Реферат на писаний колективом сайту HYPERLINK
“http://www.ukrreferat.com” www.ukrreferat.com
Реферат
на тему:
Зовнішня та внутрішня культура учнів
Саме становлення особистості є не що інше, як результату культурної
еволюції індивіду. Тільки засвоюючи і об’єднуючи в собі визначену
частку суспільної культури, людина стає особистістю і персоніфікує
знайдений культурний потенціал як свій власний світ, як багатство свого
“Я”.
Таким чином, лише освоюючи через пізнання і діяльність зовнішнє,
матеріалізоване вираження культури, індивід знаходить людську якість,
стає здатним сам брати участь у культуротворчій діяльності.
Культура це процес розвитку людських сил і здібностей, показник міри
людського в людині, характеристика розвитку людини як людської істоти,
процес, який одержує своє зовнішнє вираження у всьому багатстві і
різноманітті створюваної людьми дійсності, у всій сукупності
результатів людської праці і думки.
Центральною фігурою культури є людина, тому що культура світ людини.
Культура це розвиток духовно-практичних здібностей і потенціалів людини
і їх втілення в індивідуальному розвитку людей.
Через включення людини у світ культури, змістом якої є сама людина у
всьому багатстві її здібностей, потреб і форм існування, реалізується як
самовизначення особистості, так і її розвиток.
Які ж основні пункти цього культивування? Питання складне, тому що ці
опорні пункти по своєму конкретному змісті своєрідні в залежності від
історичних умов.
Найважливіший момент у цьому процесі формування розвинутої
самосвідомості, тобто здатності до адекватної оцінки не тільки свого
місця в суспільстві, але і своїх інтересів і цілей, здатності до
планування свого життєвого шляху, до реалістичної оцінки різних
життєвих ситуацій, готовності до реалізації раціонального вибору лінії
поведінки і відповідальності за цей вибір, нарешті, здатності до
тверезої оцінки своєї поведінки і своїх дій.
Задача формування розвитої самосвідомості надзвичайно складна, особливо
якщо врахувати, що надійним ядром самосвідомості може і повинен бути
світогляд як своєрідний загальний початок, який орієнтує, який допомагає
не тільки розбиратися в різних конкретних ситуаціях, але і планувати,
моделювати своє майбутнє.
Конструювання змістовної і гнучкої перспективи, яка представляє собою
набір найважливіших ціннісних орієнтацій, займає особливе місце в
самосвідомості особистості, у її самовизначенні, а поряд з цим
характеризує і рівень культури особистості. Невміння конструювати,
виробляти таку перспективу найчастіше обумовлено розмитістю
самосвідомості особистості, відсутністю в ній надійного світоглядного
стрижня.
Подібне невміння найчастіше спричиняє кризові явища в розвитку учня,
які знаходять своє вираження в злочинній поведінці, у настроях крайньої
безвихідності, у різних формах дезадаптації.
Вирішення власне людських проблем буття на шляхах культурного
розвитку і самовдосконалення вимагає вироблення чітких світоглядних
установок. Це тим більше важливо, якщо врахувати, що людина не
тільки діюча, але й істота, яка самозмінюється, одночасно і суб’єкт, і
результат своєї діяльності.
У становленні особистості важливе місце займає освіта, однак поняття
освіченості і культурності цілком не збігаються. Освіченість найчастіше
означає володіння значним запасом знань, ерудицію людини. У той же час
вона не включає цілий ряд таких найважливіших характеристик особистості,
як моральна, естетична, екологічна культура, культура спілкування і
т.д. А без моральних основ сама по собі освіченість може виявитися
просто небезпечною, а розвинутий навчанням розум, не підкріплений
культурою почуттів і вольовою сферою, або марним, або однобічним і
навіть збитковим у своїх орієнтаціях.
Ось чому є важливим поєднання освіти і виховання, сполучення в освіті
розвитку інтелекту і моральних початків, посилення гуманітарної
підготовки в системі всіх навчальних закладів від школи до академії.
Наступні орієнтири в становленні культури особистості духовність і
інтелігентність. Поняття духовності в нашій філософії донедавна
розглядалося як щось недоречне лише в межах ідеалізму і релігії. Зараз
стає зрозумілим однобокість і ущербність подібного трактування поняття
духовності і його ролей у житті кожної людини. Що ж таке духовність?
Основний зміст духовності бути людиною, тобто бути людяним стосовно
інших людей.
Правда і совість, справедливість і воля, моральність і гуманізм ось
ядро духовності. Антиподом духовності людини є цинізм, який
характеризується презирливим відношенням до культури суспільства, до
його духовних, моральних цінностей. Оскільки людина явище доволі
складне, у рамках цікавлячої нас проблеми можна виділити внутрішню і
зовнішню культуру. Спираючи на останню, людина звичайно подає себе
навколишнім. Однак саме це враження може виявитися оманним. Іноді за
зовні витонченими манерами може ховатися цинічний, який нехтує норми
людської моралі індивід. У той же час не виставляючись своєю культурною
поведінкою людина може володіти багатим духовним світом і глибокою
внутрішньою культурою.
Економічні труднощі, пережиті нашим суспільством не могли не накласти
відбиток і на духовний світ людини. Конформізм, презирство до законів і
моральних цінностей, байдужість і жорстокість усе це плоди
байдужності до морального фундаменту суспільства, що призвело до
широкого поширення бездуховності.
Умови подолання цих моральних, духовних деформацій у здоровій
економіці, у демократичній політичній системі. Не менше значення в
даному процесі має і широке залучення до світової культури, осмислення
нових шарів вітчизняної художньої культури, у тому числі і росіянина
зарубіжжя, розуміння культури як єдиного багатоаспектного процесу
духовного життя суспільства.
У становленні культури особистості велике місце приділяється культурі
спілкування. Спілкування одна з найважливіших сфер життєдіяльності
людини. Це найважливіший канал трансляції культури новому поколінню.
Дефіцит спілкування дитини з дорослими позначається на її розвитку.
Швидкий темп сучасного життя, розвиток засобів зв’язку, структура
поселення жителів великих мегаполісів найчастіше приводить до змушеної
ізоляції людини. Телефони довіри, клуби по інтересах, спортивні секції
всі ці організації й інститути грають дуже важливу позитивну роль у
справі консолідації людей, створення сфери неформального спілкування,
що так важлива для творчої і репродуктивної діяльності людини,
збереження стійкої психічної структури особистості.
Цінність і ефективність спілкування у всіх його видах службового,
неформального, дозвільного, спілкування в родині і т.д. у вирішальній
ступені залежить від дотримання елементарних вимог культури спілкування.
Насамперед це поважне відношення до того, з ким спілкуєшся, відсутність
прагнення піднятися над ним, а тим більше давити на нього своїм
авторитетом, демонструвати свою перевагу. Це уміння слухати, не
перериваючи міркування свого опонента. Мистецтву ведення діалогу треба
учитися, особливо це важливо сьогодні в умовах багатопартійності і
плюралізму думок. У такій обстановці особливу цінність здобуває уміння
доводити й обґрунтовувати свою позицію в строгій відповідності з
твердими вимогами логіки і настільки ж логічно обґрунтовано, без грубих
випадів спростовувати своїх опонентів.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
