Реферат
на тему:
Захист доменних імен від їх захоплення (кіберсквоттінгу)
В даний час стрімко зростає роль мережі Інтернет, як глобального та
соціального інструменту. В геометричній прогресії зростають об’єми
торгівлі через мережу, тому будь-яка поважаюча себе організація має
власне “представництво” в мережі. Виникає питання: яким чином поступати
таким організаціям з визначеними фірмовими найменуваннями та правом
інтелектуальної власності, яким вони володіють у вигляді товарних
знаків, коли вони заходять в мережу Інтернет і знаходять домен, в
котрому треті особи використовують їх товарний знак або ж його частину?
“Родина” товарних знаків та фірмових найменувань, новим членом котрої
нещодавно стало доменне ім’я, охороняється правом вже більше ста років.
Однак проблеми в цілому це не вирішує, оскільки доменне ім’я – категорія
специфічна і характеризується певними особливостями. Кіберсквоттінг
(cybersquatting), захоплення доменних імен та використання їх в
недобросовісній конкуренції – проблема, котра стала головним болем для
багатьох світових компаній. Найпоширеніший вид кіберсквоттінгу
спрямований на залучення в обіг фірмових найменувань відомих компаній та
їх торгових марок. З точки зору можливості заробітку на продажу таких
адресів – даний напрямок є найперспективнішим, а тому і
найконфліктнішим. Очевидно, що компанії не хочуть платити гроші за
власні ж активи, незважаючи на те, що на Заході деякі структури готові
викласти немалу суму за адреси із значенням типу business.com.
Сьогодні з різних джерел надходять пропозиції щодо проектів швидкого
збагачення: ось, якщо б передбачити, якими доменами в недалекому
майбутньому буде вигідно володіти, можна було б зареєструвати їх і потім
продати за поважну суму. Сьогодні, появляються цілі компанії, котрі
займаються захопленням доменних імен.(cybersquatters. – укр. переклад
“хаппери”).
Донедавна, для багатьох чесних Інтернет-користувачів захоплення доменів
з відомими торговими марками залишалось неприємністю, проти якої не
існувало ефективної панацеї. Однак в грудні 1998 року після гучного
судового процесу, доменне ім’я вперше в історії було передане законному
власнику торгової марки (домен www.worldwrestlingfederation.com.). З
того часу, питання пов”язані з реєстрацією доменів почала вирішувати
Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності (WIPO).
Діючий під егідою WIPO, Центр посередництва і арбітражу (ЦПА,
Arbitration and Mediation Center), який був створений з метою вирішення
спорів, котрі виникають у зв’язку із зловмисною реєстрацією доменних
імен, котрі є ідентичними з зареєстрованими або ж загальновідомими
товарними знаками, отримав першу заяву про доменний конфлікт 2 листопада
1999 року. Сьогодні в ЦПА надійшло більш ніж 700 заяв. Процедура
доменного арбітражу прийнята всіма реєстраторами в доменах рівня “com”,
“net”, “org”, а також адміністраторами більш ніж 50 національних доменів
верхнього рівня. Заявники – це, як правило, організації та компанії,
оскільки частка фізичних осіб, котрі захищають свої права на доменні
імена становить лише 1,6% справ. Щодо відповідачів, то 63% припадає на
компанії, а 37% на фізичних осіб, при чому компанії порушують чужу
територію, як правило, не знаючи про це, в той час коли фізичні особи
свідомо блокуюь доменні імена.
Згодом, “хаппери” знайшли новий спосіб заробітку – захоплення доменів з
іменами знаменитих особистостей. Результати не заставили себе довго
чекати; влітку 1999 року після двох судових прецедентів, в результаті
котрих були повернені доменні імена британській письменниці Дженет
Уінтерстон та американській кіноактрисі Джулії Робертс, WIPO
сформолювала нове правило про те, що ім’я знаменитості і є його/її
торговою маркою і не потребує спеціальної реєстрації в якості торгової
марки. З того часу над Інтернет-злочинцями повисла реальна загроза
втрати заробітку. Незважаючи на це кількість доменних конфліктів не
зменшується, а світовий досвід в галузі Інтернету збагачується новими
процесами.
Знову ж таки, констатуючи факт відсутності детальної законодавчої
регламентації реєстрації доменних імен в Україні, доводиться говорити
про особливу складність ситуації для наших співвітчизників, у час, коли
потрібно бути готовим до боротьби з “новим видом ворога”, а саме, з
загарбниками доменних імен, котрі незабаром представлятимуть реальну
загрозу для української мережевої спільноти. В Росії, для прикладу, на
даний час вже пройшло три судових процеси з приводу захоплення доменних
імен, сторонами в котрих були такі відомі компанії як (Мосфільм, Quelle,
Kodak). “Північний” досвід загалом підтвердив неготовність до
розв”язання таких конфліктів, як самих сторін, так і судової системи в
цілому. Але позитивним є вже хоча б те, що суди взагалі беруться до
вирішення спорів пов”язаних з Інтернетом, адже формування власної
практики в майбутньому сприятиме підвищенню ролі третейських судів,
процесуальна специфіка котрих оптимально відповідає запитам мережі.
Отож, які ж реальні засоби захисту власних прав прийдеться згодом
використовувати?
Для швидкого та ефективного вирішення спорів слід перейняти міжнародний
досвід та приєднатись зоною доменних імен ua до адміністративних
процедур, прийнятих в межах правил UDRP. Єдині правила розгляду спорів
про доменні імена (Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy – UDRP)
були затверджені 24 жовтня 1999 року Корпорацією Інтернету з питань
реєстрації імен і нумерації (ICANN) і вступили в силу 01.01.2000 року.
Текст правил включається в зміст договору про реєстрацію доменного імені
і таким чином суб’єкт, котрий реєструє доменне ім’я автоматично
погоджується із застосуванням адміністративної процедури під час
вирішення спору.
Згідно правил UDRP заявник повинен довести наступне:
. доменне ім’я відповідача ідентичне з товарним знаком заявника;
. у відповідача немає прав чи законних інтересів на доменне ім’я;
. доменне ім’я було зареєстроване і використовується недобросовісно;
Обставини, що свідчать про недобросовісність реєстрації:
. факти, котрі вказують на те що відповідач зареєстрував чи придбав
доменне ім’я з метою продажу або здачі його в оренду власнику товарного
знаку;
. відповідач зареєстрував доменне ім’я, для того щоб завадити власнику
товарного знаку відобразити знак у відповідному доменному імені;
. відповідач зареєстрував доменне ім’я з метою створення перешкод для
діяльності заявника;
. в процесі використання доменного імені, відповідач умисно намагався
залучити користувачів Інтернету до свого сайту, використовуючи
“репутацію” товарного знаку заявника.
Наприклад, один з окружних судів США постановив відібрати домен vw.net у
місцевого Інтернет-провайдера Virtual Works та віддати його
автомобільній компанії Volkswagen. В даному випадку, в доменному імені
немає слова Volkswagen, а є лише абрівіатура VW, котра так само може
означати Virtual Works. Однак, суд вирішив спір на користь
автомобільного гіганта, керуючись законом про захоплення доменних імен.
Оскільки компанія Virtual Works раніше пропонувала компанії Volkswagen
виукпити у неї цей домен, суд вирішив, що в даному випадку місце має
описаний в законі випадок спроби отримання прибутку від використання
доменного імені, котре раніше було зареєстроване торговою маркою. Суд
також постановив, що сама реєстрація домена vw.net є порушенням торгової
марки Volkswagen оскільки для користувачів мережею дане доменне ім’я
ідентифікує окрему компанію, так само, як її ідентифікує ім’я компанії.
Спір, щодо прав власності на доменне ім’я, в рамках внутрішнього
законодавства можна спробувати вирішити скориставшись нормами
антимонопольного регулювання. В Законах України “Про заборону
монополізму”, “Про антимонопольний комітет” передбачений механізм
захисту від порушень права інтелектуальної власності. В антимонопольний
комітет подається заявка, після чого протягом місяця комітет досліджує
ринок, і на основі проведеного дослідження робиться висновок, було
правопорушення чи ні. Якщо буде виявлено правопорушення то домен
відберуть від незаконного власника, якщо ж ні, то справу доведеться
вирішувати в судовому порядку.
Ще одним варіантом захисту вашого доменного імені може стати його
реєстрація в якості “словесного товарного знаку”, і тоді ваша Web-адреса
стане повноцінним об”єктом інтелектуальної власності і охоронятиметься
Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”.
Технології завжди випереджають розвиток права, між ними постійно існує
своєрідна прогалина, так звана, зона невизначеності, необхідна для
систем, котрі розвиваються, оскільки вона дає суспільству визначену
ступінь свободи для адаптації до змін. Право по своїй природі
консервативне і не завжди в стані реагувати на поточні зміни у світі
технологічного прогресу. Для пошуку компромісу в даному сенсі існують
юристи, а не закони, і саме тоді, коли практика остабілізується
компромісні рішення стануть законами
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
