РЕФЕРАТ
на тему:
Збудник ботулізму
Ботулізм — гостра інфекційна хвороба з групи кишкових інфекцій, яка
характеризується важким ураженням нервової системи зі слабкістю
скелетних і гладких м’язів, порушенням зору, ковтання, моторики кишок.
Спричиняється анаеробним мікробом Сl. botulinum (ceротипи А, В, С, D, Е,
F), який утворює спори і дуже сильний екзотоксин. Відноситься до роду
Clostridium, був відкритий у Голландії Е. ван Ерменгемом у 1896 р.
Збудник був виділений із шинки, що послужила джерелом отруєння 34
чоловік.
Морфологічні і культуральні властивості. С. botulinum — це палички з
закругленими кінцями, мають жгутики, хоча вважаються слаборухливими
мікроорганізмом. При влученні в несприятливі умови утворюють спори.
Строгі анаероби. Молоді культури забарвлюються грампозитивно, 5-добові—
грамнегативно. Вирощуються в звичайних середовищах рн 7,3—7,5. На
глюкозо-кров’яному агарі утворюють дрібні сіруваті чи жовтуваті мутні
колонії неправильної форми. На желатині збудники утворюють круглі
прозорі колонії, на кров’яному агарі — зони гемолізу. У печінковому
бульйоні клостридії ботулізму утворюють рівномірне помутніння, потім
з’являється осад на дні і бульйон просвітлюється.
Ферментативні властивості. Клостридії ботулізму утворюють желатиназу,
лецитиназу, сірководень і аміак, а також летучі аміни, алкоголі, оцтову,
молочну і масляну кислоти. Ферментують з утворенням кислоти глюкозу і
мальтозу.
Антигенна структура. Встановлено наявність 8 сероварів збудника
ботулізму — А, В, С, З2, D, E, F і L. Кожен серовар характеризується
специфічною імуногеністю. Мають Про-антиген, що є загальним для всіх
сероваров.
Резистентність. Вегетативні форми збудника ботулізму гинуть при 80°С за
30 хв. Суперечки витримують кип’ятіння від 1,5 до 6 годин, при t – 115°С
вони гинуть через 30—40 хв, при 120РС — через 3—20 хв. У великих шматках
м’яса і банках великої ємності вони можуть залишатися живими і після їх
автоклавування при 120°С протягом 15 хв. У 5% розчині фенолу суперечки
зберігаються доба. Ботуліничний екзотоксин при кип’ятінні руйнується
протягом 10 хв, стійкий до дії сонячного світла.
Епідеміологія. Резервуаром збудника ботулізму є переважно теплокровні
травоїдні тварини. У зовнішнє середовище мікроби потрапляють з
випорожненнями. Інфікування людини відбувається при споживанні
забруднених спорами продуктів, частіше домашнього консервування (м’ясо,
гриби, овочі, риба). Захворювання спричиняють не самі мікроби, а
екзотоксини, що їх вони утворюють при розмноженні в анаеробних умовах.
Клініка. Інкубаційний період коливається від декількох годин до 10 днів.
Тривалість і важкість перебігу хвороби залежать від дози токсину, що
потрапив в організм.
У клінічній картині розрізняють варіанти з переважанням диспепсичних
явищ, порушення зору чи дихальної функції. У першому варіанті хвороба
починається з нудоти, блювання і проносу, який змінюється на тривалий
закреп. Багато хворих скаржаться на здуття живота, сухість у роті,
утруднення при ковтанні.
Часто першими проявами ботулізму є скарги на порушення зору: зниження
його гостроти, “туман” або “сітка” перед очима, двоїння предметів;
сухість в роті.
При обстеженні виявляють погіршення акомодації, ністагм (частіше
вертикальний), мідріаз із втратою реакції на світло, анізокорію,
страбізм, блефароптоз. Поряд з очними симптомами рано з’являються ознаки
ураження ядер IX і XII пар черепних нервів — порушення мови, сиплість
голосу аж до повної афонії, утруднення ковтання, поперхування.
Дуже важко перебігає ботулізм, що розпочинається з дихальних розладів.
Внаслідок ураження мотонейронів шийного і грудного відділів спинного
мозку виникають парези і паралічі скелетних м’язів. Хворий відчуває
стиснення грудної клітки, нестачу повітря, зникає кашлевий рефлекс,
дихання стає поверхневим, може настати його зупинка. Одночасно з
розладами дихання змінюється голос, приєднуються розлади ковтання і
симптоми загальної інтоксикації: біль голови, м’язова слабкість,
безсоння.
Після початкового періоду настає фаза найвищого розвитку хвороби. На
перший план виступає різко виражена очна симптоматика, можуть
посилюватись розлади ковтання через відсутність глоткового рефлексу.
Хвороба може супроводжуватись змінами серцево-судинної системи
(тахікардія, гіпотонія, ослаблення звучності серцевих тонів). Прогноз
при ботулізмі завжди важкий, своєчасне лікування із застосуванням
протиботулінічної сироватки може забезпечити поступове одужання.
Тривалий час зберігається астенія, може розвинутись стійка інвалідність.
Діагностика в першу чергу грунтується на клінічних (тяжке ураження
нервової системи з порушенням зору, ковтання, мови, м’язовою слабкістю)
та епідеміологічних (споживання підозрілого консервованого або
призначеного для тривалого зберігання продукту) даних, оскільки на
специфічні лабораторні дослідження треба затратити кілька днів.
Аналіз крові засвідчує нейтрофільний лейкоцитоз і появу юних форм. Для
виявлення ботулотоксину беруть кров, промивні води шлунка, блювотиння,
кал і сечу хворих, залишки підозрілого харчового продукту. Матеріали від
хворого потрібно забирати якнайшвидше, до введення специфічної сироватки
й антибіотиків. Ботулотоксин визначають за допомогою біологічної проби
на білих мишах або гвінейських свинках в реакції нейтралізації. З цією
метою у хворого беруть 5-10 мл крові і вводять її піддослідним тваринам
внутрішньоочеревинно, окремо і в суміші з різними типами
протиботулінічної сироватки. З калу і залишків їжі можна виділити
збудника шляхом висіву на казеїново-грибне середовище, бульйон
Хоттінгера або середовище Кітта-Тароцці в анаеробних умовах. Створені
тест-системи для швидкої кількісної ідентифікації токсину в реакції
ензим-мічених антитіл.
Диференціальний діагноз необхідно проводити з харчовими
токсикоінфекціями, які також можуть бути пов’язані з вживанням
недоброякісного консервованого продукту. Однак провідними клінічними
ознаками таких інфекцій є гарячка, симптоми гострого гастриту або
гастроентериту, ніколи не буває розладів зору, ковтання і мови.
При отруєнні грибами, зокрема мухоморами, крім болю в животі та
диспепсичних явищ, спостерігаються виражена слинотеча, пітливість,
розлади психіки, марення, галюцинації (частіше зорові), профузний
пронос, можливі домішки крові в калі. У випадку отруєння блідою поганкою
настає печінкова кома. Необхідно також виключити отруєння блекотою,
беладонною, метиловим спиртом.
Бульбарна форма поліомієліту характеризується високою гарячкою,
гіперсалівацією, млявими паралічами та гіпотрофією м’язів тулуба і
кінцівок, які швидко розвиваються; ураження часто однобічне (тоді як при
ботулізмі воно має симетричний характер), у спинномозковій рідині можуть
виявлятися запальні зміни.
При дифтерії також можуть бути порушення зору і ковтання, але основне
значення в діагностиці мають виявлення фібринозного нальоту на
мигдаликах з переходом на піднебінні дужки, набряк шиї, поєднання
поліневритів з важким міокардитом, результати бактеріологічного
дослідження мазків із зіва і носа на дифтерійну паличку.
Труднощі виникають при розмежуванні ботулізму та порушень мозкового
кровообігу в вертебробазилярній системі. При останніх необхідно
врахувати затьмарення свідомості, зміни зсідальної системи крові, а
також рухові, чутливі та пірамідні порушення.
Лікування. Хворого необхідно госпіталізувати в інфекційний стаціонар.
Перша допомога (незалежно від терміну, що минув від початку хвороби)
складається з ретельного промивання шлунка і кишок 2-5 % розчином натрію
гідрокарбонату. Якщо інфекційний стаціонар розташований на значній
відстані, то, щоб не втратити час, це доцільно зробити в лікарні за
місцем виявлення хворого. Але слід врахувати, що при паралічі м’язів
глотки, гортані і язика зонд може попасти в трахею, тому його вводять з
подвоєною увагою. Після промивання призначають усередину ентеросорбент.
У перші години хвороби доцільно ввести лікувальні протиботулінічні
сироватки. До вияснення типу збудника вводять суміш сироваток типів А та
Е по 10000 МО і типу В 5000 МО. Після встановлення типу ботулізму
використовують відповідну моновалентну сироватку. В тяжких випадках в
1-шу добу призначають 4-6 лікувальних доз сироватки, 2 з них —
внутрішньовенно крапельно на ізотонічному розчині натрію хлориду або 5 %
розчині глюкози. Перед уведенням сироватки роблять внутрішньошкірну
пробу. Сироватку вводять за методом Безредки залежно від важкості
хвороби протягом 2-4 днів.
Показане використання антибіотиків, дезінтоксикаційних і
серцево-судинних засобів. У тяжких випадках призначають преднізолон по
40 мг на добу або його аналог. При розладах дихання хворого необхідно
госпіталізувати в реанімаційний відділ і перевести на кероване дихання.
Для скорочення термінів відновлення порушень нервової системи
призначають АТФ, вітаміни групи В. У пізній стадії доцільно
застосовувати фізіотерапевтичні процедури.
Хворих виписують після клінічного одужання.
Диспансерний нагляд за особами, що перехворіли, проводять спільно з
невропатологом і окулістом.
Профілактика та заходи в осередку. Слід неухильно дотримуватись
санітарно-гігієнічних вимог щодо технології виготовлення консервованих
продуктів. Їх стерилізують в автоклавах, бо руйнування спор відбувається
лише за температури 120°С. Зовнішньою ознакою забрудненості консервів
збудником ботулізму є їх здуття внаслідок газоутворення і поява
неприємного запаху. Банки з бомбажем бракують. Однак нерідко таких змін
не спостерігають.
В епідемічному осередку особам, які разом з хворим вживали підозрілий
продукт, з профілактичною метою вводять протиботулінічні сироватки типів
А, В, Е внутрішньом’язово. Медичне спостереження ведуть протягом 12
днів. Залишки їжі, що вживалась, і підозрілі продукти підлягають
вилученню і бактеріологічному дослідженню.
Використана література
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
