.

Особливості художньої манери чеського письменника Ярослава Гашека. Роман-епопея “Пригоди бравого вояка Швейка” (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2444
Скачать документ

Реферат

на тему:

Особливості художньої манери чеського письменника Ярослава Гашека.
Роман-епопея “Пригоди бравого вояка Швейка”

Творчість Гашека тривалий час вважали “низьким стилем”, зізнаватися в
її читанні у вишуканому суспільстві було не прийнято. А крім того,
вважали, що описаний у “Швейку” портрет стереотипного чеха занадто вже
примітивний і не гідний поваги. Серед празьких інтелектуалів 20-х рр.
минулого століття відкрито зізнавалися у своїй симпатії до Швейку лише
одиниці, зате серед них були Макс Брод і Франц Кафка. І тільки згодом у
Швейку побачили сатиру загальнолюдську, а не лише вузьконаціональну.

Ярослав Гашек – дивний письменник. Сучасникам навіть здавалося, що він
не цілком серйозно відноситься до літературної творчості і займається
нею, немов не бажаючи занадто перетруджувати себе. Він не схильний був
просиджувати над рукописами дні і ночі. Не визнавав ні планів, ні
чернеток і писав усе відразу набіло. Написаного практично не правив і
взагалі волів проводити велику частину часу не над листом паперу, а на
людях, у богемних компаніях, у мандрівках і т.д. У літературних колах
Гашека довго не хотіли визнавати своїм, а тим часом пройде яких-небудь
два десятиліття з моменту появи його перших оповідань, і цей “недбалий”
письменник створить роман, що одержить найширшу популярність в усьому
світі. Бертольт Брехт запише у своєму щоденнику: “Якби хто-небудь
запропонував мені вибрати з художньої літератури нашого століття три
твори, що на мій погляд представляють світову літературу, то одним з
таких творів були б “Пригоди бравого вояки Швейка” Я.Гашека”.

Цей парадокс має своє пояснення. Силу Гашека-письменника складало саме
те, що іншим здавалося його слабістю. “Потрібно вміти не писати, а
бачити, писати це вже наслідок”, – помітив один раз А. де Сент-Екзюпері.
Мало хто бачив стільки, скільки довелось побачити Гашеку. Він був
воістину одержимий пристрастю пізнавати світ і людей. Ця пристрасть вела
його від домашнього вогнища, кидала в ризиковані пригоди, живила інтерес
до усього незвичайного, будила в ньому інстинкт перелітних птахів,
кликала в далекі країни. Усе своє життя він провів на людях. При цьому
його відрізняла разюча жвавість реакції на все, що відбувалося навколо,
завдяки чому саме творче осмислення побаченого як би зміщене в нього
безпосередньо на момент сприйняття. Робота за письмовим столом була лише
заключним актом творчості. Воно продовжувалося безупинно. Саме його
життя перетворилося у творчий процес. До всього іншого Гашек мав
незвичайне почуття комічного, тим “подвійним зором”, що дозволяє
одночасно бачити лицьовий і зворотний бік медалі, “видимість” і
сутність.

В довоєнні роки Гашеком були написані сотні оповідань, нарисів,
фейлетонів, гуморесок. У 1911 році в його розповідях уперше з’явилося й
ім’я бравого солдата Швейка. Але самим великим його довоєнним здобутком
стала “Політична і соціальна історія партії помірного прогресу в рамках
закону”, створена слідами знаменитої буфонади. З винятковим гумором
автор розповідав у ній про пригоди безжурної гашекової компанії. Книга
включала також кілька десятків шаржів на учасників і сучасників “руху”.
Усі вони були виведені під власними іменами. Твір обіцяв пролунати як
веселий і гучний виклик і офіційним уявленням, і існуючим порядкам, і
наївним політичним ілюзіям, і міщанському самолюбству. Однак видавець,
що взявся в 1912 році випустити книгу, зрештою так і не зважився це
зробити, і вона побачила світ, якщо не вважати окремих розділів, лише
півсотні років потому – у 60-і роки.

Самим бурхливим періодом, насиченим драматичними подіями, стали в житті
Гашека роки першої світової війни. Протягом п’яти років він виявився
зв’язаним з армійським середовищем, брав участь у боях, знаходився в
таборах для військовополонених, служив у трьох, зовсім різних арміях. Не
раз саме його життя висіло на волоску. Був випадок на австро-російському
фронті, коли він повернувся з нічної розвідки з простреленим кашкетом.
Він залишився непошкоджений у кровопролитних боях під Сокалем, у яких
був убитий чи поранений кожен другий з учасників цієї битви. У Поволжі
йому довелось протягом чотирьох місяців ховатися в тилу супротивника з
ризиком у будь-яку хвилину бути схопленим. Був виписаний ордер на його
арешт, що по суті означало тоді смертний вирок. В Іркутську, уже
наприкінці громадянської війни йому стріляли в спину, і куля минала
його, залишивши лише мітку на шиї. Двічі він переніс тиф.

Життєвого досвіду Гашека вистачило б на десяток письменників.Один
східний мудрець говорив, що людина багата зустрічами. Чеський бездомний
сатирик був у цьому змісті одним із самих багатих письменників у світі.
Він бачив море людей і подій, брав участь у них. Усе це не могло не
позначитися й у його основному творі “Пригоди бравого вояки Швейка”,
написаному в 1921-22 роках.

Творча історія головного твору Гашека в чималому ступені зв’язаний з
його перебуванням у Росії. Інтерес до Росії пробудився в нього ще в
юнацькі роки. Уже тоді він опанував і російську мову.

Останнім часом документально доведено, що існував реальний Йозеф Швейк
(1892-1965) – празький ремісник, знайомство з яким, що відбулося в
Гашека ще в 1911 році, і дало імпульс до створення циклу оповідань про
бравого солдата Швейка, де вперше з’являється цей персонаж. Але Гашек,
як з’ясувалося, зустрічався зі Швейком-прототипом і в Росії, де в
1915-1919 роках Швейк теж знаходився в полоні, а потім у добровольчих
чехословацьких частинах. З волі случаючи він і Гашек навіть зараховані
були в ці частини (у Києві) з різницею усього в п’ять днів (червень 1916
року), і якийсь час служили в одного полку.Нова зустріч зі Швейком і
спонукала Гашека знову повернутися до розробки цього типажу, завдяки
чому виникла повість “Бравий солдат Швейк у полоні”, написана і видана
Гашеком (у незавершеному виді) у 1917 році на Україні. Повість у свою
чергу послужила свого роду ескізом роману, план якого поступово визрівав
у його свідомості й остаточно був реалізований у 1921-22 роках після
повернення письменника на батьківщину. У повісті вже намітилися образи
багатьох персонажів, мотиви і ланки сюжету, розвинуті і розгорнуті потім
у комічній епопеї.

Більше того, самі події роману про Швейка, що також залишилися
незавершеним, повинні були, за задумом автора, одержати продовження в
Росії. На рекламних плакатах, якими навесні 1921 року Гашек разом зі
своїми друзями оповіщали публіку про майбутню появу перших розділів
роману (він друкувався спочатку окремими зошитами-випусками), його
заголовок мав наступний вид: “Пригоди бравого солдата Швейка під час
світової і громадянської війни в нас і в Росії”. Не викликає сумнівів,
що автор збирався написати ще досить багато. Перед Швейком і героям його
роману стояли тисячі кілометрів шляху на схід. Смерть письменника, що
обірвала його життя в сорок років, позбавила читачів багатообіцяючих
розділів. Судячи з так званого “бугульмінського” циклу розповідей, що
він писав одночасно з романом і в який з гумором малював колоритні
картини своєї служби в Червоній Армії (до речі говорячи, без найменшої
її ідеалізації), нас очікувало б у нових частинах його комічної епопеї
не менш захоплююче і повчальне читання, ніж у написаному тексті.

Але й у незавершеному виді роман Гашека одержав широку популярність у
читачів усього світу. Особливо колоритний образ головного героя, пригоди
якого, уписані в широку картину світової війни, являють собою
нескінченну низку його зіткнень з офіційною машиною гніту і примуса.
Швейк має незвичайну здатність, особливо в спілкуванні з начальством,
при повній слухняності створювати комічні ситуації, що профанують,
причому залишається неясним, виникають вони через його наївність і
придуркуватість чи, навпроти, хитрості і кмітливості. В образі
закладений принцип комічної містифікації, спрямованої почасти і на
читача, що увесь час заворожує і не може до кінця вгадати, де
закінчується наївність героя і починається крутійство, де ретельність, а
де пародія і глузування під видом ретельності. Поетика сміхової гри, що
складає основу образа Швейка і роману в цілому, дає можливість автору
втягувати читача в стихію нещадного розвінчання мілітаризму,
поліцейського режиму, національного і соціального гніта і їхньої системи
міфів, що прикриває, голосних фраз і фетишів.

Гашек створив яскравий новий літературний тип. Ім’я Швейка набуло
загального сенсу. Кілька років тому назад на одній з виставок графіки в
Москві можна було бачити красномовний малюнок. Була зображена земна куля
і три підтримуючі його фігури: Дон Кіхот, Гамлет і Швейк – три символи,
три уособлення різних сторін людського духу – віри, сумніву і гумору.
Швейка зараз відносять до числа самих знаменитих світових образів, що
стали загальнозначущими символами.

Образ Швейка володіє ще однією примітною особливістю. Є в ньому щось
споконвічне, первозданне, що веде кудись удалину, усередину, чи ледь не
до простоти народних казок і архетипів.Ч итач, якщо і не усвідомлює, то
підсвідомо відчуває в романі щось родинне то образам розумних дурнів з
фольклорної казкової традиції, то представленню про щасливого і
спритного солдата, що у воді не тоне й у вогні не горить, і самого чорта
перехитрить, і навколо пальця обведе. Тільки використовує герой Гашека
свої здібності і кмітливість не для ратних подвигів, а для осміяння
війни і солдафонського насильства. Та й відбуваються всі його пригоди не
в сивій давнині, а в справжній сучасності. Гашек йшов не від фольклорних
і літературних зразків, а безпосередньо від живучої й у сьогоднішній
свідомості народної сміхової стихії.

Використана література:

Нікольський С.Р. Історія образа Швейка : Нове про Ярослава Гашека і його
героїв. – Москва: Індрик, 1997.

Кіндратович А.Великий пам’ятник військових років // Питання літератури.
– М., 1987, № 2, С.244-245.

Світова література. Хрестоматія. – К., 2000.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020