Реферат
на тему:
Предмет і значення логіки
Мислення людини підкоряється логічним законам і протікає в логічних
формах незалежно від науки логіки. Вона є лише наслідком існування
певного закономірного стану речей і є його систематизоване і
упорядковане відображення. Так як для фізики причиною її виникнення є
закони Всесвіту, так логіці передують закони мислення. Як фізика, вона
знаходиться в постійному становленні і розвитку, тому що можливості і
предмет її дослідження і відображення безмежно широкий, і не пізнаний.
Багато людей мислять логічно, не знаючи правил логіки, так само як для
падіння (комусь або чомусь) необов’язково знати закони тяжіння або для
розмовляння – закони граматики.
Логіка – наука про мислення. Назва її походить від грецького слова logos
– “думка”, “слово”, “закон” і т.д. Термін “логіка” вживається також для
позначення закономірностей об’єктивного світу (наприклад “логіка
фактів”, “логіка речей” і т.д.); для позначення строгості,
послідовності, закономірності процесу мислення (“логіка мислення”,
“логіка міркування”). Закономірний характер мислення є своєрідним
відображенням об’єктивних закономірностей. Логіки мислення є
відображення логіки речей (змістовно). Але на відміну від інших наук,
вивчаючих мислення людини, наприклад, фізіології вищої нервової
діяльності чи психології, логіка вивчає мислення як засіб пізнання.
Логіка, яка вивчає пізнаюче мислення і застосовується як засіб пізнання,
виникла і розвивалась як філософська наука і в теперішній час являє
собою складну систему знань, що включає дві відносно самостійні науки:
логіку формальну і логіку діалектичну (усне пояснення).
При визначенні предмета науки логіки у логіко-філософській літературі
беруть до уваги три аспекти: онтологічний (філософське вчення про
буття), гносеологічний (пізнавальний) та формально-логічний. В
онтологічному аспекті визначається об’єктивна основа науки логіки —
об’єктивне існування предметів, явищ, процесів (емпіричних об’єктів),
між якими існують різноманітні взаємозв’язки (причинно-наслідкові,
просторові, часові, генетичні та ін.), тобто те, що називають “логікою
речей”.
У гносеологічному (пізнавальному) аспекті визначаються процес
відображення “логіки речей”, “логіки подій” у “логіці понять” і
становлення системи понять (категорій), які охоплюють сутність
об’єктивно існуючих речей, явищ і процесів.
У формально-логічному аспекті визначаються необхідні взаємозв’язки між
логічними формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами), які
зумовлені не змістом мислення, а лише його структурою. Усі ці аспекти
постають в єдності. Враховуючи цю єдність, можна дати таке визначення
предмета науки логіки:
Логіка — це наука, яка вивчає закони і форми розумової діяльності людей,
принципи і засоби побудови правильних суджень і міркувань про предмети і
явища об’єктивного світу, методи формалізації знання як результату
пізнавального процесу.
Особливості логіки як науки:
– вивчає закони і форми розумової діяльності людей на підставі аналізу
їх мовних висловлювань, тобто через реалізацію (матеріалізацію)
результатів розумової діяльності у мові; створює свою специфічну мову
(логічну мову) для аналізу структури мислення і формалізації знання.
– вивчення логіки потребує зосередження і систематичного підходу. Усі
розділи підручника взаємопов’язані, не можна зрозуміти наступну тему, не
засвоївши попередню. Вивчення логіки потребує багато часу і певних
зусиль. Як сказав один мудрець: “У водах логіки не слід плисти з
піднятими вітрилами”.
– засвоєння теоретичного матеріалу з логіки ще не означає, що людина
зможе застосовувати його на практиці. Знайти вихід з цієї ситуації
можливо поєднавши теорію з вирішенням практичних завдань. У зв’язку з
цим після вивчення тієї чи іншої теми рекомендується виконати відповідні
практичні завдання, а також якомога частіше свідомо застосовувати набуті
логічні навички у повсякденному житті, при написанні контрольних та
курсових робіт, засвоєнні матеріалу юридичних дисциплін, у дискусіях,
суперечках тощо. Лише за цих умов людина зможе навчитися логічно
правильно мислити, не припускаючи елементарних логічних помилок в своїх
міркуваннях і розпізнаючи їх у міркуваннях інших людей.
Логіка відіграє важливе значення, маючи знання про логіку, можна:
виявляти основні поняття в тексті, з’ясовувати їх структуру,
встановлювати відношення між ними;
логічно правильно поділяти, класифікувати, визначати поняття;
знаходити помилки у поділах, класифікаціях, визначеннях, критикувати їх
і не допускати в своїх міркуваннях;
виявляти логічну структуру висловлювань і на підставі цього
витлумачувати їх;
міркувати відповідно до законів логіки; знаходити помилкив текстах і
міркуваннях інших людей, пов’язані з їх порушенням;
аналізувати запитально-відповідні ситуації, логічно коректно задавати
запитання і давати відповіді на них;
?виявляти міркування, вихідні положення і наслідки, що містяться в
тексті;
виводити раціональні висновки а наявної інформації відповідно до правил
і законів логіки;
логічно грамотно будувати свої міркування і знаходити помилки в
міркуваннях опонентів;
конструювати коректну аргументацію;
переконливо критикувати аргументацію опонента;
уникати типових помилок в аргументацій та критиці;
розпізнавати прийоми маніпулювання співрозмовником і протистояти ним.
Оволодіння навичками логічного мислення має особливе значення для
багатьох професій, специфіка роботи яких полягає у постійному
застосуванні логічних прийомів і методів: визначень, класифікацій,
поділів, аргументацій, спростувань тощо.
Мислити логічно – це значить мислити точно і послідовно, не допускаючи
протиріч в своїх міркуваннях, вміти викривати логічні помилки. Ці якості
мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичної
діяльності.
Необхідно розрізняти істинність думки і логічну правильність міркування.
Думка істинна, якщо відповідає дійсності, і навпаки. Логічна
правильність міркування це умова істинності думок. Це міркування, в
якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок.
Закон мислення, чи логічний закон – це необхідний, суттєвий зв’язок
думок в процесі міркування. Слід розрізняти формально-логічні і
діалектичні закони (усне пояснення). Мислення людини відбувається не
хаотично, а підлягає певним логічним законам.
Під законом логіки розуміють внутрішній, необхідний, суттєвий звязок між
думками.
Основними законами формальної логіки є: закон тотожності, закон
достатньої підстави, закон суперечності, закон виключеного третього.
Формально-логічні закони – це закони правильної побудови і звязки думки.
Закони логіки виражають такі суттєві, загальні, неодмінні властивості
мислення, як визначеність, несуперечність, послідовність і
обгрунтованість.
Закони логіки, будучи специфічними законами мислення, неодноразово
повязані із законами обєктивного світу, погоджуються з ними. “Закони
мислення і закони природи необхідно погоджувати між собою, якщо тільки
вони належно пізнані” (Маркс. К., Енгельс Ф. Твори).
Закони логіки об’єктивні, вони не створені людським розумом, не
продиктовані мисленню самим мисленням, як стверджує ідеалізм, а є
відображенням закономірності об’єктивного світу. «Закон логіки є
відображення об’єктивного в суб’єктивній свідомості людини» 1.
Виражаючи основні властивості мислення, закони логіки мають свою основу,
своє джерело .в об’єктивних речах. Кожний логічний закон відображає
певну сторону дійсності, її властивості і відношення, має свій аналог і
подібність у природі. Так, закон тотожності є відображенням якісної
визначеності речей і явищ, а закон достатнього обгрунтування відображає
причинно-наслідковий зв’язок між предметами і явищами світу.
Закони логіки існують і діють незалежно від волі і бажання людей.
Мислення людини стихійно підлягає законам логіки. Кожна людина незалежно
від того, чи знає вона про існування законів логіки чи ні, мислить у
відповідності до законів логіки.
Формально-логічні закони мають загально-людський характер. Вони єдині
для всіх людей, незалежно від їхньої класової чи національної
належності. Всі люди мислять за одним і тим же законом логіки. «Оскільки
процес мислення сам виростає із відомих відношень, сам є природним
процесом, то дійсно осягаюче мислення може бути тільки одним і тим же,
відрізняючись тільки за ступенем, у залежності від зрілості розвитку і,
зокрема, розвитку органу мислення».
Закони логіки є знаряддям пізнання дійсності, необхідною умовою точного,
адекватного відображення мисленням зовнішнього світу. Щоб мислення
приводило нас до істини, воно має відповідати вимогам формально-логічних
законів—закону тотожності, суперечливості, виключеного третього та
достатньої підстави.
Знання логіки дозволяє орієнтуватися в законах логіки, які в свою чергу,
будучи специфічними законами мислення, неодноразово пов’язані із
законами об’єктивного світу, погоджуються з ними. Закони логіки є
знаряддям пізнання дійсності, необхідною умовою точного, адекватного
відображення мисленням зовнішнього світу. Щоб мислення приводило нас до
істини, воно має відповідати вимогам формально-логічних законів—закону
тотожності, суперечливості, виключеного третього та достатньої підстави.
Порушення вимог законів логіки призводить до того, що мислення стає
неправильним, нелогічним. У практиці мислення трапляються двоякого роду
логічні помилки, пов’язані з порушенням вимог законів логіки: софізми та
паралогізми.
Література:
Гетманова А.О. Учебник по логике. – М., 1995.
Кирилов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юрид. ф-тов и
институтов. – М., 1996. – С.3-(256).
Конверський А.С. Логіка. – К., 1998. – С.32.
Руденко К.П. Логіка. – К., 1976. – С.139.
Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999. – С.332.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
