UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТретій Литовський Статут – визначна пам’ятка українського феодального права (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9908
Скачало604
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Третій Литовський Статут – визначна пам’ятка українського феодального

права

 

 

Історії права відомі чимало стародавніх пам'яток. Серед них три

Литовські статути, одному з яких — "Волинському" (1566 р.) —

виповнюється 430 років. Для нашої держави ці юридичні акти мають

особливе значення — вони є складовими національного права давно минулих

років.

 

Окупація українських земель Литвою, яка відбулася у XIV столітті і

продовжувалася більше двох віків, мала характер прилучення, збирання

земель руської держави, розбитої удільною та татарською руїнами.

Українське населення вважало Велике князівство Литовське своєю державою.

 

Ще на початку XVI століття держава Литовська не мала кодифікованого

законодавства, а правувалася, окрім краєвих установ і привілеїв, за

своїми місцевими звичаями. Князівський уряд мав намір звести докупи всі

"права", але здійснення його відкладалося. З ініціативою кодифікації

виступило шляхетство, яке саме набирало сили. Кого представники на сеймі

1514 року подали великому князеві прохання, щоб дав писані права та

закони. На сеймі 1522 року справу було порушено знову. Проект статуту

складався юристами великокняжої канцелярії. При цьому враховувалися

норми звичаєвого права, Судебника Казиміра 1468 року, а також привілеї

1447, 1492 та інших років, римське, польське та германське право.

 

Кодифікаційний процес Великого князівства Литовського продовжувався У

1588 році затверджено нову, найбільш розроблену редакцію статуту,

відомий під назвою "Новий".

 

Після Люблінської унії 1569 p. з'явилась потреба у приведенні

литовського законодавства, що діяло і в українських землях, у

відповідність з польськими законами. За дорученням польського короля

Стефана Баторія цю роботу успішно виконав литовський підканцлер Лев

Сапега. Допомагала йому в розробці статуту комісія, до складу якої

входили визначні правознавці того часу. Так з'явився Литовський статут,

який був остаточно затверджений привілеєм Сигізмунда III у 1588 p. "Ми,

государ, — було сказано у цьому акті, — той статут права Великого

князівства Литовського, виправлений цим привілеєм нашим, затверджуємо і

усім станам" Великого князівства Литовського для застосування на увесь

майбутній час видаємо".

 

У Статуті 1588 p. визначалися права і привілеї шляхти, детально

регламентувався порядок судочинства, оформлялося закріпачення основної

частини сільського населення. Чинність III або, як його стали називати,

"Нового" Литовського статуту, одного з найзначніших джерел права

феодальної Європи, поширювалась не тільки на українські землі, а й на

Корону. Складався він з 14 розділів і 488 артикулів.

 

Характерно, що і після прийняття у Великому князівстві Литовському

статуту 1588 р. у приєднаних до Польської корони Київському, Волинському

і Брацлавському воєводствах продовжував діяти статут 1566 p.

 

Видання Литовських статутів, певна річ, обмежувало сферу застосування

норм звичаєвого права. Однак воно, як і раніше, продовжувало діяти поряд

з писаним правом. І Литовський статут, наприклад, прямо дозволяв суддям

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ