UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКоринебактерії дифтерії (реферат)
АвторPetya
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2954
Скачало246
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Коринебактерії дифтерії

 

Збудник дифтерії - C. Diphtheriae. Уперше дифтерійні бактерії описали

і виділили в чистій культурі Е. Клебс і Ф. Леффлер у 1883-1884 рр.,

дифтерійний екзотоксин отримали Е. Ру та А. Ієрсен (1888),

протидифтерійну сироватку - Е. Берінг, Я. Бардах, Е. Ру (1892-1894). У

1923 р. Г. Рамон виготовив дифтерійний анатоксин.

 

Морфологія і фізіологія. Коринебактерії дифтерії мають досить характерну

морфологію. Це прямі або трохи зігнуті тонкі Гр(+) нерухомі безспорові

палички довжиною 1-8 мкм, шириною 0,3-0,8 мкм із невеликими

булавоподібними стовщеннями на кінцях. На полюсах бактерійних клітин

розташовані метахроматичні зерна волютину або зерна Бабеша-Ернста. За

хімічною природою вони належать до поліметафосфатів і є запасом поживних

речовин. Найкраще ці зерна виявляють при забарвленні за методом

Нейссера: цитоплазма забарвлюється в світло-коричневий, а зерна волютину

- в темно-синій колір. Скупчення нуклеїнових кислот у цитоплазмі може

надавати їм характерної смугастості (зеброподібної зернистості). У

збудника дифтерії виявлено фімбрії, які зумовлюють адгезивність.

 

Бактерії в мазках виглядають досить характерно і нагадують купку

розкиданих сірників. Взаємне розташування паличок також своєрідне: під

гострим або прямим кутом, у вигляді латинських літер V, L, Y (рис.

17,18, вкл.). У носоглотці часто знаходять псевдодифтерійні палички,

коротші й товстіші, ніж дифтерійні, розташовані паралельно, у вигляді

частоколу. Зерна волютину в них бувають рідко.

 

Останнім часом морфологія збудника дифтерії дуже змінилася. Поряд із

типовими паличками в полі зору можна зустріти зернисті й незернисті,

тонкі й товсті, гіллясті й нерозгалужені, паличкоподібні й кокоподібні

форми. Така безмежна мінливість виникла під впливом АБ, її обов’язково

потрібно враховувати при лабораторній діагностиці дифтерії.

 

Інший патогенний представник C. ulcerans є природним патогеном великої

рогатої худоби і викликає мастит у корів, однак може спричинити захв. і

в людей, особливо в сільській місцевості.

 

Збудник дифтерії добре росте в аеробних умовах на сироваткових середов.

Ру (згорнута кінська сироватка), Леффлера (сироватка з 1/3 цукрового

бульйону) та на мартенівському бульйоні. Широко використовуються

сироватковий і кров’яний телуритовий агар, середов. Клауберга та ін. На

мартенівському бульйоні утворюється ніжна плівка, яка поступово

товстішає, стає крихкою і опускається на дно. На згорнутій сироватці,

навіть при густих посівах, колонії ізольовані, ніколи не зливаються,

бугристі, нагадують шагренєву шкіру. Вони круглі, сухуваті,

кремувато-жовтого кольору, матові, з трохи піднятим центром.

 

За характером росту на телуритових середов. і деякими іншими ознаками

збудник дифтерії поділяють на три біовари: gravis, mitis, intermedius.

Біовар gravis утворює великі сірі колонії з радіальною зчерченістю і

фестончатим краєм (“маргаритки”), високотоксичний, не викликає гемолізу,

розкладає крохмаль і глікоген. Колонії біовару mitis малі, опуклі,

чорні, гладенькі, токсичність їх <, бактерії викликають гемоліз, але не

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ