсів), і 186,5 тис. чол. – зайняті особи
старшого віку. В цілому ж в регіоні у всіх сферах економічної діяльності
зайнято близько 1182,0 тис. чол. на 01.01.2002 р.
Доволі складною є ситуація у Львівській області на ринку праці. Так,
впродовж періоду 2001-2002 р. в області було зареєстровано 90144 чол.
безробітних, серед яких 51501 чол. – жінки (57,1 %) і 29357 чол. – осіб,
молодших 28 років, що становить відповідно 8,98; 8,30 та 9,20 %
аналогічних показників в цілому по Україні. Та слід зазначити, що
фактична кількість безробітних у Львівській області становить 229 тис.
чол. чи 7,8 % загальнодержавного рівня.
Доцільним буде зазначити, що рівень безробіття в Україні (офіційний) у
2005 році становив 3,7 %, що в 1,6 рази менше, ніж на Львівщині. Таким
чином, в області склалася складна і негативна тенденція погіршення
ситуації в сфері зайнятості населення.
НАРОДНЕ ГОСПОДАРСТВО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Характеристика промисловості
Передусім слід зазначити, що народногосподарський комплекс Львівської
області належить до індустріально-аграрного типу. Понад 54 % сукупної
товарної продукції регіону припадає на промислове виробництво.
Галузями спеціалізації області в загальнодержавному поділі праці є
машинобудування, хімічна, паливно-енергетична, лісова, деревообробна і
целюлозно-паперова, легка та харчова промисловості у поєднанні із
багатогалузевим сільським господарством і курортно-рекреаційним
господарством.
Рис. 1. Галузева структура промисловості Львівської області.
Паливно-енергетичний комплекс області включає видобування і переробку
кам’яного вугілля (діє 12 шахт Львівсько-Волинського кам’яновугільного
басейну і Центральна збагачувальна фабрика у Червонограді), газо- і
нафтодобувну та переробну (на Передкарпатті), торфодобувну,
електроенергетичну (Добротвірська ДРЕС, Бориславська і Львівська ТЕЦ).
Машинобудівний комплекс Львівщини є різноманітним і найбільш складним.
Він включає автомобільну промисловість (Львівське виробниче об’єднання
“Автобусний завод”, Львівський мотозавод), підйомно-транспортне
машинобудування (Львівське виробниче об’єднання “Автонавантажувач”,
Львівське виробниче об’єднання “Конвеєр”, Дрогобицький завод
автомобільних кранів), приладобудування (Львівські виробничі об’єднання
“Львівприлад”, “Полярон”, “Мікроприлад”, науково-технічне об’єднання
“Термоприлад”, завод “Біофізприлад”), радіоелектронну (Львівські
виробничі об’єднання “Електрон”, “Кінескоп”), верстатобудівну та
інструментальну (Львівський завод фрезерних верстатів, інструментальне
виробниче об’єднання, виробниче об’єднання по випуску штучних алмазів і
алмазного інструменту, Дрогобицький долотовий завод, Стрийське виробниче
об’єднання по випуску ковальсько-пресового устаткування) галузі.
Значне місце у комплексі посідають сільськогосподарське машинобудування
(Львівське об’єднання “Львівхімсільгоспмаш”), електротехнічна
промисловість (Львівське виробниче об’єднання “Іскра” та ізоляторний
завод), виробництво поліграфічних машин (у Ходорові), ремонт локомотивів
(у Львові та Стриї).
Комплекс хімічної індустрії розвивається переважно на базі запасів
місцевої сировини. Він представлений виробництвом природної сірки
(Роздольське та Новояворівське виробничі об’єднання “Сірка”), сірчаної
кислоти, мінеральних комплексних добрив (у Новому Роздолі), калійних
добрив (у Стебнику), технічного вуглецю (в Дашаві), озокериту (в
Бореславі), штучного волокна (у Сокалі), фарб (у Львові та Бориславі).
Досить розвинута медична промисловість, в тому числі промисловість
медичної техніки, хіміко-фармацевтична промисловість.
Лісопромисловий комплекс Львівської області охоплює лісове господарство,
лісозаготівельну, деревообробну і целюлозно-паперову промисловість, які
базуються, в основному, на лісових ресурсах області (крім
целюлозно-паперової). Підприємства деревообробної, у тому числі
меблевої, промисловості зосереджені у Львові, Дрогобичі, Бориславі,
Добромилі, Старому Самборі, Стрию, Самборі, Сколе, Кам’янці-Бузькій;
целюлозно-паперової – у Жидачеві; Гніздичеві; Львові.
У будівельно-індустріальному комплексі провідним є виробництво цементу
(у Миколаїві), залізобетонних і бетонних конструкцій та деталей (у
Львові, Дрогобичі, Червонограді), легких наповнювачів керамзитобетону (у
Яворові), стінових матеріалів, цегли, особливо силікатної,
облицьовуваних матеріалів. Скляна і фарфоро-фаянсова промисловість
зосереджена у Львові, Пісочному, Нестерові, Бориславі.
Однією із найрозвинутіших галузей промисловості Львівської області є
легка промисловість, яка включає, зокрема, шкіряно-взуттєву (у Львові,
Бориславі, Дрогобичі, Стрию), швейну та трикотажну (у Львові та
Червонограді), текстильну (у Львові та Бориславі) галузі.
Слід зазначити, що на Львівщині розвинуті народні художні промисли:
вишивання (Львів, Яворів), гончарство (Поте лич та ін.), різьба по
дереву (Яворів), килимарство (Глиняни).
Аналіз сільського господарства області
Агропромисловий комплекс Львівської області включає сировинну, переробну
та обслуговуючі галузі. Основною сферою АПК регіону є сільське
господарство, яке спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків,
льону-довгунця, зернових культур та виробництві яловичини, м’яса птиці.
В галузевій структурі сільського господарства області переважає
тваринництво (близько 60 % валової продукції сільського господарства).
На сьогоднішній день в області створено і функціонує 1317 селянських
(фермерських) господарств, які мають у користуванні 23,4 тис. га землі
(пересічний розмір фермерського господарства становить близько 18 га
сільськогосподарських угідь). У приватному секторі АПК регіону
виробляється понад 82 % всієї валової продукції. В 2002 році тут
вироблено 22,8 % зерна; 25,6 % – цукрових буряків; 98,7 % – картоплі;
94,9 % – овочів; 73,2 % – м’яса в живій вазі;, 87,0 % – молока; 78,2 % –
яєць.
Площа сільськогосподарських угідь Львівської області у 2002 році
становила 1174,5 тис. га, в тому числі 814,6 тис. га ріллі (69 %); 337,9
тис. га (29 %) сіножаті і пасовища; 465 тис. га осушувалося; 38 тис. га
– зрошувалося меліоративними системами “Дністер”, “Солокія”, “Верещиця”
та ін. На одного жителя області припадає 0,43 га с/г угідь, в тому числі
0,30 га ріллі та 0,12 га сіножаті й пасовищ, що в 2 рази менше, ніж у
середньому по Україні, що в свою чергу вимагає особливої наукової
організації раціонального використання землі.
Посівна площа регіону становить близько 815 тис. га, її структуру
подано на діаграмі 3. Основними зерновими культурами регіону є озима
пшениця (20 % посівних площ), ярий ячмінь, технічні культури – цукровий
буряк, льон-довгунець. На значних площах вирощують картоплю. Навколо
Львова, Дрогобича, Червоногруда, Трускавця, Моршина значного поширення
набуло овочівництво.
Тваринництву Львівської області притаманний молочно-м’ясний напрямок.
Найбільш поширеними і розвиненими галузями тваринництва є скотарство,
свинарство. Допоміжними галузями є птахівництво, вівчарство,
бджільництво, ставкове рибальство, шовківництво.
На 01.01.2002 р. в області налічувалося 574 тис. голів великої рогатої
худоби (4,9 % загальнодержавної кількості). У 2001 році в регіоні було
вироблено 72 тис. тон м’яса, 1018 тис. тон молока та 491 млн. шт. яєць.
За спеціалізацією в області виділяють 3 головні зони: гірсько-карпатську
(м’ясомолочне скотарство), рівнинну (поєднання м’ясомолочного скотарства
з вирощуванням цукрових буряків і льону-довгунця) та приміську
(м’ясомолочне скотарство, птахівництво, овочівництво).
До складу АПК Львівської області входять агропромислові спеціалізовані
комплекси рослинницького (зерно промислове, бурякоцукрове, плодоовочеве
виробництва – у лісостеповій зоні та льонопромислове виробництво на
Малому Поліссі та у передгірних районах) та тваринницького (з
переважанням м’ясопромислового, молочнопромислового, птахопромислового
виробництв) напрямів. Навколо міст області розвиваються агропромислові
приміські комплекси.
Складовою частиною АПК регіону є харчова промисловість, яка представлена
цукровою (Ходорів, Самбір, Красне, Золочів, Радехів), м’ясною (Львів,
Стрий, Дрогобич, Борислав, Золочів), молочною і маслосироробною (Львів,
Червоноград, Дрогобич), хлібопекарною, кондитерською, олійно-жиовою,
пивоварною, лікеро-горілчаною, плодоовочеконсервною, тютюновою та іншими
галузями.
На сьогоднішній день на Львівщині триває структурна перебудова
агропромислового комплексу для якої характерним є збільшення кількості
особистих підсобних і фермерських господарств та площ угідь, що
використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції.
Характеристика транспорту та зв’язку Львівщини
Транспортна система Львівської області представлена залізничним,
автомобільним, трубопровідним, повітряним і річковим транспортом.
Довжина залізничних колій загального користування становить близько 1310
км, середня густота залізничної сітки в регіоні – 60 км на 1000 км2.
Львівську область перетинає 5 основних залізничних магістралей: Київ –
Львів – Стрий – Чоп, Львів – Самбір – Ужгород. Найбільшими залізничними
вузлами є Львів, Красне, Стрий, Червоноград, Самбір.
Довжина автомобільних шляхів становить 7,9 тис. км, у тому числі 7,6
тис. км із твердим покриттям; пересічна густота автомобільних шляхів
області складає 366,9 км на 1000 км2 (найбільша густота в центральній
частині області та на Передкарпатті). Головними автомагістралями області
є: Львів – Броди – Київ, Львів – Стрий – Мукачеве, Львів – Тернопіль.
Територією області проходять нафтопровід “Дружба” та газопроводи Уренгой
– Помари – Ужгород, Іванцевичі – Долина. Загальнодержавне та міжнародне
значення має аеропорт в Львові.
У Львівській області налічується понад 355 тис. телефонних апаратів
загального користування (4,5 % від наявних апаратів загального
користування в Україні), в тому числі 302 тис. апаратів у міських
поселеннях. Доцільним буде зазначити, що забезпеченість населення
області основним домашніми телефонними апаратами зросла із 31 на 100
сімей у 1997 р. до 36 на 100 сімей у 2001 році. Та, не дивлячись на це,
в регіоні налічується понад 134 тис. незадоволених заяв на встановлення
домашніх телефонних апаратів (14, с. 263(.
Аналіз сфери послуг Львівської області
Сфера послуг Львівської області представлена побутовими послугами,
послугами у галузі міського транспорту та зв’язку, послуг
житлово-комунального господарства.
Впродовж 2001 року було надано платних послуг в обсязі 536,7 млн. грн.
Обсяг платних послуг на душу населення рівний аналогічному показникові
на загальнодержавному рівні і становить 96 грн. на душу населення. У
2001 році в області було надано побутових послуг на суму 25,3 млн. грн.
Слід відзначити, що сфера послуг є єдиною областю господарської
діяльності, в якій не відбулося спаду виробництва, навпаки, абсолютні
обсяги її виробництва постійно зростали (див. табл. 3).
Таблиця 3. Динаміка обсягу наданих платних послуг у Львівській області
(14, с. 280-281(.
Обсяг наданих платних послуг у факт. цінах, млн. грн. 1995 1996 1997
2002
Платні послуги 248,7 467,7 514,1 536,7
на душу населення 90 170 187 196
Побутові послуги 15,9 26,0 27,9 25,3
на душу населення 6 9 10 10
Досить розвиненою у Львівській області є сфера курортних і
екскурсійно-туристських послуг. Так, в регіоні діє 62 санаторії та
пансіонати з лікуванням (“Каштан”, “Янтар”, “Рубін”, “Кришталевий палац”
у Трускавці), численні бази відпочинку. Функціонує три турбази,
туристські готелі, туристичні кемпінги. Діють Львівське обласне
туристичне виробниче об’єднання, 6 бюро подорожей та екскурсій.
Територією області проходять 14 туристичних маршрутів загальнодержавного
значення.
4. ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Львівська область має дуже розгалужені економічні зв’язки з усіма
областями нашої держави, економічними районами України, країнами СНД та
колишнього СРСР, а в останні роки все численнішими та тривалішими стають
зв’язки регіону із зарубіжними державами. Такому розвиткові справ
сприяють перш за все могутній економічний потенціал регіону в поєднанні
із стратегічним географічним розташуванням.
Основні масу експорту Львівської області складають результати
виробництва таких галузей як машинобудування, хімічна, нафтохімічна,
легка, харчова і деревообробна промисловостей. Область вивозить
автобуси, автонавантажувачі, крани на автомобільному ходу, мопеди,
верстати з числовим програмним управлінням, телевізори,
контрольно-вимірювальні прилади, сірку, калійні добрива, штучне волокно,
вугілля, м’ясо, цукор.
Левова частка імпорту Львівської області припадає на машини, деталі,
комплектуючі вузли, нафту, газ, метал, товари народного споживання.
У 2001 році зовнішньоекономічну діяльність здійснювали 2205 підприємств
та об’єднань Львівської області, в тому числі 1355 організацій
зосередили свою увагу на імпорті продукції різних галузей, питома вага
останніх в загальній кількості підприємств, які здійснюють
зовнішньоекономічну діяльність становить понад 61,4 % (14, с. 294(.
У цьому ж періоді обсяг експорту Львівщини становив 195,5 млн. дол. США
(чи 1,6 % загальнодержавного обсягу експорту), а імпорту – 345,2 млн.
дол. США (чи 2,4 %).
Слід зауважити, що в економічних зв’язках області із зарубіжними
країнами використовується і науково-технічне співробітництво (торгівля
ліцензіями, технічним досвідом), науково-технічне кооперування між
підприємствами (у формі консалтингу, лізингу), використовується й така
форма економічного співробітництва, як кредит і спільне підприємництво.
ВИСНОВКИ
Однією із адміністративних одиниць України є Львівська область, яка була
утворена в результаті возз’єднання західноукраїнських земель у 1939
році. Область посідає 16 місце в державі, займаючи площу, рівну 21,8
тис. км2. Населення регіону складає 2728,6 тис. чол. чи 5,47 % населення
України.
Проведене дослідження дозволило нам сформулювати наступні загальні
висновки:
1. Львівський регіон має специфічні особливості, які впливають на його
економічний розвиток. Так, до факторів, що зумовлюють специфіку області
і створюють переваги його стартових умов для прогресивного розвитку, в
першу чергу, слід віднести геополітичний, історичні традиції,
економічний, рекреаційний.
2. Область відзначається різноманітністю природних умов і багатством
природних ресурсів. Надра регіону багаті на корисні копалини, найбільше
значення серед яких мають паливно-енергетичний та сировина для хімічної
промисловості; є велика кількість різноманітних джерел мінеральних вод
та лікувальних грязей. Важливе значення мають лісові ресурси області,
які займають 25 % її території.
3. Львівська область належить до одного з густонаселених (125 чол. на 1
км2) та найбільш урбанізованого (60,8 % міського населення) району нашої
держави. Характерним для області є від’ємне значення природного приросту
(-1,7 0/00) і значні обсяги маятникової міграції. Лише 13 % зайнятих
задіяні у сільському господарстві, в той час, як 40 % – у промисловості,
8 % – у будівництві, 7 % – у сфері транспорту і зв’язку. Рівень
безробіття на Львівщині є значно вищим, ніж в середньому по Україні.
4. Регіон є індустріально-аграрним, галузями спеціалізації якого є
машинобудування, хімічна промисловість, паливно-енергетична, лісова,
деревообробна, легка та харчова промисловості.
5. АПК області включає сировинну, переробну та обслуговуючі галузі.
Близько 69 % території області зайнято у сільському господарстві (в т.
ч. 29 % – посівні площі).
6. Для вдосконалення структури народногосподарського комплексу області
пріоритетне значення мають експортноорієнтовані (паливно-енергетична,
хімічна, харчова та соціально значимі галузі).
7. Вирішити питання збалансованості усіх сфер господарської діяльності,
поширення форм господарювання, які б сприяли досягненню найважливіших
результатів виробництва, розробки перспективних схем спеціалізації та
розміщення галузей і виробництв, впровадження досягнень науки та техніки
у виробництво в практику господарювання допоможе програма комплексного
розвитку регіону.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Богуславська Л. Львів – перлина Європи // Обрій ПІБ. – 2002. – № 12. –
с. 14-15.
Бортник В. Проблеми зайнятості жінок Львівської області // Україна:
аспекти праці. – 2001. – № 2. – с. 7-9.
Вачевський М., Акімова Н. Шляхи на перспективу соціального розвитку
Львівської області // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію.
– 2002. – № 8. – с. 59-61.
Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Ред. кол.: … О. М.
Маринич та ін. – К.: “Українська радянська енциклопедія”, 1990. – т. 2.
– 480 с.
Гнатишин Л. Організація виробництва продукції у фермерських
господарствах Львівщини // Економіка АПК. – 2001. – № 4. – с. 18-20.
Давимука С., Матковський С. Незавершене будівництво на Львівщині //
Економіка АПК. – 2002. – № 1. – с. 59-62.
Дуцяк І. Обговорюється стратегія розвитку АПК Західного регіону //
Вісник НАН України. – 2000. – № 2. – с. 56.
Корота С. Аграрні новації Львівщини: що за цифрами // Урядовий кур’єр. –
2002. – № 207. – с. 5.
Куйбіда В., Лесечко М, Чемерис А. Проблеми управління економікою м.
Львова в перехідний період // Вісник Української академії державного
управління при Президентові України. – 2000. – № 2. – с. 359-365.
Мельник О. Львів повертається на свою орбіту // Урядовий кур’єр. – 2000.
– 14 грудня. – с. 8.
Нагребецька І., Мельник О. Львівщина: курс на стабілізацію // Урядовий
кур’єр. – 2001. – 24 березня. – с. 2.
Полісаєв О. Новації Львівської області // Урядовий кур’єр. – 2000. – 20
квітня. – с. 8.
Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. – К.: Вища
школа, 2001. – 375 с.
Статистичний щорічник України за 2001 рік / Держкомстат України. За ред.
О. Г. Осауленка. – К.: Техніка, 2002. – 576 с.
Швагуляк – Шостак О. Взявши реванш на ринку внутрішньому, зверни увагу
на зовнішній // Галицькі контракти. – 2000. – 29 травня – 11 червня. –
с. 51-57.
PAGE
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
