РЕФЕРАТ
на тему:
Віруси, бактерії (фаги) та їх практичне значення
ПЛАН
1. Поняття про віруси, їх ознаки та практичне значення
2. Природа фагів, бактерій та їх застосування на практиці
Список використаної літератури
***
1. Поняття про віруси, їх ознаки та практичне значення
Віруси не можуть самостійно поширюватись у природі. Допомагають їм у
цьому насамперед комахи-переносники (віроформні комахи). Фітопатогенні
віруси найчастіше переносять попелиці, трипси, цикади, кліщі й деякі
листогризучі комахи. Наприклад, відомо понад 200 видів попелиць —
переносників 160 видів вірусів.
Розрізняють два способи перенесення вірусів комахами: механічний і
біологічний. При першому способі в ротовий апарат комахи під час
живлення разом з поживними речовинами з клітин листя потрапляють і
віруси, які вона переносить на здорові рослини. Біологічний спосіб дещо
складніший. Після того як вірус через ротовий апарат потрапив до
організму комахи, він проходить там інкубаційний період, розмножується і
лише після цього комаха протягом тривалого часу може заражати здорові
рослини.
Для багатьох вірусів рослин характерний ґрунтовий спосіб поширення, їх
поширюють нематоди, які пошкоджують кореневі системи хворих і здорових
рослин, а також гриби. Наприклад, гриб ольпідій капустяний може
поширювати вірус некрозу тютюну за допомогою своїх зооспор. Чимало
вірусів передається насінням, бульбами, коренями, цибулинами тощо.
Виявлено також, що біля 50 вірусів можуть переноситись повитицею, коли
цей бур’ян-паразит перекидається з хворої рослини на здорову. Слід
додати, що сама людина сприяє поширенню багатьох вірусів. Це
відбувається під час проведення різноманітних агротехнічних заходів:
щепленні та обрізуванні дерев, пікіруванні розсади, пасинкуванні рослин
тощо, коли сік з випадково поранених хворих рослин потрапляє на руки,
одяг або знаряддя праці робітників і переноситься у такий спосіб на
поранені здорові рослини. Нарешті, віруси звичайної мозаїки квасолі та
мозаїки в’яза можуть поширюватись разом з пилком.
Віруси тварин і людини часто поширюються як крапельна інфекція.
Наприклад, вірус грипу найчастіше передається від хворих до здорових
людей під час розмови, кашляння, чхання. Вірус сказу передається зі
слиною хворих тварин при укусах. Арбовіруси, що спричинюють жовту
гарячку, і вірус кліщового енцефаліту поширюються через укуси
кровосисних комах (комарів, кліщів тощо).
Віруси бактерій (бактеріофаги) поширюються в природі з вогнищ лізису
різних видів бактерій. Помірні фаги поширюються прямим переходом із
зараженої материнської клітини в дочірню. Отже, скрізь, де є різні види
бактерій, актиноміцетів, можуть поширюватись і бактеріофаги, актино- і
ціанофаги, що специфічно вражають їх.
Віруси заражають як вищі, так і нижчі рослини. Відомостей про вірусні
хвороби нижчих рослин ще дуже мало. Проте потреба у широких дослідженнях
з цього напряму зростає. Дослідження вірусів водоростей і грибів
сприятиме розробці біологічних методів боротьби із заростанням
(цвітінням) штучних водоймищ, боротьбі з грибними хворобами рослин тощо.
Поки що переважну більшість вірусних хвороб досліджують на вищих
рослинах, в основному на зернових, зернобобових та технічних культурах.
Це пояснюється великими втратами, які спричинюють вірусні хвороби цим
економічно важливим культурам. Вони не менші, ніж від грибних хвороб.
Відомо, наприклад, що втрати картоплі від зараження готикою, смугастою
та зморшкуватою мозаїкою сягають 50—80 %.
У літературі описано близько 700 вірусних захворювань рослин. Серед
збудників цих хвороб добре вивчено понад 150. В Україні зареєстровано
понад 115 вірусів рослин. Тривалий час віруси вважались
високоспецифічними агентами. Тепер уже відомо, що специфічність їх є
досить умовною. Наприклад, у літературі наводяться дані про те, що ВТМ
уражає не тільки тютюн та деякі інші пасльонові, а й людину, а вірус
гепатиту людини — лободу. Ці факти свідчать про відсутність різкої межі
між вірусами рослин і тварин за специфічністю.
Великої шкоди завдають вірусні хвороби злаковим культурам. В Україні
відомо їх понад 10, а всього в літературі описано близько 60 вірусних
хвороб злаків. Найбільшої шкоди зерновому господарству завдають смугаста
мозаїка пшениці, мозаїка озимої пшениці, штрихувата мозаїка ячменю,
мозаїка кукурудзи тощо. Щороку вони призводять до значних втрат урожаю,
а в окремі роки, коли спостерігаються масові епіфітотії, втрачаються
тисячі тонн зерна.
Серед вірусних хвороб, які завдають великих збитків сільському
господарству, слід назвати крапчасту мозаїку (її ще називають звичайною
мозаїкою) і готику картоплі.
Останнім часом поширилась і завдає значної шкоди картоплярству України
готика картоплі. Характерною ознакою цієї хвороби є розміщення листків
під більш гострим кутом до стебла, що надає рослинам готичного вигляду.
Вірус готики передається при різанні бульб ножем, під час щеплень, через
бульби, комахами тощо. Найбільш уражується готикою картопля в Сумській,
Чернівецькій, Полтавській та південних областях України. Зниження
урожайності від цієї хвороби сягає подекуди понад 60 %.
Вибір та застосування різних заходів боротьби з вірусними хворобами
залежить насамперед від виду хвороби і видів рослин, на які вона
поширюється. Загальними для боротьби з вірусними хворобами рослин є такі
заходи: 1) виведення і впровадження у виробництво стійких проти вірусів
сортів рослин; 2) знищення комах та інших переносників вірусів; 3)
ліквідація джерел поширення вірусів у природі (це передусім своєчасне
лущення стерні і зяблева оранка, знищення бур’янів на полях, межах,
узбіччях доріг, які є джерелом інфекції; дотримання оптимальних строків
сівби і проведення противірусного прополювання насіннєвих посівів); 4)
використання для сівби здорового безвірусного насінного матеріалу.
Останніми роками серед профілактичних заходів, які запобігають зараженню
рослин вірусами, поширення набуває вакцинація рослин (переважно
закритого грунту) ослабленими штамами вірусів. Інтенсивно проводяться
також роботи з оздоровлення рослин методами термотерапії (з
використанням спеціальних термокамер), щоб отримати безвірусні клони,
хіміотерапії, культур верхівкових меристем тощо.
Вірусні хвороби посідають основне місце в інфекційній патології людини і
тварин. Питома вага їх зростає зі зниженням бактеріальних, грибкових,
протозойних та інших захворювань. Тепер понад 75 % усіх інфекційних
хвороб припадає на вірусні.
Вірусні інфекції часто призводять до виникнення епідемій серед
населення, а також епізоотій серед тварин. Досить згадати про епідемії,
спричинювані вірусом грипу А. Вони вже є відносно сталими, оскільки
спалахи їх з інтервалом у 2—3 або 3—4 роки реєструються у багатьох
країнах світу. Великої шкоди завдають сільському господарству часті
панзоотії ящуру парнокопитних тварин тощо.
Відомо понад 500 вірусів, які викликають інфекційні захворювання людини
і тварин. До найпоширеніших вірусних хвороб людини належать грип,
герпес, гепатити, енцефаліти, кір, поліомієліт, СНІД (ВІЛ); до хвороб
тварин — ящур, чума великої рогатої худоби, сказ, кліщовий енцефаліт,
онковірусні захворювання, скрейпі та інші.
2. Природа бактерій, фагів та їх застосування на практиці
Припущення, що бактеріофаги мають корпускулярну природу, було висунуто
ще Ф.д’Ерелєм. Однак тільки після винайдення електронного мікроскопа
вдалося побачити і вивчити ультраструктуру фагів. Нагадаємо, що довгий
час уявлення про морфологію та основні особливості фагів грунтувалися на
результатах вивчення фагів Т-групи — ТІ, Т2,…, ТІ, які розмножуються
на Е.соli штаму В. Однак з кожним роком з’являлися нові дані щодо
морфології і структури різноманітних фагів, що зумовило необхідність
їхньої морфологічної класифікації.
Вивчення хімічного складу фагів показало, що він досить простий; по суті
фаги є нуклеопротещами, тобто складаються в основному з білка і
нуклеїнової кислоти. Фагові частинки мають кілька різних білків,
насамперед структурних, які становлять капсид головки і елементи
відростка (чохол, стрижень, базальну пластинку і нитки). У головці
булавоподібних фагів є також внутрішній білок (3-7 % загального вмісту
білка). У фагів виявлено ферменти лізоцим, фосфатазу та деякі інші.
Білки виконують різні функції: захищають нуклеїнову кислоту від
пошкоджень і дії ферментів нуклеаз, беруть участь у тісному контакті
фага з бактеріальною клітиною, забезпечують через ферментативну дію
процес зараження тощо.
Другою важливою складовою частиною фагів є нуклеїнові кислоти. У фагів,
як і в інших вірусів, є тільки один тип нуклеїнової кислоти — ДНК або
РНК. Цією властивістю віруси відрізняються від інших мікроорганізмів, в
клітинах яких є обидва типи нуклеїнових кислот. У фагів виявлено
дволанцюгову ДНК (найчастіше) і одно-ланцюгові ДНК та РНК. Залежно від
типу своєї нуклеїнової кислоти фаги поділяють на ДНК-вмісні і
РНК-вмісні. Нуклеїнова кислота щільно упакована у головці фага.
У деяких фагів знайдено невеличку кількість ліпідів (2,5-10,5 %),
переважно жирних кислот і фосфоліпідів, а також сліди вуглеводів.
Значення цих компонентів поки що недостатньо вивчено. Вважають, що
ліпіди та інші компоненти (подібно до інших вірусів) мають клітинне
походження і фаговий геном не кодує їхнього синтезу.
Бактеріофаги володіють антигенними властивостями. При багаторазовому
парентеральному введенні фагів кролям або іншим тваринам можна одержати
сироватки, які містять сферичні антитіла до відповідних фагів. Такі
сироватки називають антифаговими. Антитіла таких сироваток здатні давати
з відповідними фагами звичайні серологічні реакції — аглютинації,
преципітації, зв’язування комплемента, а також спричинюють нейтралізацію
літичної активності фагів. Антифагові сироватки строго специфічні. Цю
властивість часто використовують при серологічній класифікації фагів.
Уперше різні фаги застосували Ф. д’Ерель та інші дослідники, вивчаючи
кишкові інфекції у людини. Практикувалось використання фагів також у
хірургічній та акушерсько-гінекологічній практиці при інфекційних
процесах, які спричинюються стафілококами, анаеробними клостридіями, а
також
в офтальмології і стоматології. Поряд з цим нагромадилось багато даних
про відсутність лікувального ефекту при застосуванні фагів. Вважають, що
основною причиною цього є невдалий підбір фагів. Широке впровадження в
практику сульфаніламідних препаратів і антибіотиків також зменшило
інтерес до питань фагопрофілактики і фаготерапії бактеріальних інфекцій.
Фагопрофілактика і фаготерапія застосовуються і при різних захворюваннях
тварин. При паратифі телят використовують гертнер-фаг, при захворюванні
поросят — суйпестифер-фаг, при колібактеріозі — колі-фаг та інші.
Бактеріофаги черевнотифозної сальмонели, кишкової палички та інших
бактерій можуть міститися у воді річок, ставків, водосховищ, колодязів і
в забруднених стічних водах. Виявлення фагів у воді або в грунті може
бути показником забруднення цих середовищ відповідними бактеріями.
Наприклад, виявлення коліфага є показником фекального забруднення води.
Поряд з цим слід зазначити, що фаги нерідко можуть завдавати й великої
шкоди, зокрема при виробництві антибіотиків, молочнокислих продуктів,
бактеріальних добрив, гальмуючи розвиток корисних мікробів. Зараження
фагами бульбочкових бактерій, азотобактера та інших азотфіксаторів
призводить до затримки їхнього розвитку, а це погіршує процес фіксації
молекулярного азоту, а отже, негативно впливає на врожай.
Список використаної літератури
Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.:
Либідь, 2001. – 312 с.
Ґудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.
Мишустин Е.Н., Емцев В.Т. Микробиология. – М., 1987.
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
