UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток радянської літератури (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1548
Скачало384
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Розвиток радянської літератури

 

Радянська література одразу після 1917 року почала розвиватися у всіх

можливих їй проявах. Так, марксистські письменники пропагували думку,

згідно з якою для здійснення своїх завдань революція, крім

суспільно-політичної сфери, повинна сягнути і в область культури. Тобто

буржуазне мистецтво і мислення минулого необхідно замінити новим,

пролетарським, мистецтвом.

 

У Росії в цей час набувають популярності твори Володимира Маяковського,

Максима Горького. Напрямок літературного реалізму витісняє усі інші

літературні напрямки.

 

У 1922 р. в Харкові під керівництвом Сергія Пилипенка з'явилася перша з

масових літературних організацій — "Плуг". Заявивши, що для мас треба

створювати таку літературу, яку вони хочуть, ця організація заснувала

мережу письменницьких гуртків, котра незабаром охопила 200 письменників

і тисячі початківців. Один із діячів організації так висловив ставлення

до мистецтва: "Завдання нашого часу в царині мистецтва полягає в тому,

щоб приземлити мистецтво, зняти його з п'єдесталу на землю, зробити його

потрібним і зрозумілим для всіх". Через рік Василь Еллан-Блакитний

організував літературну групу "Гарт", що також прагнула працювати для

створення пролетарської культури на Україні. У групу входили Костянтин

Гордієнко, Олександр Довженко, Олесь Досвітній, Михайло Йогансен,

Олександр Копиленко, Іван Микитенко, Валер'ян Поліщук, Володимир Сосюра,

Іван Сенченко, Павло Тичина, Микола Хвильовий та ін.

 

Поряд із цими марксистськими організаціями виникали також невеликі групи

ідеологічно нейтральних або "непролетарських" письменників та

художників.

 

У період українізації особливо виділяється київська літературна група

"неокласиків", яку очолював Микола Зеров. До її складу входили Михайло

Драй-Хмара, Павло Филипович, О. Бургардт (Юрій Клен), Максим Рильський.

Блискуче освічені люди, вони володіли багатьма іноземними мовами,

створювали численні переклади світової класики, активно протистояли

"Пролеткульту". "Неокласики" орієнтувалися на поєднання національних

традицій і досвіду світової та європейської літератури.

 

Естетичні погляди "неокласиків" поділяв М.Хвильовий, який виступав проти

хуторянства й "масовізму" у літературі. Його публіцистика ("Камо

грядеші?", "Думки проти течії") відіграли значну роль у розвитку

українського літературного процесу. Стаття "Україна чи Малоросія?" 1926

р. була вилучена з літературного обігу, її опубліковано лише 1990 р.

 

У 1925 р. після розпаду "Гарту" частина його членів (серед них Микола

Куліш, Павло Тичина, Микола Бажан, Петро Панч, Юрій Яновський та Іван

Сенченко) утворили елітарну літературну організацію "Вапліте" ("Вільна

академія пролетарської літератури") на чолі з Миколою Хвильовим.

 

Противниками "Вапліте" були не лише Пилипенко та інші прихильники

"Плуга". З критикою "буржуазно-націоналістичної ідеології" виступило

тодішнє комуністичне керівництво України. Навіть Сталін вказав на

небезпеку поглядів М.Хвильового. Для боротьби з поширенням

націоналістичних ідей у літературі у 1927 р. було створено прорадянську

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ