РЕФЕРАТ
на тему:
Антигенна структура бактерій
1. Антигенна структура бактерій
Антигенна формула (структура) – символічне відображення антигенної
структури бактерій. Звичайно перелічують ті Аг, які мають значення для
серологічнго типібваеея чи індукції ефективного імунітету.
Напр., антигенну структуру S. typhi позначають як O9,12: Vi:Hd; одного
із сероварів Е. coli – як ПРО111:ДО58:Н2; збудники склероми – як
ПРО2А:КЗ. А.ф. є важливою характеристикою бактерій. Її визначення
використовують при видовій і типовій ідентифікації сальмонел,
стрептококів, лептоспір, а також для добору штамів, застосовуваних для
виготовлення живих і убитих вакцин і імунізації тварин з метою одержати
діагностичні і лікувальні сироватки.
Антигени мікроорганізмів – вхідні до складу тіла чи мікробів виділювані
ними в навколишнє середовище речовини (прості і складні білки,
ліпополісахариди, полісахариди), що володіють властивістю антигенності.
Кількість і якість антигенів (Аг), т.зв. антигенна структура мікробів,
залежать від складності їх будови й активності власних метаболічних
процесів.
Віріони простих вірусів мають один чи більше Аг, як можуть по антигенній
специфічності сильно варіювати, що визначає існування в таких видів
безлічі серотипів.
Віріони складних вірусів складаються з декількох нуклеокапсидних (З, S)
і поверхневих (V) Аг. Поверхневі Аг звичайно володіють більшою
протективною активністю і варіабельністю, ніж нуклеокапсидні. До складу
суперкапсиду деяких вірусів входять мембранні білки хазяїна, що знижує
чи псує імунну відповідь організму хазяїна.
В інфікованих вірусом клітках виявляються додаткові Аг, яких немає ні у
віріона, ні в нормальної клітки хазяїна. Це так звані ранні чи
функціональні білки вірусу. Антигенна структура бактерій складається з
десятків Аг.
У залежності від локалізації в бактерій виділяють кілька груп Аг.
Антигенні речовини капсули чи мікрокапсули називають капсульними чи
оболочечними Аг (К-Аг). Вони мають полісахаридну, білкову, поліпептидну
чи рідше комплексну хімічну природу.
2. Антигенні властивості бактерій
Антигенна активність їх нижче інших Аг, а протективна, як правило, вище.
Антигенна активність К-Аг багатьох бактерій варіабельна, що широко
використовують для цілей систематики. При рості на живильних
бактеріальних середовищах часто втрачають здатність до синтезу К-Аг, а
при влученні в сприйнятливий організм синтез К-Аг чи включається
активується. Молекули капсульної речовини звичайно неміцно фіксовані до
клітинної стінки, тому К-Аг виявляються не тільки в місці локалізації
мікроба, але і широко дифундують по організму. Вираженими антигенними
властивостями володіє білок, з якого побудовані жгутики бактерій, –
Н-Аг. Для Н-Аг характерні термолабільність, виражена типова
варіабельність, відносно невисока протективна активність. Білок, з якого
побудовані війки, також має антигенними властивостями, відмінними від
білка жгутиків. Клітинна стінка бактерій містить кілька типів
макромолекул з антигенною активністю. Найбільш вивчений і відомий О-Аг,
що володіє вираженими антигенними, протективними, а також токсичними
властивостями. О-Аг складається з ліпополісахариду, до останнього
приєднані олігосахаридні ланцюжки, що визначають специфічність молекули.
Утрата синтезу олігосахаридів веде до утрати видової і типової
специфічності бактерій. Численні цитоплазматичні Аг, які
характеризуються білковою і нуклеопротеїдною сполуками. Звичайно вони
антигенно родинні у філогенетично близьких видів. Їх антигенна
активність іноді сполучається з алергенною і толерогенною. Антигенними
властивостями володіють ліпопротеїди мембранних структур.
Деякі групи бактерій, крім того, продукують позаклітинні Аг, до яких
відносять ектоферменти і екзотоксини. Ще більш складні і різноманітні Аг
грибів і найпростіших. По специфічності Аг розділяють на: видоспецифічні
– виявляються у всіх штамів того чи іншого виду і не зустрічаються в
штамів ін. видів; типоспецифічні – зустрічаються в окремих варіантів
того чи іншого виду; гетерофільні – загальні для штамів різних видів;
стадіоспецифічні – властиві визначеним стадіям розвитку виду;
штаммоспецифічні – виявляються тільки в окремих штамів. Аг
функціонально активні як у вільному стані, так і в складі мікробних
кліток, тому термін Аг нерідко поширюється і на цілі особи мікробів.
Імунна відповідь тваринного організму на такі корпускулярні Аг складний
і виявляється розвитком різних іммунологічних феноменів: клітинної і
гуморальної імунної відповіді, ГНТ і ГЗТ, іммунологічної толерантності.
Зовні цитоплазматичної мембрани бактеріальної клітини розміщуються так
звані поверхневі структури: оболонка, капсула, слизовий чохол, джгутики
і ворсинки (війки). Цитоплазматичну мембрану разом з цитоплазмою,
органелами і включеннями прийнято називати протопластом. Розглянемо
спочатку будову, хімічний склад і функції поверхневих структур
бактеріальної клітини.
Ззовні бактеріальна клітина оточена щільною оболонкою, яку часто
називають клітинною стінкою. Вона є обов’язковим структурним елементом
прокаріотної клітини, за винятком мікоплазм і L-форм бактерій. На
клітинну оболонку припадає від 5 до 50 % сухої речовини клітини.
Оболонка зумовлює відносну сталість форми клітини, є захистом від
несприятли-
У складі клітинної оболонки грампозитивних бактерій виявлено в невеликих
кількостях білки, ліпіди. Стосовно білків, то припускають, шо вони
виконують захисну функцію.
У грамнегативних еубактерій будова клітинної оболонки є багато
складнішою, ніж у грампозитивних оболонки цих бактерій міститься
пептидошкановии шар, на ньому розташований ще один шар (зовнішня
мембрана) який складається з фосфоліпідів, ліпополісахаридів І білків, а
під ним -цитоплазматична (внутрішня) мембрана, до складу якої також
входять фосфоліпіди, білки тощо.
Серед прокаріотів виявлено види бактерій, клітинна оболонка яких за
структурою та хімічним складом помітно відрізняється вщ гшмпозитивнш: і
грамнегативних типів.
Поряд з цим слід зазначити, що за певних умов прокаріоти можуть існувати
і без клітинних оболонок. Наприклад, за дії на клітини певними хімічними
речовинами можна дістати стурктури, які повністю або частково позбавлені
оболонки. Вперше цТструктури було виявлено у разі дії на бактерії
ферментом лізоцимом з явного білка. Встановлено, що цей фермент розриває
р-1 4-глікозидні зв’язки, які з’єднують залишки N-ацетил-глюкозоаміну і
N-ацетилмурамової кислоти в пептидоглікані. Одержані при цьому
протопласти або сферопласти набувають сферичної форми і в сприятливих
умовах можуть виявляти певну метаболічну активність. Проте здатність до
розмноження вони втрачають.
Унікальність структури і хімічного складу оболонки еубактерій та їх
відмінність від рослинних і тваринних клітин дає змогу створювати і
застосовувати медикаментозні препарати, які специфічно діють тільки на
клітинну стінку прокаріотів і не завдають шкоди клітинам інших
організмів. Прикладом цього є дія пеніциліну та деяких інших
антибіотиків.
У багатьох прокаріотів клітинна оболонка ззовні оточена шаром слизової
речовини. Залежно від структурних особливостей (товщина, консистенція)
цей утвір дістав назву капсули або слизового чохла. Розрізняють макро- і
мікрокапсули. Слизовий шар, який обволікає оболонку клітини, зберігає з
нею зв’язок і має аморфну будову, називається капсулою. Якщо товщина
такого шару є меншою за 0,2 мкм, то його називають мікро-капсулою, а
якщо більшою, то макрокапсулою. У деяких бактерій капсули значно більші
за самі клітини.
До поверхневих структур прокаріотної клітини належать також ворсинки,
які ще називають фімбріями або пілі. Вони мають форму порожнистих
циліндриків, стінки яких утворені з білка піліну. На одній клітині їх
може бути більше тисячі. До руху бактерій вони не мають відношення.
Товщина ворсинок сягає 10 нм, а довжина — 0,2—2 мкм. Найкраще вивчено
ворсинки Е. соїі. Нині відомі ворсинки загального типу і статеві (їх
називають F-пілями), які беруть участь у кон’югації. Вони властиві
чоловічим клітинам бактерій. F-пілі формуються тільки у клітин, які
активно ростуть, їх утворення зумовлює статевий чинник.
Якщо слизовий шар, що обволікає бактерію, має тонку структуру, в якій
подекуди проглядаються декілька шарів з різною будовою, то його
називають слизовим чохлом. Слизова речовина аморфна, легко
відокремлюється від оболонки; вона дістала назву слизового шару. Між
цими структурами виявлено багато перехідних форм.
Отже, антигенна структура – символічне відображення антигенної структури
бактерій. Звичайно перелічують ті Аг, які мають значення для
серологічнго типібваеея чи індукції ефективного імунітету.
Література:
Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.
Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.:
Либідь, 2001.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
