UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТеатр ХХ століття (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось21891
Скачало1476
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на писаний колективом сайту HYPERLINK

"http://www.ukrreferat.com" www.ukrreferat.com

 

Реферат

 

на тему:

 

Театр ХХ століття

 

У повоєнні роки театральне мистецтво переживало не кращі часи, тому що

увагу глядача притягав більш доступний і видовищний кінематограф, а

потім і телебачення. За цих умов для повернення глядачів у театральні

зали величезну роботу було здійснено драматургами і театральними

режисерами, У США, наприклад, виникла суто американська традиція

організації театральної справи.

 

Найвідоміший американський драматург Юджин О'Нгл визначив шляхи розвитку

театру на десятиріччя. В його п'єсах "Продавець льоду прийде", "Довга

подорож у ніч", "Місяць для пасинків долі" створено картину абсурдності

й глибокої ганебності людських відносин. Ці твори проклали дорогу для

сприйняття публікою таких складних драматургів, як Тенессі Вільямс і

Артур Міллер. У п'єсах Вільямса "Скляний звіринець", "Трамвай бажання",

"Орфей спускається в пекло" та інших світ людських відносин постає в

усій своїй трагічності й проблемності. П'єси Вільямса було перекладено

багатьма мовами, вони з успіхом ставилися на сценах найбільш престижних

театрів світу. У роботах А. Міллера "Смерть комівояжера", "Вид з мосту",

"Після гріхопадіння" підносяться проблеми цінності внутрішнього світу

людини, його неповторності, відповідальності кожного за те добро і зло,

яке він учинив.

 

Співзвучні мотиви спостерігаються і в творчості європейських

драматургів, які створили "драму абсурду". Найвідоміші представники цієї

течії — французькі драматурги Ежен Йонеско (румун із походження) І

Семюель Беккет (походженням ірландець).

 

У п'єсах Йонеско "Лиса співачка", "Урок", "Носоріг", "Небесний пішохід"

домінують відчуття кошмару і нісенітності існування. Широкої

популярності набули п'єси С. Беккета "В чеканні Годо", "Кінець гри",

"Остання стрічка". У 1969 р. творчість драматурга було відзначено

Нобелівською премією.

 

На відміну від 'кіномистецтва, розрахованого на мільйонні аудиторії та

значною мірою пересічного споживача, театр усе ж таки залишається

елітарним мистецтвом.

 

Німецький письменник Бертольд Брехт (1898 — 1956) був сміливим новатором

у галузі драматургії. Свої погляди на театральне мистецтво він виклав у

численних статтях і трактатах: "Про оперу" (1930), "Короткий опис нової

техніки акторського мистецтва" (1940), "Маленький Органон." (1948) та

ін. Брехт створив теорію "епічного театру", яка стала результатом його

естетичних пошуків і художньої практики.

 

Драматург розрізняв два види театру: драматичний (арістотелівський) та

епічний. Він підкреслював свою приналежність до другого. Письменника не

задовольняли традиційні принципи античної трагедії, висунуті

Аристотелем. Він називав арістотелівський театр фаталістичним, оскільки

драматурги висвітлювали нездоланну владу обставин над людиною. Брехт

прагнув до іншого театру — дієвого, активно-Письменник вважав, що людина

завжди зберігає здатність до вільного вибору і відповідального рішення

за найскладніших ситуацій. Він писав: "Завдання "епічного театру" —

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ